Одностатеві шлюби в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Одностатеві шлюби в Україні офіційно не визнаються, а будь-які інші форми союзів для одностатевих пар законодавством не передбачені. Однак в українському суспільстві не припиняються дискусії з цього питання. Український ЛГБТ-рух є невіддільною частиною інституціоналізації громадянського суспільства України[1]. Його учасники є громадянами України на яких поширюються усі права і свободи закріплені в Конституції України. На думку активістів ЛГБТ, невизнання одностатевих шлюбів в Україні відбивається на звуженні їх правових можливостей та проявах дискримінації, призводить до вимушеної бездітності гомосексуальних сімей, до страху перед соціальною нестабільністю у разі народження дитини у парі, до очікування проблем, пов'язаних з негативним сприйняттям їх дитини в дитячих установах, школах, у суспільстві.[2][3].


Правовий статус[ред. | ред. код]

22 березня 2011 Україна підтримала на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві спільну заяву країн-членів ООН про необхідність припинення насильства та порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. ООН 20 квітня 2011 року було рекомендовано для України «здійснити правовий захист одностатевих партнерств».[4] Частина 1 статті 21 Сімейного кодексу України визначає, що:

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що шлюб є сімейним союзом саме жінки та чоловіка, тому одностатевий шлюб в Україні не має жодних правових наслідків.

Водночас у Києві у 2015 році зіграли квір-весілля (у Деснянському РАГСі відбулася реєстрація квір-шлюбу) та створили прецедент в Україні[5].

11 березня 2016 року Кабінет Міністрів України повідомив про намір розробити законопроєкт про легалізацію одностатевого цивільного партнерства до другого кварталу 2017 року (розпорядження № 1393 від 23 листопада 2015 року)[6]. Цим розпорядженням Кабмін затвердив план дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. План передбачає подачу в другому півріччі 2017 року на розгляд уряду законопроєкту про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з обліком майнових і немайнових прав. Такий законопроєкт повинен ураховувати питання володіння й спадкування майна, утримання одного партнера іншим у випадку непрацездатності, конституційне право не давати свідчень проти свого партнера.

На розгляді у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) перебуває перша скарга гомосексуальної пари проти України. Позивачі вважають, що зазнали порушень статей 14 і 8 Конвенції про захист прав людини, а також вони наголошують, що відчувають переслідування через свою сексуальну орієнтацію. Як зауважили в Українській Гельсінській спілці з прав людини, адвокати якої представляють інтереси позивачів у суді, нині розгляд скарги перебуває на стадії комунікації. Юристи готують ключові аргументи на доказ того, що права заявників були порушені, а уряд України, ознайомившись зі справою, має надати ЄСПЛ по ній свої зауваження. У випадку, якщо Європейський суд з прав людини винесе рішення на користь заявників, це зобов’яже Україну удосконалити законодавство, яке захищатиму права геїв, лесбійок і трансгендерних осіб. Також це дозволить іншим одностатевим парам звертатися за захистом до ЄСПЛ. Правозахисники зазначили, що не можуть передбачити остаточного рішення суду, але в попередній аналогічній справі "Оліарі та інші проти Італії" ЄСПЛ визнав порушення державою прав людини, після чого італійський парламент ухвалив закон про реєстроване цивільне партнерство для одностатевих пар.[7]

Усиновлення дітей[ред. | ред. код]

15 лютого 2011 року Парламент ратифікував Європейську конвенцію про усиновлення дітей. При цьому деякі положення документа містять інформацію про усиновлення дітей одностатевими парами. Це вступає в конфлікт з чинним законодавством України.[8] Згідно з частиною 3 статті 211 Сімейного кодексу України, усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Ставлення суспільства до ідеї легалізації одностатевих шлюбів в Україні[ред. | ред. код]

За даними соціології 85% українців проти легалізації одностатевих шлюбів в Україні[джерело?].

У 2018 році 11 облрад України звернулися до керівництва держави з приводу недопущення "одностатевих" змін у Конституції та законодавстві[джерело?].


Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Стан та проблеми ЛГБТ-руху в Україні». Аналітична записка: Національний інститут стратегічних досліджень. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 10 липень 2014. 
  2. Андрій Маймулахін, Олександр Зінченков, Андрій Кравчук. Правове становище гомосексуалів // Українські гомосексуали і суспільство: взаємне проникнення. — К. : Атопол, 2007. — P. 24-25.
  3. Лайма Гейдар, Анна Довбах. Быть лесбиянкой в Украине: обретая силу. — ИОЦ "Женская Сеть". — К., 2017. — P. 87-88.
  4. http://www.lgbtua.com/ru/inua/inua_399.html[недоступне посилання з липня 2019]
  5. В Києві зіграли квір-весілля та створили прецедент в Україні
  6. Уряд Яценюка планує легалізувати одностатеві шлюби (документ). ukranews.com. Українські новини. 2016-03-11. 
  7. Константінова, Надія (4 лютого 2021). Чи можливе цивільне партнерство? Одностатева пара проти України в Євросуді з прав людини. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 5 червня 2021. 
  8. http://www.lgbtua.com/ru/policy/policy_382.html[недоступне посилання з липня 2019]


Посилання[ред. | ред. код]