Жовтозілля
| Жовтозілля | |
|---|---|
| |
| Типовий представник роду жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris L.) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Айстрові (Asteroideae) |
| Надтриба: | Senecionodae |
| Триба: | Senecioneae |
| Підтриба: | Senecioninae |
| Рід: | Жовтозілля (Senecio) L., 1753 |
| Види | |
|
понад 1 500 | |
| Синоніми | |
|
Cineraria L. | |
 Вікісховище: Senecio
| |
Жовтозілля[1][2][3][4] (лат. Senecio, L.) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих або айстрових (Asteraceae). Рід має космополітичне поширення й містить понад 1400 видів[а 1].
Назва Senecio походить від латинського слова senex, тобто старий, з натяком на сивуваті головки запушеного насіння — поширене анемохорне пристосування, подібне до кульбаби[5]. Серед народних та локальних назв «дідик»[2], «хрестовник»[6].
Одно-, дво- і багаторічні трави; ліани — іноді з довгим дерев'янистим стеблом; чагарнички і чагарники; невисокі дерева. Багато з них — звичайні в помірних поясах види щорічно дають велике число сім'янок (одна рослина до 40 000), що розносяться вітром. Листки чергові, різноманітні за формою, еліптичні до зворотно-яйцеподібних, розсічені, рідше цілісні. Квітки жовті, помаранчеві, пурпурові, фіолетові; крайові — язичкові, маточкові, серединні — трубчасті двостатеві, зібрані в кошики, листочки обгортки головним чином однорядні. Сік всіх видів жовтозілля отруйний і може вразити слизову оболонку.
Багато видів жовтозілля (близько 100) — сукулентні рослини. Це або листкові, або стеблові сукуленти, дуже різноманітні за габітусом.
Поширені від Арктики до тропіків, але головним чином в Південній Африці, Середземномор'ї і в помірних поясах Азії, Південної і Північної Америки. Серед жовтозілля є розеткові дерева (висотою до 7 м), що зростають в альпійському поясі гір Танзанії (Кіліманджаро) і Кенії.
Більшість сукулентних видів походить з різних районів Африки, включно з прилеглими островами (Мадагаскар, Канарські острови). Деякі з них зустрічаються в Південно-Західній Європі, на Аравійському півострові, в Мексиці.
Найпоширеніші види в Україні — жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) і жовтозілля весняне (Senecio vernalis) — ростуть як бур'яни на засмічених місцях, на полях і між кущами по всій території країни. Поширеним також є жовтозілля Якова (Senecio jacobaea), але разом з іншими подібними видами жовтозілля зараз виділене в окремий рід Jacobaea (Якобея). Прйнята назва цього виду Jacobaea vulgaris (Якобея звичайна)[7].
Три види жовтозілля фігурують у Червоній книзі України 2009 року. Це жовтозілля карпатське (Senecio carpathicus), жовтозілля Бессера (Senecio besserianus — цей вид також занесений до Європейського Червоного списку[8].) і жовтозілля кримське (Senecio tauricus — ендемік Криму). Згідно новітньої систематики до роду Senecio належить лише останній вид. Жовтозілля карпатське в ранзі підвиду належить до роду Jacobaea (Jacobaea abrotanifolia subsp. carpathica (Herbich) B.Nord. & Greuter), а жовтозілля Бессера теж в ранзі підвиду належить до роду Tephroseris (Tephroseris integrifolia subsp. aurantiaca (Hoppe ex Willd.) B.Nord.).
Крім того, низка видів жовтозілля входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин деяких областей України[9]. Це, зокрема (в дужках надається українська назва, та за наявності біноміальна або триноміальна назва згідно сучасної систематики):
- Жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenicus — синонім Jacobaea borysthenica (DC.) B.Nord. & Greuter[10]) — входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Одеської і Полтавської областей. Цей вид також занесений до Європейського Червоного списку[8].
- Жовтозілля болотне (Senecio paludosus — синонім Jacobaea paludosa (L.) G.Gaertn., B.Mey. & Scherb.[11]) — входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Львівської і Житомирської областей.
- Жовтозілля небагатолисте (Senecio paucifolius) — входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської області.
- Жовтозілля татарське (Senecio tataricus — синонім Jacobaea paludosa subsp. lanata (Holub) B.Nord. & Greuter[12]) — входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської і Запорізької областей.
- Жовтозілля чорноморське (Senecio euxinus — синонім Senecio leucanthemifolius subsp. vernalis (Waldst. & Kit.) Greuter[13]) — входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Донецької області.
- Жовтозілля сарацинське (Senecio sarracenius — невизначена назва[14]) — входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Житомирської області.
