Транспорт Вінниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Островського — одна з головних транспортних артерій міста

Транспорт Вінниці — це система транспортного обслуговування у м. Вінниця, яка включає міський тролейбус, трамвай, автобус, маршрутне таксі, приміські і міжміські автобуси, приміський та міжміський залізничний, річковий та повітряний транспорт.

Загальні дані[ред.ред. код]

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Хмельницьке шосе, в'їзд у місто
Одна з найкращих вулиць міста — проспект Юності

Для Вінниці характерна компактність, вузькість доріг, а також відсутність "квадратурної" структури мікрорайонів, кварталів в силу складного рельєфу, історичних обставин, а також того, що місто було глибокою провінцією. На околицях-новобудовах проблема стоїть не так гостро. Місто справді страждає недістатком паркувальних майданчиків, яка вирішується дуже повільно. Саме тому у місті започатковано розвиток системи велодоріжок і трамвайної мережі в комлексі з реформою маршрутного транспорту 23.02.12 р.

Тим не менше, традиційно значна частка населення міста все одно обирає автомобільний транспорт, особливо в районах приватної забудови, куди електротранспорт і велодоріжки ще не дійшли, а користуючись громадським транспортом, доводиться автобусом їхати до електротранспорту, де здійснювати пересадку.

Вінницькі автомобілісти в цілому задоволені станом доріг, адже завдяки міськраді під керівництвом В.Гройсмана щороку проводиться капремонт все нових і нових доріг, а також асфальтування доріг приватного сектору на умовах співфінансування з мешканцями.

Основними радіальними магістралями, які сполучають мешканців віддалених мікрорайонів і передмість з центром, є такі транспортні артерії:

  • Вулиця Київська з виїздом на Калинівку, Житомир, Мінськ, Київ
  • Вулиця Гніванське шосе з виїздом на Гнівань, Сутиски, а також тубдиспансер
  • Вулиця Пирогова - обслуговує жителів мікрорайонів Сабарова, Пирогово, є основним виїздом на Гніванське шосе
  • Вулиця Данила Нечая з виїздом на Тиврів, Ямпіль(далі на Молдову), Тульчин
  • Вулиця Бучми з виїздом на приміські села Вінницькі Хутори, Щітки та інші
  • Вулиця Немирівське шосе-вулиця Лебединського-вулиця Островського з виїздом на Немирів, Умань, Кіровоград, Черкаси, Одесу, Харків, а також аеропорт "Гавришівка", яким користуються вінничани
  • Вулиця Ватутіна - вулиця Чехова з виїздом на Турбів, Погребище, Київ через Білу Церкву
  • Вулиця Хмельницьке шосе з виїздом на Літин, Летичів, Хмельницький, Львів, Краків
  • Вулиця Тарногородського з виїздом на с.Десну
  • Вулиця Барське шосе з виїздом на Бар, Муровані Курилівці, Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський(далі на Молдавію)
  • І.Богуна (сполучає з П'ятничанами)
  • Лесі Українки, С.-Щедріна (з Кореєю)
  • Келецька (з Вишенькою, Слов'янкою і т.зв. "Чорнобилем")
  • Юності (з Пирогово)
  • Кірова-Липовецька (з ДПЗ, 2-ю фабрикою Рошен, Хутором Шевченка)
  • Черняхівського (з Сабаровим)
  • Скалецького (зі Свердловським масивом, Поділлям)
  • Зодчих (з Поділлям)
  • Стахурського (з Вишенькою, Слов'янкою)
  • Коцюбинського (з залізничним вокзалом, Замостям)
  • Московська, 8-го Березня (зі Старим містом)
  • Привокзальна (зі Старим містом, Малими Хуторами)

та інші.

Центральними вулицями можна вважати Свердлова, Соборну, Чорновола, Пирогова, Першотравневу, Козицького, Грушевського.

Вулиця Соборна (головна вулиця міста) вдень відкрита лише для громадського транспорту, а також авто її мешканців і працівників через вузькість та катакомби під нею.

