Шубків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шубків
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада/громада Шубківська сільська рада
Код КОАТУУ 5624689801
Основні дані
Засноване 1445
Населення 1765
Площа 1,34 км²
Густота населення 1317,16 осіб/км²
Поштовий індекс 35325
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°41′55″ пн. ш. 26°31′21″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 26.52250° сх. д. / 50.69861; 26.52250Координати: 50°41′55″ пн. ш. 26°31′21″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 26.52250° сх. д. / 50.69861; 26.52250
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Водойми р.Горинь
Місцева влада
Адреса ради 35325, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Шубків, вул.Незалежності,1а , тел. 27-38-91
Карта
Шубків. Карта розташування: Україна
Шубків
Шубків
Шубків. Карта розташування: Рівненська область
Шубків
Шубків

Шу́бківсело в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1765 осіб.


Структура[ред. | ред. код]

Село Шубків – центр Шубківської сільської ради . До складу сільської ради входять також села Гориньград Другий, Гориньград Перший, Дуби, Котів і Рисв'янка .

Історія[ред. | ред. код]

Братська могила бійців армії УНР, с. Шубків, північна частина громадського кладовища.jpg
Пам’ятний знак односельчанам воїнам ОУН-УПА, с. Шубків, біля приміщення будинку культури.jpg
Пам’ятник воїнам- односельчанам, с. Шубків,.jpg

Вперше село Шубків згадується в описі Луцького замку за 1545 рік. Наприкінці XVI – початку XVII ст. воно належало роду Чапличів. Чапличі володіли великими маєтностями. За даними подимного тарифу 1629 року їм належало 24 поселення (з них у межах сучасного Рівненського району: Понебель, Карпилівка, Шпанів, Плоска, Метків, Олексин, Русвиль, Зозів, Шпаків, Милостів, Шубків і Підлісці).

На початку XVIII ст. село Шубків вже належало сімейству воєводи київського Юзефа Потоцького, який з 1738 р. став головою родини Потоцьких. Його син Франтішек-Салезій Потоцький, один з наймогутніших можновладців свого часу, продав кілька сел, в тому числі і Шубків, коронному підстолію Станіславу Любомирському. А у 1755 році сини Станіслава Любомирського продали Шубків, Старий і Новий Тучин та 9 фільварків серадзькому воєводі Міхалу Валевському.

В роки Північної війни 1700-1721 рр. Рівненщина стала театром воєнних дій між шведськими та російськими військами. В 1706 році шведські війська захопили Рівне, Дубно, Тучин, Шубків і інші села. Але місцеве українське населення не змирилося з окупацією і виступало проти військових сил Карла ХІІ.

Також з архівних джерел відомо, що з 1929 року в селі Шубків активно діяв осередок Української військової організації (УВО) - нелегальної військової революційно-політичної формації, яка боролося за незалежність України в умовах польської окупації.

На початку 30-х років минулого століття органи місцевого самоврядування, воєводський уряд та інші організації розпочали акцію піднесення волинського рільництва, яка полягала в поширенні серед селян позашкільної освіти і відкритті сільськогосподарських шкіл. У 1931 р. сільське населення в середньому становило 87,9 % мешканців Волинського воєводства, а в окремих повітах кількість сільських жителів була ще вищою (94-95 %). На розвиток господарського життя регіону негативно впливав брак кваліфікованих працівників. На селі домінували застарілі методи обробітку землі. Низький рівень агрокультури не дозволяв селянам повністю використати багатство родючих українських земель.

Щоб якось змінити цей стан, польська влада відкрила ряд сільськогосподарських шкіл, в тому числі і у с. Шубків Рівненського повіту було відкрито державну рільничо-хмелярську школу. Навчання тут тривало 18 місяців. Крім фахових предметів, вивчали релігію, історію та географію Польщі, літературу, польську мову та інші предмети. Навчання усіх предметів проводилося польською мовою.


Ветерани Великої Вітчизняної війни[ред. | ред. код]

Серьогін Сергій Петрович , 1921 р.н. Уродженець м. Тула. Закінчив Тульське військове училище, був направлений у Кам'янець- Подільський, де й розпочав свій бойовий шлях у червні 1941 року. Зі своєю частиною обійшов всю Україну і дійшов до Німеччини, де й зустрів перемогу. Військове звання гвардії старший лейтенант, командир відділення 135-го мотострілецького батальйону. Бойові нагороди: медалі: „За Победу над Германиейв в Великой Отечественной войне 1941-1945гг. ” (6 липня 1946, Х № 0108227*), Медаль Жукова (Указ від 18 березня 1988 року); Медаль „Захиснику Вітчизни” (Указ Президента України від 14 жовтня 1999 року). Орденом Отечественной войны ІІ степени, Ж №394319, № ордена 2033019. 11 березня 1985 р.; Орденом „За мужність” (Указ Президента від 14 жовтня 1999 року, Серія АС 021967) З 1949 року проживав в селі Бабин Гощанського району, а з 1995 року у с. Шубків Рівненського р-ну. Помер у червні 2011 року Інформація надана дочкою Опольською Світланою Сергіївною, мешканкою села Шубків.

