Економіка замкненого циклу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрація, що демонструє різницю між підходом лінійної економік і підходом циклічної економіки
Ілюстрація, що демонструє різницю між підходом лінійної економік і підходом циркулярної економіки

Економіка замкненого циклу або циркулярна економіка (англ. closed-loop economy, circular economy) — модель економічного розвитку, що є альтернативною лінійній економіці, і яка передбачає відновлення, повторне використання, раціональне споживання ресурсів і дозволяє створити додаткову цінність, за допомогою нових послуг та інтелектуальних рішень. Циркулярна економіка спрямована, насамперед, на збереження енергії, економічно чисте виробництво та споживання.[1][2][3]

Ілюстрація концепції циркулярної економіки[4]

Циркулярна економіка характеризується створенням нових альтернативних економічних підходів, завданням яких є мінімізація негативного людського впливу на довкілля.[1] У лінійній економіці ресурси видобуваються, обробляються, споживаються, а потім викидаються як відходи, що часто призводить до погіршення стану навколишнього середовища та виснаження ресурсів. Циркулярна економіка пропонує альтернативний підхід, спрямований на те, щоб відокремити економічне зростання від споживання ресурсів, одночасно сприяючи сталим практикам, які відновлюють і повторно використовують матеріали.

Основоположними ідеями циркулярної економіки є: відновлення ресурсів, вторинна переробка матеріалів та перехід до використання відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та гідроенергія. Циркулярна економіка глибоко взаємопов'язана з принципами сталого розвитку. За своєю суттю циркулярна економіка є відновлювальною та регенеративною системою, яка прагне наслідувати цикли природи. Її мета — підтримувати цінність і корисність продуктів, компонентів і матеріалів на найвищому рівні якомога довше, тим самим мінімізуючи відходи та зменшуючи потребу в безперервному видобутку обмежених ресурсів. Ця зміна вимагає фундаментального перегляду дизайну продукту, управління ланцюгом постачання і моделей споживання, зокрема, поводження з відходами.[1][2]

Історія[ред. | ред. код]

Концепцію циркулярної економіки можна простежити до стародавніх суспільств, які практикували винахідливість і економне використання матеріалів. Однак в останні десятиліття економіка циркулярна економіка знову привернула увагу через зростаюче занепокоєння щодо дефіциту ресурсів, погіршення стану навколишнього середовища та зміни клімату. У 20-му столітті спостерігалося стрімке зростання культури споживацтва, що призвело до лінійної економічної моделі «бери-зроби-викидай». Наукові дослідження свідчать, що зараз Землі потрібно близько 1,5 року для того, щоб відновити все те, що людство використовує за 1 рік (“екологічний слід”).[1] Також, економічне зростання при лінійній моделі економіки призведе до збільшення обсягів використання ресурсів, відповідно, зростатимуть обсяги відходів і посилюватиметься негативний вплив на навколишнє середовище.[1] У відповідь науковці, політики та організації почали виступати за стійкіший підхід. (див. також Сталий розвиток). Загальні аспекти циркулярної економіки досліджували багато вітчизняних і зарубіжних науковців: Н. Міллар, П. Ван Леувен, Т. Бергер, Д. Каррез, З. Юань, А. Бабак, М. Гайсдорфер, Н. Бокен, А. Таранцова, П. Саваге, В. Гаас, Д. Сергієнко, Х. Нгуєн, М. Зілс, М. Статчі, Е. Гултінк, Е. МакЛафлін, Ф. Краусман, Г. Кротова, Л. Артеменко, Ю. Морігуйчі, М. Гайнс, І. Зварич та інші. Питання становлення циркулярної економіки відображено у працях О. Циплінської, М. Шаповалової, Л. Дайнеко, Н. Гахович, Л. Шинкарук.[1]

Китай, як одна з найбільших економік світу та споживачів ресурсів, визнав нагальну потребу вирішити проблему дефіциту ресурсів та екологічних проблем. 2008 року Китай прийняв Закон про стимулювання економіки замкнутого циклу, який спрямований на підвищення ефективності використання ресурсів, зменшення утворення відходів і стимулювання переробки та повторного використання матеріалів. Закон створив правову основу для економіки замкнутого циклу та призвів до розробки різноманітних пілотних проєктів та ініціатив циркулярної еономіки по всій країні.[5][6]

Принцип 10R візуалізує рівні циркулярності в циркулярній економіці. Представлено Жаклін Крамер у Ванкувері 15 травня 2017 року.

У 2010-х роках було розроблено кілька моделей циркулярної економіки, які використовували набір кроків або рівнів кругообігу, як правило, з використанням англійських дієслів або іменників, що починаються з літери «R».[7] Першою такою моделлю, відомою як «принцип трьох R» («3R»), була «Reduce, Reuse, Recycle»[7], яку можна простежити ще в 1970-х роках.[8] Однією з найповіших моделей є «принцип 10R», розроблений професором сталого підприємництва та колишнім міністром навколишнього середовища Нідерландів Жаклін Крамер.[7]

Фонд Еллен Макартур, організація зі штаб-квартирою у Великій Британії, відіграв важливу роль у розвитку економіки замкнутого циклу завдяки дослідженням, адвокації та співпраці. Новаторська доповідь фонду «Назустріч циркулярній економіці» у 2013 році стала каталізатором глобальних дискусій щодо циркулярності.[9] Фонд тісно співпрацює з бізнесом, урядами та академічними колами, щоб розробити принципи, рамки та рекомендації циркулярної економіки. Однією з помітних ініціатив є «Circular Economy 100» (CE100), глобальна платформа для співпраці компаній і прискорення їх переходу до циркулярних бізнес-моделей.[10] Також Фонд пропонує освітні курси з різних аспектів впровадження циркулярної економіки.[11]

З 2014 року ЄС впроваджує стратегії і плани дій, що спрямовані на поступовий перехід від лінійної моделі економіки до економіки замкненого циклу.[1] У березні 2020 року, Європейська Комісія ухвалила новий План дій із циркулярної економіки, знаний як План дій щодо Циркулярної Економіки (CEAP).[12] Цей план входить до складу широкомасштабної європейської "зеленої" стратегії (European Green Deal), що передбачає ряд новаторських заходів та перетворень, спрямованих на перетворення Європи в екологічно нейтральний континент до 2050 року. Очікується, що його реалізація має призвести до підвищення якості життя громадян, збільшення економічного добробуту, "зеленого" насичення економіки та охорони навколишнього середовища. Головною метою нової стратегії ЄС щодо циркулярної економіки є зниження обсягів споживання та підвищення використання ресурсів у межах ЄС, зокрема через підтримку повторного використання. Зазначається, що такий підхід сприятиме не лише екологічній вигоді, а й економічному росту — завдяки реалізації CEAP очікується додаткове зростання ВВП ЄС на 0,5% до 2030 року, а також створення 700 тисяч нових робочих місць.[1] Нова стратегія буде також допоміжною для окремих компаній: беручи до уваги, що 40% всіх витрат промислових підприємств ЄС припадає на матеріали, застосування замкнених бізнес-моделей підвищить їхню рентабельність та захистить від відмінностей у цінах на ринку.[1]

Нідерланди у 2016 році поставили перед собою амбітну ціль — стати циркулярною економікою до 2050 року.[13] Уряд Нідерландів активно впроваджує політику для просування циркулярних практик, як-от запровадження податкових пільг для підприємств, які використовують перероблені матеріали, і підтримку циркулярних стартапів. Місто Амстердам, зокрема, було лідером у прийнятті циркулярних принципів у міському плануванні, поводженні з відходами та стійкій архітектурі. (див. також Стійке місто)

У США такі міста, як Сан-Франциско[14] та Нью-Йорк[15], запровадили комплексні програми зменшення відходів та їх переробки. Ініціатива Сан-Франциско Zero Waste має на меті відвести 100% відходів зі звалищ, наголошуючи на переробці та компостуванні.[14] Провідні американські бренди, як Apple[16], Google[17] і Walmart[18], взяли на себе зобов’язання використовувати відновлювані джерела енергії, розробляти продукти, які довговічні та придатні для вторинної переробки, а також зменшувати свій вуглецевий слід.

Історія в Україні[ред. | ред. код]

В Україні щороку утворюються величезні обсяги відходів, при цьому наразі немає розвиненої інфраструктури поводження з ними. Станом на початок 2020-х, в Україні сміттєзвалища фактично перетворилися на джерела великої екологічної небезпеки. Накопичення і зберігання відходів (особливо токсичних) за умови тривалого впливу негативно впливає на здоров’я людей і стан навколишнього середовища. Україна посідає 9-те місце в рейтингу країн з найбільшим обсягом сміття на людину (10,6 т. на одну людину). У дослідженні 2019 року зазначається, що Україна виробляє більше 474 млн. тонн відходів щороку, 448 млн. з яких є небезпечними.[19] В Україні щороку утворюється приблизно 420 млн. тон промислових відходів: з них 250 млн. тон – вугільних шлаків і 100 млн. тон – металургійних. При цьому річний обсяг генерування побутових відходів в Україні становить близько 11 млн. тон. Згідно з даними Державної служби статистики України зараз в Україні накопичено приблизно 15 млрд. тон відходів.[1][20] У 2019 році на звалища припадало 15,4% національних викидів метану – більше, ніж від сільського господарства (13,7%).[20] В Україні є 6148 полігонів, з яких паспортизовано лише 2 600. Площа сміттєзвалищ та полігонів складає 7% від всієї території України і є більшою ніж площа об’єктів природного заповідного фонду України. Також налічується 32 984 несанкціонованих звалищ.[21] З усього цього сміття, переробляється та компостується відповідно 3,8 і 0%.[1] Станом на 2021 рік в Україні функціонує лише один сміттєспалювальний завод – київський завод “Енергія”, який дозволяє утилізувати 25% твердих промислових відходів Києва і перетворити їх в теплову енергію для близько 300 столичних багатоповерхівок. (див також Промисловість переробки відходів і вторинної сировини України)

В Україні основними програмними документами з циркулярної економіки є наступні[1]:

  • Національна стратегія управління відходами до 2030 року;
  • Національний план управління відходами до 2030 року;
  • Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 року;
  • Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та план її реалізації;
  • Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року.

