Битва на Середземному морі (1914—1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна на Середземному морі
Війна на морі
Перша світова війна
Potopljena italijanska oklopna križarka Giuseppe Garibaldi.jpg
Загибель італійського панцерного крейсера «Джузеппе Гарібальді», торпедованого австро-угорським підводним човном SM U-4. 18 липня 1915
38° пн. ш. 18° сх. д. / 38° пн. ш. 18° сх. д. / 38; 18
Дата: 28 липня 1914 — 11 листопада 1918
Місце: Середземне море
Результат: перемога країн союзників у більшості морських битв та боїв
Сторони
Антанта:
Naval jack of Italy (ca. 1900-1946).svg Королівські ВМС Італії
Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
Франція ВМС Франції
Naval Ensign of Russia.svg Російський імператорський флот
Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Naval Ensign of Greece (1863-1924 and 1935-1970).svg Королівські ВМС Греції
Четверний Союз:
Naval Ensign of Austria-Hungary (1918).svg Цісарсько-королівський військовий флот
War Ensign of Germany (1903-1918).svg Кайзерліхмаріне
Fictitious Ottoman flag 7.svg Османський флот
Командувачі
Велика Британія Арчібальд Мілн
Велика Британія Сомерсет Гаф-Кальторп
Франція Огюст Буе д'Лапейрер
Франція Домінік Марі Гоше
Італія Луїджі Амедео
Італія Паоло ді Ревель
Росія Ебергард А. А.
Японія Ійджун Горо
Королівство Греція Павлос Кунтуріотіс
Німецька імперія Вільгельм Сушон
Австро-Угорщина Антон Гаус
Австро-Угорщина Міклош Горті
Османська імперія Губерт фон Ребеу-Пашвиц

Війна на Середземному морі (1914—1918) — сукупність військових дій за часів Першої світової війни на морському просторі Середземного та прилеглих морів між військово-морськими силами Центральних держав (Австро-Угорщини, Німецької та Османської імперій) і країн Антанти (Італії, Франції, Греції, Японії, Російської та Британської імперій).

Історія[ред.ред. код]

6 серпня 1914 року між урядами Франції та Великої Британії була підписана морська угода, за умовами якої Париж визначався відповідальним за проведенням морських операцій в акваторії Середземного моря. Британський компонент флоту: один панцерний крейсер, чотири легких крейсери та 16 есмінців переходили під контроль французького Середземноморського флоту з базуванням на англійських ВМБ у Гібралтарі та на Мальті, які одночасно ставали відкритими для заходу кораблів французьких ВМС.

На початок активних бойових дій в акваторії Середземного моря французький флот мав значну перевагу в силах, і забезпечував в основному ескорт конвоям, що проходили в регіоні. Водночас, менший за розміром, але значно новішій австро-угорський флот забезпечував прикриття узбережжя в Адріатичному морі (зокрема від можливого вступу у війну Італії) й глибоких рейдів та вилазок флотськими силами не планував. Флот Німецької імперії також був представлений у цьому морському регіоні. Декілька кораблів базувались на базу в Полі, а у західній частині Середземномор'я перебували два німецьких бойових кораблі: лінійний крейсер «Гебен» та легкий крейсер «Бреслау». Ці кораблі обстріляли французькі позиції в Скікді та Боні у Французькому Алжирі й прорвались до Стамбула, де перейшли до влади Османської імперії.

11 серпня 1914 року після декларації Францією війни Австро-Угорщині, французький флот під командуванням адмірала О. д'Лапейрера увійшов до Великої гавані Мальти. За наказом вищого керівництва він мав здійснити усіма наявними силами рейд проти австро-угорських портів в Адріатичному морі. Адмірал вирішив завдати удару по австрійських кораблях, що провадили блокаду чорногорського узбережжя. 16 серпня франко-британський флот у битві біля Антіварі завдав першої морської поразки противникові, потопивши у швидкоплинному бою старий цісарський бронепалубний крейсер «Зента».

Протягом серпня сторони забезпечували вогневу підтримку наземним військам, що билися поздовж узбережжя. Військово-морські сили Австро-Угорщини обстрілювали сербські та чорногорські позиції. 9 числа корабельна артилерія додредноута SMS «Монарх» обстріляла французьку радіостанцію в Будві, а торпедний крейсер SMS «Пантера» гатив по позиціях на горі Ловчен. 17 серпня 1914 року SMS «Монарх» обстріляв радіостанцію армії Чорногорії поблизу Бара, а 19 числа — станцію біля Воловіці. Того ж дня, французька ескадра бомбардувала австрійські війська на Превлаці.

В подальшому сторони утримувались від масштабного застосування своїх надводних морських сил, обмежуючись діями тільки підводних човнів. Так, 21 грудня цісарський підводний човен SM U-12 торпедував і важко пошкодив французький лінкор «Жан Барт». 27 квітня 1915 року австрійська субмарина SM U-5 потопила французький панцерний крейсер «Леон Гамбетта».

23 травня 1915 року Італія виступила на боці Антанти, а вже 24 травня зведена ескадра австро-угорського флоту на чолі з новітніми лінкорами «Вірібус Унітіс», «Теґеттгофф» та «Принц Євген», завдала удару по італійському місту Анкона.

Незабаром до італійського флоту приєднались деякі французькі та англійські кораблі, і хоча італійський флот значно перевищував за чисельністю австро-угорський, однак дії німецьких та цісарських підводних човнів звели до мінімуму дії союзників.

На початку 1915 року в Середземне море проникли перші німецькі підводні човни, які прорвавшись до Середземного моря, проходячи в підводному положенні під протичовновими сітками або в інтервалах між групами дрифтерів. За кампанію 1915 року вони потопили близько 100 торговельних суден противника (загальним тоннажем понад 500 тис. регістр. тонн), і тільки один німецький човен загинув.

Також значущою операцією флотів Антанти стала масштабна евакуація сербської армії, розбитої австро-німецько-болгарськими військами восени 1915 року. Австрійський флот не чинив серйозного опору евакуації.

Попри вступу у війну Італійського королівство з їхніми потужними військово-морськими силами, загальний розклад сил на Середземному морі в кампанію 1915 року суттєво не змінився, сторони продовжували утримуватись від великих битв та боїв, зберігаючи сили.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Dupuy, Trevor Nevitt and The military history of World War I: naval and overseas war, 1916—1918 (1967)
  • Halpern, Paul. A Naval History of World War I (1994), the standard scholarly survey excerpt and text search
  • Больных А. Г. Морские битвы Первой мировой: Трагедия ошибок. — АСТ, 2001. — 560 с. — ISBN 5170044291.

Посилання[ред.ред. код]