- Жовтозілля надрічкове (Senecio fluviatilis — синонім Senecio nemorensis L.[15]) — входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Закарпатської області.
- Жовтозілля Швецова (Senecio schvetzovii — синонім Senecio macrophyllus M.Bieb.[16]) — входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Кіровоградської і Львівської областей.
- Жовтозілля дібровне (Senecio nemorensis) — входить до офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Хмельницької області.
- Жовтозілля тіньове (Senecio umbrosus) — входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Чернівецької і Львівської областей.
14 видів Senecio занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[17]:
Часто вирощуються в оранжереях і кімнатах. Деякі види жовтозілля — злісні бур'яни, інші — лікарські рослини (містять сенеціонін, платифілін та інші). Надземні частини жовтозілля звичайного містять алкалоїди, мають кровотамуючі властивості, і їх вживають на лікування в гінекологічній практиці. Жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) входить до Списку дикорослих корисних рослин України[18]. Воно застосовується в народній медицині. Жовтозілля весняне (Senecio vernalis) добре поїдається вівцями, задовільно — великою рогатою худобою. Жовтозілля Якова (Senecio jacobaea) задовільний медонос. Також застосовується в народній медицині і гомеопатії. З нього ж можна отримувати темно-зелену фарбу.
Світлолюбні рослини. Взимку їх утримують при температурі близько 15 °C, полив обмежений, але без повного висихання субстрату. З весни до осені поливають регулярно. Землесуміш — пухка, поживна. Розмножують насінням, стебловими, деякі види і листковими живцями.
Використовують у композиціях із сукулентів, деякі види — як ампельні рослини в підвісних кашпо.
Деякі види нерідко виділяють в особливі роди (цинерарія (Cineraria L.) та інші).
-
Квітки Senecio formosoides -
Сім'янка Senecio magnificus -
Ампельне сукулентне Senecio herreianus в кашпо -
-
.jpg)
- ↑ POWO
- ↑ Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка Лісівничої академії наук України за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2016.
- ↑ а б Senecio // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Словник української мови в 11 томах;. — Том 2, 1971. — Стор. 541. sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 червня 2014.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Senecio medley-woodii (англ.). KwaZulu-Natal National Botanical Garden. Архів оригіналу за 19 березня 2015.
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ Senecio jacobaea на сайті «The Plant List» [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Види судинних рослин флори України, занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991) на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013.
- ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 червня 2014.
- ↑ Senecio borysthenicus на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Senecio paludosus на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Senecio tataricus на сайті «The Plant List» (англ.)
- ↑ Senecio euxinus на сайті «The Plant List» [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Senecio sarracenius на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Senecio fluviatilis на сайті «The Plant List» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Senecio schvetzovii на сайті «The Plant List» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 20 червня 2014.
- ↑ В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.), (укр.)
- Жовтозілля — Senecio L. // — К.: 1962. — Флора УРСР. 1962. — Т. 11.
- Шишкин Б. К., Род Senecio L. — Крестовник, в кн.: Флора СССР, т. 26, М. — Л., 1961. (рос.)
- Pruski, J.F. 2012. Compositae of Central America-I. The tussilaginoid genus Robinsonecio (Senecioneae), microcharacters, generic delimitation, and exclusion of senecioid Senecio cuchumatanensis. Phytoneuron 2012-38: 1-8.
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- http://izbornyk.org.ua/encycl/euii052.htm [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- http://leksika.com.ua/16410207/ure/zhovtozillya [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Биологический энциклопедический словарь. Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — 2-е изд., исправл. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО "СЗКЭО"Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2 (рос.)
- Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7 (рос.)
- Жовтозілля // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 195. — 224 с.
- Жовтозілля (сенеціо) // Нова енциклопедія кімнатних рослин / М. Цвєткова. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 163. — ISBN 978-966-429-165-8.
- http://www.tropicos.org/Name/40035317 [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Senecio на сайті «Germplasm Resources Information Network (GRIN)» Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Список видів Senecio в «Глобальній базі даних Складноцвітих» (англ. «Global Compositae Checklist») (англ.)
- Senecio на сайті «The Plant List» [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Senecio в базі даних «Crop Wild Relative Information System» [Архівовано 26 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- [[https://web.archive.org/web/20160305185346/http://www.bgci.org/plant_search.php?action=Find&lang=eng&ftrGenus=Senecio&ftrSpecies=&ftrEpithet=&ftrRedList=&ftrCWR=&ftrRedList1997=&x=63&y=17#results Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Список видів Senecio на сайті Міжнародної ради ботанічних садів з охорони рослин] (англ.)