І. Зварич[22], В. Гурочкіна і М. Будзинська[2], М. Варфоломєєв і О. Чуріканова[23], та ін. досліджували перспективи впровадження циркулярної економіки в Україні.

Принципи циркулярної економіки[ред. | ред. код]

Принципи, які лежать в основі циркулярної економіки, ґрунтуються на радикальному переосмисленні управління ресурсами, виробничих процесів і моделей споживання. Ці принципи разом роблять внесок у систему, яка надає пріоритет стійкості, ефективності та довгостроковій життєздатності. Впроваджуючи ці принципи в різні аспекти економічної діяльності, суспільства можуть відійти від традиційної лінійної моделі та перейти до регенеративного та реставраційного підходу.

Принципи 3R і 10R: практики циркулярної економіки[ред. | ред. код]

Наріжним каменем концепції циркулярної економіки є принципи 3R і 10R, які пропонують вичерпний план зі зменшення відходів, ефективного використання ресурсів і сталого споживання.[1] Першою такою моделлю, відомою як «принцип трьох R» («3R»), була «Reduce, Reuse, Recycle»[7], яку можна простежити ще в 1970-х роках.[8] Однією з найповіших моделей є «принцип 10R», розроблений професором сталого підприємництва та колишнім міністром навколишнього середовища Нідерландів Жаклін Крамер.[7]

Принцип 3R: Reduce, Reuse, Recycle[ред. | ред. код]

  • Reduce (Зменшити): перший крок передбачає зменшення утворення відходів. Це досягається шляхом мінімізації споживання ресурсів, оптимізації виробничих процесів для мінімізації надлишку та заохочення енергоефективності. Прийнявши принцип «менше – це більше», суспільства можуть зменшити загальний попит на матеріали та пом’якшити вплив на навколишнє середовище.
  • Reuse (Повторне використання): повторне використання продуктів і матеріалів є ключовою стратегією продовження їхнього життєвого циклу та зменшення потреби у новому виробництві. Цей принцип підтримує відновлення, ремонт і перепрофілювання предметів, що дозволяє їм виконувати нові функції та зменшує тиск на видобуток ресурсів.
  • Recycle (Переробка): переробка передбачає перетворення відходів у нові продукти. Належне сортування та переробка таких матеріалів, як папір, скло, пластик і метали, сприяє збереженню ресурсів і зменшенню кількості відходів, які вирушають на звалища. Ця практика замикає цикл шляхом повторного введення матеріалів у виробничий цикл.

Принцип 10R: комплексний циркулярний підхід[ред. | ред. код]

  • Refuse (Відмова): скорочення використання природних ресурсів, підвищення ефективності виробництва. Відмовляючись від непотрібних предметів і одноразового пластику, окремі особи та підприємства можуть із самого початку запобігти утворенню відходів. Цей принцип спонукає до критичної оцінки споживчих звичок і відмови від продуктів, які сприяють надмірному марнотратству.
  • Reduce (Зменшити): Цей принцип виступає за мінімізацію споживання та утворення відходів шляхом свідомого вибору. Для цього потрібно розглянути, чи справді потрібна покупка, і вибрати продукти з меншою упаковкою або довговічнішою якістю.
  • Renew/Redesign (Оновлення/перепроєктування): створення екологічно чистих продуктів із самого початку. Це передбачає вибір відновлюваних матеріалів, мінімізацію небезпечних речовин і забезпечення того, щоб продукти можна було легко розібрати для переробки або повторного виробництва.
  • Reuse (Повторне використання): подовження терміну служби продуктів шляхом повторного використання за його основним призначенням мінімізує потребу в новому виробництві. Підприємства та окремі особи можуть використовувати платформи для обміну інструментами або транспортними засобами, щоб оптимізувати використання ресурсів.
  • Repair (Ремонт): ремонт продуктів, а не викидання їх сприяє збереженню ресурсів і зменшенню відходів. Доступ до ремонтних послуг і наявність запасних частин є важливими складовими цього принципу.
  • Refurbish (Ремонт, Відновлення): відновлення старих продуктів до їхнього початкового стану, часто з оновленням для підвищення їхньої продуктивності. Цей підхід поєднує повторне використання та ремонт, зменшуючи попит на нові предмети.
  • Remanufacture (Відновлення/Переобробка): повторна обробка та використання частини старого продукту в нових, таких самих, продуктах. Ця практика подовжує термін служби виробів, зберігаючи матеріали та енергію.
  • Repurpose (Перепрофілювання/Переорієнтація): переорієнтація частини старого виробу у новому продукті з іншим призначенням. Цей принцип заохочує інноваційне мислення, щоб дати нове життя продуктам, які інакше могли б бути викинутими.
  • Recycle (Переробка): перетворення відходів на нові продукти сприяє збереженню ресурсів і зменшенню відходів. Належна практика переробки вимагає ефективного збору, сортування та обробки матеріалів.
  • Recover: вилучення цінності з відходів за допомогою таких процесів, як перетворення відходів в енергію та компостування, гарантує, що навіть матеріали з обмеженим потенціалом переробки можуть сприяти відновленню ресурсів.

Дизайн для довголіття та міцності[ред. | ред. код]

Основним принципом циркулярної економіки є розробка продуктів з урахуванням довговічності. Цей принцип передбачає створення предметів, які створені таким чином, щоб протистояти зношенню, що робить їх стійкішими до передчасного старіння. Виробники враховують такі фактори, як вибір матеріалів, якість конструкції та простота обслуговування, щоб гарантувати, що продукти мають подовжений життєвий цикл. Завдяки цьому потреба в частих замінах зменшується, зменшується попит на нові ресурси та мінімізуються відходи.[24][25][26]

Акцент на ремонті, переробці та відновленні[ред. | ред. код]

Практика циркулярної економіки надає пріоритет ремонту та реконструкції над утилізацією. Замість того, щоб викидати продукти при перших ознаках несправності, послуги з ремонту стають доступними, щоб продовжити термін служби виробів. Повторне виробництво передбачає розбирання та відновлення використаних продуктів до їх початкового стану, зменшуючи потребу у новому виробництві. Ці методи зменшують відходи та зберігають цінні ресурси.[27]

Ефективність використання ресурсів і відокремлення зростання від споживання ресурсів[ред. | ред. код]

Ефективність використання ресурсів є наріжним каменем циркулярної економіки. Це передбачає оптимізацію використання матеріалів та енергії протягом життєвого циклу продукції. Цей принцип спрямований на «відокремлення» економічного зростання від споживання ресурсів, гарантуючи, що процвітання не відбувається за рахунок погіршення навколишнього середовища. Стратегії включають мінімізацію утворення відходів, удосконалення виробничих процесів і підвищення енергоефективності.[28][29]

Інтеграція відновлюваної енергетики[ред. | ред. код]

Практика циркулярної економіки узгоджується з впровадженням відновлюваних джерел енергії. Відмовляючись від викопного палива та впроваджуючи такі технології відновлюваної енергії, як сонячна, вітрова та гідроенергія, галузі можуть зменшити свою залежність від невідновлюваних ресурсів і зменшити викиди парникових газів. Інтеграція відновлюваної енергії у виробничі процеси сприяє створенню сталішої та циркулярнішої енергетичної системи.[30][31][32][33][34]

Відходи як ресурс[ред. | ред. код]

Завод з переробки відходів
Завод з переробки відходів

Принципи циркулярної економіки розглядають відходи як потенційний ресурс, а не як проблему утилізації. Переробляючи, переробляючи та повторно використовуючи відходи, промисловість може зменшити навантаження на природні ресурси. Концепція «кругового матеріального потоку» передбачає, що потоки відходів стають цінною сировиною для інших процесів, таким чином мінімізуючи видобуток незайманих ресурсів.[35][36][37]

Сучасні системи управління відходами, такі як сміттєпереробні заводи і анаеробні реактори, перетворюють органічні відходи й харчові відходи[38] на біогаз або електроенергію.[39][40][41][42][43] Інноваційні методи переробки та перетворення відходів в енергію, паливо з відходів, зокрема, в біопаливо, ще більше зменшують кількість відходів на звалищах, зберігають ресурси та підтримують циркулярну економіку.[44][45][46] Технології, які перетворюють органічні відходи, такі як харчові відходи, рослинні залишки та тверді міські відходи, на біопаливо пропонують подвійну користь, керуючи утилізацією відходів і виробляючи відновлювану енергію.[47][48][49] Біологічні відходи, отримані в сільському господарстві, можливо перетворити на різноманітні матеріали, включаючи порошки, волокна та нитки, які можливо використовувати в адитивних методах виробництва (3D-друк).[50]

Забруднення пластиком довкілля є однією з найбільших екологічних проблем сьогодення, й переробка пластикових відходів є вкрай перспективною. Наприклад, в двох дослідженнях 2023 року, опублікованих в Science, описується економічно-ефективна методика переробки пластикових відходів (поліетилен та поліпропілен) в жирні кислоти, які згодом перетворюють промислові сурфактанти[51]; та поліетиленових відходів в широкий спектр цінних хімічних речовин[52]. (див. також Переробка відходів, Переробка пластику, Переробка скла, Переробка металобрухту, Переробка шин, Переробка паперу, Переробка ПЕТ-пляшок, Біопаливо, Біопластик)

Характеристика[ред. | ред. код]

Економіка замкнутого циклу покликана змінити класичну лінійну модель виробництва, концентруючись на продуктах і послугах[53], які мінімізують відходи та інші види забруднень.

