Герб України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Державний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту.

Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно Конституції України, елементом Великого герба мусить бути і козак із мушкетом, герб Війська Запорозького.

Зміст 1 Історія герба України 1.1 Давні часи 1.2 Русь 1.3 Королівство Руське 1.4 Литовсько-польська доба 1.5 Гетьманщина 1.6 Російська імперія 1.7 Імперія Габзбургів 1.8 Українська Народна республіка 1.9 Українська держава 1.10 Західно-Українська народна республіка 1.11 Кубанська народна республіка 1.12 Карпатська Україна 1.13 Радянська Україна 1.14 Незалежна Україна 1.14.1 Постанова Верховної Ради України Про Державний герб України 1.14.2 Стаття 20 Конституції України 2 Історичні знаки і герби 3 Новітній проект Великого герба України 3.1 Історія проблеми 3.2 Критика проекту 4 Примітки 5 Посилання 6 Дивись також

[ред.] Історія герба України

[ред.] Давні часи

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор'я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до ЗО теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо).

[ред.] Русь

Докладніше у статті: Тризуб

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі^{[Джерело?]}.

[ред.] Королівство Руське

[ред.] Литовсько-польська доба

[ред.] Гетьманщина

За легендою у 1576 році польський король Стефан Баторій дарував гетьманові печатку із зображенням козака з рушницею (мушкетом). Це зображення використовувався всіма подальшими гетьманами (окрім Івана Виговського, що використав на печатці свій герб). ^{[Джерело?]}

Протягом XVIІ ст. кольори герба відповідали домінуючим кольорам козацьких прапорів: срібний козак на червоному полі^{[Джерело?]}.

У XVIII ст. кольори герба змінюються: на золотому полі козак у червоному кунтуші на синьому жупані.^{[Джерело?]}

Вперше великий герб з’явився в Україні у результаті діяльності Другої малоросійської колегії. 1765 року її президент граф Румянцев запропонував замінити стару печатку із козаком (гербом Війська Запорозького) новим знаком і подав два “абриси на апробацію: один із щитотримачами-малоросіянами з бунчуком, а інший – під короною імпереторською з сінню, щити ж під короною княжою”. На щиті розміщувалися герби п’яти князівств, які колись були на території Гетьманщини: Київського – срібний Архангел Михаїл на блакитному тлі, Переяславського – срібна вежа на червоному тлі, Стародубського – срібний дуб на червоному тлі, Сіверського – золотий мур на червоному тлі, Чернігівського – чорний орел із золотим хрестом на срібному тлі, в центрі – герб Російської імперії у вигляді двоголового орла з Юрієм-змієборцем на щитку.

На дану пропозицію геральдична контора зауважила, що недоцільно державний герб Росії розміщувати в центральному щитку, адже так може скластися враження, що Росія є часткою чи князівством Малоросії. Саме тому затвержений імператрицею варіант великого герба Малоросії був таким: на золотому щиті імператорський орел, що тримає на грудях щиток з гербами п’яти малоросійських князівств покритий князівською короною, щит розташований під сінню, яку покриває імператорська корона. Герб із щитотримачами імперський уряд відкинув з бажання позбутися згадки про козацтво і хоч якогось натяку на попередній герб Гетьманщини. Таким чином, даний герб став об’єктивно відображати статус Гетьманщини часів Другої малоросійської колегії – статус обмеженої автономії в рамках імперії.^[1]

[ред.] Російська імперія

З ліквідацією 1781 р. традиційного адміністративного устрою Малоросія втратила свій Великий герб. До 1917 р. символи українських земель виринали тільки на великому гербі Російської імперії: герби Київщини - Архангел Михаїл, Волині – срібний лицарський хрест на червоному тлі, Поділля – золоте сонце під хрестом на блакитному тлі, Чернігівщини - чорний коронований орел з хрестом, Таврії – чорний двоголовий коронований орел з бактиним щитком та золотим хрестом на грудях.

Крім того, Україна була представлена губернськими гербами. Так, українці складали більшість в Чернігівській, Полтавській, Харківській, Київській, Волинській, Подільській, Катеринославській, Таврійській, Херсонській губерніях та Кубанській області. Значний відсоток українців проживало у Курській, Воронізькій, Бессарабській, Холмській, Мінській, Гродненській, Ставропольській губерніях та області Війська донського.

Архангел Михаїл активно вживався як соборний символ Наддніпрянської України в ХІХ - на початку ХХ століття.

[ред.] Імперія Габзбургів

Украінські землі, що входили до складу Австрійської (Австро-Угорської) імперії були представлені на великому гербі. Це герб королівства Галіції та Володимирії та герб Великого герцогства Буковини.

