Перейти до вмісту

Одностатеві шлюби в Україні

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Україна не визнає одностатеві шлюби. У 51 статті Конституції України зазначено, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка». При цьому співжиття різностатевих пар Україна згідно з 74 статтею[1] Сімейного кодексу України розглядає як фактичний шлюб, що дає їм низку прав і обов'язків, однак це не стосується одностатевих пар. У результаті одностатеві пари позбавлені прав і обов'язків, які мають родичі та подружжя: право спільного усиновлення й опіки над дітьми, право не свідчити проти партнера в суді, правовий режим майна, соціальний захист, право спадкування, права в разі смерті або зникнення партнера тощо.

27 листопада 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано євроінтеграційний законопроєкт № 12252 про зареєстровані партнерства[2]. Проте в ЛГБТ-спільноті України є побоювання, що поява інституту реєстрованих партнерств зробить перспективу впровадження одностатевих шлюбів в Україні недосяжною.[3] Питання впровадження одностатевих шлюбів особливо загострилося після початку процесу вступу України до Європейського Союзу в 2022 році та російського широкомасштабного вторгнення в Україну під час російсько-української війни.[4][5]

25 лютого 2026 року Верховний Суд у справі Кіся та Левчука ухвалив знакове рішення, яке підтвердило юридичний факт наявності шлюбних відносин між представниками однієї статі.[6][7][8][9]

Частина українців не підтримує ідею запровадження одностатевих шлюбів та протидіє цьому за підтримки Всеукраїнської ради церков, органів місцевого самоврядування[10][11] і громадських організацій на кшталт «Любов проти гомосексуалізму» тощо,[12] а серед громадських лідерів України немає відкритої позиції з цього питання через можливість критики.

Український ЛГБТ-рух є невіддільною частиною інституціоналізації громадянського суспільства України.[13] Його учасники є громадянами України на яких поширюються усі права, обов'язки та свободи закріплені в Конституції України. На думку ЛГБТ-активістів, невизнання одностатевих шлюбів в Україні відбивається на звуженні їх правових можливостей та проявах дискримінації, призводить до вимушеної бездітности одностатевих пар, до страху перед соціальною нестабільністю у разі народження дитини у парі, до очікування проблем, пов'язаних з негативним сприйняттям їх дитини в дитячих установах, школах, та суспільстві загалом.[14][15].

Правовий статус

[ред. | ред. код]
Статус одностатевих шлюбів і союзів у Європі:
   Дозволені одностатеві шлюби
   Нереєстровані союзи де-факто
   Ніякі одностатеві союзи не визнаються
   Одностатеві шлюби заборонені конституцією

Стаття 51 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 1996 року, говорить: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї».[16] У червні 2018 року Міністерство юстиції заявило, що в Україні «немає правових підстав» для одностатевих шлюбів.[17] Формулювання статті 51 трактується як заборона одностатевих шлюбів; однак суддя Конституційного Суду України Ольга Совгиря вважає, що Конституція не забороняє одностатеві шлюби, стверджуючи, що «наголос у статті 51 робиться на свободі одруження з особою протилежної статі, а не на те, що сторони повинні бути різної статі».[18]

22 березня 2011 Україна підтримала на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві спільну заяву країн-членів ООН про необхідність припинення насильства та порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. ООН 20 квітня 2011 року було рекомендовано для України «здійснити правовий захист одностатевих партнерств».[19]

Частина 1 статті 21 Сімейного кодексу України визначає, що:

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що шлюб є сімейним союзом саме жінки та чоловіка, тому одностатевий шлюб в Україні не має жодних правових наслідків.