Основні принципи економіки замкнутого циклу засновані на відновленні ресурсів, переробці вторинної сировини та відходів[54], перехід від викопного палива до використання відновлюваних джерел енергії.

Даний тип економіки розглядається як частина Четвертої промислової революції, в результаті якої в цілому підвищиться раціональність використання ресурсів, в тому числі природних, економіка стане прозорішою, передбачуванішою, а її розвиток швидким і системним.[55][56]

Циркулярна біоекономіка[ред. | ред. код]

Приміщення для культивування мікроводоростей (Гаваї)[57]

Циркулярна біоекономіка є одним з секторів циркулярної економіки, і являє собою цілісний підхід до сталого розвитку, який поєднує принципи циркулярної економіки з використанням відновлюваних біологічних ресурсів. Ця інноваційна концепція прагне максимізувати цінність, отриману з біомаси, одночасно мінімізуючи утворення відходів, заохочуючи ефективне використання ресурсів і сприяючи сталому розвитку.[58][59][60]

Циркулярна біоекономіка — це така, у якій відходи[61] – потоки відновлюваних біоресурсів – повертаються назад у техносферу – у відкритому циклі або переробці замкнутого циклу — біопластик[62], біополімери[63], переробка пластику[64][65][66][67]; або перетворення речовини в енергію — біопаливо. Систематичний огляд 385 публікацій з 2015 по 2021 роки з 50 країн і які з’являються в 150 журналах, зазначає про зростаючий інтерес до цієї галузі досліджень. Німеччина є провідним джерелом наукової літератури (10%), тоді як Journal of Cleaner Production (9%) очолює список наукових журналів.[68]

У своїй основі циркулярна біоекономіка зосереджена навколо відповідального та регенеративного використання біологічних ресурсів, таких як сільськогосподарські культури, відходи лісового господарства та органічні відходи. Це контрастує з традиційною лінійною моделлю, де ресурси видобуваються, використовуються та викидаються, що часто призводить до погіршення навколишнього середовища та виснаження ресурсів. Принципи циркулярної біоекономіки визнають, що біомасу, яка охоплює органічну речовину з різних джерел, можна використовувати для задоволення багатьох суспільних потреб у різних секторах, включаючи сільське господарство, енергетику, матеріали тощо..[58][59]

Структура циркулярної біоекономіки побудована на кількох ключових стовпах:

  • Стійке управління ресурсами: практика циркулярної біоекономіки надає пріоритет сталому джерелу біомаси. Це передбачає вирощування сільськогосподарських культур і лісових ресурсів таким чином, щоб зберегти екосистеми, зберегти біорізноманіття[69] та уникнути надмірної експлуатації.[70][71]
  • Ефективне використання ресурсів: біомаса використовується таким чином, щоб максимізувати її цінність і мінімізувати відходи. Вона перетворюється на різні продукти, такі як їжа, корми, біоматеріали (біополімери, біопластик), продукти біоенергетики та біохімікати за допомогою таких процесів, як біоочищення[72][73], бродіння та екстракція.[74]
  • Валоризація відходів[75][76][77][78] і каскадування біомаси[79][80]: циркулярна біоекономіка заохочує каскадне використання біомаси, коли той самий ресурс використовується для кількох цілей у каскадній послідовності. Наприклад, після виробництва високоцінних продуктів з біомаси, залишкові відходи можуть бути використані для біоенергетики або для поживних речовин у ґрунті.
  • Поглинання вуглецю та пом’якшення наслідків зміни клімату: циркулярна біоекономіка сприяє поглинанню вуглецю шляхом використання біомаси для виробництва довговічних продуктів, які зберігають вуглець, наприклад, біочар[81] тощо.[82] Циркулярна біоекономіка також фокусується на відновлюваних джерелах біоенергії, тим самим зменшуючи викиди парникових газів. Також, концептуальні біологічні моделі поглинання CO2 дають високоцінні біологічні продукти та хімічні речовини, а інтегрована гібридна модель біопереробки, в якій вуглець рухається в замкнутому циклі, може виявитися стійким і перспективним напрямком досліджень.[82] Крім того, деякі технології виробництва біопалива можна поєднати з системами уловлювання та утилізації вуглецю[83][84], що дозволяє вловлювати викиди CO2 під час процесу виробництва біопалива та використовувати вловлений вуглець для інших цінних продуктів.[85][86][87] (див. Біоенергетика з використанням технології уловлювання та зберігання вуглецю)
  • Закриття циклів поживних речовин: циркулярна біоекономіка має на меті закрити цикли поживних речовин шляхом повернення органічних залишків і побічних продуктів у ґрунт як добрив. Це відновлює здоров’я та родючість ґрунту, зменшує залежність від синтетичних добрив і мінімізує стік поживних речовин у водойми.[88][89]
  • Інновації та технології: передові технології, включаючи біотехнології, генну інженерію[90], інженерія біологічних систем та точне землеробство[91][92], відіграють вирішальну роль в оптимізації використання біомаси, збільшенні врожайності та покращенні ефективності використання ресурсів.
  • Міжгалузева співпраця: стратегії циркулярної біоекономіки вимагають співпраці між такими секторами, як сільське господарство, лісове господарство, енергетика та виробництво. Цей міждисциплінарний підхід сприяє синергії та дозволяє створювати інтегровані ланцюжки створення вартості.[93][94]

Циркулярна біоекономіка являє собою фундаментальну зміну в тому, як людство підходить до використання ресурсів і охорони навколишнього середовища. Такий підхід визнає обмеженість ресурсів і взаємозв’язок екологічних систем. Використовуючи потенціал біомаси в регенеративний та сталий спосіб, циркулярна біоекономіка обіцяє задовольнити потреби людини, одночасно зберігаючи екосистеми, підвищуючи стійкість і сприяючи стійкомішу майбутньому.

Переваги циркулярної економіки[ред. | ред. код]

Прийняття принципів циркулярної економіки пропонує багато переваг, які виходять за межі збереження навколишнього середовища, торкаючись економічних, соціальних і технологічних аспектів. Впровадження принципів циркулярної економіки пропонує цілісний підхід до вирішення екологічних проблем, одночасно сприяючи економічному зростанню, інноваціям і добробуту суспільства.

Зменшення виснаження ресурсів[ред. | ред. код]

Стратегії циркулярної економіки спрямовані на зменшення видобутку обмежених ресурсів за рахунок максимального використання існуючих матеріалів. Завдяки подовженню життєвого циклу продукту, повторному використанню компонентів і переробці матеріалів зменшується тиск на запаси ресурсів. Це сприяє збереженню природних екосистем, зменшенню руйнування середовища проживання та мінімізації екологічного впливу видобутку ресурсів.[95][96]

Мінімізація відходів і забруднення[ред. | ред. код]

Контейнери для розділених відходів у Гданському технологічному університеті. Зелений: скло, синій: макулатура, жовтий: пластик і метал, зелений: акумулятори, сірий: тонери та чорнила для принтерів, коричневий: біорозкладані відходи, чорний: залишкове сміття.
Контейнери для розділених відходів у Гданському технологічному університеті. Зелений: скло, синій: макулатура, жовтий: пластик і метал, зелений: акумулятори, сірий: тонери та чорнила для принтерів, коричневий: біорозкладані відходи, чорний: залишкове сміття.
Контейнери для вибіркового збору відходів
Контейнери для вибіркового збору відходів

Практики економіки замкненого циклу надають пріоритет скороченню відходів і мінімізації забруднення. Завдяки просуванню таких стратегій, як ремонт продукції, повторне виробництво та переробка, кількість відходів, які вирушають на звалища та сміттєспалювальні заводи, значно зменшується. Це зменшує небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я, пов’язану з неправильною утилізацією відходів, і зменшує викид шкідливих забруднюючих речовин у повітря, воду та ґрунт.[95][96]

Економічна стійкість і створення робочих місць[ред. | ред. код]

Практики циркулярної економіки сприяють економічній стійкості шляхом диверсифікації потоків доходів і зменшення залежності від нестабільних товарних ринків. Акцент на ремонті, переробці та реконструкції створює можливості для кваліфікованих робочих місць. Крім того, циркулярна економіка може призвести до зростання нових галузей, пов’язаних із технологіями переробки, екологічним дизайном і відновленням матеріалів.[97]

Інновації та технологічні досягнення[ред. | ред. код]

Циркулярна економіка стимулює інновації, вимагаючи розробки нових технологій і бізнес-моделей. Компанії створюють продукти, які є міцнішими, легко піддаються ремонту та адаптуються до мінливих вимог споживачів. Це стимулює інновації в таких сферах, як матеріалознавство, проєктування та розбирання, та цифрові технології, які забезпечують ефективне відстеження ресурсів.[98]

Пом'якшення зміни клімату[ред. | ред. код]

Стратегії циркулярної економіки сприяють пом’якшенню наслідків зміни клімату шляхом скорочення викидів парникових газів на різних етапах життєвого циклу продукту. Довший життєвий цикл продукції та скорочення виробництва нових товарів призводять до зниження викидів від виробництва. Переробка та повторне використання матеріалів ще більше знижує споживання енергії та викиди, пов’язані з видобутком і обробкою сировини.[99][100]

Стратегії впровадження[ред. | ред. код]

Успішне впровадження принципів циркулярної економіки вимагає продуманого планування, співпраці та інноваційних підходів, які підприємства, уряди та громади можуть використати для переходу до циркулярної економічної практики.

