Освітня реформа в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Освітня реформа в Україні — це підвищення якості освіти, насамперед через покращення умов вступу до ВНЗ та супутні реформи.

Дошкільна освіта[ред. | ред. код]

Шкільна освіта[ред. | ред. код]

Міністерство освіти та науки України разом з Інститутом іноваційних технологій і змісту освіти формують «Нову українську школу»[1].

Підготовчий етап з 2016 року по 2018 називається «Перша фаза». 2019—2022 та 2023—2039 Друга фаза і третя відповідно — детально про Концептуальні засади реформування середньої школи.

До кінця першої фази навчальні заклади мають бути забезпечені всім необхідним навчальним обладнанням та засобами для навчання за рахунок виділення державних субвенцій для освітньої галузі. Регламентує порядок закупівель (технічні вимоги до обладнання та кількісні обмеження) Наказ 704 від 22.06.2016 р.

Значною зміною в навчальній програмі, відповідно до європейських стандартів навчання, стала рекомендація комплектувати навчальні класи ЦВКК[2] (цифровими вимірювальними комп'ютерними комплексами) для демонстрації дослідів і проведення експериментів на уроках в шкільних лабораторіях і предметних кабінетах.

Середня технічна освіта (ПТУ/ВПУ)[ред. | ред. код]

Професійно-технічні училища мають давати не лише технічну освіту, але й готуватимуть до вступу в університет.

Вища освіта[ред. | ред. код]

Зовнішнє незалежне оцінювання[ред. | ред. код]

З 2008 року підставою для вступу у ВНЗ є результати зовнішнього незалежного тестування (сертифікат). Для інвалідів І-ІІ групи, дітей-інвалідів та військових Збройних Сил України звільнених зі служби в рік вступу та військових-«контрактників» (на заочну форму) та осіб, які недужають на хворобу, що може бути перешкодою для проходження ЗНО, можуть проводитися вступні іспити. Незалежне тестування проводить Український центр оцінювання якості освіти — незалежна структура, на яку не мають впливу заангажовані сторони — школи та університети. Це веде до відкритості та чесності вступних випробувань.

Зміни у вступній кампанії[ред. | ред. код]

Системи подачі документів до ВНЗ стала простішою. Тепер випускники можуть подавати доку-менти до багатьох ВНЗ. Проте, це не стосується абітурієнтів-пільговиків — вони зобов'язані надавати оригінали документів лише в один ВНЗ. Вступна кампанія 2010 року відбуватиметься за новою — простішою та структурованішою схемою, яка враховує недоліки попередніх років.

Вільна траєкторія[ред. | ред. код]

Студенти зможуть вільно обирати предмети у ВНЗ.

Ліцензування ВНЗ[ред. | ред. код]

Частиною реформи є перевірка якості освіти, яку дають ВНЗ та підвищення вимог до отримання ліцензії — в подальшому це вестиме до затвердження стандартів вищої освіти та позбавлення ліцензій університетів, які цим стандартам не відповідають.

Зміни у підготуванні магістрів[ред. | ред. код]

Залучення роботодавців[ред. | ред. код]

Це включає спільне видавництво книжок, розробка професійних стандартів, практика студентів, підготовка спеціалістів під замовлення роботодавців. Роботодавці, як споживачі освітніх послуг, стають повноправними [речниками реформи http://www.ukr-test.org/index.php?id=202[недоступне посилання з липень 2019]].

Післядипломна освіта[ред. | ред. код]

Наука[ред. | ред. код]

Реформа в науковій сфері має на меті творення університетських середовищ — вищі стандарти для викладачів та студентів, покращення спроможності лабораторій, дослідницьких центрів та бібліотек.

Це можливо, якщо забезпечити прямий доступ українських вчених до світових інформаційних наукових ресурсів, світових бібліотек та наукових видавництв через науково-освітню мережу УРАН [1], інтегровану до загальноєвропейської мережі GÉANT, а також через приєднання України до європейської інноваційної науково-технічної програми EUREKA (завершено процес ратифікації угоди)

Висновок Венеціанської комісії[ред. | ред. код]

11 грудня 2017 року було оприлюднено висновок Венеційської комісії щодо мовного питання Закону України «Про освіту».[3]

На думку комісії, для виконання сьомої статті закону Україна повинна забезпечити достатню частку освіти мовами меншин у початковій та середній школі. Також Україні радять внести зміни до перехідних положень закону про освіту, забезпечивши довший перехідний період впровадження закону, звільнити приватні школи від нових мовних вимог, а також розпочати діалог з нацменшинами щодо мовного питання в освіті та забезпечити, щоб закон не загрожував збереженню культурної спадщини меншин та «безперервності вивчення мов меншин в традиційних школах».[4]

Комісія підкреслила, що «сприяння посиленню державної мови та її обов'язковість для усіх громадян є законною і навіть похвальною метою держави». Зазначено, що державна мова — чинник єдності та взаєморозуміння в суспільстві.

Міністерство освіти та науки України позитивно відреагувало на рекомендації, робота над їх імплементацією розпочата.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Наказ Президента України «Про невідкладні заходи забезпечення функціонування і розвитку освіти в Україні» [2][недоступне посилання з листопада 2019]
  • Одним із здобутків вищої школи стало суспільне визнання ЗНО, — Іван Вакарчук [3][недоступне посилання з липень 2019]
  • Незалежне тестування — реформа, яка дає нам шанс [4]
  • Сьогоднішні проблеми освіти родом із минулого, — Євген Сверстюк, [5][недоступне посилання з липень 2019]
  • Блог прес-служби МОН [6]
  • Історії успіхів [7][недоступне посилання з липень 2019]
  • Типовий перелік засобів навчання та обладнання для природничо-математичних кабінетів Наказ 704 від 22.06.2016
  • Загальнонаціонального дослідження стану корупції у сфері вищої освіти [8][недоступне посилання з липень 2019]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міністерство освіти та науки України [9]
  • Український центр оцінювання якості освіти [10]
  • Портал про зовнішнє тестування [11]
  • Освітній портал [12]
  • Європейський освітній портал [13]
  • Центр тестових технологій та моніторингу якості освіти [14]