Бармаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Бармаки
Barmaky gerb.png
Герб
Panorbarmaki.JPG
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада/громада Великожитинська сільська рада
Код КОАТУУ 5624681503
Основні дані
Населення 1012 особа (станом на 01.01.2015 р.)
Площа ~ 1 км²
Густота населення 1120,9 осіб/км²
Поштовий індекс 35372
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°39′21″ пн. ш. 26°19′05″ сх. д. / 50.65583° пн. ш. 26.31806° сх. д. / 50.65583; 26.31806Координати: 50°39′21″ пн. ш. 26°19′05″ сх. д. / 50.65583° пн. ш. 26.31806° сх. д. / 50.65583; 26.31806
Середня висота
над рівнем моря
240 м
Водойми річка Бармацька
Місцева влада
Адреса ради 35340, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 74, тел. 20-61-16
Карта
Бармаки. Карта розташування: Україна
Бармаки
Бармаки
Бармаки. Карта розташування: Рівненська область
Бармаки
Бармаки

Бармаки́ — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1012 осіб (станом на 01.01.2015 р.).

Історія села[ред.ред. код]

Уперше Бармаки згадує акт 1569 року. Там у донесенні возного сказано, що «бармацкими боярами и крестьянами» Даского вчинено напад на Городищенські володіння. В іншому місці село іменується помилково «Баймаки». До того село належало Острозьким. Тоді княгиня Беата віддала село й рівненський замок Баському. А за часів Станіслава Любомирського Бармаки були виділені для утримання псарні, мисливської конюшні. Акт 1570 року згадує село кілька разів («до имения Бармаков», «с имения Бармак», «в Бармаки», «в Бармаках») як маєтність воєводи Сєрадського, а пізніше землян Федора і Яцька Омелянських. У донесенні луцького старости 1649 року сказано, що «подданые и громада села Бармак» вирубали міські гаї, ліси «на шесть тысячей возов». З XVII століття Бармаки були власністю Яна Замойського, а з 1911 року належали до Зеленських, за якими рахувалось 230 десятин землі. У Бармаківській церкві Івана Богослова (побудована в 1773 році на кошти поміщика Семена Закревського) зберігалися цінні стародруки, копії метричних книг з 1809 року. Під кінець ХІХ століття село мало 36 дворів, 245 жителів.[1]

Герб[ред.ред. код]

Затверджений 12 лютого 2016р. рiшенням №82 сесії сільської ради VII скликання. Автори - Ю.П.Терлецький, Л.Г.Хома, І.М.Самков, В.П.Мельничук.

На зеленому полі золоті крила вітряка в косий хрест, супроводжувані в главі срібним уширеним хрестом, по сторонам - двома срібними квітками із золотими серединками, внизу - срібною рослиною. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.

Вітряк символізує сільське господарство. Рослина символізує цілющі джерела, квіти - ландшафтний парк поблизу села.


Природні зони, пам'ятки природи[ред.ред. код]

Є джерельце, з якого починає свої витоки річечка. Про її назву мало хто знає. А назва їй – Тетянка. Старожил Харитон Іванович доглядав за джерелом багато – багато років, висаджував навкруг нього срібнолисті тополі, які і сьогодні радують око. Колись водичка із джерельця була найсолодшою у всій окрузі, а тепер там жаби кумкають.[2] На території селища є ентомологічний заказник «Бармаківський» (тепер Бармаківське заповідне урочище). В народі цю природну зону називають «Провалля».

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. . Бармаки / Я. О. Пура // Край наш в назвах / Я. О. Пура. - Ч. 2. – Рівне, 1994. – С. 13 – 15.
  2. Войтович В. Погоринські мандри: документальна повість / В. Войтович // Слово і час. – 2012. - № 41 (21 вер.). – С. 6.

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]