Замкнені ланцюги постачання[ред. | ред. код]

Замкнутий ланцюг постачання зосереджується на збереженні продуктів і матеріалів у системі якомога довше. Це включає в себе розробку продуктів з урахуванням легкого розбирання, полегшення повернення використаних продуктів для відновлення або переробки та інтеграцію зворотної логістики для керування потоком матеріалів назад у виробничий цикл.[101]

Подовження терміну служби продукту[ред. | ред. код]

Подовження терміну служби продуктів є фундаментальною круговою стратегією. Підприємства можуть досягти цього, розробляючи продукти для довговічності, пропонуючи послуги з ремонту та надаючи запасні частини, щоб продовжити використання продукту. Також підприємства в циркулярній моделі уникають таких стратегій, як "заплановане моральне старіння", на користь створення продуктів, які можна використовувати якомога довше.[102][103][104]

Сервітизація та моделі продукту як послуги[ред. | ред. код]

Сервітизація передбачає перехід від продажу продуктів до пропозиції послуг або доступу до продуктів. Замість того, щоб купувати товари, клієнти платять за корисність або досвід, який вони надають. Цей підхід узгоджується з циркулярними принципами, заохочуючи довший життєвий цикл продукту, технічне обслуговування та відповідальність за утилізацію в кінці терміну служби.[105][106]

Платформи спільного споживання та обміну[ред. | ред. код]

Платформи спільного споживання дозволяють людям ділитися ресурсами, знижуючи загальний попит на нові продукти. Сервіси спільного використання автомобілів, коворкінги та бібліотеки інструментів є прикладами ініціатив, які сприяють ефективному використанню ресурсів через спільне володіння.[106][107][108]

Нормативно-правові та політичні основи[ред. | ред. код]

Уряди відіграють вирішальну роль у розвитку циркулярної економіки, впроваджуючи відповідні політики та правила. Це включає такі заходи, як розширена відповідальність виробника (EPR), цільові показники скорочення відходів і стимули для циркулярних бізнес-моделей. Нормативно-правова база може створити сприятливе середовище для процвітання циркулярних економічних практик.[109][110][111]

Державно-приватне партнерство[ред. | ред. код]

Співпраця між державним і приватним секторами має важливе значення для широкого впровадження практики циркулярної економіки. Державно-приватне партнерство може сприяти обміну знаннями, можливостям фінансування та спільним ініціативам, які сприяють циркулярності між галузями та секторами.[112]

Технологічні засоби[ред. | ред. код]

На шляху до економіки замкнутого циклу передові технології відіграють вирішальну роль у створенні інноваційних рішень, оптимізації процесів і полегшенні переходу до стійкіших моделей виробництва та споживання. Технологічні механізми дають змогу зацікавленим сторонам застосовувати принципи циркулярної економіки, надаючи інноваційні рішення, які оптимізують процеси, зменшують відходи та підвищують ефективність використання ресурсів. Ці технології сприяють переходу до стійкішої та більш регенеративної економічної моделі.

Передові матеріали та матеріалознавство[ред. | ред. код]

Розробка їстівної плівки з казеїну
Розробка їстівної плівки з казеїну[113]

Розробка та використання передових матеріалів є ключовими для стратегій циркулярної економіки. Довговічні, екологічно чисті матеріали, які підлягають повторній переробці, необхідні для створення продуктів із подовженим життєвим циклом. Інновації в матеріалознавстві, такі як біологічно розкладані матеріали, біополімери та розроблені з них композити та біопластик[114], сприяють створенню продуктів, які можна легко розібрати, повторно використати або переробити.[115][116]

Відновлювані джерела енергії та розумні мережі[ред. | ред. код]

Інтеграція відновлюваних джерел енергії та технологій розумних електромереж[117] підвищує стійкість процесів циркулярної економіки. Відновлювані джерела енергії, такі як сонячна та вітрова, зменшують вплив виробничих процесів на навколишнє середовище. Розумні мережі забезпечують ефективне управління енергією, дозволяючи підприємствам оптимізувати споживання енергії та зменшити свій вуглецевий слід.[30][31][32][33][34]

Адитивне виробництво (3D-друк)[ред. | ред. код]

Адитивне виробництво, широко знане як 3D-друк, має значний потенціал для практики циркулярної економіки. 3D-друк дозволяє локалізувати виробництво на вимогу, зменшуючи потребу в централізованому виробництві та транспортуванні. Ця технологія полегшує створення індивідуальних продуктів, запасних частин і прототипів, мінімізуючи матеріальні відходи та споживання енергії.[118][119][120]

Штучний інтелект і аналіз великих даних[ред. | ред. код]

Штучний інтелект і аналітика великих даних пропонують потужні інструменти для оптимізації практик циркулярної економіки. Алгоритми штучного інтелекту можуть аналізувати величезні масиви даних, щоб визначати закономірності, прогнозувати потреби в обслуговуванні та оптимізувати розподіл ресурсів. Аналітика великих даних дає змогу приймати обґрунтовані рішення, допомагаючи підприємствам визначати можливості для зменшення відходів, покращення дизайну продукції та підвищення ефективності ланцюга поставок.[121][122][123]

Технологія блокчейн для прозорості та довіри[ред. | ред. код]

Технологія блокчейн забезпечує безпечну та прозору платформу для запису та перевірки транзакцій. У контексті практики циркулярної економіки блокчейн забезпечує прозорість і відстежуваність у ланцюгах поставок. Це допомагає підтвердити походження матеріалів, перевірити сертифікати та підвищити довіру споживачів до тверджень про продукт, пов’язаних із стійкістю та циркулярністю.[124][125][126]

