Вулиця Генерала Чупринки (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Генерала Чупринки
Львів
Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
Місцевість Кастелівка, Новий Світ
Район Франківський
Назва на честь Романа Шухевича
Історичні відомості: колишні назви
Штандівська, Хрестова (не пізніше 1863), Потоцького 1910, Пушкіна (грудень 1940, Зігфрідштрассе (1942), Потоцького (липень 1944), Пушкіна (грудень 1944).
Загальні відомості
Протяжність 2 км
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8346611° пн. ш. 24.0166722° сх. д. / 49.8346611; 24.0166722
Координати кінця 49°49′17″ пн. ш. 23°59′56″ сх. д. / 49.8214528° пн. ш. 23.9991472° сх. д. / 49.8214528; 23.9991472
Транспорт
Автобуси № 61, 97[1]
Трамваї № 2[2]
Рух двосторонній
Покриття бруківка, бетон, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Піскові Озера
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у номінатім
№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого.
№ 72. Колишня вілла архітектора Густава Бізанца.
Адмінкорпус НЛТУУ

Ву́лиця Генера́ла Чупри́нки — вулиця у Франківському районі Львова, що простягається від східної частини вулиці Степана Бандери до східної частини вулиці Рудницького.

Назви[ред.ред. код]

  • Штандівська — перша відома назва вулиці. Відомо про родину Шольц-Штанцльовичів — мешканців цієї місцевості, що заклали тут юридику Штанцльовку у XVI ст. Із часом через помилку в документах місцевість почали називати Штандівкою, що і дало назву вулиці.
  • Хрестова, або Кшижова пол. Krzyżowa — назва згадується у 1863 році.
  • Потоцького — на честь галицького намісника Анджея Потоцького, застреленого 12 квітня 1908 Мирославом Січинським.
  • Пушкіна. Перейменовано радянською окупаційною владою на честь поета Олександра Пушкіна у грудні 1940 року.
  • Зігфрідштрассе — назва періоду німецької окупації (названо не пізніше травня 1942 р.)
  • Потоцького — названа повторно у липні 1944.
  • Пушкіна — названа вдруге в грудні 1944 року, після зайняття міста радянськими військами.
  • Генерала Чупринки — назва із 1996 року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА, Романа Шухевича (псевдонім — Тарас Чупринка).

Будівлі[ред.ред. код]

№ 1. Школа № 10 з польською мовою викладання. Конструктивно — частина колишньої Школи св. Магдалини (нинішньої школи № 3), прибудована 1928 року. Добудову здійснено у модерністичних формах з елементами кубізму. Архітектор Тадеуш Пісевич.[3] 23 вересня 2008 року прибудову внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[4]

№ 5. Вілла Яна Бромільського, збудована у 18891890 за проектом Альфреда Каменобродського.[5]

№ 6. Житловий будинок, перебудований у сецесійному стилі за проектом Адольфа Барона близько 1910 року. Роботи виконала фірма Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського.[6]

№ 8. Будинок, споруджений за проектом Юзефа Горнунга у 1908 році.[7]

№ 11. Вілла Казимири Скварчинської, збудована у 18891890 за проектом Юліана Захаревича.[5] Нині у будинку розміщене регіональне відділення АБ «Південний» у м. Львів.[8]

№ 11а. Будинок Ю. Скварчинського. Збудований фірмою Івана Левинського, можливо за проектом Тадеуша Обмінського і Олександра Лушпинського. 19061907 роки.[9]

№ 14. Тут у 18961902 роках проживав Іван Франко. Меморіальну таблицю встановлено 1956 року. 1986 року її замінено на бронзову, виготовлену скульптором Петром Мазуром.[10]

№ 16, 16а, 18. Комплекс будинків на розі з вулицею Політехнічною, збудований за проектом Фердинанда Касслера у 1938 році.[11]

№ 19. Будинок архітектора Міхала Ковальчука, спроектований ним же у 1902 році.[12] Збережений у значно зміненому вигляді.[13]

№ 21. Колишня вілла Дзівінського. Нині належить Науковому товариству ім. Шевченка. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).[14]

№ 26, 28, 30. Власні будинки Юліана Цибульського, збудовані за його проектами (19041905), скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.[15][16] У будинку № 26 проживав художник і поет Володимир Шилан.

№ 32. Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у 1890.[17]

№ 33. Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у 18971898 роках.[18]

№ 38. Збудований за проектом Юліана Цибульського (1907), скульптури атлантів — Броніслава Солтиса[15]. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.[19]

№ 45. Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у 19301934 роках за проектом Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».[20]

№ 47. Сецесійний будинок, споруджений за проектом Карела Боубліка у 1911 році.[21]

№ 48. Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у 19041905 для родини Бромільських, за проектом Альфреда Захаревича. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора Теобальда Оркасевича. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.[22]

№ 49. Збудований у 19091910 для родини Бромільських архітектором Юзефом Пйонтковським.[23]

№ 50, 52. Житлові будинки. Початково зведені як прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського за його власним проектом у 19001908 роках.[24] Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію Попелю.[25]

№ 56, 68. Будинки споруджені у 1910 і 1912 роках архітектурно-будівельною фірмою Войцеха Дембінського.[26] Автором проекту будинку № 68 був Іван Багенський.[27]

№ 58. У цьому будинку проживав актор і режисер, співзасновник театру ім. Марії Заньковецької Борис Романицький.