Залізниця[ред.ред. код]

Пасажирський потяг на станції Вінниця

Через Вінницю проходить одна з електрифікованих магістральних колій Жмеринської дирекції перевезень Південно-Західної залізниці в напрямку з Жмеринки на Козятин. Є також малодіяльне одноколійне неелектрифіковане відгалуження на Зятківці (далі Гайворон), яке було визнане «нерентабельним» і було відмінено останній пасажирський поїзд навесні 2013 року[Джерело?].

Станція Вінниця щодня приймає пасажирів дального (Львів, Київ, Харків, Мінськ, Дніпропетровськ, Одеса, Кишинів та ін.) та приміського сполучення (Жмеринка, Козятин, а також поїзди підвищеної комфортності по напрямках Хмельницького (через Жмеринку і через Старокостянтинів, Хмільник), станції Рахни та Києва). Приміське сполучення, на жаль, вкрай недостатнє через недофінансування з боку держави і технічно зубожіле. Сам вокзал має багату і різноманітну історію.

Розклад руху приміських поїздів доступний на сайті Південно-Західної залізниці[1] з інтерактивною картою[2], а пасажирських - Укрзалізниці[3].

Сусідні станції[ред.ред. код]

  • Вінниця-Вантажна (в бік Козятина),
  • Тюшки (в бік Жмеринки),
  • Гуменне (в бік Зятковець).

Сусідні вузлові станції[ред.ред. код]

  • Калинівка(в бік Києва, Ковеля)
  • Козятин (в бік Києва, Ковеля)
  • Бердичів (в бік Ковеля)
  • Жмеринка (в бік Львова, Одеси)
  • Вапнярка (в бік Одеси)
  • Рудниця (в бік Одеси)
  • Хмельницький, Гречани (в бік Львова)
  • Зятківці (в бік Гайворона, Христинівки)

Значна частина пасажирів користується цими станціями для посадки на зручні поїзди, які не йдуть безпосередньо через Вінницю.

Вартість проїзду залізницею[ред.ред. код]

Вартість проїзду залізницею станом на літо 2013:

  • приміськими поїздами (прямими):
    • до Жмеринки 6,55 грн.(47 км, 56 хв.)
    • до Калинівки 5,00 грн. (23 км, 22-27 хв.)
    • до Козятина 8,00 грн. (64 км, 1 год. 10 хв.)
    • до Києва 14,05 грн. (221 км, 4 год. 20 хв.) (частина електропоїздів до Козятина слідує далі на Фастів та Київ після стоянки та зміни номера)
    • до Хмельницького через Жмеринку 13,05 грн. (146 км, 2,5-3 год.) (у приміських вагонах поїзда Київ-Гречани, або в інший час з пересадкою)
    • до Вапнярки 11,00 грн. (128 км, 2,5 год) (частина електропоїздів до Жмеринки слідує далі на Вапнярку, змінюючи лише номер рейсу)
  • З однією пересадкою :
    • до Могилева-Подільського (з пересадкою у Жмеринці) 13,05 грн.(161 км, 3,5 год., враховуючи пересадку)
    • до Шепетівки 14,50 грн.(213 км, 3-4 год.) з пересадкою в Козятині
    • до Жашкова через Погребище (з пересадкою в Козятині)
    • до Христинівки (з пересадкою в Козятині)
    • до Бердичева 9,05 грн. (92 км, 1,5 год) з пересадкою в Козятині
    • до Житомира 12,00 грн. (142 км) з пересадкою в Козятині
    • до Коростеня 14,50 грн. (224 км) з пересадкою в Козятині
    • до Зятковець через Немирів, Гайворона через Немирів, Христинівки через Немирів приміського руху на даний момент не існує.

Квитки на приміські поїзди діють протягом усього дня, який вказаний на квитку. Також можливе оформлення місячних, двотижневих, річних проїзних абонементів, а також на будь-яке інше число місяців в межах одного року, а також проїзних вихідного дня на 1 місяць (діють у пт., сб., нд., пн., а також святкові та передсвяткові дні), безкоштовних, дитячих, студентських, починаючи від будь-якої дати.