Див. також[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Журнали[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Ruda, Maryana; Yaremchuk, Tetiana; Bortnikova, Maryana (1 червня 2021). Circular economy is Ukraine: adaptation of European experience. Management and Entrepreneurship in Ukraine: the stages of formation and problems of development (англ.) 2021 (1). с. 212–222. ISSN 2707-5710. doi:10.23939/smeu2021.01.212. Процитовано 30 серпня 2023. 
  2. ↑ а б в Гурочкіна, в. в.; Будзинська, м. с. (4 липня 2020). ЦИРКУЛЯРНА ЕКОНОМІКА: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ. Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування (5). с. 52–64. ISSN 2617-5932. doi:10.33244/2617-5932.5.2020.52-64. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 30 серпня 2023. 
  3. ↑ Kirchherr, Julian; Yang, Nan-Hua Nadja; Schulze-Spüntrup, Frederik; Heerink, Maarten J.; Hartley, Kris (1 липня 2023). Conceptualizing the Circular Economy (Revisited): An Analysis of 221 Definitions. Resources, Conservation and Recycling 194. с. 107001. ISSN 0921-3449. doi:10.1016/j.resconrec.2023.107001. Процитовано 30 серпня 2023. 
  4. ↑ Geissdoerfer, Martin; Pieroni, Marina P. P.; Pigosso, Daniela C. A.; Soufani, Khaled (20 грудня 2020). Circular business models: A review. Journal of Cleaner Production 277. с. 123741. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2020.123741. Процитовано 24 серпня 2023. 
  5. ↑ Circular Economy Promotion Law of the People's Republic of China. www.lawinfochina.com. Процитовано 24 серпня 2023. 
  6. ↑ Circular Economy Promotion Law of the People's Republic of China (Chinese and English Text) | Congressional-Executive Commission on China. www.cecc.gov. Процитовано 24 серпня 2023. 
  7. ↑ а б в г д F.H.R. Breteler (6 квітня 2022). Enhancement of the process of reusing building products. pure.tue.nl. Процитовано 24 вересня 2022. 
  8. ↑ а б The Story Behind "Reduce, Reuse, Recycle" - Pantheon Enterprises. Pantheon Enterprises. 14 листопада 2016. Процитовано 24 вересня 2022. 
  9. ↑ TOWARDS THE CIRCULAR ECONOMY: Economic and business rationale for an accelerated transition. Ellen MacArthur Foundation. 
  10. ↑ Who’s in our Network. ellenmacarthurfoundation.org. Процитовано 24 серпня 2023. 
  11. ↑ Circular economy courses. ellenmacarthurfoundation.org. Процитовано 24 серпня 2023. 
  12. ↑ Circular economy action plan. environment.ec.europa.eu (англ.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  13. ↑ Waterstaat, Ministerie van Infrastructuur en (4 листопада 2019). Circular Dutch economy by 2050 - Circular economy - Government.nl. www.government.nl (en-GB). Процитовано 24 серпня 2023. 
  14. ↑ а б Zero Waste. sfenvironment.org - Our Home. Our City. Our Planet (англ.). 3 квітня 2017. Процитовано 24 серпня 2023. 
  15. ↑ The Initiative. www.circularnyc.org. Процитовано 24 серпня 2023. 
  16. ↑ Environment. Apple (амер.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  17. ↑ Accelerating the Transition to a Circular Economy - Google Sustainability. Sustainability (англ.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  18. ↑ Waste: Circular Economy. 2022 ESG (амер.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  19. ↑ Україна потрапила в топ країн з найбільшим обсягом сміття на людину. Українська правда (укр.). Процитовано 30 серпня 2023. 
  20. ↑ а б Україна зможе подолати сміттєву кризу. Що передбачає ухвалений Радою закон?. Економічна правда (укр.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  21. ↑ Поводження з відходами — Всеукраїнська екологічна ліга. www.ecoleague.net (uk-ua). Процитовано 24 серпня 2023. 
  22. ↑ Зварич І. Я. (2019). ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПЛАНУ ДІЙ ЄС У СФЕРІ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 
  23. ↑ Варфоломєєв, М. О.; Чуріканова, О. Ю. (2020). ЦИРКУЛЯРНА ЕКОНОМІКА ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО МАЙБУТНЬОГО В АСПЕКТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. Ефективна економіка (укр.) (5). ISSN 2307-2105. doi:10.32702/2307-2105-2020.5.200. Процитовано 30 серпня 2023. 
  24. ↑ Mesa, Jaime A.; Gonzalez-Quiroga, Arturo; Aguiar, Marina Fernandes; Jugend, Daniel (2022-09). Linking product design and durability: A review and research agenda. Heliyon (англ.) 8 (9). с. e10734. PMC PMC9513616. PMID 36177240. doi:10.1016/j.heliyon.2022.e10734. Процитовано 24 серпня 2023. 
  25. ↑ van Dam, Kirsten; Simeone, Luca; Keskin, Duygu; Baldassarre, Brian; Niero, Monia; Morelli, Nicola (2020-01). Circular Economy in Industrial Design Research: A Review. Sustainability (англ.) 12 (24). с. 10279. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su122410279. Процитовано 24 серпня 2023. 
  26. ↑ Circular by design: Products in the circular economy. European Environment Agency. 2017. ISBN 978-92-9213-857-8. 
  27. ↑ Reike, Denise; Vermeulen, Walter J. V.; Witjes, Sjors (1 серпня 2018). The circular economy: New or Refurbished as CE 3.0? — Exploring Controversies in the Conceptualization of the Circular Economy through a Focus on History and Resource Value Retention Options. Resources, Conservation and Recycling 135. с. 246–264. ISSN 0921-3449. doi:10.1016/j.resconrec.2017.08.027. Процитовано 24 серпня 2023. 
  28. ↑ Henriques, Rita; Figueiredo, Filipa; Nunes, João (2023-01). Product-Services for a Resource-Efficient and Circular Economy: An Updated Review. Sustainability (англ.) 15 (15). с. 12077. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su151512077. Процитовано 24 серпня 2023. 
  29. ↑ Peter Hennicke, Ashok Khosla та ін. (2014). DECOUPLING ECONOMIC GROWTH FROM RESOURCE CONSUMPTION (англ.). 
  30. ↑ а б Ishaq, Maryam; Ghouse, Ghulam; Fernández-González, Raquel; Puime-Guillén, Félix; Tandir, Natasa; Santos de Oliveira, Helena Maria (2022). From Fossil Energy to Renewable Energy: Why is Circular Economy Needed in the Energy Transition?. Frontiers in Environmental Science 10. ISSN 2296-665X. doi:10.3389/fenvs.2022.941791. Процитовано 24 серпня 2023. 
  31. ↑ а б Nunes, Anna Manuella Melo; Coelho Junior, Luiz Moreira; Abrahão, Raphael; Santos Júnior, Edvaldo Pereira; Simioni, Flávio José; Rotella Junior, Paulo; Rocha, Luiz Célio Souza (2023-01). Public Policies for Renewable Energy: A Review of the Perspectives for a Circular Economy. Energies (англ.) 16 (1). с. 485. ISSN 1996-1073. doi:10.3390/en16010485. Процитовано 24 серпня 2023. 
  32. ↑ а б Laureti, Lucio; Massaro, Alessandro; Costantiello, Alberto; Leogrande, Angelo (2023-01). The Impact of Renewable Electricity Output on Sustainability in the Context of Circular Economy: A Global Perspective. Sustainability (англ.) 15 (3). с. 2160. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su15032160. Процитовано 24 серпня 2023. 
  33. ↑ а б Seljak, Tine; Baleta, Jakov; Mikulčić, Hrvoje (1 березня 2023). Integration of energy systems, circular economy and efficiency measures. Cleaner Chemical Engineering 5. с. 100088. ISSN 2772-7823. doi:10.1016/j.clce.2022.100088. Процитовано 24 серпня 2023. 
  34. ↑ а б Koval, Viktor; Olczak, Piotr, ред. (2023). Circular Economy for Renewable Energy. Green Energy and Technology (англ.). Cham: Springer Nature Switzerland. ISBN 978-3-031-30799-7. doi:10.1007/978-3-031-30800-0. 
  35. ↑ Slootweg, J. Chris (1 червня 2020). Using waste as resource to realize a circular economy: Circular use of C, N and P. Current Opinion in Green and Sustainable Chemistry 23. с. 61–66. ISSN 2452-2236. doi:10.1016/j.cogsc.2020.02.007. Процитовано 24 серпня 2023. 
  36. ↑ Mandpe, Ashootosh; Paliya, Sonam; Gedam, Vidyadhar V; Patel, Shubham; Tyagi, Lakshay; Kumar, Sunil (2023-03). Circular economy approach for sustainable solid waste management: A developing economy perspective. Waste Management & Research: The Journal for a Sustainable Circular Economy (англ.) 41 (3). с. 499–511. ISSN 0734-242X. doi:10.1177/0734242X221126718. Процитовано 24 серпня 2023. 
  37. ↑ Geyer, Roland; Jambeck, Jenna R.; Law, Kara Lavender (7 липня 2017). Production, use, and fate of all plastics ever made. Science Advances (англ.) 3 (7). ISSN 2375-2548. PMC PMC5517107. PMID 28776036. doi:10.1126/sciadv.1700782. Процитовано 24 серпня 2023. 
  38. ↑ Holmberg, Tora; Ideland, Malin (2021-09). The circular economy of food waste: Transforming waste to energy through ‘make-up’ work. Journal of Material Culture (англ.) 26 (3). с. 344–361. ISSN 1359-1835. doi:10.1177/13591835211002555. Процитовано 6 серпня 2023. 
  39. ↑ Farooq, Ahsan; Haputta, Piyanon; Silalertruksa, Thapat; Gheewala, Shabbir H. (2021). A Framework for the Selection of Suitable Waste to Energy Technologies for a Sustainable Municipal Solid Waste Management System. Frontiers in Sustainability 2. ISSN 2673-4524. doi:10.3389/frsus.2021.681690. Процитовано 6 серпня 2023. 
  40. ↑ Vukovic, Natalia; Makogon, Evgenia (2022-01). Waste-to-Energy Generation: Complex Efficiency Analysis of Modern Technologies. Sustainability (англ.) 14 (21). с. 13814. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su142113814. Процитовано 6 серпня 2023. 
