Погірці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Погірці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Рада/громада Погірцівська сільська рада
Код КОАТУУ 4624286601
Основні дані
Засноване перша згадка 1357
Населення 1634
Площа 21,2 км²
Густота населення 77,08 осіб/км²
Поштовий індекс 81445
Телефонний код +380 3236
Географічні дані
Географічні координати 49°35′48″ пн. ш. 23°33′32″ сх. д. / 49.59667° пн. ш. 23.55889° сх. д. / 49.59667; 23.55889Координати: 49°35′48″ пн. ш. 23°33′32″ сх. д. / 49.59667° пн. ш. 23.55889° сх. д. / 49.59667; 23.55889
Середня висота
над рівнем моря
296 м
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 81445, Львівська обл., Самбірський р-н, с.Погірці , тел. 46-6-22
Карта
Погірці. Карта розташування: Україна
Погірці
Погірці
Погірці. Карта розташування: Львівська область
Погірці
Погірці

Погі́рці — село в Україні, в Самбірському районі Львівської області. Населення становить 1634 осіб. (у 1977 році населення становило 2113 осіб) Орган місцевого самоврядування — Погірцівська сільська рада. Погірці — село за 11 км на схід від Рудок. На південь від села протікає Дністер. Сільській раді підпорядковані населені пункти: Конюшки-Королівські, Конюшки-Тулигололівські, Новий Острів і Круковець.

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніші дані про існування села відносяться до правління князя Лева Даниловича, який надав його у "дідиче і спадкове володіння" Іванкові Чапличу, підтверджене, згодом, королем Володислваом ІІ.[1]

Перша датована письмова згадка (згадується в архівних документах) про Погірці відноситься до 1357 року. Через село у той час проходив «соляний» шлях з Дрогобича до Львова. Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. в Погірцях спалахнуло селянське повстання. Повстанці зруйнували панський маєток і приєдналися до козацьких загонів Б. Хмельницького.

З архівних матеріалів дізнаємося, що з 1900 року у Погірцях діяла читальня «Просвіти», її члени сплачували внески у сумі 2 корони. Активісти «Просвіти» чинили спротив ополяченню населення, підтримували в людях національну самосвідомість.[2]

У серпні — грудні 1906 року в Конюшках-Королівських відбувся страйк сільськогосподарських робітників фільварку за підвищення заробітної плати. Австрійськиї уряд нещадно придушив виступ. На території Погірцівського агротехнічного ліцею був фільварок графині Тернавської, яка жила тут до 1939 року. Цій родині належали сотні гектарів землі, лісу, сінокосів. Жителі Погірців наймалися до графині на роботу. Постійних працівників називали форналями. Їм платили поквартально: 12 центнерів зерна, двадцять центнерів картоплі, надавали 50 арів сінокосу… Інші робітники отримували зарплату по суботах. За день платили 70 грошів.

1 липня 1926 р. з сільської гміни (громади) Погірці Рудківського повіту вилучено присілок Острів Погорецький і утворено самостійну сільську гміну Острів Новий[3]. 1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи 10 сільських громад були включені до об’єднаної сільської гміни Погірці[4]. У 20-х роках 20 століття в Погірцях, Конюшках-Королівських і Конюшках-Тулиголовських були створені осередки КПЗУ, які мали значний вплив на організації «Сельроб» і «Просвіту». Під керівництвом комуністів у 1936 році в цих 3-х селах застрайкували селяни на фільварку поміщика Баля. Страйк переріс у збройну сутичку з поліцією, під час якої було вбито 7 і тяжко поранено 5 селян, 80 чоловік потрапило до в'язниці. Заворушення продовжувались і в наступному році. В донесеннях поліції говорилося, що у с. Новому Острові розповсюджувалися комуністичні листівки із закликом взяти участь у загальноселянському страйку.

На 1.01.1939 в селі з 1990 жителів було 1050 українців-грекокатоликів, 890 українців-латинників, 20 поляків і 30 євреїв[5].

Після встановлення Радянської влади було ліквідовано фільварок, панську землю і худобу роздано селянам. У 1940 році створено комсомольську організацію. 83 жителі села воювали з німцями у Червоній армії, близько 20 були в УПА. Партійна організація (створена в 1948 році) об'єднувала 30 членів КПРС, комсомольська (заснована в 1946 році) — 420 членів ВЛКСМ. За великі успіхи в праці 6 людей були нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них орденом «Трудової Слави» 3-ї степені — шофер С. П. Васьків.

