Неогублений голосний середнього ряду високого підняття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Close central unrounded vowel
Номер МФА 317
Кодування
X-SAMPA 1
Кіршенбаум i"
Image
Xsampa-1.png
Звучання

Неогублений голосний середнього ряду високого підняття, або неогублений голосний середнього ряду високого піднесення (англ. close central unrounded vowel; фр. voyelle fermée centrale non arrondie; яп. 非円唇中舌狭母音) — один з голосних звуків, сімнадцятий з основних голосних звуків.

Інколи називається неогубленим середнім високим голосним.

Властивості[ред.ред. код]

  • За підняттям — високий, це значить, що язик при його вимовлянні розташований максимально близько до піднебіння, але без притискування (що дало б приголосний).
  • За рядом — середній, тобто язик розташований у середній позиції порівняно з вимовлянням передніх і задніх голосних
  • Неогублений — губи при вимовлянні залишаються неокругленими.

В українській мові[ред.ред. код]

У сучасній літературній українській звук [ɨ] відсутній. Існував у давньоруській мові, успадкований нею з праслов'янської, де розвинувся з праіндоєвропейського монофтонга [ū] або дифтонга [eu]). Це підтверджує порівняння праслов'янських лексем з іншими індоєвропейськими: прасл. *synъ («син») — лит. sūnŭs, прасл. *svekry («свекруха») — лат. socrūs, прасл. *rydati («ридати») — лат. rūdere («ревти», «ревіти»), прасл. *byxъ («я був», пор. стцерк.-слов. быхъ, укр. би) — лат. fūi, прасл. *ty («ти») — лат. tu і дав.-гр. σύ. Звук [ŭ], короткий варіант праіндоєвропейського *u, дав у праслов'янській редукований звук .

У запису фонетичної реконструкції праслов'янської мови для позначення цього звука використовується латинська y, цією ж літерою прийнято передавати схожі звуки у практичній латинській транслітерації. У більшості староукраїнських говірок зник приблизно у XI ст., злившись з [і] в один звук [ɪ]. Нині зберігається у деяких західноукраїнських говорах (лемківському, бойківському, надсянському і деяких говірках закарпатського), протиставляючись там [і] і [e][1].

Позначення[ред.ред. код]

  • У кирилиці передається літерою «ы» («єри»). Зі слов'янських кириличних абеток ця літера наразі існує лише в російській і білоруській, але вона наявна у багатьох абетках на основі кирилиці для неслов'янських мов (монгольській, казахській та ін.). В українському письмі скасована у XIX ст.
  • При транслітерації латинкою для передавання [ɨ] прийнято вживати букву «y».
  • У румунській абетці для позначення звука існують дві літери з «дашками»: «â», «î». Першу («а-циркумфлекс») використовують у середині, другу («і-циркумфлекс») — на початку та наприкінці слів. У румунській кирилиці існувала літера «ы», але практично не використовувалася, замість неї для позначення звука [ɨ] вживалася буква Ѫ («великий юс»). У молдавській кирилиці на місці румунських «â» і «î» вживають «ы».
Див. також: Ы

Приклади[ред.ред. код]

Цей звук, у цілому, не властивий індоєвропейським мовам, але зустрічається (як алофон) у багатьох слов'янських мовах. Він є вельми звичайною окремою фонемою у мовах індіанців Північної і Південної Америки, де часто протиставляється таким близьким до нього звукам, як [i] і [u] — як у живих мовах, так і в реконструйованих прамовах (наприклад, у праутоацтекській).

