Багенський Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Багенський Іван Олександрович
пол. Jan Aleksander Bagieński
Багенський Іван Олександрович.jpg
Народження 25 січня 1883(1883-01-25)
Смерть 12 червня 1967(1967-06-12) (84 роки)
Поховання
Країна
(підданство)
Flag of Poland (1927–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Членство НСАУ
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
CMNS: Багенський Іван Олександрович у Вікісховищі

Іва́н Олекса́ндрович Баге́нський (пол. Jan Bageński; нар. 25 січня 1883, Сороки — пом. 12 червня 1967, Львів) — львівський архітектор і педагог, член Польського політехнічного товариства з 1920 року та Спілки архітекторів УРСР з 1941 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 січня 1883 року в місті Сороках Бессарабської губернії Російської імперії (нині Молдова)[1] в родині нотаріуса[2]. Закінчив Олександрівську гімназію в місті Керчі. 1902 року вступив до Варшавського університету на фізико-математичний факультет, однак 1904 року полишив навчання. 1905 року вступив на архітектурний факультет Вищої політехнічної школи у Львові, яку закінчив у 1910 році. 1913 року виїздив на двомісячні курси до Риму, де вивчав архітектуру Відродження. Подорож мала великий вплив на всю подальшу творчість архітектора. Упродовж 1909—1914 років працював у будівельній конторі Войцеха Дембінського[3]. На початку 1915 року склав у Політехніці дипломні іспити і отримав диплом інженера-архітектора з відзнакою[4]. До початку Першої світової війни винаймав віллу на нинішній вулиці Коновальця, 95а[5].

1915 року виїздив до Севастополя, де працював старшим помічником архітектора Олександра Венсана при спорудженні Морського кадетського корпусу. Розробив у цей період проєкти низки вілл. 1920 року повернувся до Львова[6]. Того ж року став членом Політехнічного товариства[7]. Був членом Кола польських архітекторів, яке діяло в рамках товариства. 26 жовтня 1925 року[8], 26 листопада 1926 року обирався до правління Кола[9] 4 листопада 1927 року обраний до правління, а також до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві[10]. Від 1922 року — член редакційного комітету часопису «Architekt», органу краківського Технічного товариства[11]. 1933 року входив до журі першого конкурсу на типові проєкти малих приватних будинків, організованого Банком господарства крайового у Варшаві[12].

Від 1921 року працював у Львівській політехніці. Спочатку як асистент, 1925 року — ад'юнкт, а від 1929 року — професор надзвичайний на кафедрі архітектури І. 1938 року іменований професором звичайним. У 1933—1934 роках обирався деканом кафедри, а 1941 року очолив її. У 1945—1966 роках — керівник кафедри архітектурного проєктування[1]. 1950 року особисто виїздив до Москви на аудієнцію до міністерства, що дозволило врятувати кафедру, яку роком раніше було закрито[13]. Викладав курс «Архітектурна композиція на основі класичних форм»[14]. Здійснив наукові подорожі до Стамбула, Венеції, Відня, Парижу, Дрездена, Нюрнберга, Будапешта, Страсбурга. Організував експедицію для вивчення дерев'яного будівництва Карпат[15]. Мешкав в будинку на вулиці Хоронщизна, № 24 (нині — вулиця Чайковського[16].

У 1950-х роках відійшов від проєктування, зосередившись на викладацькій діяльності. Підготував більше 370 архітекторів. Це зокрема Роман Липка, Тетяна Максим'юк, Роман Мих, Ірина Русанова, Павло Мар'єв, Володимир Блюсюк[17]. Під його керівництвом кандидатські дисертації захистили чотири аспіранти[15].

Належав до небагатьох представників львівської архітектурної школи, які не покинули Львів після Другої світової війни. Був одним із засновників львівського відділення Спілки архітекторів УРСР. Входив до архітектурної ради обласного відділу у справах архітектури та містобудування[14]. 1958 року став членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР[11]. Кілька разів обирався депутатом міської ради[15].