Водночас у Києві у 2015 році зіграли квір-весілля (у Деснянському РАГСі відбулася реєстрація квір-шлюбу) та створили прецедент в Україні.[20]

Судова практика

[ред. | ред. код]

Європейський суд з прав людини

[ред. | ред. код]

На розгляді у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) перебувала перша скарга Андрія Маймулахіна й Андрія Марківа проти України. Позивачі вважають, що зазнали порушень статей 14 і 8 Конвенції про захист прав людини, а також вони наголошують, що відчувають переслідування через свою сексуальну орієнтацію. Як зауважили в Українській Гельсінській спілці з прав людини, адвокати якої представляють інтереси позивачів у суді, нині розгляд скарги перебуває на стадії комунікації. Юристи готують ключові аргументи на доказ того, що права заявників були порушені, а уряд України, ознайомившись зі справою, має надати ЄСПЛ по ній свої зауваження. У випадку, якщо Європейський суд з прав людини винесе рішення на користь заявників, це зобов’яже Україну удосконалити законодавство, яке захищатиму права геїв, лесбійок і бісексуальних людей. Також це дозволить іншим одностатевим парам звертатися за захистом до ЄСПЛ. Правозахисники зазначили, що не можуть передбачити остаточного рішення суду, але в попередній аналогічній справі Оліарі та інші проти Італії ЄСПЛ визнав порушення державою прав людини, після чого італійський парламент ухвалив закон про реєстроване цивільне партнерство для одностатевих пар.[21]

1 червня 2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Андрія Маймулахіна й Андрія Марківа. ЄСПЛ визнав, що відсутність в Україні законодавчого регулювання відносин одностатевих пар є порушенням статті 8 (право на особисте сімейне життя) та 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини. Кожному з заявників суд присудив 5 000 євро компенсації.[22][23]

Національні суди

[ред. | ред. код]

Деснянський районний суд міста Києва визнав «існування фактичних шлюбних відносин» між двома українськими чоловіками 10 червня 2025 року, що стало першим таким рішенням для України.[24]

25 лютого 2026 року Верховний Суд вперше в історії українського судочинства ухвалив остаточне рішення, яке підтверджує факт наявності шлюбних відносин між представниками однієї статі, залишивши без змін постанову нижчого суду, що офіційно визнав двох чоловіків сім'єю.[6][7][8][9]

Петиції

[ред. | ред. код]

3 червня 2022 року на офіційному сайті Президента України запустили онлайн-петицію за легалізацію одностатевих шлюбів. Посилаючись на російське вторгнення в Україну, у тексті петиції зазначено: «У цей час кожен день може бути останнім. Нехай люди однієї статі мають можливість створити сім'ю і мати офіційний документ, що це підтверджує. Їм потрібні такі ж права, як і традиційним парам». Оксана Солонська, медіа-комунікаційний менеджер Київ Прайду, зазначила: «Важливо, щоб ЛГБТК-люди мали право бачити свого партнера та забирати його тіло з моргу, а також вимагати компенсації, якщо це необхідно. Ці права мають усі подружні пари. Ми дуже сподіваємося, що одностатеві шлюби будуть легалізовані, щоб люди могли піклуватися одне про одного». Петиція швидко набрала підписів, і до 13 липня петиція зібрала понад 28 000 підписів. Будь-які петиції, які набирають понад 25 тисяч підписів, автоматично розглядаються президентом.[25]

2 серпня 2022 року президент Володимир Зеленський надав офіційну відповідь на петицію. Зеленський заявив, що без внесення змін до Конституції України легалізувати одностатеві шлюби неможливо, а також що «Конституція України не може бути змінена під час воєнного чи надзвичайного стану. Сімейний кодекс України визначає, що сім’я є первинним і основним осередком суспільства. Сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (ст. 51)»,[26] написав Зеленський. Водночас Зеленський заявив, що його уряд працюватиме над законопроєктом щодо легалізації реєстрованих партнерств в Україні. «У сучасному світі рівень демократичності суспільства вимірюється, в тому числі, державною політикою, спрямованою на забезпечення рівних прав усіх громадян. Кожен громадянин є невід’ємною частиною громадянського суспільства, він має всі права і свободи, закріплені Конституцією України. Усі люди вільні та рівні у своїй гідності та правах».[27] Він закликав прем'єр-міністра Дениса Шмигаля зайнятися цією проблемою.[28] Шмигаль доручив Мін'юсту, МЗС і Мінсоцполітики розглянути питання, порушені в петиції. Україна зобов’язана згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Федотова та інші проти Росії забезпечить юридичне визнання одностатевих пар.[29]

