Григор'єв Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григор'єв Сергій Олексійович
Народження22 червня (5 липня) 1910
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[1]
Смерть9 квітня 1988(1988-04-09)[2] (77 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанржанрове малярство, портрет і пейзаж
НавчанняКиївський інститут пролетарської мистецької культури (1932)
Діяльністьхудожник, педагог
Напрямоксоціалістичний реалізм
ВчительКрасицький Фотій Степанович, Кричевський Федір Григорович і Денисов Володимир Олексійович
Відомі учні[⇨]
ПрацівникХарківський художній інститут і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
ЧленОб'єднання молодих митців України і Національна спілка художників України
ПартіяКПРС
У шлюбі зГригор'єва Любов Гнатівна
ДітиГригор'єва Галина Сергіївна і Григор'єва Майя Сергіївна
Званнялейтенант
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України, Третьяковська галерея і Харківський художній музей
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Сталінська премія Сталінська премія

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (5 липня 1910, Луганськ — 9 квітня 1988, Київ) — український радянський художник і педагог; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член з 1958 року Академії мистецтв СРСР; член Об'єднання молодих митців України[3] та Спілки радянських художників України. Чоловік Любові Григор'євої, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 червня [5 липня] 1910(19100705) року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 1922—1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; у 1926—1927 роках відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928—1932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, Михайло Купріянов, Лев Бруні, Володимир Фаворський, Фотій Красицький, Костянтин Єлева, Володимир Денисов, Євген Сагайдачний, Федір Кричевський. Дипломна робота — ескізи до фрески «Від перемоги до перемоги»[4].

Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 1932—1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.

З березня 1940 року по квітень 1946 року служив у Червоній армії. Проходив військову службу в інтендантській службі, мав військове звання лейтенанта[5]. Член ВКП(б) з 1941 року.

З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 1951—1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Список учнів

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Хрещатику № 13, квартира № 11. Помер у Києві 9 квітня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису (створював портрети, пейзажі, жанрові полотна), станкової графіки, плаката. Спершу був під впливом імпресіонізму, пізніше у жанрових полотнах виявив себе представником реалізму, хоч і зазнав тиску догм соцреалізму. Серед перших робіт:

  • «Купальниці» (1933);
  • «Оборона Кічкаса» (1937);
  • «Учбовий комбінат» (1937);
  • панно «Фізкультурники» (1937);
  • «Діти на пляжі» (1937, Національний художній музей України);
  • «У Каневі» (1937);
  • панно «Свято молоді» (1938);
  • «У червоноармійських таборах» (1938);
  • «Хлопці і Дніпро» (1939);
портрети
  • «Баяніст» (1937);
  • «Комсомольська сім'я» (1939);
  • «Портрет Максима Горького» (1939);
  • «Портрет дівчини» («Художник Діна Фруміна»; 1939, Національний художній музей України).

В повоєнні роки написав:

Написав портрети:

Виконав також низку графічних робіт:

  • плакати на індустріальні теми (1930-ті);
  • «В дитячій музичній школі» (1945, папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[8];
  • «Зима» (папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[8];
  • «Молодиця» (1946, акварель; Національний музей у Львові)[3];
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці Паші Ангеліної» (1946, акварель; Національний художній музей України);
  • «Пейзаж» (1946, акварель; Національний художній музей України);
  • «Майбутня чемпіонка» (1957, гуаш);
  • «На хрещатику» (1964, олівець);
  • «Туалет кукли» (1965, пастель);
  • «Валя Захарчук» (1965, олівець);

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року (Польська Республіка, 1933; Німецька Демократична Республіка, 1949; Сирія, 1955). Персональні виставки відбулися у Києві у 1940 і 1973 роках[9].

У мистецтві

[ред. | ред. код]

В журналі «Перець» № 16 за 1984 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений митцю[10].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Обговорення двійки[ru]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Григорьев Сергей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б в г д е Искусство стран и народов мира, 1978, с. 600, Т. 4.
  4. Художники народов СССР, 1976, с. 181, Т. 3.
  5. Григорьев Сергей Алексеевич / Память народа. (рос.)
  6. а б в Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 56.
  7. а б Популярная художественная энциклопедия, 1986, с. 195, А—М.
  8. а б Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 79.
  9. Художники народов СССР, 1976, с. 182, Т. 3.
  10. Журнал перець 1984 16. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]