Дугін Олександр Гелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Гелійович Дугін
Дугин А. Г.jpg
Олександр Дугін
Народився 7 січня 1962(1962-01-07) (54 роки)
Москва, Російська РФСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР і Росія
Проживання Москва, Росія Росія
Діяльність Філософ, політолог, публіцист, перекладач
Відомий засновник та лідер «Міжнародного Євразійського Руху»
Alma mater Московський авіаційний інститут
Головував Міжнародний євразійський рух
Конфесія старовір (єдиновірець)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Ге́лійович Ду́гін (рос. Александр Гельевич Дугин) (нар. 7 січня 1962, Москва, СРСР) — російський філософ, перекладач, політолог[1], публіцист фашистського[2][3][4] напрямку, засновник ідейного руху «неоєвразійство». На думку багатьох спостерігачів Олександр Дугін сповідує праворадикальні, екстреміські, терористичні[5][6] та ультранаціоналістичні імперські ідеї[7][8].

Почесним професором Євразійського національного університету імені Л. Н. Гумільова і Тегеранського університету. Запрошений професор Південного федерального університету.

Фігурант фінансових санкцій США проти осіб, що винні в агресії проти України[9].

Поліглот, знає більше десяти мов.

Біографія[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Батько — Гелій Олександрович Дугін (19351998) — кандидат юридичних наук, генерал-лейтенант Головного розвідувального управління Генштабу Збройних сил СРСР[10], працював у Російській митній академії[11], мати — Галина Вікторівна Дугіна(19372000) — лікар, кандидат медичних наук. Проживала у Москві.

Олександр Дугін був одружений з Євгенією Дебрянською, від якої має сина[10]. Наразі одружений з Наталією Мелентьєвою — філософом, кандидатом філософських наук, публіцистом, директором видавництва «Арктогея», викладачем філософії в МДУ. Син: Артур (в хрещенні Димитрій) Олександрович Дугін, 1985 року народження, москвич, закінчив Московський державний лінгвістичний університет, музикант. Дочка: Дар'я Олександрівна Дугіна, 1992 року народження, студентка філософського факультету МДУ.

Кар'єра і життя[ред.ред. код]

Націонал-більшовицький двоголовий орел О. Дугіна[12].

1979 року вступив до Московського авіаційного інституту (МАІ), проте був відрахований з другого курсу за неуспішність[13] (згодом, при захисті дисертації, представив у Вчену раду РДУ диплом про закінчення заочного відділення Новочеркаського інженерно-меліоративного інституту)[14][15].

1980 року разом із Гейдаром Джемалем вступив у гурток «Чорний орден СС»[16],[13][17][18][19], який створив і очолив (обравши звання «рейхсфюрера») містик[20], один з перших російських «нових правих»[21] Євген Головін; саме учнем Головіна він себе і вважає[22]. (Гурток Головіна складався з колишніх членів «Южинського гуртка» письменника Юрія Мамлєєва, але, всупереч поширеним твердженнями, у самого Мамлєєва, що емігрував 1974 року, Дугін не бував)[23].

Разом з Гейдаром Джемалем Дугін вступив 1988 року в Національно-Патріотичний Фронт «Пам'ять» Дмитра Васильєва, але потім був вигнаний з цієї організації, за офіційним формулюванням, за те, що «контактував і контактує з представниками емігрантських дисидентських кіл окультистсько-сатанинського спрямування, зокрема, з якимсь письменником Мамлєєвим»[24][25]. Разом із Едуардом Лимоновим і Єгором Лєтовим одним із співзасновників Націонал-Більшовицької Партії Росії. 1989 року входив до групи «Рух інтелектуальних консерваторів» Ігоря Дудинського.[26] У період з 1990 по 1992 рік працював з розсекреченими архівами КДБ, на основі яких підготував низку газетних, журнальних статей, книг і телепередачу «Таємниці століття», що транслювалася на Першому каналі.

За результатами опитування, проведеного сайтом openspace, у якому було віддано більш ніж 40 тисяч голосів, Дугін посів 36 місце серед найвпливовіших інтелектуалів Росії[38].

Країни, в яких Олександр Дугін потрапив під санкції

Згадки в масовій культурі[ред.ред. код]

  • У збірнику новел Віктора Пелевіна «П5: Прощальні пісні політичних пігмеїв Піндостана» (2008) у якості персонажа по імені Дюпен.
  • У фільмі Generation П,- Іван Охлобистін грає роль бородатого націоналіста в якому легко впізнається Дугін[39].