  • регіональними електро- та дизель-поїздами підвищеного комфорту 3-го класу близько 20-30 грн. до Києва чи Хмельницького залежно від сезону та дня тижня. Час руху менший від приміських поїздів на 25-30%. До ст. Рахни близько 20 грн.
  • пасажирськими поїздами ще більше. Вартість проїзду залежить від дня тижня, сезону, фіромовості рейсу та класу вагону.

Вартість проїзду та наявність місць на пасажирські поїзди можна переглянути на відповідному сайті[4].

Інфраструктура[ред.ред. код]

На вокзалі станції Вінниця працює вестибюль, зал очікування (звичайний і підвищеного комфорту), приміський і пасажирський касовий зали, платний і безкоштовний туалети, авттоматичні та стаціонарні камери схову, багажне відділення, а також сервіс центр і довідкове бюро.

На станції Вінниця функціонує підземний перехід, система гучномовного оголошення. Станція Вінниця має 3 пасажирські платформи: №1 (колія №3), №2 (колії №1 і №2), №3 (колія №4). Центральний вестибюль вокзалу оснащено цифровим табло, на якому вказуються номери платформ.

Платформа №1 оснащена турнікетами з правої сторони вокзалу. Через них необхідно пройти, щоб потрапити на приміські поїзди, що унеможливлює безквитковий проїзд. Усі пасажири, у т.ч. і пільгові категорії зобов"язані оформити свій проїзд у вигляді квитка. Для пільговиків видається безкоштовно.

На території міста, крім пасажирської ст.Вінниця, розміщена також ст. Вінниця-Вантажна, де приймаються-відправляються, а також формуються вантажні поїзди.

Водні шляхи[ред.ред. код]

Катер на Південному Бузі біля центрального мосту

Існує ситема річкових теплоходів, що здійснюють пасажирські та екскурсійні тури річкою Південний Буг.

Зазвичай рейси здійснюються з дитинства відомими усім вінничанам теплоходами "Ляля Ратушна" та "Микола Пирогов" (на честь знамених вінничан, якими пишається місто), які курсують у тепле півріччя за маршрутом "Пл. Жовтнева - Сабарів" (від пристані біля центрального мосту до пристані неподалік Сабарівської ГЕС).

Існують також зупиночні платформи "Камінь Коцюбинського", "Свердловський масив", "Староміський міст", але теплоходи їх проїжджають без зупинок через те, що абсолютно не виконують у місті функцію громадського транспорту у прямому змісті, а лише слугують своєрідною розвагою вихідного дня. Тривалість рейсу в один бік становить 45 хвилин, стоянка на кінцевих зупинках 15 хв. Відправлення кілька разів на день у будні, у вихідні щогодини. Пізнього вечора рейси для любителів романтики і краєвидів, щоправда, виконуються лише за достатньої наповнюваності. У погану погоду не варто розраховувати на поїздку: рейси ніколи не відправляться у густий туман чи зливу. А також при наявності менше, ніж 25 пасажирів.

У місті також функціонує вантажна баржа, яка брала учась у будівництві фонтану "Рошен" і набережної.

У дні свят та фестивалів, а також на замовлення призначається курсування додаткових рейсів складом третього теплоходу. Можна навіть замовити маршрут: навколо острова Фестивального і фонтану "Рошен", а також у бік смт. Стрижавка (туди возять і дітей і літній табір).

Раніше було популярне серед вінничан та гостей міста і замовлення екскурсій та групових поїздок. Тепер же це трапляється зрідка: мало хто бажає проїхатись, та й ціни піднімалися мало не щороку.

Мости[ред.ред. код]

У Вінниці найбільші мости перетинають річку Південний Буг. Вони є справжніми транспортними артеріями, оскільки саме вони пов'язують правобережну і лівобережшну Вінницю. Їх є три:

  • Центральний (переходить з одного боку у вул. Соборну, з іншого - у просп. Коцюбинського). По ньому рухаються трамваї(№1,4,6), тролейбуси(№4,5,10,11,12), автобуси-експреси №25, 29, 29Б, маршрутні таксі та автомобілі.

