Свекор
Све́кор[1] — батько чоловіка, це родич, який з'являється в результаті укладення шлюбу. Слово свекор (прасл. *svekrъ) має індоєвропейське походження: його зіставляють з лит. šešuras, давн.в-нім. swëhur, лат. socer, грец. εκυρός, санскр. श्वशुर, свасура, гінді ससुर, сасур, виводячи з пра-і.є. *svekuro («свекрів»), пов'язаного з коренем *su̯e- («свій»)[2].
У традиційній культурі[ред. | ред. код]
У традиційному патріархальному суспільстві після одруження молода переселялася в дім чоловіка (за винятком рідкісних випадків, коли чоловіка брали в родину дружини приймаком) і підпадала під владу його батьків. Як і свекруху, у народі свекра наділяли переважно негативними характеристиками («Син б'є жінку, а свекор дубця дає», «Свекор — не рідний батько»)[3].
Свекрів, які мають статеві зносини з невістками, у просторіччі називають «снохачами»[4].
Приказки[ред. | ред. код]
- Збирається, як свекор пелюшок прати (із записів М. Номиса)
- Свекор і свекруха — одного духа
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Свекор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Жайворонок В. В. Свекор // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 525.
- ↑ Снохач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання[ред. | ред. код]
- Терміни генеалогії [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
- Ступені спорідненості і ступеня властивості[недоступне посилання з травня 2019]