Гірняк Никифор Йосифович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гірняк Никифор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гірняк Никифор Йосифович
Гірняк Никифор.jpg
Прізвисько «Ніцько», «Незламний граб»
Народження 23 липня 1885(1885-07-23)
м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район
Смерть 4 березня 1962(1962-03-04) (76 років)
Кліфтон, (Пассейк)[1] Flag of the United States.svg США
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Приналежність USS kokarda.svg УСС, ZUNR coa.svg УГА
Звання OF-3 USR Major.svg Отаман (майор)
Командування Кіш УСС
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919

Ники́фор Йосипович Гірня́к (псевдо: Ніцько, Незламний Граб; 23 липня 1885, м-ко Струсів, нині село Теребовлянського району Тернопольської області — 4 березня 1962, Кліфтон,[2][3] (Пассейк)[1] США) — український військовий і освітній діяч, майор УСС. Доктор філософії. Брат актора й режисера Йосипа, адміністратора видавництва «Українська Преса» Володимира Гірняків.

Життєпис[ред. | ред. код]

Група старшин УГА (зліва направор): отаман Н. Гірняк, поручник В. Старосольський, чотар М. Саєвич, полковник Д. Вітовський, чотар М. Гаврилко, І. Боберський, сотник О. Семенюк, до 2.08.1919

Народився 23 липня 1885 року в містечку Струсів (Теребовлянського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).

Закінчив Коломийську гімназію, навчався в університетах Львова і Відня. Здобув ступінь доктора філософії. Учитель гімназії імені Володимира Великого у Рогатині, активний учасник стрілецького руху.

Як офіцер запасу австрійського війська у серпні 1914 р. був призначений до Леґіону УСС командантом сотні. 1 лютого 1915 року віденська сотня Українських Січових Стрільців під командою сотника Гірняка урочисто склала присягу в присутності президента Головної Української Ради Костя Левицького. Протягом 19151918 рр. займав посаду команданта Коша УСС, мав ранґ (звання) отамана.[4][5] Активний учасник Листопадового повстання та Українсько-польської війни 1918—1919 рр. В 1918 р. — командант Тернопільської військової окружної команди (до його прибуття обов'язки виконував Григорій Ракочий[6]), згодом працював у Військовому секретаріаті ЗУНР у Станіславові. Влітку 1919 р. призначений до Міністерства військових справ уряду УНР у Кам'янці-Подільському. Брав участь в організації Червоної УГА. Застерігав Володимира Затонського, вороже налаштованого до старшинського складу ЧУГА, від спроб вбити клин між ними та рядовими вояками[7].

Після війни працював учителем, а згодом директором гімназії в Тернополі. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти», «Пласту», видавав у Тернополі часопис «Громадянин», очолював кілька громадських організацій, був членом НТШ.

1929 року призначений Головною управою товариства «Рідна Школа» директором гімназії товариства в Тернополі. Однак Кураторія заборонила як бути директором, так і викладати після доносу в поліцію.[8]

1949 р. еміґрував до США, де заснував і очолив Братство УСС. Заснував українську школу і працював її директором, був діяльним у «Пласті», заснував видавничу кооперативу «Червона Калина». Опублікував ряд статей з історії Визвольних змагань.

Помер 4 березня 1962 року в м. Кліфтон, похований у Філадельфії.

Твори[ред. | ред. код]

В Центральному державному історичному архіві у Львові зберігається ще одна праця, яка, так і не видана, що стосується діяльності Коша УСС.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 1989 році в м. Тернопіль одній із вулиць було присвоєно ім'я Отамана УГА.

У 2010 вийшла книга Віктора Уніята «Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана УГА».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Б. Волинський, Л. Левенець. Гірняк Никифор Йосипович… — С. 358.
  2. Клифтон
  3. М. Р. Литвин. Гірняк Никифор Йосипович… — С. 638.
  4. Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  5. «Бучач і Бучаччина»
  6. Мельничук Б., Пиндус Б. Ракочий Григорій Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 169. — ISBN 978-966-528-279-2.
  7. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 290.
  8. Вісти з «Рідної Школи»[недоступне посилання з травень 2019] // Діло. — 1929. — Ч. 202 (11 вересня). — С. 3.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]