Романчук Семен Карпович, народився 1 листопада 1907 року в селі Шубків Рівненського району. В 1941 році був призваний на фронт. Служив у 44-му запасному стрілецькому полку. Воював на першому Білоруському і першому Українському фронтах. Нагороджений медалями: „За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг. ”, „За взяття Кинегзберга”. Помер в 1992 році. Інформація надана внучкою Жук Лесею Миколаївною.

Романчук Михайло Сергійович, народився 10 вересня 1926 року в селі Шубків Рівгненського району. Воював у складі 377 стрілецько-піхотної дивізії, Третій Прибалтійський фронт. Нагороди: Орден «Червоної зірки», медалі „За отвагу” (Латвія, визволення м. Рига), „За отвагу” (Сандамирський плацдарм, напрям на Варшаву) . За взяття річки Одер, «За визволення Варшави», « За взяття Берліна». Інформація підготовлена за матеріалами музею історії школи і села Шубківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Янчук Опанас Семенович народився 6 липня 1915 року в селі Шубків Рівненського району. Воював на першому Білоруському фронті. Брав участь у визволенні міст Люблін, Познань. Нагороджений медаллю „За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.” Помер 8 травня 1997 року. Інформація надана дочкою Саблук Ольгою Опанасівною.

Освіта[ред. | ред. код]

Шубківській дошкільний навчальний заклад.

З історії розвитку освіти в селі Шубків[ред. | ред. код]

Період Російської імперії (1796-1920 роки)[ред. | ред. код]

Село Шубків в 1870 р. перейшло у володіння російської поміщиці, вдови Євгенії Сергіївни Шеншиної, із роду Арсеньєвих. Першим її бажанням було прийти на допомогу шубківським селянам. Вона почала клопотати про відкриття народного училища. І воно виникло дуже швидко: в 1871 р. Шеншина забезпечила училище необхідним приладдям і книгами. Вона постійно відвідувала класи. Збирала якнайбільше селянських хлопчиків і дівчаток і сама викладала початки освіти, старалася призначити хорошого вчителя для навчання дітей. Ним став студент Волинської духовної семінарії Стахій Цибановський. Крім місцевих дітей, як православних так і католиків, в це училище приймались діти чехів, які проживали у сусідньому містечку Гориньград. Один випускник з училища, сам з чехів, був направлений в Коростинянську учительську семінарію. Сам став вчителем. Учні вивчали релігію і хоровий спів. Був гарний хор. Більшість випускників продовжували співати у церковному хорі. Шеншиній сподобалось місце розташування самого села, селяни своєю ніжністю і добротою, але вона мала не дуже добре здоров’я. Після її смерті, в лютому 1873 р., в Шубків приїхав її брат Дмитро Сергійович Арсеньєв, який продовжував справу сестри до 1900 року. В 1900 році в училище прибув вчитель-чех Франс Гайда і став його директором. Вчилися при гасових лампах. Народне училище діяло до 1915 року, саме в цей час село перебуває в прифронтовій зоні.

Період 2-ї Речі Посполитої (1921-1939 р.р.)[ред. | ред. код]

В 1923 р. в с. Шубків на кошти громади збудовано нову школу: довжина - 15 м, ширина – 8 м, висота – 2,8 м, покрита гонтом . З розповіді Семещука Івана Павловича (1січня 1925 року): «Вся школа складалася з однієї кімнати, в якій навчались в дві зміни чотири класи. Спочатку навчання проводив один вчитель Пилип Лугвинський, пізніше - Гилик В.Ф. В першу зміну навчались учні 1-2 класів, а в другу 3-4 класів. Класна кімната була малою, тісною. Клас освічувався гасовими лампами. Коли батько привів мене в перший клас, то парти для мене не вистачило, тоді вчитель запропонував батькові зробити парту і принести її в школу, втіснивши якось в класній кімнаті». В той час клас називали залом. Дисципліна була дуже суворою. Якщо учень провинився, його становили на коліна і ще насипали на підлогу насіння гречки. А якщо учень на уроках був неуважним, не слухав пояснень вчителя або порушував дисципліну, то його били метровою лінійкою. Шкільної форми не було. Ходили хто в чому. Спочатку писали на дерев’яних табличках грифелями. Пізніше з’явились олівці і чорнило, яке робили з хімічного олівця. Книжок не було. В 1931 році в Шубківській школі був 1 клас, мова викладання – українська, кількість учнів – 114, вчителів – 4. З 1923 по 1939 роки директором школи був Пшик Володимир Федорович З 1924 році в селі почала працювати ще й школа, яка називалася «Рільнича хмелярська». В ній навчалося 80 учнів . Вчилися тільки хлопці - 2 роки. Школа мала свою землю - 80 гектарів. Навчання було платне. Вивчали такі предмети: хмелярство, рільництво, скотарство, бджільництво. Учні жили в школі на повному державному утриманні і приходили додому тільки в неділю. Велика увага приділялась практичним заняттям, рівень підготовки був досить високий, більшість випускників після закінчення ставали управителями великих панських маєтків, діяло багато гуртків. Директором школи був Ліпінський Конрад – поляк. Вона мала власну парову електростанцію, водопостачання та каналізацію. Крім директора працювало ще 4 вчителі, які жили в будинку поруч. Друга така школа була в сусідньому селі Горинград. В ній навчалися тільки дівчата. Ці школи перестали існувати в 1939 році.