Знаходиться в самому центрі міста, неподалік причалу теплоходів та всесвітньо відомих фонтану і набережної "Рошен" та однойменної фабрики.

  • П'ятничанський (або "Київський", раніше також називався "Новий міст") (вул. В. М. Чорновола). Має тролейбусний (№3,8,9,13,15) та автомобільний рух. Тротуари мосту станом на березень 2013 в аварійному стані. Проїжджа частина дуже розбита.
  • Староміський (вул. Козицького - вул. 8-го Березня). Щодня витримує навантаження маршрутних таксі, муніципальних автобусів (№7,21) та автомобілів.

Також існує 2 залізничні переходи:

  • залізничний міст над вул. Лебединського
  • автомобільний міст через залізницю (вул. Бучми)

А також кілька мостів через каскад водосховищ на р. Вишенька у однойменному мікрорайоні і безліч мостів через дрібні річки і струмки.

Також існує пішохідний міст через р. Південниий Буг на Сабарівській ГЕС. Раніше там могли проїхати і автомобілі.

Вінниці гостро не вистачає мостів через нашу основну водну артерію. Вони плануються в районі вул. Гонти - Ботанічної, вул. Скалецького, нижче Сабарівської ГЕС і давно внесені до Генерального плану розвитку міста. Щоправда, із фінансуванням держава не квапиться. Також необхідний залізничний міст в районі вул. Гонти і Фрунзе-Кірова, що також є у Генплані міста.


Міст через Південний Буг у надвечір'я (листопад 2008)
Міст через Південний Буг у надвечір'я (листопад 2008)

Міський громадський транспорт[ред.ред. код]

У Вінниці діє оновлена у 2012 році транспортна система. Нинішньго вигляду в своїх загальних рисах досягла 23 лютого 2012 року після транспортної реформи, якій передував певний моніторинг дослідників ВНТУ та дуже кропітка теоретична і розрахункова робота, яка тривала значний проміжок часу.

Система перебувала у тестовому режимі після транспортної реформи. Щодня з 5.30 до 24.00 проводився моніторинг спеціальною робочою групою і вносилися необхідні зміни відповідно до наявного пасажиропотоку. Кожні 3 місяці (строк укладення контрактів з перевізниками маршрутних таксі) вносилися певні корективи у маршрути громадського транспорту - як маршрутних таксі, так і комунального електротранспорту.

В останній час корекція графіків руху стосувалася в основному введення додаткових рейсів у годну "пік" або увечері, а також запуску окремих маршрутів додатково і вихідні дні.

Автобус[ред.ред. код]

У Вінниці автобуси працюють переважно у районах приватної забудови для підвезення пасажирів до електротранспорту та до центру міста, також діють маршрути експрес - перевезень з найбільшого житлового масиву «Вишенька» до залізничного вокзалу (маршрут №25) та водоканалу (№28), а також маршрути, які сполучають мікрорайон Тяжилів з мкр. Пирогово, а також Сабарів із залізничним вокзалом. Вартість проїзду - 2,5 грн. , без пільг для пенсіонерів та інших категорій населення. Безкоштовно послугою можуть скористатися лише окремі групи інвалідів та чорнобильців. Зупиняються лише на найбільших зупинках, проте на вимогу пасажирів (за допомогою спеціяльної кнопки) можуть зупинятися і на решті зупинок громадського транспорту.

Існує продаж місячних абонементних квитків на автобуси. У муніципальних автобусах звичайного режиму руху проїзд коштує 1,5 грн. з наданням пільг. Вартість місячних проїзних квитків для школярів становить 40 грн. на 1 вид транспорту, 45 - на два. Для студентів відповідно 45 і 50 грн. Для решти - 120 і 130 відповідно. Розклади руху вивішані у салонах автобусів.

У місті працює декілька приміських та міжміських автостанцій.

Трамвай[ред.ред. код]

Основною одиницею лінійного рухомого складу до кінця 2000-х років були зчленовані вагони типу Tatra KT4.