Зареєстровані партнерства

[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна підштовхнула зусилля в армії легалізувати одностатеві шлюби, оскільки партнери солдатів-геїв не мають тих самих прав і привілеїв, що й партнери протилежної статі, «хоча вони воюють так само хоробро, як і їхні одностатеві товариші бойові війська». Військовий на Донбасі сказав: «Коли ми захищаємо країну, ми знімаємо російську пропаганду про те, що всі геї комуністи, марксисти та антиукраїнці. Ми зруйнували ці гомофобні міти, воюючи з росіянами та ризикуючи життям за Україну».[30]

Одностатеві пари не мають права на спадщину, відвідування лікарень або прийняття медичних рішень щодо хворого партнера. «Якщо [мій] (партнер) помре... [Мені] не дозволять навіть [його] поховати... можуть [мене] не пустити в госпіталь», — сказав курсант-аеророзвідник, який пішов до лав ЗСУ слідом за початком широкомасштабної агресії Російської Федерації. ЛГБТ-групи назвали заяву Зеленського "історичною" та закликали якнайшвидше прийняти законопроєкт: "Це зараз потрібно людям", — сказала Олена Шевченко.[31] Запровадження реєстрованих партнерств дозволить одностатевим парам користуватися деякими правами та перевагами шлюбу, включаючи майнові права, утримання, спадщину, привілеї подружжя тощо. Народний депутат Інна Совсун заявила, що розглядає можливість внесення до парламенту власного законопроєкту про громадянські спілки, якщо уряд цього не зробить.[32] У березні 2023 року Совсун представила законопроєкт про реєстровані партнерства з 18 співавторами.[33] У травні законопроєкт одноголосно підтримали два парламентські комітети.[34] Уряд пообіцяв схвалити законопроєкт до кінця 2023 року,[35] однак цього так і не зробив

Тетяна Касьян зауважує, що в ЛГБТ-спільноті України є побоювання, що поява інституту цивільних партнерств зробить перспективу легалізації одностатевих шлюбів в Україні недосяжною, адже, наприклад, Швейцарія запровадила цивільні партнерства в 2007 році, а одностатеві шлюби — лише 2022 році.[36]

27 листопада 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств[2].

14 травня 2025 року урядом було схвалено дорожню карту під час вступу до ЄС,[37] зокрема п. 3.11 передбачено розроблення та прийняття закону, який визначає правовий статус реєстрованих партнерств зі строком виконання в III кварталі 2025 року.[38]

22 січня 2026 року Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та велика група законодавців подали до Верховної Ради України проєкт Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного), метою якого є «гармонізація українського сімейного права зі стандартами Європейського Союзу». Він вносить зміни, які визначають сім'ю як співжиття чоловіка та жінки, а також включає положення про автоматичне анулювання шлюбу, якщо один з подружжя здійснює законну зміну статі. Голова Верховної Ради назвав пропозицію «сучасною та європейською». Якщо його буде прийнято, новий Цивільний кодекс де-факто заборонить одностатеві партнерства та де-юре українську судову практику щодо «фактичних шлюбних відносин» між одностатевими парами.[39][40]

Своє застереження щодо проєкту нового Цивільного кодексу щодо прав одностатевих пар висловила також Європейська комісія[41][42].

12 березня 2026 року у своєму листі Міністерство юстиції України виступило з критикою шостої книги «Право сімейне» проєкту Цивільного кодексу України. Відомство зазначило, що повне виключення з проєкту ЦК питання правового визнання та захисту одностатевих пар суперечить євроінтеграції та вступу України до ЄС. Мін'юст наголосив, що ігнорування цього аспекту порушує позитивні зобов'язання держави за статтями 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини, а також блокує виконання рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України», яке наразі перебуває під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Крім того, у міністерстві попередили, що відсутність у кодексі базового підґрунтя для інституту реєстрованих партнерств нівелює відповідні законопроєкти (№ 9103 та № 12252) і ставить під загрозу виконання урядової Дорожньої карти з питань верховенства права, яка є базовою передумовою для відкриття офіційних переговорів про вступ України до ЄС.[43][44]

Усиновлення

[ред. | ред. код]

