Теща

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Моя дружина і моя теща[de]». Відома картина-двійник, на якій можна побачити як молоду жінку так і стару бабусю

Те́ща — мати дружини[1], жінка стосовно до чоловіка дочки, дружина тестя.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українське «теща» походить від прасл. *tьsti̯a, утвореного від *tьstъ[2] (перехід *-sti̯- у «щ» пов'язаний з явищем йотації). У деяких західнослов'янських мовах похідними від нього зовуть не тільки тещу, але й свекруху — матір чоловіка (пол. teściowa, чеськ. tchyně, але словац. svokra — цей термін вживають і щодо матері дружини)[3].

В українській культурі[ред. | ред. код]

В сучасному українському суспільстві теща доволі часто виступає негативним персонажем. Слід зазначити, що така ситуація була не завжди. Так, в поемі Івана Котляревського «Енеїда» в переліку «злих» родичів теща не згадується. Більшість злих родичів у ній подано з точки зору невістки. В староствітській патріархальній родині жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручались у сімейне життя подружжя. У давніх народних піснях теща ніколи не фігурує в негативному плані. До неї звертається у своїх піснях з плачами безправна у родині чоловіка дружина. «Зла теща» з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та з початком емансипації жінки в родині і в громадському житті[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 107. Теща
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Теща
  4. Іван Котляревський. «Енеїда». Примітки

Посилання[ред. | ред. код]