Зовиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зови́ця (прасл. *zъly) — термін свояцтва, сестра чоловіка, родичка, яка з'являється у жінки в результаті укладення шлюбу.

Праслов'янське *zъly (род. відм. *zъlъve) вважають спорідненим з лат. glos («зовиця») і грец. γάλως (так само) і виводять з пра-і.е. *g'(e)lōu̯s («чоловікова сестра», «зовиця»). Сучасна українська форма зовиця походить через проміжні форми зоввиця, золвиця від форми знахідного відмінка (прасл. *zъlъvь)[1].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.