Саньсянь
 | |
| Класифікація | струнний щипковий музичний інструмент |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.322-5 |
| Подібні інструменти | сетар, танбур, сансин, сямісен |
 Саньсянь у Вікісховищі | |
Саньсянь (від кит. 三弦, піньїнь: sānxián — три струни) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується як акомпанемент в китайській опері і традиційному цзяннаньському ансамблі сичжу, а також при виконанні оповідних пісень дагушу і таньци. Буває двох видів: великий і малий[1][2].
Інша назва — сяньцзи[1].
Історія[ред. | ред. код]
До недавнього часу вважалося, що саньсянь з'явився в Китаї після монгольського завоювання, в XIV столітті, однак сучасні дослідження показують, що саньсянь був відомий ще в часи династії Тан (VII–X ст.).[2]
Саньсянь структурно схожий з такими інструментами Центральної Азії, як сетар і танбур, а походження японського сямісена ведеться безпосередньо від саньсяня (тут проміжною стадією став також рюкюський сансин).[2]
Саньсянь називають одним із чотирьох ключових музичних інструментів в пекінській опері (іншими трьома є цзінху, цзінерху і юецинь)[3]. Крім саньсяня і юециня, з щипкових інструментів в оркестрі пекінської опери може бути також піпа[4].
Опис[ред. | ред. код]
Великий саньсянь поширений на півночі Китаю, його довжина досягає 120 см, в центрально-східному Китаї більше поширений малий саньсянь завдовжки приблизно 95 см, а на півдні країни він може бути ще коротшим — від 80 см.[2]
Закруглена прямокутна дека обтягнута спереду і ззаду зміїною шкірою. Тримач кілочків зігнутий назад і не має ладів. Шийка інструменту довга[1]. У саньсяня три кілочка подовженої форми.[2]
Традиційно три струни робилися з шовку; сучасні струни, зазвичай, робляться з обвитої нейлоном сталі.[2]
Під час гри саньсянь тримається під нахилом, дека впирається в праве стегно музиканта. Грають нігтями або невеликим медіатором.[2]
Налаштування[ред. | ред. код]
- малий саньсянь: A-d-a або d-a-d1
- великий саньсянь: G-d-g
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Sanxian (англ.). Encyclopædia Britannica. Процитовано 24 травня 2016.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б в г д е ж Alan R. Thrasher. Sanxian (англ.). Grove Music Online. Процитовано 24 травня 2016.
- ↑ Laikwan Pang, Paul Clark, Tsan-Huang Tsai. Listening to China’s Cultural Revolution: Music, Politics, and Cultural Continuities. — Springer, 2016. — P. 22. — ISBN 9781137463579.
- ↑ Ван Чуньмей. Специфические черты китайского оперного искусства // Музичне мистецтво і культура : сборник. — Одесса : Друкарський дім, 2011. — Вип. 13.
Посилання[ред. | ред. код]
- Таньци // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 459.
|
Це незавершена стаття про КНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
