Jacobaea vulgaris

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Jacobaea vulgaris
Jacobaea vulgaris-3235.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Айстрові (Asteroideae)
Триба: Senecioneae
Рід: Якобея (Jacobaea)
Вид: J. vulgaris
Біноміальна назва
Jacobaea vulgaris
Gaertn., 1791
Синоніми
Senecio jacobaea L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Jacobaea vulgaris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Jacobaea vulgaris
EOL logo.svg EOL: 579047
IPNI: 245719-1
ITIS logo.svg ITIS: 36089
Jacobaea vulgaris

Jacobaea vulgaris (укр. Якобея звичайна[1]) — вид квіткових рослин родини айстрові (Asteraceae). Етимологія: від лат. Jacobus — квітка святого Джеймса, лат. vulgaris — «звичайний»[2].

Систематика[ред. | ред. код]

Вперше цей вид описаний Карлом Ліннеєм у 1753 році під назвою Senecio jacobaea L.[3] Лінней відніс його до роду Жовтозілля (Senecio). Наступного року Філіп Міллер виділив з роду Senecio окремий рід Jacobaea,[4] до якого разом з деякими іншими колишніми представниками роду Senecio і увійшов вид Jacobaea vulgaris. При цьому видовий епітет Senecio jacobaea послужив базіонімом для назви нового роду. В українській науковій літературі цей вид часто зустрічається під синонімічною назвою Ліннея Senecio jacobaea (жовтозілля лучне[5][6][7][8], жовтозілля Якова[8][9]).

Опис[ред. | ред. код]

Зазвичай дворічна, а іноді й багаторічна трав'яниста рослина, що досягає висоти від 30 до 100 сантиметрів. У перший рік утворюється розетка листя близько 20 сантиметрів завдовжки. Листки ліроподібні, перисті. Стебло з суцвіттями розвивається тільки на другий рік. Головки жовтих квітів мають діаметр приблизно від 15 до 25 міліметрів. Сім'янки вінчає чубчик.

Поширення[ред. | ред. код]

Північна Африка: Марокко; Туніс. Азія: Китай — Синьцзян; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан; Монголія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Сибір, Європейська частина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Зокрема інвазивний неофіт в Аргентині, Новій Зеландії, Австралії, Канаді та Сполучених Штатах. Досить частий по краях полів, луках, парових полях, луках, піднімається до висоти 1710 м.

Хімічний склад, токсичність[ред. | ред. код]

З рослини виділений алкалоїд яконін.

Рослина отруйна, що обумовлено вмістом в ньому різних отруйних алкалоїдів, які можуть призвести до ураження печінки з подальшим ураженням центральної нервової системи. Рослина становить небезпеку для коней, великої рогатої худоби, домашньої птиці.

Описано масове отруєння телят в Англії силосом, що містить 10% нібито звичайної. З 271 теляти у віці до одного року 66 попадало й 32 було зарізано. У тварин спостерігалися проноси, запори, виснаження, а в останній стадії - сліпота; при розтині були виявлені цироз печінки і крововиливи в різних органах. Випадки смертельного отруєння телят якобеей звичайної описані також у однорічних телят в Якутії при годуванні їх сіном з великою домішкою рослини; у тварин спостерігався пронос, при розтині були виявлені збільшення печінки і потовщення слизової оболонки товстого відділу кишківника.

Гусениця ведмедиці кривавої (Tyria jacobaeae) на нібито звичайної

Спостерігалися випадки отруєння каченят при додаванні до їх корму розмелених рослин нібито звичайної і крестовника звичайного (Senecio vulgaris) в кількості 10%.

Методи боротьби[ред. | ред. код]

Jacobaea vulgaris захоплює на нових територіях пасовища, будучи при цьому отруйним для худоби та виділяючи в ґрунт алелопатичні речовини, здатні пригнічувати види природної флори у Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Для боротьби з ним у 1920-х роках був вивільнений представник лускокрилих, таких як Tyria jacobaeae L. (ведмедиця кривава) був вивільнений для стримування інвазії ще в 1920-х роках. В результаті цього був досягнутий лише тимчасовий успіх на розрізнених територіях, крім того, від вивільнення цього виду постраждали представники місцевої флори у Північній Америці, такі як Senecio triangularis Colla, Packera pseudaurea (Rydb.) W.A.Weber et A.Löve, а також декоративний вид Jacobaea maritime. У 1930-х та 1980-х роках були інтродуковані ще два види комах — Botanophila jacobaeae (Hardy) та Longitarsus jacobaeae (Waterhouse). Перший вид уражає основу суцвіття та насіння. Результат регулювання з'явився вже через 4-5 років після інтродукції. У багатьох штатах США, де спостерігали інвазії Jacobaea vulgaris, унаслідок використання подібних програм контролю вдалося досягти зменшення популяцій цього виду на 95-99 %.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Réal Sarrazin —Fleurs sauvages du Canada. Архів оригіналу за 31 травень 2016. Процитовано 29 квітень 2016. 
  3. Senecio jacobaea L. на сайті The Plant List (англ.)
  4. Jacobaea на сайті The International Plant Names Index (англ.)
  5. Енциклопедія українознавства
  6. Академічний тлумачний словник
  7. Довідник назв рослин України
  8. а б Senecio jacobaea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  9. Харитонов М. М. Екологічна оцінка перспектив біологічної консервації шахтних відвалів західного Донбасу // Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4, 2008
  10. [[Мосякін Андрій Сергійович|Мосякін А. С.]] Сучасні методи біологічного контролю (біологічного регулювання) активності інвазійних рослин: приклади й перспективи застосування // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. — 2012. — Том 3(10), № 1. — С. 93-109. — ISSN 2220-3087. Архів оригіналу за 7 травень 2016. Процитовано 29 квітень 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]