15 лютого 2011 року Парламент ратифікував Європейську конвенцію про усиновлення дітей. При цьому деякі положення документа містять інформацію про усиновлення дітей одностатевими парами. Це вступає в конфлікт з чинним законодавством України.[45] Згідно з частиною 3 статті 211 Сімейного кодексу України, усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Громадська думка

[ред. | ред. код]

У 2018 році 11 облрад України звернулися до керівництва держави з приводу недопущення "одностатевих" змін у Конституції та законодавстві.[46]

Дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у 2022 році, свідчать про те, що 63,7 % українців підтримують повне рівноправ’я людей різної сексуальної орієнтації. Водночас 41,9 % не підтримують запровадження реєстрованого партнерства для одностатевих пар, подібного до звичайного шлюбу, але без права на спільне всиновлення дітей.

Російське вторгнення в Україну у 2022 році посилило підтримку визнання одностатевих союзів в Україні. Опитування «Наш світ» для Київського міжнародного інституту соціології показали, що спротив одностатевим громадянським союзам знизився з 69% у 2016 році до 42% у 2022 році. Джул Сіроус, координатор волонтерів і командної роботи Київ Прайду, сказав: «[Люди] зараз дивляться на деякі речі в зовсім іншому світлі, тому що порівняно з тим, що людина може піти завтра, той факт, що вона є геєм або лесбійка – ми не звертаємо на це уваги».[47][48]

Опитування 2022 року, проведене Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, показало, що 27% українців підтримують одностатеві шлюби і 26% підтримують його за «деякі винятки», тобто 53% підтримують визнання одностатевих союзів у тій чи іншій формі. Це стало значним зростанням порівняно з 2016 роком, коли лише 33% населення підтримували визнання одностатевих союзів.[49]

Згідно з опитуванням, проведеним у січні 2023 року Національним демократичним інститутом за підтримки Київського міжнародного інституту соціології, 56% українців погодилися з тим, що одностатеві пари повинні мати право реєструвати свої стосунки у формі цивільного партнерства, тоді як 24% не погодилися. 44% підтримали одностатеві шлюби, 36% були проти. 30% підтримали усиновлення дітей одностатевими парами, 48% були проти.[50] Роль членів ЛГБТ-спільноти в українських збройних силах після російського вторгнення у 2022 році вважається причиною зміни ставлення громадськості до одностатевих партнерств в Україні.[51]

У червні 2024 року в опитуванні, проведеному Київським міжнародним інститутом соціології, на запитання, чи підтримали б вони (на той час неіснуючу) можливість для ЛГБТК-пар укладання законного цивільного партнерства (без можливості усиновлення); 28,7% респондентів відповіли «так», 35,7% відповіли «ні», а 25,6% заявили про «байдужість».[52][53]