В результаті першого поділу Речі Посполитої 1772 року Галичина відійшла до Австрії. На захоплених землях створено Королівство Галичини та Володимирії. Земельним гербом новоствореної провінції став герб, який вживали угорські королі для підкреслення своїх претензій на галицький престол.

Герб герцогства Буковина в складі Австрійської імперії був наданий привілеєм цісаря Франца-Йосифа 9 грудня 1862 р. Щит розтятий, права половина червоного, ліва - синього кольорів. В щиті - чорна голова тура з червоними очима та три шестикутні зірки.

Закарпаття у складі Угорського королівства не мало єдиного адміністративного статусу, тому місцевих українців представляли герби чотирьох комітатів.

Незважаючи на затверджені владою офіційні символи Галичини, українці продовжували використовувати історичний герб. Так, коли 1848 року під час Весни народів постало питання про національний герб українців, Головна Руська рада затвердила таким символом герб Руського королівства (на блакитному полі золотий лев, що дереться на скелю). Герб було подано у часописі "Зоря галицька" 27 червня 1848 року. У народі герб отримав назву "руський лев".^[2]

В часи Першої світової війни відбулася спроба розробити герб соборної України. Дану розробку здійснила пресова квартира Українських січових стрільців 1915-1916 рр. За проектом І. Іванця Жіночий комітет у Львові виготовив стрілецький прапор з архангелом Михаїлом, в руці якого був щит з Галицьким левом, що підкреслювало єдність Галичини і Наддніпрянщини. Прапор посвятив у Розвадові під Львовом 28 жовтня 1917 р. митрополит Андрей Шептицький.

[ред.] Українська Народна республіка

Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем.

Як державний герб пропонувалось використати історичні символи ("козака із мушкетом" або Архистратига Михаїла) чи вокористати досвід творення символіки Франції (на синьому полі герба розмістити літеру "У" або абревіатуру "УНР") та США (на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові "Україна"). Серед різноманітних проектів державного герба, з’явилася ідея великого герба. Так, М. Грушевський запропонував “як символ творчої мирної праці…” – “золотий плуг на синьому полі…”, а навколо нього державні знаки старої України. Вінчати гербовий щит мав голуб з гілкою оливи, як “вісник національного замирення і спокою” (подібний голуб містився на шляхетському гербі І. Виговського). Iсторик зазначав, що “хотів би… в атрибутах нашого гербу бачити якнайбільше підчеркнений культурний характер нашої Нової Республіки”. Проте, робота комісії так і не була завершена.^[3]

У лютому 1918 р. Мала Рада УНР затвердила як герб України Тризуб Володимира і доручає розробити ескізи великого і малого герба президенту Української Академії мистецтв В. Кричевському. Але талановитий митець і дизайнер “завалив” Великий Герб. Створений ним символ складно взагалі назвати гербом, оскільки відсутній обов’язковий його атрибут – щит, а відсутність територіальних гербів у проекті великого герба знімає з нього титул “Великий”. 25 (12 ст. ст.) лютого 1918 в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. 22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проектом В. Кричевського.

Авторитетні знавці геральдики того часу, В. Модзалевський і Г.Нарбут висловили закид авторові — відомому митцеві професорові В. Кричевському, що він, малюючи герб, робив це тільки як художник, «не звертаючи ніякої уваги на вимоги геральдики і навіть цілком незнайомий з нею». Згодом їх підтримали й інші фахівці, які вбачали основні хиби гербів у різному відтворенні на кожному з них «знака Володимира», не геральдичному його оздобленні у вигляді ромбів, а також у невиразності орнаменту. Не був досконалим і сам березневий закон 1918 р., зокрема в його тексті не дано опису гербів, не зазначено їхніх розмірів тощо. На це вказав у праці «Історичні та правні основи українського державного герба» професор В.Трембіцький.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

Але ідея Великого Герба все ж жевріла у середовищі української еміграції. 1939 р. у передчутті важливих світових змін, з надією на відродження незалежної України на замовлення уряду УНР в екзилі М. Битинський створює комплекс символів України, серед них великого, середнього й малого державних гербів. Лейтмотивом цієї праці— стала соборність українських земель, що на час створення проектів перебували в складі різних державних утворень: Чеської Республіки, Другої Речі Посполитої, Румунського королівства, СРСР. Герб був дуже вишуканим: блакитний щит із золотим тризубом; підтримують Архистратиг Михаїл та Галицький лев, як символи найбільших культурних центрів України; щит оточений срібно-золотий ланцюг ордену Симона Петлюри із золотим медальйоном розп’яття Ісуса Христа; під щитом покладені навхрест клейноди українського козацтва на золотих древках – золота корогва з хрестом та срібний бунчук; дана композиція оточена вінком із дубового та лаврового листя, перевитого у низу жовто-блакитною стрічкою; на вінку розташовані п’ять щитів з геральдичними знаками, що символізують основні українські етнографічні території: Правобережжя, Лівобережжя, Галичину, Закарпаття та Чорномор’я (Кубань). Проект Битинського був популярним в середовищі української діаспори аж до часів проголошення незалежності України.