Мова Слово МФА Значення Примітки
Англійська Говірки південної Англії[en][2] rude [ɹɨːd] 'грубий' Замість нього може бути огублений [ʉː], чи дифтонг [ʊʉ̯~əʉ̯].
Ангор hüfᵻ [xɨβə] 'гарячий'
Ачехська tupeue [tupɨə] 'знати' Так характеризують цей звук деякі мовознавці[3][4], інші ж описують його як ближчий до [ɯ][5].
Білоруська крыніца [krɨnitsa] 'джерело' У ненаголошеному стані може наближатися до [а] (у північно-східних діалектах) або [u] (у поліських діалектах)[6]. Див. Білоруська фонетика
Валійська Північні діалекти[7] llun [ɬɨːn] 'картинка' Див. Валійська фонетика[en]
В'єтнамська trưa [ʈɨə˧] 'полудень' Див. В'єтнамська фонетика
Гуарані yvy [ɨʋɨ] 'Земля'
Естонська Виро sysar [sɨsarʲ] 'сестра'
Ірландська Манстерський діалект[8] caora [kɨ̟ːɾˠə] 'вівця' Певною мірою передній;[8] алофон звука [i] між відкритими приголосними.[8] Див. Ірландська фонетика[en]
Кайнганг fy [ɸɨ] 'насінина'
Кашинава           —
Кашмірі[9] teer [ˈt̪ɨːr] 'холод'
Китайська Мандарин rì [ɻɨ̹˥˩] 'день' Див. Мандаринська фонетика[en]
Латгальська[10] dyžan [ˈd̪ɨʒän̪] 'пребагато' Див. Латгальська фонетика[en]
Монгольська[11] хүчир [xutʃʰɨɾɘ̆] 'трудний, складний'
Муїска[12] hycha [hɨʂa] 'я' Див. Фонетика мови чибча
Російська[13] ты [t̪ɨ] 'ти' Зустрічається тільки після твердих приголосних. Див. Російська фонетика
Румунська înot [ɨˈn̪o̞t̪] 'плаваю' Див. Румунська фонетика
Сама Сібуту[14] [pɨˈnɨt̪] 'борода'
Сапотекська Тількіапанська сапотекська[15] nɨ [nɨ] 'бути кислим'
Сахаптин[16] [kʼsɨt] 'холод' Вставний. Не має продовженої пари.
Сіріоно[17] [eˈsɨ] 'сухе дерево'
Сумі[18] sü [ʃɨ̀] 'завдавати болю' Також його описують як [ɨ̞].[19]
Тамільська[20] ஆனால் [äːnäːlɨ] 'але' Вставний голосний, що з'являється в розмовному мовленні після прикінцевих плавних; може також вимовлятися як огублений [ʉ]. [20] Див. Тамільська фонетика
Тера[21] zu [zɨ] 'казав'
Удмуртська[22] ургетэ, ыргетэ[23] [ɨrgete] 'гуркоче'
Узбецька qiz [qɨz] 'дівчинка' Алофон звука [i].
Українська Лемківський говір гырміт [ɦɨrmit] 'гримить' Див. Фонетика лемківського говору
Хауса[24]    — Алофон звука [i].[24]
Чеська Деякі діалекти był [bɨɫ] 'був' Зустрічається у деяких східноморавських, ляських і сілезьких діалектах. Див. Чеська фонетика
Шведська bi [bɨː] 'бджола' Зустрічається в діалектах провінцій Нерке і Богуслен, а також у соціалектах Стокгольма й Гетеборга. Див. Шведська фонетика
Шипібо-конібо[25] tenaitianronki [ˈt̪ɨnɐi̞ti̞ɐ̃ɽõ̞ɣi̞] [translation needed] Один з алофонів тієї ж фонеми, що й [ɯ] — після передньоязикових приголосних[25].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зоряна Купчинська, Володимир Пілецький. Історична граматика української мови. Навчальний посібник для студентів філологічних факультетів. — Видання друге, виправлене та доповнене
  2. Lodge (2009:174)
  3. Asyik, Abdul Gani (1982). The agreement system in Acehnese. Mon-Khmer Studies 11: 1–33. Процитовано 9 November 2012. 
  4. Al-Ahmadi Al-Harbi, Awwad Ahmad (2003). Acehnese coda condition: An optimality-theoretic account. Umm Al-Qura University Journal of Educational and Social Sciences and Humanities 15: 9–21. 
  5. Mid-vowels in Acehnese
  6. Фанетыка беларускай літаратурнай мовы І. Р. Бурлыка, Л. Ц. Выгонная, Г. В. Лосік, А. І. Падлужны; Рэд. А. І. Падлужны. — Мн. : Навука і тэхніка, 1989. — 335 с. ISBN 5-343-00292-7.
  7. Ball (1984:?)
  8. а б в Ó Sé (2000)
  9. Koshur: Spoken Kashmiri: A Language Course: Transcription. Процитовано 16 January 2016. 
  10. Nau (2011:9–10)
  11. Iivonen & Harnud (2005:62, 66–67)
  12. González de Perez (2005:50)
  13. Jones & Ward (1969:33)
  14. Allison (1979:198)
  15. Merrill (2008:109)
  16. Hargus & Beavert (2002)
  17. Firestone (1965:?)
  18. Teo (2014:28)
  19. Teo (2012:368)
  20. а б Keane, (2004), p. 114.
  21. Tench (2007:230)
  22. Iivonen & Harnud (2005:64, 68)
  23. ru:ургетыны. Удмуртско-русский словарь (російська). 
  24. а б Schuh & Yalwa (1999:90)
  25. а б Valenzuela, Márquez Pinedo & Maddieson (2001:283)
  26. Jassem (2003:105)
  27. Cruz-Ferreira (1995:91)