Згідно з опитуванням КМІС за травень-червень 2026 року право на цивільні партнерства підтримали 54% українців (34% — проти). При цьому підтримка партнерств задля соціального захисту ЛГБТ-військовослужбовців склала 57%. Крім того, вперше кількість прихильників усиновлення дітей одностатевими парами (46%) перевищила частку противників (42%).[54][55]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ПРОТОКОЛ. Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі - Сімейний кодекс України | Protocol. protocol.ua (ua) . Процитовано 29 травня 2023.
  2. 1 2 Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств. itd.rada.gov.ua. Процитовано 13 березня 2026.
  3. ↑ Oprishchenko, Anastasiya (8 березня 2023). Що таке цивільне партнерство та чи дозволить воно зареєструвати шлюб одностатевим парам в Україні. Заборона (укр.). Процитовано 29 травня 2023.
  4. ↑ Війна загострила питання легалізації одностатевих шлюбів, - Злобіна (укр.), процитовано 29 травня 2023
  5. ↑ Донбас.Реалії (15 грудня 2022). «Ми захищаємо країну нарівні з іншими» – ЛГБТ-військові про важливість легалізації одностатевих стосунків. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 травня 2023.
  6. 1 2 Верховний Суд уперше підтвердив факт шлюбних відносин між двома чоловіками в Україні. NV (укр.). Процитовано 26 березня 2026.
  7. 1 2 Landmark Court Ruling in Ukraine a Step Toward Equality | Human Rights Watch (англ.). 13 березня 2026. Процитовано 26 березня 2026.
  8. 1 2 Supreme Court of Ukraine upholds landmark ruling recognising ‘de facto’ same-sex marriage. Novaya Gazeta Europe. 5 грудня 2066. Процитовано 26 березня 2026.
  9. 1 2 In landmark ruling, same-sex couple recognized as family by Ukrainian court. The Kyiv Independent (англ.). 3 липня 2025. Процитовано 26 березня 2026.
  10. ↑ Львівська обласна рада. lvivoblrada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  11. ↑ “Знищення національних цінностей”: луцькі депутати виступили проти партнерств для ЛГБТ. Українська правда _Життя. Процитовано 6 травня 2023.
  12. ↑ Маніфест. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  13. ↑ «Стан та проблеми ЛГБТ-руху в Україні». Аналітична записка: Національний інститут стратегічних досліджень. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 липня 2014.
  14. ↑ Андрій Маймулахін, Олександр Зінченков, Андрій Кравчук. Правове становище гомосексуалів // Українські гомосексуали і суспільство: взаємне проникнення. — К. : Атопол, 2007. — P. 24-25.
  15. ↑ Лайма Гейдар, Анна Довбах. Быть лесбиянкой в Украине: обретая силу. — ИОЦ "Женская Сеть". — К., 2017. — P. 87-88.
  16. ↑ Constitution of Ukraine (PDF). www.refword.org. Процитовано 27 серпня 2022.
  17. ↑ Justice ministry: No legal grounds in Ukraine currently for same-sex marriage | KyivPost - Ukraine's Global Voice. KyivPost. 18 червня 2018.
  18. ↑ Одностатевим союзам – так? Що таке цивільне партнерство й коли його чекати в Україні. The Village (укр.). 15 серпня 2022.
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2025. Процитовано 27 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ В Києві зіграли квір-весілля та створили прецедент в Україні. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2015.
  21. ↑ Константінова, Надія (4 лютого 2021). Чи можливе цивільне партнерство? Одностатева пара проти України в Євросуді з прав людини. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  22. ↑ Одностатева пара виграла справу проти України в ЄСПЛ. espreso.tv (укр.). Процитовано 2 червня 2023.
  23. ↑ Свобода, Радіо (2 червня 2023). ЄСПЛ зобов’язав Україну визнати стосунки ЛГБТ пар – авторка законопроєкту про реєстровані партнерства. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 червня 2023.
  24. ↑ Anna Kovalenko (3 липня 2025). "Important precedent": for the first time, a Ukrainian court recognized the actual marriage relationship between two men. Ukrainska Pravda – Zhyttia (Ukrainian) . Процитовано 3 липня 2025.
  25. ↑ Ukraine to consider legalising same-sex marriage amid war. BBC News. 12 липня 2022.
  26. ↑ Pietsch, Bryan (4 серпня 2022). Zelensky floats civil unions amid gay marriage push in Ukraine. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 28 серпня 2022.
  27. ↑ Zelensky opens door to same-sex civil partnerships in Ukraine. CNN. 3 серпня 2022.
  28. ↑ Ukraine president asks gov't to study legalising same-sex marriages. Reuters. 2 серпня 2022.
  29. ↑ ECtHR: refusal of any form of legal recognition and protection for same-sex couples breaches Convention. EU Law Live. 17 січня 2023.