  41. ↑ Alao, Moshood Akanni; Popoola, Olawale Mohammed; Ayodele, Temitope Raphael (1 грудня 2022). Waste‐to‐energy nexus: An overview of technologies and implementation for sustainable development. Cleaner Energy Systems (англ.) 3. с. 100034. ISSN 2772-7831. doi:10.1016/j.cles.2022.100034. Процитовано 6 серпня 2023. 
  42. ↑ Caferra, Rocco; D'Adamo, Idiano; Morone, Piergiuseppe (15 січня 2023). Wasting energy or energizing waste? The public acceptance of waste-to-energy technology. Energy (англ.) 263. с. 126123. ISSN 0360-5442. doi:10.1016/j.energy.2022.126123. Процитовано 6 серпня 2023. 
  43. ↑ Pluskal, Jaroslav; Šomplák, Radovan; Hrabec, Dušan; Nevrlý, Vlastimír; Hvattum, Lars Magnus (2022-11). Optimal location and operation of waste-to-energy plants when future waste composition is uncertain. Operational Research (англ.) 22 (5). с. 5765–5790. ISSN 1109-2858. PMC PMC9135031. doi:10.1007/s12351-022-00718-w. Процитовано 6 серпня 2023. 
  44. ↑ Fernando, Yudi; Tseng, Ming-Lang; Aziz, Nurarif; Ikhsan, Ridho Bramulya; Wahyuni-TD, Ika Sari (1 травня 2022). Waste-to-energy supply chain management on circular economy capability: An empirical study. Sustainable Production and Consumption (англ.) 31. с. 26–38. ISSN 2352-5509. doi:10.1016/j.spc.2022.01.032. Процитовано 6 серпня 2023. 
  45. ↑ Asian Development Bank (2020). Waste-to-Energy in the age of the Circular Economy. 
  46. ↑ Boloy, Ronney Arismel Mancebo; da Cunha Reis, Augusto; Rios, Eyko Medeiros; de Araújo Santos Martins, Janaína; Soares, Laene Oliveira; de Sá Machado, Vanessa Aparecida; de Moraes, Danielle Rodrigues (2021-07). Waste-to-Energy Technologies Towards Circular Economy: a Systematic Literature Review and Bibliometric Analysis. Water, Air, & Soil Pollution (англ.) 232 (7). ISSN 0049-6979. doi:10.1007/s11270-021-05224-x. Процитовано 6 серпня 2023. 
  47. ↑ Lee, Sze Ying; Sankaran, Revathy; Chew, Kit Wayne; Tan, Chung Hong; Krishnamoorthy, Rambabu; Chu, Dinh-Toi; Show, Pau-Loke (2019-12). Waste to bioenergy: a review on the recent conversion technologies. BMC Energy (англ.) 1 (1). ISSN 2524-4469. doi:10.1186/s42500-019-0004-7. Процитовано 5 серпня 2023. 
  48. ↑ Kalair, Ali Raza; Seyedmahmoudian, Mehdi; Stojcevski, Alex; Abas, Naeem; Khan, Nasrullah (2021-10). Waste to energy conversion for a sustainable future. Heliyon 7 (10). с. e08155. ISSN 2405-8440. PMC PMC8545696. PMID 34729426. doi:10.1016/j.heliyon.2021.e08155. Процитовано 5 серпня 2023. 
  49. ↑ A, Rafey; K, Prabhat; Samar, Mohd (2020). Comparison of Technologies to Serve Waste to Energy Conversion. International Journal of Waste Resources 10 (01). doi:10.35248/2252-5211.20.10.372. Процитовано 5 серпня 2023. 
  50. ↑ Rahman, Al Mazedur; Rahman, Taieba Tuba; Pei, Zhijian; Ufodike, Chukwuzubelu Okenwa; Lee, Jaesung; Elwany, Alaa (17 липня 2023). Additive Manufacturing Using Agriculturally Derived Biowastes: A Systematic Literature Review. Bioengineering (англ.) 10 (7). с. 845. ISSN 2306-5354. PMC PMC10376353. PMID 37508872. doi:10.3390/bioengineering10070845. Процитовано 29 серпня 2023. 
  51. ↑ Xu, Zhen; Munyaneza, Nuwayo Eric; Zhang, Qikun; Sun, Mengqi; Posada, Carlos; Venturo, Paul; Rorrer, Nicholas A.; Miscall, Joel та ін. (11 серпня 2023). Chemical upcycling of polyethylene, polypropylene, and mixtures to high-value surfactants. Science (англ.) 381 (6658). с. 666–671. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.adh0993. Процитовано 12 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  52. ↑ Li, Houqian; Wu, Jiayang; Jiang, Zhen; Ma, Jiaze; Zavala, Victor M.; Landis, Clark R.; Mavrikakis, Manos; Huber, George W. (11 серпня 2023). Hydroformylation of pyrolysis oils to aldehydes and alcohols from polyolefin waste. Science (англ.) 381 (6658). с. 660–666. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.adh1853. Процитовано 12 серпня 2023. 
  53. ↑ Wu, Mengling; Al Mamun, Abdullah; Yang, Qing; Masud, Muhammad Mehedi (8 серпня 2023). Modeling the reuse intention and practices of secondhand clothing: evidence from a developing nation. Humanities and Social Sciences Communications (англ.) 10 (1). с. 1–12. ISSN 2662-9992. doi:10.1057/s41599-023-02008-y. Процитовано 22 серпня 2023. 
  54. ↑ Kanwal, Qudsia; Zeng, Xianlai; Li, Jinhui (3 серпня 2023). Measuring the recycling potential of industrial waste for long-term sustainability. Humanities and Social Sciences Communications (англ.) 10 (1). с. 1–13. ISSN 2662-9992. doi:10.1057/s41599-023-01942-1. Процитовано 22 серпня 2023. 
  55. ↑ Allwood, Julian M. Squaring the Circular Economy. с. 445–477. doi:10.1016/b978-0-12-396459-5.00030-1. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.  (англ.)
  56. ↑ Corzo, Daniel; Rosas-Villalva, Diego; C, Amruth; Tostado-Blázquez, Guillermo; Alexandre, Emily Bezerra; Hernandez, Luis Huerta; Han, Jianhua; Xu, Han та ін. (2023-01). High-performing organic electronics using terpene green solvents from renewable feedstocks. Nature Energy (англ.) 8 (1). с. 62–73. ISSN 2058-7546. doi:10.1038/s41560-022-01167-7. Процитовано 22 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  57. ↑ Greene, Charles; Scott-Buechler, Celina; Hausner, Arjun; Johnson, Zackary; Lei, Xin Gen; Huntley, Mark (2022). Transforming the Future of Marine Aquaculture: A Circular Economy Approach. Oceanography. с. 26–34. doi:10.5670/oceanog.2022.213. Процитовано 24 серпня 2023. 
  58. ↑ а б Hadley Kershaw, Eleanor; Hartley, Sarah; McLeod, Carmen; Polson, Penelope (2021-06). The Sustainable Path to a Circular Bioeconomy. Trends in Biotechnology 39 (6). с. 542–545. ISSN 0167-7799. doi:10.1016/j.tibtech.2020.10.015. Процитовано 24 серпня 2023. 
  59. ↑ а б Gatto, Fabiana; Re, Ilaria (2021-01). Circular Bioeconomy Business Models to Overcome the Valley of Death. A Systematic Statistical Analysis of Studies and Projects in Emerging Bio-Based Technologies and Trends Linked to the SME Instrument Support. Sustainability (англ.) 13 (4). с. 1899. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su13041899. Процитовано 24 серпня 2023. 
  60. ↑ Viaggi, Davide; Zavalloni, Matteo (1 грудня 2021). Bioeconomy and Circular Economy: Implications for Economic Evaluation in the Post-COVID Era. Circular Economy and Sustainability (англ.) 1 (4). с. 1257–1269. ISSN 2730-5988. PMC PMC8601093. PMID 34888583. doi:10.1007/s43615-021-00113-1. Процитовано 30 серпня 2023. 
  61. ↑ Kuppan, Praveen; Sudharsanam, Abinandan; Venkateswarlu, Kadiyala; Megharaj, Mallavarapu (23 травня 2023). Solar technology‒closed loop synergy facilitates low-carbon circular bioeconomy in microalgal wastewater treatment. npj Clean Water (англ.) 6 (1). с. 1–10. ISSN 2059-7037. doi:10.1038/s41545-023-00256-8. Процитовано 22 серпня 2023. 
  62. ↑ Rosenboom, Jan-Georg; Langer, Robert; Traverso, Giovanni (2022-02). Bioplastics for a circular economy. Nature Reviews Materials (англ.) 7 (2). с. 117–137. ISSN 2058-8437. doi:10.1038/s41578-021-00407-8. Процитовано 22 серпня 2023. 
  63. ↑ Devadas, Vishno Vardhan; Khoo, Kuan Shiong; Chia, Wen Yi; Chew, Kit Wayne; Munawaroh, Heli Siti Halimatul; Lam, Man-Kee; Lim, Jun-Wei; Ho, Yeek-Chia та ін. (1 квітня 2021). Algae biopolymer towards sustainable circular economy. Bioresource Technology 325. с. 124702. ISSN 0960-8524. doi:10.1016/j.biortech.2021.124702. Процитовано 22 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  64. ↑ Xu, Zhen; Munyaneza, Nuwayo Eric; Zhang, Qikun; Sun, Mengqi; Posada, Carlos; Venturo, Paul; Rorrer, Nicholas A.; Miscall, Joel та ін. (11 серпня 2023). Chemical upcycling of polyethylene, polypropylene, and mixtures to high-value surfactants. Science (англ.) 381 (6658). с. 666–671. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.adh0993. Процитовано 22 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  65. ↑ Li, Houqian; Wu, Jiayang; Jiang, Zhen; Ma, Jiaze; Zavala, Victor M.; Landis, Clark R.; Mavrikakis, Manos; Huber, George W. (11 серпня 2023). Hydroformylation of pyrolysis oils to aldehydes and alcohols from polyolefin waste. Science (англ.) 381 (6658). с. 660–666. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.adh1853. Процитовано 22 серпня 2023. 
  66. ↑ Schwarz, A. E.; Ligthart, T. N.; Godoi Bizarro, D.; De Wild, P.; Vreugdenhil, B.; van Harmelen, T. (15 лютого 2021). Plastic recycling in a circular economy; determining environmental performance through an LCA matrix model approach. Waste Management 121. с. 331–342. ISSN 0956-053X. doi:10.1016/j.wasman.2020.12.020. Процитовано 22 серпня 2023. 
  67. ↑ Bucknall, David G. (24 липня 2020). Plastics as a materials system in a circular economy. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences (англ.) 378 (2176). с. 20190268. ISSN 1364-503X. doi:10.1098/rsta.2019.0268. Процитовано 22 серпня 2023. 
  68. ↑ Melnyk, Leonid; Kubatko, Oleksandr; Fedyna, Svitlana; Torba, Ivan (1 січня 2021). Bioenergy and Bioresources Usage in the Context of Circular Economy Promotion. Economics and Business (англ.) 35 (1). с. 57–70. doi:10.2478/eb-2021-0004. Процитовано 22 серпня 2023. 