[ред.] Українська держава

Із приходом 29 квітня 1918р. до влади П. Скоропадського перед керівництвом новоутвореної Української Держави, серед багатьох інших, постало й питання вироблення державної символіки Гетьманату. Проекти великої Державної Печатки та Державного Герба Української Держави 1918 р. виконав визначний вітчизняний митець Юрій-Георгій Нарбут.

18 липня 1918р., малу Державну Печатку було затверджено гетьманом Павлом Скоропадським як офіційну Печатку Української Держави. Вона являла собою зображення козака з самопалом на плечі на восьмикутному щиті, у верхній частині якого було розміщено тризуб. Навколо восьмикутника буяв рослинний орнамент, виконаний у стилі козацького бароко. Всю композицію було взято в коло, по внутрішніх боках якого містився вироблений неповторним нарбутівським шрифтом напис: "УКРАЇNСЬКА" (праворуч від емблеми) "ДЕРЖАВА" (ліворуч від емблеми).

Зразок Державного Герба Гетьманату було виконано на середину листопада 1918 року. Державний Герб, спроектований Г.Нарбутом, було затверджено 29 листопада 1918р. Спеціальною Комісією зі створення Герба України як Державний Герб Української Держави.

Документи свідчать, що Г. Нарбут розробив і проекти великого Герба Української Держави, навколо центральної частини якого мали бути розміщені ще й Герби етнічних українських земель. Малюнок проекту та його опис не зберігся.^[4]

[ред.] Західно-Українська народна республіка

У 1918 році уряд Західноукраїнської Народної Республіки затверджує свій державний герб: „Золотий лев у синім полі, обернений у свою праву сторону.”

[ред.] Кубанська народна республіка

1917 р. на Кубані сформувалася автономна влада (Рада й уряд), очолена представниками козачого війська і місцевими лібералами. 23 лютого^[5] 1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був державний герб. Головною його фігурою е “вишка” – традиційна дерев’яна сторожова вежа кавказьких козаків. Існує кілька варіантів цього герба, котрий, здається, ніколи не був остаточно оформлений. Перед вишкою або під нею можуть бути схрещені запорізька шабля та кавказька шашка.

В кубанській еміграції був вживаний міграційний варіант герба 1919 р.: щит розтятий, у правому срібному полі - запорожець-чорноморець у малиновому жупані й синіх шароварах стоїть на зеленій землі й тримає рушницю та малиновий прапор зі срібним хрестом; у лівому полі - герб 1919 р.; внизу зображений золотий півмісяць. Півмісяць, очевидно, символізує черкесів та інших мусульман краю.

[ред.] Карпатська Україна

Герб Закарпаття виник в процесі розробки герба Чехословаччини. Згідно офіційно прийнятій концепції герба Чехословацької республіки, він повинен був складатися з власне чеського щитка і земельних гербів складових республіки: Словаччини, Силезії, Моравії і Підкарпатській Русі. Всі землі мали свої історичні герби, і лише Підкарпатська Русь не мала своєї символіки. З січня 1920 року чехословацька влада зверталася до Адміністрації Підкарпатської Русі з проханням прислати свої пропозиції з приводу земельного герба. Відповідь з Ужгорода містила відомості про те, що одна частина населення бажає бачити в гербі українські національні синьо-жовті кольори, а інша - біло-сині або синьо-червоні. Весною 1920 року професор Празького університету Густав Фрідріх підготував проект герба: щит розтятий, у першому синьому полі три золоті пояси, в другому срібному полі червлений ведмідь (на помилкову думку професора ведмідь був елементом міського герба Ужгорода. 10 березня 1920 року до Праги прибула делегація підкарпатської Центральної Руської Народної Ради, яка не висловили незадоволеності з приводу проекту герба. Герб Підкарпатської Русі був складовою частиною затверджених Законом №252/1920 від 30 березня 1920 року Середнього і Великого гербів Чехословаччини.^[6]

1939 року Закарпаття проголошує незалежність. Державний герб республіки Карпатська Україна затверджений 15 березня 1939 року: щит розсічено, у першому синьому полі три золоті пояси, увінчані тризубом із хрестом на середньому зубі, у другому срібному червоний ведмідь.