Вийшов на пенсію у грудні 1966 року[18]. Помер у Львові 12 червня 1967 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1[19]. Незавершеною залишилась монографія Багенського «Розвиток плану житлового будинку, архітектура його інтер'єру та екстер'єру і форм меблів»[20].

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні роботи архітектора, як наприклад каплиця в Середньому Бабині, будинок на вулиці Ген. Чупринки, № 68 у Львові ще позначені впливом сецесії[6]. Однак більшість споруд стилістично належать до неокласицизму. Він розробив власну методу трансформації пропорцій класичних ордерів, покликану пристосувати їх до сучасних будівельних норм і технологічних можливостей[21]. Наприкінці міжвоєнного періоду перейшов до функціоналізму[14].

Реалізовані проєкти
Реконструкція та реставрація
Нереалізовані проєкти
  • Перша премія конкурсу на проєкт житлових будинків на вулиці Коперника у Львові (1910)[28].
  • Друга нагорода на конкурсі проєктів будинків Земельного кредитного товариства у Львові (1910)[11].
  • Проєкт реконструкції Промислового банку у Кракові (1912, почесна відзнака на конкурсі проєктів)[28].
  • Проєкт Національного музею у Варшаві у стилі неокласицизму (1925)[43].
  • Конкурсний проєкт шпиталю та амбулаторії у Дрогобичі (1928)[14].
  • Проєкт дерев'яних сталлей для хорів домініканського костелу у Львові. Затверджений 1931 року, але не реалізований[44].
  • Проєкт реставрації замку в Бережанах (1932).[14]

Вшанування[ред. | ред. код]

1991 року у Львові в Будинку архітектора відбулась виставка, присвячена творчості архітектора (організатори Богдан Черкес, Тетяна Клименюк, І. Щербаков). 29 березня—3 квітня 1993 року виставка експонувалась у будинку спілки архітекторів на вулиці Фоксаль у Варшаві, у травні — у Вроцлавському музеї архітектури.[17] Були також виставки у Кракові і Катовицях[11]. Існує портрет Багенського, створений 1921 року Марією Стахевич-Долинською (пастель, 60×70)[6].

