Губичі (Старосамбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Губичі
Вигляд на село з боку заповідного урочища «Скельний дуб»
Вигляд на село з боку заповідного урочища
«Скельний дуб»
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада/громада Солянуватська сільська рада
Код КОАТУУ 4625184902
Основні дані
Засноване 1406
Населення 505
Площа 1,02 км²
Густота населення 523,53 осіб/км²
Поштовий індекс 82041
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°36′43″ пн. ш. 22°46′33″ сх. д. / 49.61194° пн. ш. 22.77583° сх. д. / 49.61194; 22.77583Координати: 49°36′43″ пн. ш. 22°46′33″ сх. д. / 49.61194° пн. ш. 22.77583° сх. д. / 49.61194; 22.77583
Середня висота
над рівнем моря
263 м
Водойми р. Бібіска, потік Шлямівка
Відстань до
обласного центру
123 км
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Добромиль
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 82040, Львівська обл., Старосамбірський р-н, с. Солянуватка, тел. 33-5-31
Карта
Губичі. Карта розташування: Україна
Губичі
Губичі
Губичі. Карта розташування: Львівська область
Губичі
Губичі
Мапа

Губичі у Вікісховищі?

Гу́бичі — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Солянуватська сільська рада.

У 1928 р. в Губичах проживало 665 осіб, серед яких було 64 школярі. 2001 р. населення становило 534 осіб. Нині — 505.

У селі є мурована церква, побудована 1908 р.

Храм Зіслання Святого Духа[ред. | ред. код]

В лісі поблизу Губичів є Храм Зіслання Святого Духа (1464 р.,[1] за іншими даними у 1453 р.,[2] народна назва «Пастушкова церква»). За роки радянської влади церква була занедбана і практично зруйнована.

Релігійний піший маршрут «Дорога на Кальварію» («Кальварія Пацлавська»; цим маршрутом ще за часів Польщі галичани йшли на прощу до Кальварії) — щороку в другу неділю серпня прочани та священнослужителі ідуть цим маршрутом і, згідно з християнськими традиціями, моляться в дерев'яній каплиці та храмі Зіслання Святого Духа.
Пастушкова церква. Розташована трохи на захід від села Губичі, на одній з мальовничих галявин. З походженням церкви пов'язана така легенда: «Якось у давні часи на цій галявині парубок пас худобу. Втомлений, ліг відпочити й задрімав. І приснилось йому, що худоба вся розбіглась. З розпочу пастух заплакав гіркими сльозами, а коли розплющив очі, то побачив, що стоять його корівки довкола нього з похиленими головами». За легендою, на тому місці де впали сльози пастуха, утворилося цілюще озеро. Саме там було споруджено каплицю, викопано криницю, а неподалік згодом збудовано церкву, яку назвали Пастушковою.
Церква була свідком багатьох подій. Кажуть, що повз неї не раз проходили ординці. Вони й залишили під хрестом свій знак — півмісяць. Згодом церква була відновлена громадою села Губичі. На честь цієї події місцеві жителі (автор слів В. Колужинський) склали пісню, яка тепер часто звучить на урочистостях:

Пройшли роки, і знову ми про тебе

Спам'ятали.

Пройшли роки, та ми стежки

До тебе добре знали.

Приспів:

Церква свята, довгі літа

Ти в самоті стояла.

Лиш звір і птиця лісова

Тебе розвеселяли.

Сьогодні ти мов та зоря,

Що шлях нам показала.

Сьогодні ти вже не сумна 

— Ти радо нас прийняла.

Приспів:

Тепер ми знову назавжди

З тобою поєднались,

Щоб ті стежки, що тут вели,

Більш не заростали.

Приспів:

Пройшли роки, пройдуть віки,

Як день за днем минає.

Життя пройде, як довгий сон,

Лиш віра не вмирає.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • У селі Губичі є пам'ятний хрест 1848 року на честь скасування панщини. На хресті є напис: «Сей хрест на пам'ять знесення панщини 15 травня 1848».[3][4]

Природно-заповідні території[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцем села є архітектор Процак Ярослав Михайлович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.golos.com.ua/Print.aspx?id=192908[недоступне посилання з липень 2019]
  2. побудова церкви у Губичах Мечислав Орлович. «Ілюстрований путівник по Перемишлю і околицях» (вид. 1917 р.)
  3. http://tour.stsrda.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=32&Itemid=9[недоступне посилання з липень 2019]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудень 2011. Процитовано 1 листопад 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]