В Погірцях знаходилась перша бригада колгоспу «Дружба», центральний офіс якого знаходився в Сусолові. За бригадою було закріплено 1800 га сільськогосподарських угідь. Бригада спеціалізувалась на розвитку м'ясо-молочної галузі, а також на виробництві цукрового буряка.

У Погірцівській середній школі — один із найкращих в області краєзнавчих музеїв. Під керівництвом заступника директора школи з виховної роботи Марії Говдерчак вчителі й учні створили літопис села.

Освіта[ред. | ред. код]

У 2009 році відкрито дошкільний навчальний заклад в селі Погірці на 60 дітей. У Погірцях є Погірцівська середня школа. У школі є 2 поверхи. На території школи є футбольне поле, майданчики для фізичного виховання тощо. Територіально школа розміщена у самому центрі села. Навчання проводиться не на найвищому рівні, оскільки у селі також знаходиться ліцей, до якого учні переходять на 9 −11 клас. У мальовничому куточку Самбірського району знаходиться Погірцівський професійний агролісотехнічний ліцей, який створено згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 1 березня 2004 року № 163 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Львівської області» шляхом реорганізації професійно-технічного училища № 76 с. Погірці наказом комітету професійно-технічної освіти Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації № 62 від 26.03.2004 року «Про реорганізацію професійно-технічного училища № 76 с. Погірці». Училище засноване 1939 року як школа механізації сільського господарства. 1953 року школа реорганізована в училище механізації сільського господарства, в 1953 році училище механізації сільського господарства № 5, в 1959 році училище механізації сільського господарства № 17, а в 1960 році — в технічне училище № 12 з підготовкою спеціалістів для міністерства меліорації і водного господарства, з 1963 року Погірцівське ЛТУ № 36, з 1969 року Погірцівське СПТУ № 4. З 1972 року в училищі розпочато підготовку кадрів із середньою освітою. З 1974 року Погірцівське ССПТУ № 4, з 1979 року Погірцівське ССПТУ № 38, з 1985 року Погірцівське СПТУ № 76, від 1996 року ПТУ № 76 с. Погірці. У ліцеї студентам платять стипендію тощо. Студенти навчаються в училищі 3 роки. Директор ліцею Володимир Сливка — добрий ґазда. Ліцей взяв в оренду 120 гектарів землі.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У 1896 році у Погірцях постала філіальна мурована каплиця Святої Родини, а 1906 року — парафіяльна експозитура. Існуючої маленької каплиці, що набула статусу парафіяльної святині, вже було недостатньо для задоволення духовних потреб понад тисячі вірних з Погірців та Чайковичів. У 1931 - 1932 рр. проект нового костелу розробив Лаврентій Дайчак, будівництво храму поруч зі старою каплицею, яку пізніше розібрали, розпочали у 1935 р., а 1937 р. новоспоруджений костел освятили.

Костел в Погірцях вражає не стільки архітектурною вираженістю, скільки своїми розмірами. Після 2 Світової війни останній парох о. Осикович (Львівська Архідієцезія Латинського Обряду — прим. автора) виїхав до Польщі разом з частиною костельного майна. Через деякий час парафіяльний храм у Погірцях закрили, його будівля використовувалась як кінотеатр, технічна майстерня. На початку 90-х років місцевим римо-католикам повернули спочатку верхню частину святині, а потім повністю, після чого були проведені часткові реконструкція та реставрація костелу.

Медицина[ред. | ред. код]

Вигідно вирізняє Погірці серед інших великих сіл Самбірщини сучасна двоповерхова споруда Амбулаторії сімейної медицини. Це приміщення будували з 1987 року: то колгосп, то держава, знову колгосп, знову держава… Завершили довгобуд 2007 року. Чимала заслуга у цьому головного лікаря Ярополка Гнипа, який був, по суті, другим виконробом. Амбулаторія підпала під програму Ющенка «Все для села» і отримала найкращу апаратуру. Амбулаторія разом із чотирма фельдшерсько-акушерськими пунктами в інших чотирьох селах обслуговує майже п'ять тисяч мешканців. Головний лікар Самбірської центральної лікарні Ярослава Юркевич задоволена роботою Ярополка Михайловича. Особливо за те, що він освоїв спеціальність променевої діагностики і зі своїм портативним апаратом допомагає обстежувати мешканців інших населених пунктів. Сільська медицина, як відомо, забезпечується за залишковим принципом. З медикаментів вдосталь є лише анальгіну… Немає належного фінансування для придбання реактивів для аналізатора крові, що унеможливлює проведення її біохімічних аналізів.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української ССР. Львівська область область. Київ-1978

Посилання[ред. | ред. код]