Доцент Національного університету «Львівська політехніка» Тетяна Клименюк написала дисертацію на здобуття ступеня кандидата архітектури, присвячену діяльності архітектора. За редакцією Тетяни Клименюк 2003 року вийшов посібник «Проектна графіка», де особливостям проєктної графіки Багенського присвячено окремий розділ. 2011 року вийшло друге видання[45].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Буцко М. І. Багенський Іван Олександрович // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка». — Львів : Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 1994. — С. 20. — ISBN 5-7707-5706-X.
  2. Рудницький А. М. До історії архітектурної освіти в Західній Україні // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Т. 227 (CCXXVII). — 1994. — С. 360. Рудницький вказує Керч як місце народження, що суперечить усім більш раннім і пізнішим джерелам, де Керч згадується лише як місце навчання у гімназії.
  3. Ю. О. Бірюльов Дембінський Войцех [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.] // ЕСУ
  4. а б в Клименюк Т. М. Іван Багенський та його споруди у Новому Світі // Галицька брама. — 2008. — № 3—4 (159—160). — С. 23.
  5. Biriolow J. Spuścizna twórcza Piotra Tarnawieckiego // Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów: Centrum Europy, 2002. — S. 79. — ISBN 966-7022-27-7. (пол.)
  6. а б в г Клименюк Т. М. Іван Багенський — архітектор, педагог, вчений // Будуємо інакше. — 2001. — № 5—6. — С. 12.
  7. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 88.
  8. A. S.-B. Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32.
  9. Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 24. — S. 416. (пол.)
  10. Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337; Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 22. — S. 366. (пол.)
  11. а б в г Betlej A., Krasny P. Kościół parafialny p. w. Imienia Marii w Lipinie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1995. — Т. 3. — S. 113. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-25-4. (пол.)
  12. Gutt R. Sprawozdanie z wyniku konkursu na opracowanie wzorowych typów dla drobnego budownictwa mieszkaniowego // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 4. — S. 103. (пол.)
  13. Рудницький А. М. До історії архітектурної… — С. 360.
  14. а б в г д е ж и к л Клименюк Т. М. Іван Багенський — архітектор, педагог, вчений // Будуємо інакше… — С. 13.
  15. а б в г Буцко М. І. Багенський Іван Олександрович // Відомі вчені… — С. 22.
  16. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936 [Архівовано 5 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1936. — S. 59. (пол.)
  17. а б Клименюк Т. М., Петришин Г. П. Архітектор Іван Багенський на перехресті українсько-польських зв'язків // Львівський політехнік. — 7 лютого 1994. — № 1 (2043). — С. 9.
  18. Рудницький А. М. До історії архітектурної… — С. 361—362.
  19. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 102. — ISBN 966-8955-00-5.
  20. Черкес Б. С., Клименюк Т. М. Життєвий і творчий шлях Івана Олександровича Багенського // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2013. — № 757. — С. 419.
  21. Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt i konserwator // Ochrona Zabytków. — 1993. — № 46/2 (181). — S. 159. (пол.)
  22. Вул. Барвінських, 06-08 — житлові будинки. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 13 серпня 2020. 
  23. а б в Клименюк Т. М. Іван Багенський та його споруди у Новому… — С. 25.
  24. а б в Козицький А. Багенський Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 140—141. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  25. Клименюк Т. М. Іван Багенський та його споруди у Новому… — С. 24.
  26. Архітектура Львова… — С. 431.
  27. Архітектура Львова… — С. 496.
  28. а б в г Клименюк Т. М. Будинок по вул. Коперника, 42 у Львові і його архітектор Іван Багенський // Галицька брама. — 1998. — № 11 (47). — С. 16.
  29. Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 157, 159.
  30. а б Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 162.
  31. Банцекова А. Є. До питання визначення стилю Ар Деко в архітектурі Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2008. — № 18. — С. 129.
  32. Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 158.
  33. Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 159, 162.
  34. Architekt. — 1923. — № 4. — Tabl. 16.
  35. Клименюк Т. М. Іван Багенський — архітектор, педагог, вчений // Будуємо інакше… — С. 13; Черкес Б. С., Клименюк Т. М. Життєвий і творчий шлях… — С. 417; Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 159.
  36. Betlej A., Krasny P. Kościół parafialny p. w. Imienia Marii… — S. 109, 113—114.
  37. Pensjonat «Wiktor» w Żegestowie // Architektura i Budownictwo. — 1938. — № 3. — S. 97—100; Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 4—5. — S. 181.
  38. Клименюк Т. М. Іван Багенський — архітектор, педагог, вчений // Будуємо інакше… — С. 13; Klimeniuk T. Jan Bagieński — architekt… — S. 162.
  39. а б в Клименюк Т. М. Будинок по вул. Коперника… — С. 16.
  40. Politechnika Lwowska. Jej stan obecny i potrzeby. — Lwów: Pierwsza Związkowa Drukarnia we Lwowie, 1932. — S. 109. (пол.)
  41. Barucki T. Architektura II Rzeczpospolitej na jej wschodnich ziemiach // SARP. — 2006. — № 3. — S. 54. — ISSN 0239-3549. (пол.)
  42. Черкес Б. С., Клименюк Т. М. Життєвий і творчий шлях… — С. 416.
  43. Konkurs na gmach Muzeum Narodowego w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 20—31; Rozstrzygnięcie konkursu architektonicznego // Rzeczy Piękne. — 1925. — № 1. — S. 22.
  44. Biernat M., Kurzej M., Ostrowski J. Kościół p. w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków: Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 233. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1. (пол.)
  45. Черкес Б. С., Клименюк Т. М. Життєвий і творчий шлях… — С. 412—413.

Література[ред. | ред. код]