  69. ↑ Stephenson, P. J.; Damerell, Anca (2022-01). Bioeconomy and Circular Economy Approaches Need to Enhance the Focus on Biodiversity to Achieve Sustainability. Sustainability (англ.) 14 (17). с. 10643. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su141710643. Процитовано 24 серпня 2023. 
  70. ↑ Moktadir, Md. Abdul; Dwivedi, Ashish; Rahman, Towfique (10 травня 2022). Antecedents for circular bioeconomy practices towards sustainability of supply chain. Journal of Cleaner Production 348. с. 131329. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2022.131329. Процитовано 24 серпня 2023. 
  71. ↑ Holden, Nicholas M.; Neill, Andrew M.; Stout, Jane C.; O’Brien, Derek; Morris, Michael A. (2023-03). Biocircularity: a Framework to Define Sustainable, Circular Bioeconomy. Circular Economy and Sustainability (англ.) 3 (1). с. 77–91. ISSN 2730-597X. PMC PMC10033560. PMID 36970551. doi:10.1007/s43615-022-00180-y. Процитовано 24 серпня 2023. 
  72. ↑ Igbokwe, Victor C.; Ezugworie, Flora N.; Onwosi, Chukwudi O.; Aliyu, Godwin O.; Obi, Chinonye J. (1 березня 2022). Biochemical biorefinery: A low-cost and non-waste concept for promoting sustainable circular bioeconomy. Journal of Environmental Management 305. с. 114333. ISSN 0301-4797. doi:10.1016/j.jenvman.2021.114333. Процитовано 24 серпня 2023. 
  73. ↑ Dahiya, Shikha; Kumar, A. Naresh; Shanthi Sravan, J.; Chatterjee, Sulogna; Sarkar, Omprakash; Mohan, S. Venkata (1 січня 2018). Food waste biorefinery: Sustainable strategy for circular bioeconomy. Bioresource Technology 248. с. 2–12. ISSN 0960-8524. doi:10.1016/j.biortech.2017.07.176. Процитовано 24 серпня 2023. 
  74. ↑ Brandão, Ana Sofia; Gonçalves, Artur; Santos, José M. R. C. A. (1 травня 2021). Circular bioeconomy strategies: From scientific research to commercially viable products. Journal of Cleaner Production 295. с. 126407. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2021.126407. Процитовано 24 серпня 2023. 
  75. ↑ Vea, Eldbjørg Blikra; Romeo, Daina; Thomsen, Marianne (1 січня 2018). Biowaste Valorisation in a Future Circular Bioeconomy. Procedia CIRP 69. с. 591–596. ISSN 2212-8271. doi:10.1016/j.procir.2017.11.062. Процитовано 24 серпня 2023. 
  76. ↑ Pilafidis, Sotirios; Diamantopoulou, Panagiota; Gkatzionis, Konstantinos; Sarris, Dimitris (2022-01). Valorization of Agro-Industrial Wastes and Residues through the Production of Bioactive Compounds by Macrofungi in Liquid State Cultures: Growing Circular Economy. Applied Sciences (англ.) 12 (22). с. 11426. ISSN 2076-3417. doi:10.3390/app122211426. Процитовано 24 серпня 2023. 
  77. ↑ Kundu, Debajyoti; Dutta, Deblina; Samanta, Palas; Dey, Sukhendu; Sherpa, Knawang Chhunji; Kumar, Sunil; Dubey, Brajesh Kumar (20 листопада 2022). Valorization of wastewater: A paradigm shift towards circular bioeconomy and sustainability. Science of The Total Environment 848. с. 157709. ISSN 0048-9697. doi:10.1016/j.scitotenv.2022.157709. Процитовано 24 серпня 2023. 
  78. ↑ Leong, Yoong Kit; Chang, Jo-Shu (2022-09). Valorization of fruit wastes for circular bioeconomy: Current advances, challenges, and opportunities. Bioresource Technology 359. с. 127459. ISSN 0960-8524. doi:10.1016/j.biortech.2022.127459. Процитовано 24 серпня 2023. 
  79. ↑ Campbell-Johnston, Kieran; Vermeulen, Walter J. V.; Reike, Denise; Brullot, Sabrina (1 вересня 2020). The Circular Economy and Cascading: Towards a Framework. Resources, Conservation & Recycling: X 7. с. 100038. ISSN 2590-289X. doi:10.1016/j.rcrx.2020.100038. Процитовано 24 серпня 2023. 
  80. ↑ Jarre, Matteo; Petit-Boix, Anna; Priefer, Carmen; Meyer, Rolf; Leipold, Sina (1 січня 2020). Transforming the bio-based sector towards a circular economy - What can we learn from wood cascading?. Forest Policy and Economics 110. с. 101872. ISSN 1389-9341. doi:10.1016/j.forpol.2019.01.017. Процитовано 24 серпня 2023. 
  81. ↑ Cheng, Dongle; Ngo, Huu Hao; Guo, Wenshan; Pandey, Ashok; Varjani, Sunita (1 січня 2022). У Varjani, Sunita; Pandey, Ashok; Bhaskar, Thallada; Mohan, S. Venkata; Tsang, Daniel C. W. Chapter 13 - Sustainable production and applications of biochar in circular bioeconomy. Biomass, Biofuels, Biochemicals. Elsevier. с. 337–361. ISBN 978-0-323-89855-3. doi:10.1016/b978-0-323-89855-3.00013-3. 
  82. ↑ а б Venkata Mohan, S.; Modestra, J. Annie; Amulya, K.; Butti, Sai Kishore; Velvizhi, G. (2016-06). A Circular Bioeconomy with Biobased Products from CO 2 Sequestration. Trends in Biotechnology 34 (6). с. 506–519. ISSN 0167-7799. doi:10.1016/j.tibtech.2016.02.012. Процитовано 24 серпня 2023. 
  83. ↑ Gabrielli, Paolo; Gazzani, Matteo; Mazzotti, Marco (15 квітня 2020). The Role of Carbon Capture and Utilization, Carbon Capture and Storage, and Biomass to Enable a Net-Zero-CO 2 Emissions Chemical Industry. Industrial & Engineering Chemistry Research (англ.) 59 (15). с. 7033–7045. ISSN 0888-5885. doi:10.1021/acs.iecr.9b06579. Процитовано 5 серпня 2023. 
  84. ↑ Ghiat, Ikhlas; Al-Ansari, Tareq (1 березня 2021). A review of carbon capture and utilisation as a CO2 abatement opportunity within the EWF nexus. Journal of CO2 Utilization (англ.) 45. с. 101432. ISSN 2212-9820. doi:10.1016/j.jcou.2020.101432. Процитовано 5 серпня 2023. 
  85. ↑ Jafri, Yawer; Ahlström, Johan M.; Furusjö, Erik; Harvey, Simon; Pettersson, Karin; Svensson, Elin; Wetterlund, Elisabeth (2022). Double Yields and Negative Emissions? Resource, Climate and Cost Efficiencies in Biofuels With Carbon Capture, Storage and Utilization. Frontiers in Energy Research 10. ISSN 2296-598X. doi:10.3389/fenrg.2022.797529. Процитовано 5 серпня 2023. 
  86. ↑ Koytsoumpa, E. I.; Magiri – Skouloudi, D.; Karellas, S.; Kakaras, E. (1 грудня 2021). Bioenergy with carbon capture and utilization: A review on the potential deployment towards a European circular bioeconomy. Renewable and Sustainable Energy Reviews (англ.) 152. с. 111641. ISSN 1364-0321. doi:10.1016/j.rser.2021.111641. Процитовано 5 серпня 2023. 
  87. ↑ Bioenergy with Carbon Capture and Storage - Energy System. IEA (en-GB). Процитовано 5 серпня 2023. 
  88. ↑ Constantinescu-Aruxandei, Diana; Oancea, Florin (2023-01). Closing the Nutrient Loop—The New Approaches to Recovering Biomass Minerals during the Biorefinery Processes. International Journal of Environmental Research and Public Health (англ.) 20 (3). с. 2096. ISSN 1660-4601. PMC PMC9915181. PMID 36767462. doi:10.3390/ijerph20032096. Процитовано 24 серпня 2023. 
  89. ↑ Closing the Nutrient Loop. ellenmacarthurfoundation.org. 1 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2023. 
  90. ↑ Dinica, Valentina (4 березня 2021). Transitioning to what? The role of genetic-engineering in New Zealand’s (circular) bioeconomy debates. Journal of Environmental Policy & Planning (англ.) 23 (2). с. 194–212. ISSN 1523-908X. doi:10.1080/1523908X.2021.1893161. Процитовано 24 серпня 2023. 
  91. ↑ Papadopoulou, Christina-Ioanna; Loizou, Efstratios; Chatzitheodoridis, Fotios; Michailidis, Anastasios; Karelakis, Christos; Fallas, Yannis; Paltaki, Aikaterini (2023-04). What Makes Farmers Aware in Adopting Circular Bioeconomy Practices? Evidence from a Greek Rural Region. Land (англ.) 12 (4). с. 809. ISSN 2073-445X. doi:10.3390/land12040809. Процитовано 24 серпня 2023. 
  92. ↑ Tagarakis, Aristotelis C.; Dordas, Christos; Lampridi, Maria; Kateris, Dimitrios; Bochtis, Dionysis (2021). A Smart Farming System for Circular Agriculture. Engineering Proceedings (англ.) 9 (1). с. 10. ISSN 2673-4591. doi:10.3390/engproc2021009010. Процитовано 24 серпня 2023. 
  93. ↑ D'Amato, D.; Korhonen-Kurki, K.; Lyytikainen, V.; Matthies, B. D.; Horcea-Milcu, A-I. (1 листопада 2022). Circular bioeconomy: Actors and dynamics of knowledge co-production in Finland. Forest Policy and Economics 144. с. 102820. ISSN 1389-9341. doi:10.1016/j.forpol.2022.102820. Процитовано 24 серпня 2023. 
  94. ↑ D'Amato, Dalia; Veijonaho, Simo; Toppinen, Anne (1 січня 2020). Towards sustainability? Forest-based circular bioeconomy business models in Finnish SMEs. Forest Policy and Economics 110. с. 101848. ISSN 1389-9341. doi:10.1016/j.forpol.2018.12.004. Процитовано 24 серпня 2023. 
  95. ↑ а б Ghisellini, Patrizia; Cialani, Catia; Ulgiati, Sergio (15 лютого 2016). A review on circular economy: the expected transition to a balanced interplay of environmental and economic systems. Journal of Cleaner Production 114. с. 11–32. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2015.09.007. Процитовано 24 серпня 2023. 
  96. ↑ а б Geissdoerfer, Martin; Savaget, Paulo; Bocken, Nancy M. P.; Hultink, Erik Jan (1 лютого 2017). The Circular Economy – A new sustainability paradigm?. Journal of Cleaner Production 143. с. 757–768. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2016.12.048. Процитовано 24 серпня 2023. 
  97. ↑ Geng, Yong; Fu, Jia; Sarkis, Joseph; Xue, Bing (2012-03). Towards a national circular economy indicator system in China: an evaluation and critical analysis. Journal of Cleaner Production (англ.) 23 (1). с. 216–224. doi:10.1016/j.jclepro.2011.07.005. Процитовано 24 серпня 2023. 
