Одностатеві шлюби в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Одностатеві шлюби в Україні офіційно не визнаються, а будь-які інші форми союзів для одностатевих пар законодавством не передбачені. Однак в українському суспільстві не припиняються дискусії з цього питання. Український ЛГБТ-рух є невід'ємною частиною інституціоналізації громадянського суспільства України[1]. Його учасники є громадянами України на яких поширюються усі права і свободи закріплені в Конституції України. На думку активістів ЛГБТ, невизнання одностатевих шлюбів в Україні відбивається на звуженні їх правових можливостей та проявах дискримінації, призводить до вимушеної бездітності гомосексуальних сімей, до страху перед соціальною нестабільністю у разі народження дитини у парі, до очікування проблем, пов'язаних з негативним сприйняттям їх дитини в дитячих установах, школах, у суспільстві.[2][3].


Правовий статус[ред. | ред. код]

Статус одностатевих шлюбів і союзів у Європі:
   Дозволені одностатеві шлюби
   Нереєстровані союзи де-факто
   Ніякі одностатеві союзи не визнаються
   Одностатеві шлюби конституцією не передбачені

22 березня 2011 Україна підтримала на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві спільну заяву країн-членів ООН про необхідність припинення насильства та порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. ООН 20 квітня 2011 року було рекомендовано для України «здійснити правовий захист одностатевих партнерств».[4]

Частина 1 статті 21 Сімейного кодексу України визначає, що:

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що шлюб є сімейним союзом саме жінки та чоловіка, тому одностатевий шлюб в Україні не має жодних правових наслідків.

Водночас, у Києві у 2015 році зіграли квір-весілля (у Деснянському РАГСі відбулася реєстрація квір-шлюбу) та створили прецедент в Україні[5].

11 березня 2016 року Кабiнет Мiнiстрiв України повiдомив про намiр розробити законопроект про легалiзацiю одностатевого цивiльного партнерства до другого кварталу 2017 року (розпорядження № 1393 вiд 23 листопада 2015 року)[6]. Цим розпорядженням Кабмiн затвердив план дiй з реалiзацii Нацiональноi стратегii у сферi прав людини на перiод до 2020 року. План передбачає подачу в другому пiврiччi 2017 року на розгляд уряду законопроекту про легалiзацiю в Українi зареєстрованого цивiльного партнерства для рiзностатевих i одностатевих пар з облiком майнових i немайнових прав. Такий законопроект повинен ураховувати питання володiння й спадкування майна, утримання одного партнера iншим у випадку непрацездатностi, конституцiйне право не давати свiдчень проти свого партнера.

Усиновлення дітей[ред. | ред. код]

15 лютого 2011 року Парламент ратифікував Європейську конвенцію про усиновлення дітей. При цьому деякі положення документа містять інформацію про усиновлення дітей одностатевими парами. Це вступає в конфлікт з чинним законодавством України.[7] Згідно з частиною 3 статті 211 Сімейного кодексу України, усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]