Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Приміщення інституту
Приміщення інституту
Основні дані
Засновано 10 липня 1990 року
Приналежність НАН України
Сфера археографія, джерелознавство
Контакт
Ключові особи Папакін Георгій Володимирович - директор, доктор історичних наук
Маврін Олександр Олександрович, заступник директора з наукової роботи, кандидат історичних наук
Розташування 50°27′16″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.4546528° пн. ш. 30.5245556° сх. д. / 50.4546528; 30.5245556Координати: 50°27′16″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.4546528° пн. ш. 30.5245556° сх. д. / 50.4546528; 30.5245556
Адреса вул. Трьохсвятительська, 4,
Київ-1, Україна Україна,
01001
Таксофон+380 44 279 08 63 — приймальня
Веб-сторінка Офіційний сайт
E-mail inst_archeos@ukr.net

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України — спеціалізована українська наукова установа в галузі археографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Історія закладу[ред.ред. код]

Установа під первісною назвою «Інститут української археографії АН України» виникла ще в часи Української РСР. Її створено відповідно до постанови Президії АН УРСР від 10 липня 1990 року на базі відновленої наприкінці 1987 року Археографічної комісії УРСР. Постановою Президії НАН України від 1 лютого 1995 року заклад отримав сучасну назву з наданням йому імені Михайла Грушевського.

Археографічна комісія та Інститут — наступники і продовжувачі діяльності Київської археографічної комісії (1843), Археографічної комісії НТШ (1895), Археографічної комісії Всеукраїнської академії наук (1919), Археографічної комісії Центрального Архівного управління (1929), інших наукових, навчальних, культурно-освітніх осередків XIX — початку XX століття.

Директором Інституту від часу заснування до 2013 року був член-кореспондент НАН України Павло Степанович Сохань.

Основні завдання[ред.ред. код]

Основним завдання закладу стало:

  • виявлення, опрацювання та публікація документальних джерел вітчизняної історико-культурної спадщини,
  • координація та науково-методичне керівництво археографічною діяльністю інших наукових, освітніх, культурологічних установ в Україні,
  • розробка теоретико-методичних засад сучасної археографії та джерелознавства.

Структура[ред.ред. код]

Адміністративно Інститут входить до складу Відділення історії, філософії та права Секції суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України.

Структурний склад інституту[1]:

  • Наукові відділи:
  1. Відділ історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук
  2. Відділ джерел з історії України княжої та козацької доби
  3. Відділ джерел з історії України XIX — початку XX століття
  4. Відділ джерел з новітньої історії України
  5. Відділ пам'яток духовної культури
  6. Відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України

Видавнича діяльність[ред.ред. код]

Інститут видає збірники наукових праць:

Інститут є співзасновником серійних збірників:

  • «Південна Україна. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ»,
  • «Студії з історії степової України»,
  • «Наукові праці Запорізького державного університету»,
  • «Схід-Захід»,
  • «Південний архів»,
  • періодичних видань «Сіверянський літопис» і «Знак».

Готує до друку:

У межах видавничих серій Інституту побачили світ численні окремі видання джерелознавчого спрямування.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]