Період УРСР (1939 – 1991 р.р.)[ред. | ред. код]

В 1939 р. в приміщенні Рільничої школи була відкрита шестикласна Школярів значно побільшало, і школа з початкової стала семирічною, першим директором якої був Іщук Лев Пилипович. Весь педколектив складався з 12 вчителів. Учнів ставало все більше, вони не могли навчатись навіть у дві зміни, тому у 1940 році розпочато будівництво нової школи.

Але мрію учнів обірвала війна. Вчителі – чоловіки пішли на фронт. В черні 1941 року в село прийшли фашисти, і в приміщенні школи розмістилась поліція. Навчалися лише 1-2 класи. Вчителями стали місцеві жителі, які мали семирічну освіту: Світлицька О. П. її брат Теодорович К.П. та Назарчук В.П. Учні писали олівцями на клаптиках паперу та навчались в сільських хатах. З 1941 р. по травень 1944 р. директором школи була Яценко Євдокія Василівна. Умови навчання були дуже важкими: писали діти на газетах і на різних кусочках паперу, лише олівцями або чорнилом з хімічного олівця. В 1944 р. (лютий), коли визволили Шубків, зразу була організована чотирьохрічна школа. Вчителі, які були в 1942-1943 роках, роз’їхалися. Директором школи став Теодорович Костянтин Порфирович. В цьому ж 1944 р. після канікул навесні прислали ще чотири вчителі. В селі була організована семирічна школа. Дітей в класі в середньому було 15-20 чоловік. Школа так і розміщалась в декількох місцях. Тяжкими були післявоєнні роки, але вчитись обов’язково потрібно було. Із великими труднощами учні, вчителі, батьки продовжували будівництво нової школи, яке розпочалося ще в 1940 р. Матеріалів для будівництва не було. Колишній вчитель фізкультури Пилипенка П.С. залишив спогади про те, як будувалась наша школа. Самі вчителі їздили по будівельні матеріали в Коростятин, теперішня Малинівка Гощанського р-ну, а також і в село Рисв’янка. Школу зводили всіми силами: батьки учнів відробляли по 7-10 днів на будівництві, працювали учні - старшокласники і вчителі. 7 листопада 1947 року в школу було проведено електрику. Спортивного залу не було, була лише спортивна кімната Після війни за парти сіли не тільки учні, а й дорослі. Вони навчались у вечірній школі. В перші післявоєнні роки не було паперу, не було зошитів. Писали на газетах. У класах було 47-50 учнів. Навчались в три зміни. Опалювали школу за допомогою грубок. В школу стали приїжджати нові вчителі. У 1950 році школу реоргановано у восьмирічну. У 1966 році розпочато і закінчено будівництво нової середньої школи, яку відкрито 1 вересня цього року. В школі працювало 36 вчителів, учнів навчалося 650-700 учнів, серед них і діти з навколишніх сіл: Радиславки, Нової Українки, Котова, Козлина. В 1968 р. був перший випуск 10 класу (36 учнів) Шубківської середньої школи. Першим срібним медалістом став Матвійчук Микола Іванович. В 1972 р. добудовано спортивний зал. Школа стала активним учасником різних спортивних змагань, районних та обласних конкурсів. В 1976 р. обладнано перший лінгафонний кабінет. 1978-1980 р.р. спортивний клас школи дворазовий переможець Всеукраїнських змагань «Старти надій», що проходили в «Молодій гвардії» та учасник Всесоюзних змагань (6 місце), що проходили в «Артеці». В школі діє духовий оркестр. 1984-1987 р.р. учні школи – призери республіканських олімпіад з біології , української мови, російської мови, хімії. В 1988 р. добудоване нове приміщення для навчання учнів 1-4 класів.

