Уго Чавес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Уго Рафаель Чавес Фріас Hugo Rafael Chávez Frías
64-й Президент Венесуели
Нині на посаді
На посаді з	10 січня 2007
Попередник	Хорхе Родрігес (Jorge Rodríguez)
Президент Венесуели
Час на посаді:
10 січня 2001 — 10 січня 2007
Народився	28 липня 1954 (54 роки) м. Сабанета Венесуела
Політична партія	П’ятий республіканський рух

Уго Рафаель Чавес Фріас (ісп. Hugo Rafael Chávez Frías) (народився 28 липня 1954 в м. Сабанета, Венесуела) — венесуельський політик, військовик, президент Венесуели.

[ред.] Біографія

Народився в штаті Барінас на південному сході Венесуели в багатодітній родині. Батьки Уго де Лос Рейес Чавес і Єлена Фрієс — сільські вчителі. Його прадід генерал Педро Перес Дельгадо був активним учасником Громадянської війни 1859—1863 р., а в 1914 р. він також підняв антидиктаторське повстання.

Уго Чавес почав свою кар'єру офіцером в армії Венесуели. У 1969 р. одержав звання підполковник, у складі команди Criollitos de Venezuela брав участь у національній першості з бейсболу. У 1972 р. закінчив військову академію в м. Барінас за фахом Військові науки, інженер сухопутних військ, отримав звання другий лейтенант. Також у 1977 р. створив таємний рух «Боліваріанська армія народу Венесуели» і став лідером цієї підпільної організації. Організація КОМАКАТЕ пізніше трансформувалася у «Революційний боліварський рух» (РБР-200). З 1989 по 1990 рр. навчався в Університеті Сімона Болівара за фахом Політичні науки, в тому ж році отримав звання полковника.

3 лютого 1992 р. організував та брав участь в невдалому державному перевороті 1992 року з метою домогтися відставки президента й уряду, а також покласти кінець корупції, неоліберальним реформам і використанню збройних сил проти народу Венесуели. Основні учасники путчу — офіцери й солдати. Через день путч був придушений і Чавес здався владі. Через 2 роки, у 1994 році був амністований президентом Рафаелем Кальдерою.

Пізніше заснував політичну партію лівого спрямування — П’ятий республіканський рух. На чолі цього руху став лідером т. зв. Боліварської Революції — системи заходів і реформ спрямованих на подолання неписьменності, бідності і низки інших соціальних проблем. В рамках цієї революції відкриті центри допомоги бідним, запроваджені програми медичного обстеження, тощо. 6 грудня 1998 року його було обрано президентом республіки, отримав 56,29 % голосів виборців. У 1999 р. за його ініціативи була прийнята нова конституція, відповідно до якої, президент отримав право перебувати на посаді шість років й мати можливість обиратися на другий строк. 30 липня 2000 р. був був переобраний президентом на другий термін, набравши 59,76 % голосів виборців. Був ініціатором зміни назви країни на Боліваріанська Республіка Венесуела (на честь Сімона Болівара).

В квітні 2002 року була зроблена спроба усунути Чавеса від влади за допомогою військового путчу організованого опозицією. Чавес був арештований і утримувався на острові Арчіла неподалік від узбережжя країни, однак відмовився зректися влади. 13 квітня 2002 року мирне населення й військові повставши проти влади, примусили хунту негайного відновити конституцію Венесуели й повернути Чавеса до влади. Протягом багатьох років правління Чавеса супроводжувалося невдоволеністю та виступами правої опозиції переважно з заможних верств населення країни. 15 серпня 2004 р. опозиційними силами був організований референдум про дострокове відкликання Чавеса з посади президента. Проти відкликання проголосувало 59,10 % виборців, що прийшли на дільниці.

[ред.] Оцінка діяльності

Уго Чавес користується підтримкою більшості бідного населення Венесуели і два рази перевибирався президентом країни, останній раз 10 січня 2007 року. На міжнародній арені Уго Чавес є непримиренним критиком глобалізму, імперіалізму, політики США і персонально Джорджа Буша-молодшого. Поза Венесуелою він також користується широкою популярністю серед населення Латинської Америки й інших країн світу. Неодноразово підтримував режим на Кубі і персонально Фіделя Кастро, якого вважає своїм другом. Пропонував плани інтеграції і співпраці у південній півкулі Американського континенту. У грудні 2005 році отримав міжнародну премію ЮНЕСКО імені Хосе Марті за внесок в об'єднання й інтеграцію країн Латинської Америки й Карибського басейну. Також висловлював підтримку режимам, критичним щодо політики США, таким, як Іран, Лівія, Білорусь. За підтримку Ірану отримав у липні 2006 році Орден Ісламської Республіки Іран І ступеня.

В приватному житті захоплюється бейсболом і живописом, а також пише вірші й прозу. Був двічі одружений. Від першого шлюбу з Ненсі Кольменарес має трьох дітей — двох доньок: Росу Віргінію і Марію Габріелу і сина Уго Рафаеля. Від другого шлюбу із журналісткою Марісабель Родрігес має доньку — Росу Іне́с.

[ред.] Зовнішні посилання

• Уго Чавес. Біографія на «Новинарі» (укр.)
• Біографія Уго Чавеса (ісп.)
• Профіль Уго Чавеса на «Кореспондент» (рос.)

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.