Жовтозілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жовтозілля
Типовий представник роду жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris L.)
Типовий представник роду жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris L.)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Cichorioideae
Триба: Senecioneae
Підтриба: Senecioninae
Рід: Жовтозілля (Senecio)
L., 1753
Види
понад 1 500
Див. Список видів роду Жовтозілля
Синоніми
Cineraria L.
Othonna L.
Packera Á.Löve & D.Löve
Tephroseris (Rchb.) Rchb.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Senecio
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Senecio
EOL logo.svg EOL: 37748
IPNI: 325904-2
ITIS logo.svg ITIS: 36084
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 18794
Fossilworks: 323539

Жовтозілля[1][2][3][4], Дідик[2], Хрестовник[5] (Senecio, L.)  — рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих або айстрових (Asteraceae).

Назва[ред. | ред. код]

Квітки Senecio formosoides
Сім'янка Senecio magnificus
Ампельне сукулентне Senecio herreianus в кашпо

Назва Senecio походить від латинського слова senex, тобто старий, маючи на увазі брудно-білий волохатий чубчик, який допомагає у поширенні насіння[6].

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Одно-, дво- і багаторічні трави; ліани — іноді з довгим дерев'янистим стеблом; чагарнички і чагарники; невисокі дерева. Багато з них — звичайні в помірних поясах види щорічно дають велике число сім'янок (одна рослина до 40 000), що розносяться вітром. Листки чергові, різноманітні за формою, еліптичні до зворотно-яйцеподібних, розсічені, рідше цілісні. Квітки жовті, помаранчеві, пурпурові, фіолетові; крайові — язичкові, маточкові, серединні — трубчасті двостатеві, зібрані в кошики, листочки обгортки головним чином однорядні. Сік всіх видів жовтозілля отруйний і може вразити слизову оболонку.

Багато видів жовтозілля (близько 100) — сукулентні рослини. Це або листкові, або стеблові сукуленти, дуже різноманітні за габітусом.

Екологія, поширення[ред. | ред. код]

Поширені від Арктики до тропіків, але головним чином в Південній Африці, Середземномор'ї і в помірних поясах Азії, Південної і Північної Америки. Серед жовтозілля є розеточні дерева (висотою до 7 м), що зростають в альпійському поясі гір Танзанії (Кіліманджаро) і Кенії.

Більшість сукулентних видів походить з різних районів Африки, включно з прилеглими островами (Мадагаскар, Канарські острови). Деякі з них зустрічаються в Південно-Західній Європі, на Аравійському півострові, в Мексиці.

Жовтозілля в Україні[ред. | ред. код]

Найпоширеніші види в Україні — жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) і жовтозілля весняне (Senecio vernalis) — ростуть як бур'яни на засмічених місцях, на полях і між кущами по всій території країни. Поширеним також є жовтозілля Якова (Senecio jacobaea), але разом з іншиими подібними видами жовтозілля зараз виділене в окремий рід Jacobaea (Якобея). Прйнята назва цього виду Jacobaea vulgaris (Якобея звичайна)[7].

Три види жовтозілля фігурують у Червоній книзі України 2009 року. Це жовтозілля карпатське (Senecio carpathicus), жовтозілля Бессера (Senecio besserianus — цей вид також занесений до Європейського Червоного списку[8].) і жовтозілля кримське (Senecio tauricus — ендемік Криму). Згідно новітньої систематики до роду Senecio належить лише останній вид. Жовтозілля карпатське в ранзі підвиду належить до роду Jacobaea (Jacobaea abrotanifolia subsp. carpathica (Herbich) B.Nord. & Greuter), а жовтозілля Бессера теж в ранзі підвиду належить до роду Tephroseris (Tephroseris integrifolia subsp. aurantiaca (Hoppe ex Willd.) B.Nord.).

Крім того, низка видів жовтозілля входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин деяких областей України[9]. Це, зокрема (в дужках надається українська назва, та за наявності біноміальна або триноміальна назва згідно сучасної систематики):

Охоронні заходи[ред. | ред. код]

14 видів Senecio занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[17]:

Практичне використання[ред. | ред. код]

Часто вирощуються в оранжереях і кімнатах. Деякі види жовтозілля — злісні бур'яни, інші — лікарські рослини (містять сенеціонін, платифілін та інші). Надземні частини жовтозілля звичайного містять алкалоїди, мають кровотамуючі властивості, і їх вживають на лікування в гінекологічній практиці. Жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) входить до Списку дикорослих корисних рослин України[18]. Воно застосовується в народній медицині. Жовтозілля весняне (Senecio vernalis) добре поїдається вівцями, задовільно — великою рогатою худобою. Жовтозілля Якова (Senecio jacobaea) задовільний медонос. Також застосовується в народній медицині і гомеопатії. З нього ж можна отримувати темно-зелену фарбу.

Утримання в культурі[ред. | ред. код]

Світолюбні рослини. Взимку їх утримують при температурі близько 15 °C, полив обмежений, але без повного висихання субстрату. З весни до осені поливають регулярно. Землесуміш — пухка, поживна. Розмножують насінням, стебловими, деякі види і листковими живцями.

Використовують у композиціях із сукулентів, деякі види — як ампельні рослини в підвісних кашпо.

Історія досліджень та систематика[ред. | ред. код]

Деякі види нерідко виділяють в особливі роди (цинерарія (Cineraria L.) та інші).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. а б Senecio // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Словник української мови в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 541.
  4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  6. Senecio medley-woodii Hutch. // Isabel Johnson. KwaZulu-Natal National Botanical Garden (укр. Національний ботанічний сад Квазулу-Наталя) (англ.)
  7. Senecio jacobaea на сайті «The Plant List» (англ.)
  8. а б [https://web.archive.org/web/20131029205410/http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/_rosl/evrorosl.htm Архівовано 29 жовтень 2013 у Wayback Machine. Види судинних рослин флори України, занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991) на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України]
  9. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. [[Андрієнко Тетяна Леонідівна|Т. Л. Андрієнко]], канд. біол. наук [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]]. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 19 червень 2014. 
  10. Senecio borysthenicus на сайті «The Plant List» (англ.)
  11. Senecio paludosus на сайті «The Plant List» (англ.)
  12. Senecio tataricus на сайті «The Plant List» (англ.)
  13. Senecio euxinus на сайті «The Plant List» (англ.)
  14. Senecio sarracenius на сайті «The Plant List» (англ.)
  15. Senecio fluviatilis на сайті «The Plant List» (англ.)
  16. Senecio schvetzovii на сайті «The Plant List» (англ.)
  17. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи
  18. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.), (укр.)

Література[ред. | ред. код]

  • Жовтозілля — Senecio L. // — К.: 1962. — Флора УРСР. 1962. — Т. 11.
  • Шишкин Б. К., Род Senecio L. — Крестовник, в кн.: Флора СССР, т. 26, М. — Л., 1961. (рос.)
  • Pruski, J.F. 2012. Compositae of Central America-I. The tussilaginoid genus Robinsonecio (Senecioneae), microcharacters, generic delimitation, and exclusion of senecioid Senecio cuchumatanensis. Phytoneuron 2012-38: 1-8.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]