Перейти до вмісту

Великий Стидин

Координати: 51°2′48″ пн. ш. 26°10′37″ сх. д. / 51.04667° пн. ш. 26.17694° сх. д. / 51.04667; 26.17694
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Великий Стидин
Герб Прапор
Церква
Церква
Церква
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Костопільська міська громада
Код КАТОТТГ UA56060350050049965
Основні дані
Населення 663
Площа 2,91 км²
Густота населення 227,84 осіб/км²
Поштовий індекс 35015
Телефонний код +380 3657
Географічні дані
Географічні координати 51°2′48″ пн. ш. 26°10′37″ сх. д. / 51.04667° пн. ш. 26.17694° сх. д. / 51.04667; 26.17694
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Водойми річка Мельниця
Місцева влада
Адреса ради 35015, Рівненська обл., Костопільський р-н, с.Великий Стидин
Карта
Великий Стидин. Карта розташування: Україна
Великий Стидин
Великий Стидин
Великий Стидин. Карта розташування: Рівненська область
Великий Стидин
Великий Стидин
Мапа
Мапа

CMNS: Великий Стидин у Вікісховищі

Вели́кий Стидин — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 663 осіб. Раніше було центром Великостидинської сільської ради, наразі ж у складі Костопільської міської громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Мельниця.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1906 році село Стидинської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 60 верст. Дворів 112, мешканців 414[1].

20 жовтня 1921 р. в лісах біля Великого Стидина розташувалася Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки, яка невдовзі мала вирушити у Листопадовий рейд.

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:

О Дар-Надія! Ждани та Бояни.

Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій.
Великий Стидин. Халеп'я. Холоп'є!
Ліпляве братолюбних Балаклій.
А он і Київ. Подивись — та пильно.
Моя Вкраїно, ти це чи не ти?

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]