Соціально-культурна сфера[ред. | ред. код]

Медицина[ред. | ред. код]

Шубківська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини ім. В.М. Янчука.

Аптека.

Два стоматологічні кабінети.

Економіка[ред. | ред. код]

Сьогодні село Шубків є потужним науковим центром. Тут знаходиться Рівненський інститут агропромислового виробництва Національної академія аграрних наук України, основним напрямом наукової діяльності якого є інтенсифікація технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

Інстититутом розроблено науково обґрунтовані системи ведення сільськогосподарського виробництва, в тому числі комплекс заходів з відновлення родючості агрохімічно деградованих ґрунтів. Також він забезпечує агроформування області елітним насінням основних сільськогосподарських культур. Створено три племінні заводи з удосконалення господарсько-цінних ознак української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби, м'ясної худоби абердин-ангуської породи, племрепродуктор з розведення поліської м'ясної породи. В Інституті діє акредитована лабораторія агрохімії.

В рамках канадсько-української програми FARM (масштабного сільськогосподарського проекту, який фінансується Канадською агенцією міжнародного розвитку в Україні) на базі Інституту створено спільний канадсько-український полігон по вирощуванню насіння сільськогосподарських культур, які районуються в західному регіоні України. Це майже 40 сортів, в тому числі й кормові культури, які тут вирощують за канадськими технологіями, адаптуючи їх до місцевих ґрунтів і вітчизняного клімату. Також у Рівненському інституті агропромислового виробництва планується вирощування енергетичної верби (невибагливої чагарникової рослини, яка росте в 14 разів швидше, ніж звичайний ліс; завдяки цьому з одного гектара можна отримувати щорічно 30-40 тонн альтернативного палива). Вже створено розсадник, в якому, з а попередніми розрахунками, з 2012 року буде висаджено понад півтора мільйона саджанців ( це посадковий матеріал для 100 гектарів промислових плантацій біопалива).

Сільськогосподарський сектор економіки Шубківської сільської ради спеціалізується на рослинництві і тваринництві. Вирощуються зернові (пшениця, ячмінь, кукурудза), технічні (цукровий буряк, ріпак) і овочеві (картопля, столовий буряк, капуста, цибуля, перець, огірки, помідори та ін.) к ультури . Загальна п осівна площа становить 3500 га, з яких під овочами задіяно 20 га. Є 150 га вільних площ для інвестування у розвиток рослинництва. Потрібні інвестиції у будівництво центру збирання, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, оновлення машинного обладнання, реконструкцію млина, створення тепличного комплексу, будівництво зрошувальної системи та розвиток хлібопекарського виробництва.

Тваринницька галузь м'ясо-молочного напрямку спеціалізується на свинарстві (1059 гол.) та утриманні великої рогатої худоби (363 гол.). Є також 102 коня і 92 кози. Пасовища займають 593 га і 431 га займають заплавні луки. Місцева влада планує залучити інвестиції у збільшення племінного стада, відкриття центрів забою тварин та первинної переробки м'яса, відкриття пунктів збирання і переробки молока, центрів збору шкур і вовни, будівництво ферм по розведенню страусів і кроликів та будівництво конюшень. Птахівництво розвивається лише у приватних господарствах (6776 курей, 520 гусей і 308 качок). Є потенційні можливості для подальшого розвитку птахівництва. Необхідні інвестиції у будівництво птахоферми та центру переробки м'яса. На території Шубківської сільської ради є сад площею 50 га (ростуть яблуні, груші, сливи, вишні і абрикоси). Потрібні інвестиції у омолодження саду і створення центру збирання фруктів та їх переробки (будівництво консервного цеху).

Розвивається і бджільництво (є 138 бджолосімей , виробляється екологічно чистий акацієвий, вересовий, липовий і гречаний мед). Потрібні інвестиції у бджільництво з метою збільшення продуктивності бджолосімей. Ставкове господарство займає площу у 35 га, з яких 31 га використовуються для рибальства. Ловиться короп, щука, окунь, судак, товстолобик і білий амур. Є потреба у відкритті рибної ферми та центру з комплексної переробки риби.

Значний інвестиційний потенціал має деревообробна промисловість. Змішані ліси займають площу у 1900 га і складаються з сосни, ялини, дубу, грабу і вільхи. Необхідні інвестиції у розвиток столярного виробництва, виготовлення меблів, дерев'яних заготовок і будинків. Є можливість інвестування у центри збирання та переробки суниці, ожини, малини, білих грибів, опеньків, підосичників і маслюків.

З корисних копалин є поклади піску. В планах місцевої влади є розвиток піщаного кар'єру при умові залучення під цей проект інвестиційних коштів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]