Сваха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сва́ха — багатозначний термін, що в сучасній мові має різні значення[1].

За походженням слово сваха являє собою жіночу форму сват (утворене за допомогою суфікса -аха), що походить від прасл. *svatъ < *svojat[2].

Значення[ред. | ред. код]

  • Сваха — термін свояцтва — мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого, жіночий рід до сват[1]
  • Сваха — жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі[1]
  • Сваха — жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів[1]

Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, «свахами» називали жінок, що уклали між собою комерційну угоду[3]. Людину, що не тримається одного місця, називали «переїжджою свахою»[1].

Інше[ред. | ред. код]

  • Свашка — весільний чин — товаришка нареченої. У традиційному обряді свахою виступала одружена сестра нареченого, за відсутності — інша близька родичка. Разом з дружком вона відводила молодих до спальні, роздягала молоду та ін. Свашками називали присутніх на весіллі інших одружених родичок жениха. Вони готували шлюбне ложе, співаючи: «Ой, хто буде спати, Будем йому на постіль слати: Соломку в головки, сінця під колінця, А м'яти під п'яти, Щоб було м'яко спати»[4][5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Сваха // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Сваха // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Свашка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Свашка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання[ред. | ред. код]