Зовиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зови́ця (прасл. *zъly) — термін свояцтва, сестра чоловіка, родичка, яка з'являється у жінки в результаті укладення шлюбу.

Праслов'янське *zъly (род. відм. *zъlъve) вважають спорідненим з лат. glos («зовиця») і грец. γάλως (так само) і виводять з пра-і.е. *g'(e)lōu̯s («чоловікова сестра», «зовиця»). Сучасна українська форма зовиця походить через проміжні форми зоввиця, золвиця від форми знахідного відмінка (прасл. *zъlъvь)[1].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.