У місті діє вузькоколійна система електричного трамвая.Заснована у 1913 році і завжди була невід'ємною часткою міського транспорту. Довгий час трамвай залишався основним транспортом, проте наприкінці ХХ ст. пальма першості була перехоплена тролейбусом завдяки швидкому розширенню тролейбусної мережі. В основному лінії обслуговуються комфортабельними трамваями із Цюріха, також іноді все ще можна побачити старенькі чеські зчленовані КТ4 (по-народному - «гармошки»).

На даний момент трамвай у місті охоплює лише невеликі ареали, маючи на даний момент лише 5 маршрутів. Проте має популярність, Бо охоплює основні транспортні артерії міста. До прикладу, на вулиці Соборній в годину-"пік" трамваї їздять при середньому інтервалі біля 2-3 хвилин. Практично до 22 години на будь-якій трамвайній зупинці ще можна дочекатися вагону. Ситуація покращилася після транспортної реформи.

Трамвайна мережа продовжила розвиватися у 2012 році завдяки фінансуванню. На даний момент споруджується трамвайна лінія у мікрорайоні «Вишенька», але є ще інші перспективні плани. Пріоритетним у Вінниці вважається розвиток трамвайної мережі.

Тролейбус[ред.ред. код]

Вінницький тролейбус (ЛАЗ-Е183) маршруту № 2

У місті діє тролейбусна система. Власником тролейбусної мережі вінницького тролейбуса є місто, оренду системи й забезпечення перевезення пасажирів здійснює «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління».

Тролейбус нарівні з трамваєм користується у вінничан значною популярністю, адже не лише сполучає віддалені житлові мікрорайони з центром міста, а і є відносно економічним та швидким видом громадського транспорту.

Маршрутне таксі[ред.ред. код]

Маршрутне таксі на вулицях міста

Маршрутні таксі у Вінниці працюють як у якості альтернативного виду транспорту, так і як його допоміжний вид. Вони також виконують певну транспортну функцію у віддалених районах міста. Більшість маршрутів підвозять пасажирів зі спальних районів до центру. Проте багато вінничан обирають електротранспорт, оскільки він дешевший і здебільшого надійніший, що сприяло проведенню "транспортної реформи". До 23 лютого 2013 комунальним транспортом перевозилося 70% вінничан, тепер - дещо більше. До кінця 2013 - початку 2014 року планувалося повністю відродити якісні перевезення вінничан із віддалених куточків міста усіма видами транспорту.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Вінниця (аеропорт)

Вінницький аеропорт розташований за 7,5 км на схід від залізничної станції м. Вінниця. Має зручну транспортну розв’язку (автомобільну та залізничну) для перевезення пасажирів і вантажів як по Україні, так і за її межами (з Ізраїлю, Росії та Туреччини).

Щорічно в сезон аеропорт приймає і відправляє відпочиваючих у Чорногорії, ізраельських хасидів. Планувалося регулярне сполучення із містами Лодзь, Краків та ін. Проте пасажирів не вистачило навіть на чартер.

Зараз фірма компанія Мотор-січ виконує регулярні рейси на Москву двічі на тиждень. Продаж квитків відкрито.

Велосипедні доріжки[ред.ред. код]

Докладніше у статті Велосипедні доріжки у Вінниці

Велосипедні доріжки у Вінниці - частина транспортної інфраструктури міста Вінниця.

Перелік велодоріжок[ред.ред. код]

Велосипедні доріжки облаштовані на вулицях:

  • Хмельницьке шосе (протяжність 3,6 км);
  • Проспект Юності;
  • Проспект Космонавтів (протяжність 1,65 км);
  • Проїзд Пирогова (від вул. Зодчих до вул. Келецької) (протяжність 1,15 км) та багатьох інших.

Щороку створюються нові велодоріжки та ремонтуються існуючі. Найближчим часом, за однією із версій розвитку міста, велосипедні доріжки можуть з'явитися і на Старому місті.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання та джерела[ред.ред. код]



Автошлях Це незавершена стаття з транспорту та руху.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.