  30. ↑ Javaid, Maham; Bilefsky, Dan (4 серпня 2022). War Spurs Ukrainian Efforts to Legalize Same-Sex Marriage: The role of gay soldiers, the lack of legal rights for their partners, and the threat of Russia imposing anti-L.G.B.T. policies have turned the war into a catalyst for change in Ukraine. New York Times. с. A4. Архів оригіналу за 2 серпня 2022. Процитовано 5 листопада 2022.
  31. ↑ Vikhrov, Natalie (25 серпня 2022). Ukraine war fuels public support for same-sex marriage. Thomas Reuters Foundation News. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 2 червня 2023.
  32. ↑ Одностатевим союзам – так? Що таке цивільне партнерство й коли його чекати в Україні. The Village (укр.). 15 серпня 2022.
  33. ↑ Ukrainian MP introduces bill to legally recognize same-sex couples. Washington Blade. 7 березня 2023.
  34. ↑ Shmigel, Pete (19 травня 2023). New Developments in Same-Sex Partnership Registration for LGBTQ Soldiers in Ukraine. Kyiv Post.
  35. ↑ Zelenskyy responds to civil partnerships petition. Yahoo!. 27 травня 2023.
  36. ↑ Oprishchenko, Anastasiya (8 березня 2023). Що таке цивільне партнерство та чи дозволить воно зареєструвати шлюб одностатевим парам в Україні. Заборона (укр.). Процитовано 29 травня 2023.
  37. ↑ Кабмін затвердив дорожні карти, які є умовою відкриття переговорів про вступ до ЄС ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 14 травня 2025. Процитовано 18 травня 2025.
  38. ↑ ДОРОЖНЯ КАРТА З ПИТАНЬ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
  39. ↑ "Legal regression" — New draft Civil Code intended to "harmonize" Ukraine’s law with EU standards actually undermines eurointegration. gwaramedia.com. Процитовано 12 лютого 2026.
  40. ↑ Ukrainian Bill Threatens to Roll Back LGBTQ+ Rights and Jeopardise EU Ambitions. out.tv. Процитовано 28 січня 2026.
  41. ↑ Заблоцька, Оксана (19 лютого 2026). Єврокомісія прокоментувала проєкт нового Цивільного кодексу України. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 26 березня 2026.
  42. ↑ “Точка Опори ЮА” та ЛГБТ-військові звернулися до Єврокомісії через новий Цивільний кодекс: що їм відповіли? ➜ ZMINA
  43. ↑ Лист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394). Сторінки 172-174
  44. ↑ Уряд Свириденко просуває одностатеві партнерства: аналіз листа Мін’юсту до Верховної Ради | Всі разом!
  45. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2025. Процитовано 27 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  46. ↑ 11 облрад України звертаються до керівництва держави з приводу недопущення "одностатевих" змін у Конституції та законодавстві, - ЗМІ. espreso.tv (укр.). Процитовано 2 червня 2023.
  47. ↑ Vikhrov, Natalie (25 серпня 2022). Ukraine war fuels public support for same-sex marriage. Thomas Reuters Foundation News. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 2 червня 2023.
  48. ↑ Більше половини українців ставиться до ЛГБТ-людей позитивно або байдуже – опитування. The Village (укр.). 3 червня 2022.
  49. ↑ Право гомосексуальних пар на реєстрацію шлюбу підтримує удвічі більше українців, ніж 10 років тому. The Village (укр.). 16 липня 2022.
  50. ↑ Нове соціологічне дослідження підтвердило радикальне поліпшення ставлення українського суспільства до ЛГБТК. Правозахисний ЛГБТ Центр «НАШ СВІТ» (укр.). 24 лютого 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  51. ↑ Several hundred LGBT Ukrainian servicemen and women and their supporters marched in central Kyiv today to demand more rights and highlight their service to their country in its war with Russia. The Guardian. 16 червня 2024. Процитовано 16 червня 2024.
  52. ↑ PERCEPTION OF LGBT PEOPLE AND THEIR RIGHTS IN UKRAINE: RESULTS OF A TELEPHONE SURVEY CONDUCTED ON MAY 26 - JUNE 1, 2024. Kyiv International Institute of Sociology. 17 червня 2024. Процитовано 17 липня 2024.
  53. ↑ Nate Ostiller (18 червня 2024). Poll: More than 70% of Ukrainians say LGBTQ people should have same rights as any other citizen. The Kyiv Independent (English) . Процитовано 8 липня 2024.
  54. ↑ СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДО ЛГБТ+ ЛЮДЕЙ: ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 2026 РОКУ АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ
  55. ↑ Скільки українців підтримують цивільні партнерства та рівні права для ЛГБТ+? Результати опитування. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 11 липня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одностатеві_шлюби_в_Україні&oldid=48376881