№ 58а. Корпуси колишньої Будівельної фірми Івана Левинського. Будівництво перших споруд почато ще в 1885 році. На початок XX століття налічувала близько 50 будівель різного призначення.[28]

№ 59. Житловий будинок, зведений у 1960-х роках. До його побудови на цьому місці стояла вілла «Рома», зведена у народному стилі за проектом Міхала Ковальчука. Тут проживав Роман Сас-Залозецький і його син Володимир — відомий мистецтвознавець.

№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована за його проектом 1896 року.[29]

№ 65, 67. Дві власні чиншові кам'яниці Альфреда Захаревича, збудовані за його проектом у 19111913 роках.

№ 70. Церква святого Климентія папи. Колишній костел і монастир кармеліток босих. Збудований у 18931895 роках за проектом німецького архітектора Франца Статца. Проект неоготичного костелу допрацьовано (пристосовано до умов ділянки) Іваном Левинським. 1895 року Юліан Захаревич виконав проект головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 18951898 років.[30]

№ 71. Будинок інституту «Містопроект», збудований у 1988 році. Архітектори Зіновій Підлісний, Василь Каменщик, Борис Кузнецов, Микола Столяров.[31]

№ 72. Колишня вілла архітектора, професора Львівської політехніки Густава Бізанца. Збудована за його власним проектом у 19001903 роках.[32]

№ 76. Будинок у стилі функціоналізму, збудований у 19371938 роках архітектором Мар'яном Нікодемовичем. Тут він проживав із родиною, у цьому ж будинку до 1980 року жив його син — композитор Анджей Нікодемович.[33]

№ 94. Колишній особняк Казимира Скібневського, збудований у 19091912 роках архітектурною фірмою Міхала Уляма.[34]

№ 96. Колишня власна вілла Міхала Ковальчука «Подолянка» (1908).[35]

№ 101. Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато 1936 року за проектом Романа Грицая. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20 м без опор. Стилістично будівлю можна віднести до функціоналізму. Через початок Другої світової війни храм залишився незавершеним. У 1950-х роках храм переобладнано під бібліотеку.[36]

№ 103. Колишня будівля Гімназії і бурси Українського педагогічного товариства. Збудована за проектом Тадеуша Обмінського і Льва Левинського.[37] Нині споруда належить Національному лісотехнічному університету.

№ 105. Корпус № 1 Національного лісотехнічного університету. Збудований 1977 року за проектом В. Кузубова.[38]

№ 117. Багатоквартирний житловий будинок, споруджений у 1998 році корпорацією «Карпатбуд». Архітектор Ярослав Мастило.[39]

№ 130. Навчальний корпус Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму Національного університету «Львівська політехніка», колишній Електромеханічний технікум. Збудований у 1957 році за проектом Л. Тимченко і Павла Конта.[40]

Пам'ятники, пам'ятні таблиці[ред.ред. код]

27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери – Генерала Чупринки – Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури – постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського Славня. Замовником на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви.[41],[42],[43].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний портал Львівської міської ради Автобусні маршрути м. Львова Переглянуто 6 вересня, 2010
  2. Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 31 липня, 2010
  3. Архітектура Львова… — С. 537.
  4. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 11 вересня, 2010
  5. а б Архітектура Львова… — С. 356.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 557.
  8. Банк «Південний». Офіційний сайт Філія банку «Південний» у м. Львів Переглянуто 1 жовтня, 2010
  9. Архітектура Львова… — С. 409.
  10. Перейма Л. Пам'ятні місця Івана Франка (до 150-річчя від дня народження) // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 268. — ISBN 966-96146-9-4.
  11. Архітектура Львова… — С. 566.
  12. Архітектура Львова… — С. 356—357.
  13. Архітектура Львова… — С. 409.
  14. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 64; Архітектура Львова… — С. 354—355.
  15. а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  16. Архітектура Львова… — С. 476.
  17. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 326.
  18. Архітектура Львова… — С. 356.
  19. Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — № 6, 2000. — С. 48.
  20. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Ігнацій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 183. — ISBN 978-966-7007-99-7..
  21. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 273.
  22. Архітектура Львова… — С. 438.
  23. Архітектура Львова… — С. 488.
  24. Архітектура Львова… — С. 466.
  25. Biriulow J. Rzeźba… — S. 118.
  26. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 34.
  27. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140.
  28. Архітектура Львова… — С. 322.
  29. Архітектура Львова… — С. 355.
  30. Архітектура Львова… — С. 305—306.
  31. Архітектура Львова… — С. 636.
  32. Архітектура Львова… — С. 352.
  33. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 23; Grabowski W. Portret artysty na jasnym tle // Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik. — № 1 (119), 2010. — S 158.
  34. Архітектура Львова… — С. 491.
  35. Архітектура Львова… — С. 480.
  36. Архітектура Львова… — С. 552, 553; Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8.; Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 13, 2003. — С. 82. — ISBN 966-95066-4-10.
  37. Архітектура Львова… — С. 428.
  38. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
  39. Архітектура Львова… — С. 679.
  40. Архітектура Львова… — С. 592.
  41. У Львові урочисто відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому
  42. Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові
  43. У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 16—18.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — 651 с. ISBN 978-966-7007-68-8; Т. 2. — 603 с. ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Котлобулатова І. П. Вулиця Генерала Чупринки ч. 1 // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 35—36.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 69. — ISBN 966-603-115-9.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.