Верхнє Гусне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верхнє Гусне
Gusine.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Турківський район
Рада/громада Верхньогусненська сільська рада
Код КОАТУУ 4625581601
Основні дані
Засноване 1556
Населення 689
Площа 2,1 км²
Густота населення 328,1 осіб/км²
Поштовий індекс 82564
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 48°53′24″ пн. ш. 23°01′48″ сх. д. / 48.89000° пн. ш. 23.03000° сх. д. / 48.89000; 23.03000Координати: 48°53′24″ пн. ш. 23°01′48″ сх. д. / 48.89000° пн. ш. 23.03000° сх. д. / 48.89000; 23.03000
Середня висота
над рівнем моря
731 м
Водойми р. Гуснянка
Місцева влада
Адреса ради с. Верхнє Гусне
Карта
Верхнє Гусне. Карта розташування: Україна
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне. Карта розташування: Львівська область
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне. Карта розташування: Турківський район
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне
Мапа

Верхнє Гусне у Вікісховищі?

Верхнє Гусне (до 2008 року — Верхнє Гусине[1], до 1946 року — Гусне Вижне) — село в Україні, в Турківському районі Львівської області. Населення становить 689 осіб. Орган місцевого самоврядування — Верхньогусненська сільська рада, до складу якої входить також і Нижнє Гусне.

Історія та географія[ред. | ред. код]

Село Гусне розташоване на півдні Турківщини, вперше згадується у письмових документах за 1556 рік. Через нього проходять основні туристичні шляхи на гору Пікуй (висота 1408 м) — найвищу вершину Львівської області. Звідси відкриваються неймовірної краси краєвиди Верховини, Бескидів та полонини Руни, що на Закарпатті. На вершині цієї гори побував Іван Франко.

Вершина гори з північної сторони оточена велетенським кам'яним валом, перерваним по середині, звідки бере початок потік з холодною водою. Конус гори завершує кам'яний чотиригранний стовп висотою 4 метри, котрий побудували жителі Гусного у 1935 році на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. В той час Закарпаття знаходилось у складі Чехословаччини, а посередині гори Пікуй та по Верховинському вододільному хребту проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною.

У 1935 році своє підпільне представництво у селі відкрила КПЗУ. Звідси агітаційну літературу поширювали на Закарпаття.

У межах примусової радянської колективізації 1941 року в Гусному Вижньому створено колгосп «Нове життя».

У радянсько-німецькій війні брали участь 149 селян, з них 58 селян загинули як у боях з німцями, так і під час каральних акцій проти вояків УПА. У пам'ять про загиблих 1957-го встановлено обеліск.

Згодом у селі працювала філія радгоспу «Карпати», за якою було закріплено 3730 га сільгоспугідь, зокрема 1643 га орної землі та 2699 га лісу.

Господарство[ред. | ред. код]

У радянські часи місцевий радгосп, спільний із Нижнім Гусним, спеціалізувався на вирощуванні картоплі, льону, м'ясо-молочному тваринництві. У селі було два деревообробні цехи, пилорама, швейна майстерня[2].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Село має власну середню школу, народний дім на 200 місць, бібліотеку, медпункт, поштове відділення.

Біля підніжжя гори Пікуй, на місці колишньої 9-ї прикордонної застави 94-го прикордонного загону, знаходиться туристичний притулок. Завдяки зручному розташуванню, він може використовуватись як для перепочинку піших туристів, так і для тривалих таборів скаутських рухів чи природничих студентських розвідок та експедицій.

Важливою також є близькість такого відпочинку до народних традицій: для туристів було б цікаво побувати на традиційному щорічному святі села Гусне, котре проводиться щороку в другу неділю серпня.

Наявність двох інших будинків-притулків у селах Либохора та Івашківці дозволяє відновити піший туристичний маршрут Либохора — Івашківці — Гусне.

Церкви[ред. | ред. код]

У 1890 році майстер з села Погар Лука Снігур збудував у бойківському стилі церкву Собору Пресвятої Богородиці. Вона розташована на схилі гори над селом, орієнтована вівтарем на схід. У 1949-1989 роках радянська влада тримала церкву закритою. 2002 року храм ззовні ошалювали пластиковою вагонкою.

У 2000 році в центрі села, у місцині, що зветься на Загонах, постала дерев'яна церква Святих апостолів Петра і Павла. Її проектували турківські архітектори Михайло Лофій та Іван Бесєдін. Будівлю зводив місцевий майстер Йосип Ришкович. За своїм стилем церква дуже нагадує стиль архітектора Луки Снігура. Хрещата в плані зі смерекових брусів на мурованому фундаменті. Зі сходу — вівтар, з заходу – бабинець, а з півночі і півдня — вкорочені бічні рамена. Стіни ошальовані вертикально дошками і лиштвами.

Населення[ред. | ред. код]

У 1869 році у селі мешкало 735 осіб, у 1881 серед 735 мешканців налічувалось грека-католиків та 54 юдея.[3] В наступні роки динаміка була такою:

  • 1921—1110 мешканців.
  • 1970—1045 мешканців, дворів - 317.[4]
  • 1989—740 (355 чол., 385 жін.)[5]
  • 2001—689 мешканців.[6]
  • 2009-1004

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перейменоване рішенням[недоступне посилання з травень 2019] Львівської ОР від 3 червня 2008 року.
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 692
  3. Верхнє Гусне(пол.) у «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich», druk «Wieku» Nowy-Świat Nr 59, Warszawa 1880
  4. «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область», 1978, стор. 692
  5. Головне управління статистики Львівської області
  6. Верхнє Гусне // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Посилання[ред. | ред. код]