Свекор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Све́кор[1] — батько чоловіка, це родич, який з'являється в результаті укладення шлюбу. Слово свекор (прасл. *svekrъ) має індоєвропейське походження: його зіставляють з лит. šešuras, давн.в-нім. swëhur, лат. socer, грец. εκυρός, санскр. श्वशुर, свасура, гінді ससुर, сасур, виводячи з пра-і.е. *svekuro («свекрів»), пов'язаного з коренем *sve- («свій»)[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свекор // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Посилання[ред.ред. код]