  98. ↑ Jeroen Gillabel (VITO), Saskia Manshoven (VITO), Francesca Grossi (CSCP) (2021). Business Models in a Circular Economy. EEA. 
  99. ↑ Yang, Mingyu; Chen, Lin; Wang, Jiangjiang; Msigwa, Goodluck; Osman, Ahmed I.; Fawzy, Samer; Rooney, David W.; Yap, Pow-Seng (2023-02). Circular economy strategies for combating climate change and other environmental issues. Environmental Chemistry Letters (англ.) 21 (1). с. 55–80. ISSN 1610-3653. doi:10.1007/s10311-022-01499-6. Процитовано 24 серпня 2023. 
  100. ↑ Khanna, Manav; Gusmerotti, Natalia Marzia; Frey, Marco (2022-01). The Relevance of the Circular Economy for Climate Change: An Exploration through the Theory of Change Approach. Sustainability (англ.) 14 (7). с. 3991. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su14073991. Процитовано 24 серпня 2023. 
  101. ↑ MahmoumGonbadi, Azar; Genovese, Andrea; Sgalambro, Antonino (10 листопада 2021). Closed-loop supply chain design for the transition towards a circular economy: A systematic literature review of methods, applications and current gaps. Journal of Cleaner Production 323. с. 129101. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2021.129101. Процитовано 24 серпня 2023. 
  102. ↑ Bakker, C. A.; Mugge, R.; Boks, C.; Oguchi, M. (10 січня 2021). Understanding and managing product lifetimes in support of a circular economy. Journal of Cleaner Production 279. с. 123764. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2020.123764. Процитовано 24 серпня 2023. 
  103. ↑ Fontana, Alessandro; Barni, Andrea; Leone, Deborah; Spirito, Maurizio; Tringale, Agata; Ferraris, Matteo; Reis, Joao; Goncalves, Gil (2021-01). Circular Economy Strategies for Equipment Lifetime Extension: A Systematic Review. Sustainability (англ.) 13 (3). с. 1117. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su13031117. Процитовано 24 серпня 2023. 
  104. ↑ Milios, Leonidas (2021-07). Overarching policy framework for product life extension in a circular economy—A bottom‐up business perspective. Environmental Policy and Governance (англ.) 31 (4). с. 330–346. ISSN 1756-932X. doi:10.1002/eet.1927. Процитовано 24 серпня 2023. 
  105. ↑ Han, Junghee; Heshmati, Almas; Rashidghalam, Masoomeh (2020-01). Circular Economy Business Models with a Focus on Servitization. Sustainability (англ.) 12 (21). с. 8799. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su12218799. Процитовано 24 серпня 2023. 
  106. ↑ а б Camacho-Otero, Juana; Boks, Casper; Pettersen, Ida Nilstad (2018-08). Consumption in the Circular Economy: A Literature Review. Sustainability (англ.) 10 (8). с. 2758. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su10082758. Процитовано 24 серпня 2023. 
  107. ↑ Schwanholz, Julia; Leipold, Sina (1 жовтня 2020). Sharing for a circular economy? an analysis of digital sharing platforms’ principles and business models. Journal of Cleaner Production 269. с. 122327. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2020.122327. Процитовано 24 серпня 2023. 
  108. ↑ Veretennikova, Anna; Kozinskaya, Kseniya (2022-01). Assessment of the Sharing Economy in the Context of Smart Cities: Social Performance. Sustainability (англ.) 14 (19). с. 12200. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su141912200. Процитовано 24 серпня 2023. 
  109. ↑ Kazancoglu, Ipek; Sagnak, Muhittin; Kumar Mangla, Sachin; Kazancoglu, Yigit (2021-01). Circular economy and the policy: A framework for improving the corporate environmental management in supply chains. Business Strategy and the Environment (англ.) 30 (1). с. 590–608. ISSN 0964-4733. doi:10.1002/bse.2641. Процитовано 24 серпня 2023. 
  110. ↑ de Melo, Thiago A.C.; de Oliveira, Marcelo A.; de Sousa, Sara R.G.; Vieira, Raimundo K.; Amaral, Thayane S. (2022). Circular Economy Public Policies: A Systematic Literature Review. Procedia Computer Science (англ.) 204. с. 652–662. doi:10.1016/j.procs.2022.08.079. Процитовано 24 серпня 2023. 
  111. ↑ Hartley, Kris; Schülzchen, Steffen; Bakker, Conny A.; Kirchherr, Julian (1 серпня 2023). A policy framework for the circular economy: Lessons from the EU. Journal of Cleaner Production 412. с. 137176. ISSN 0959-6526. doi:10.1016/j.jclepro.2023.137176. Процитовано 24 серпня 2023. 
  112. ↑ V, Shkurenko O. (25 березня 2021). Public-private partnership as a tool of maintaining the balance of the circular economy model: scientific and practical aspects. Economic Bulletin of the National Mining University scientific journal (англ.) 73 (73). с. 236–246. ISSN 2073-9982. doi:10.33271/ebdut/73.236. Процитовано 24 серпня 2023. 
  113. ↑ USDA ARS Online Magazine That’s a Wrap: Edible Food Wraps from ARS. agresearchmag.ars.usda.gov. Процитовано 24 серпня 2023. 
  114. ↑ Rosenboom, Jan-Georg; Langer, Robert; Traverso, Giovanni (2022-02). Bioplastics for a circular economy. Nature Reviews Materials (англ.) 7 (2). с. 117–137. ISSN 2058-8437. doi:10.1038/s41578-021-00407-8. Процитовано 24 серпня 2023. 
  115. ↑ Giaveri, Simone; Schmitt, Adeline Marie; Roset Julià, Laura; Scamarcio, Vincenzo; Murello, Anna; Cheng, Shiyu; Menin, Laure; Ortiz, Daniel та ін. (2021-11). Nature‐Inspired Circular‐Economy Recycling for Proteins: Proof of Concept. Advanced Materials (англ.) 33 (44). с. 2104581. ISSN 0935-9648. doi:10.1002/adma.202104581. Процитовано 24 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  116. ↑ Materials. www.mdpi.com (англ.). Процитовано 24 серпня 2023. 
  117. ↑ Thomas, Abin; Mishra, Umakanta (1 листопада 2022). A green energy circular system with carbon capturing and waste minimization in a smart grid power management. Energy Reports 8. с. 14102–14123. ISSN 2352-4847. doi:10.1016/j.egyr.2022.10.341. Процитовано 24 серпня 2023. 
  118. ↑ Colorado, Henry A.; Velásquez, Elkin I. Gutiérrez; Monteiro, Sergio Neves (1 липня 2020). Sustainability of additive manufacturing: the circular economy of materials and environmental perspectives. Journal of Materials Research and Technology 9 (4). с. 8221–8234. ISSN 2238-7854. doi:10.1016/j.jmrt.2020.04.062. Процитовано 24 серпня 2023. 
  119. ↑ Hettiarachchi, Biman Darshana; Brandenburg, Marcus; Seuring, Stefan (1 квітня 2022). Connecting additive manufacturing to circular economy implementation strategies: Links, contingencies and causal loops. International Journal of Production Economics 246. с. 108414. ISSN 0925-5273. doi:10.1016/j.ijpe.2022.108414. Процитовано 24 серпня 2023. 
  120. ↑ Turner, Chris; Oyekan, John (2023-01). Personalised Production in the Age of Circular Additive Manufacturing. Applied Sciences (англ.) 13 (8). с. 4912. ISSN 2076-3417. doi:10.3390/app13084912. Процитовано 24 серпня 2023. 
  121. ↑ Acerbi, Federica; Forterre, Dai Andrew; Taisch, Marco (1 січня 2021). Role of Artificial Intelligence in Circular Manufacturing: A Systematic Literature Review. IFAC-PapersOnLine 54 (1). с. 367–372. ISSN 2405-8963. doi:10.1016/j.ifacol.2021.08.040. Процитовано 24 серпня 2023. 
  122. ↑ Pathan, Muhammad Salman; Richardson, Edana; Galvan, Edgar; Mooney, Peter (2023-01). The Role of Artificial Intelligence within Circular Economy Activities—A View from Ireland. Sustainability (англ.) 15 (12). с. 9451. ISSN 2071-1050. doi:10.3390/su15129451. Процитовано 24 серпня 2023. 
  123. ↑ Sahoo, Saumyaranjan; Upadhyay, Arvind; Kumar, Anil (6 червня 2023). Circular economy practices and environmental performance: Analysing the role of big data analytics capability and responsible research and innovation. Business Strategy and the Environment (англ.). ISSN 0964-4733. doi:10.1002/bse.3471. Процитовано 24 серпня 2023. 
  124. ↑ Centobelli, Piera; Cerchione, Roberto; Vecchio, Pasquale Del; Oropallo, Eugenio; Secundo, Giustina (1 листопада 2022). Blockchain technology for bridging trust, traceability and transparency in circular supply chain. Information & Management 59 (7). с. 103508. ISSN 0378-7206. doi:10.1016/j.im.2021.103508. Процитовано 24 серпня 2023. 
  125. ↑ Rejeb, Abderahman; Appolloni, Andrea; Rejeb, Karim; Treiblmaier, Horst; Iranmanesh, Mohammad; Keogh, John G. (1 травня 2023). The role of blockchain technology in the transition toward the circular economy: Findings from a systematic literature review. Resources, Conservation & Recycling Advances 17. с. 200126. ISSN 2667-3789. doi:10.1016/j.rcradv.2022.200126. Процитовано 24 серпня 2023. 
  126. ↑ Rejeb, Abderahman; Zailani, Suhaiza (30 червня 2023). Blockchain Technology and the Circular Economy: A Systematic Literature Review. [Journal of Sustainable Development of Energy, Water and Environment Systems] [11] ([2]). с. [1]–[25]. doi:10.13044/j.sdewes.d10.0436. Процитовано 24 серпня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]

Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Circular economy(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська».
  • Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
  • Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Економіка_замкненого_циклу&oldid=41088154