Цитати Дугіна[ред.ред. код]

  • З книги Дугіна «Четвёртая Политическая Теория»:
« Європейські нації витісняли релігію, етноси і стану на узбіччя, вважаючи це пережитками «темних століть». У цьому відмінність ліберального націоналізму від інших версій — тут не визнається ніякої цінності за етно-релігійної або історичною спільністю, акцент ставиться лише на вигоди і переваги колективного договору індивідуумів, заснували державу по конкретних прагматичних міркувань[40].  »
  • З книги Дугіна «Тамплиеры Пролетариата»:
« В XX столітті існує всього три ідеологічні форми, які змогли довести реалістичність своїх принципів в питанні політико-державної реалізації - це лібералізм, комунізм і фашизм.
При всьому бажанні неможливо назвати іншу модель суспільства, яка не була б однією з форм цих ідеологій і одночасно існувала б в реальності. Є ліберальні країни, є комуністичні і є фашистські (націоналістичні). Інших немає. І бути не може. У Росії ми пройшли два ідеологічних етапи - комуністичний і ліберальний.
Залишається фашизм[41]
 »
  • З книги Дугіна «Основи геополітики»:
« «[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделях переструктуралізаціі піде мова в розділі про Захід).»[42]  »
« Але те що ми бачимо 2-го травня, це вже виходить за всі межі. Я думаю вбивати, вбивати і вбивати. Більше розмов ніяких не повинно бути. Це я вам як професор говорю.  »

У Росії розпочався[45] збір підписів за звільнення професора факультету соціології МДУ та лідера міжнародного євразійського руху Олександра Дугіна через публічні заклики вбивати українців: «ми вважаємо, що публічна діяльність „професора“ Дугіна несумісна з займаним їм постом в системі державної освіти, завдає шкоди образу російської науки і статусу МДУ ім. Ломоносова».[46][47]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Москвич Дуґін захистив диплом, відтак кандидатську і докторську дисертації у маловідомих південноросійських вишах (на кшталт заочного відділення Новочеркаського інженерно-меліоративного інституту тощо), а його статті нечасто виходять в авторитетних академічних журналах. Віднедавна він став директором Центру консервативних досліджень, «професором» соціологічного факультету Московського державного університету та виконувачем обов'язків завідувача тамтої катедри міжнародної соціології.// Див., наприклад: Андреас Умланд: Двоголова Евразія. — «Критика», лютий 2015
  2. (рос.) Патологические тенденции в русском неоeвразийстве". О значении взлета Александра Дугина для интерпретации общественной жизни современной России
  3. а б Аргумент.уа: Профессор Дугин, обычный русский фашист
  4. Le Raspoutine de Poutine. Chantre d'un fascisme panslave, l'ultranationaliste Alexandre Douguine est un conseiller occulte du chef du Kremlin. Son but ? Annexer une partie de l'Ukraine et reconstituer l'empire russe.— Article publié dans le Nouvel Observateur le 30 avril 2014
  5. «Dugin ist auch ein Faschist»(нім.)
  6. Фашизм — Безграничный и красный
  7. «Украинская правда». Андреас Умланд. Фашистский друг Витренко. 26.09.2006.
  8. Андреас Умланд. «Неоєвразійство», питання про російський фашизм і російський політичний дискурс. Дзеркало тижня.
  9. Treasury Announces New Designations of Ukrainian Separatists and their Russian Supporters(англ.)
  10. а б Михаил Бойко и Роман Сенчин Доктор Дугин // Литературная Россия, № 15. 13.04.2007
  11. Наказ ГТК РФ від 30.05.1997 № 301 «Про проведення у м. Москві наради з питань тилового забезпечення»
  12. А. Дугин. «Фашизм безграничный и красный»
  13. а б Тимур Полянников, політолог. По стежках Химери, або роздуми про євразійство і «новий світовий порядок»//«Континент»№ 21(83)- 22(84),2002 р.
  14. Борис Режабек. Мерзла земля євразійця Дугіна. Про автора: [1]
  15. Аркадій Малер. Критичний аналіз "вимушених пояснень А. Дугіна
  16. Микита Каледін «Терапія виявилася безсилою перед манією Дугіна-молодшого перевлаштувати світ», «Стрінгер» № 7, 01.05.2003
  17. Інформація РГИУ
  18. Нові праві — нечисленний громадський рух, що об'єднав у себе російський націонал-більшовизм і націонал-соціалістичну ідеологію Західної Європи. — Інститут російської цивілізації
  19. «Володимир Можегов.» Повзе ангел // «Континент», 2010, № 144
  20. «Roger Griffin, Matthew Feldman». Fascism: Post-war fascisms. Taylor & Francis, 2004. ISBN 0-415-29020-1, 9780415290203. Стр. 197
  21. Олександр Верховський, Володимир Прибиловський, Катерина Михайловська. Націоналізм і ксенофобія в російському суспільстві. — М., «Панорама», 1998
  22. Дугин: история любви к Чикатило
  23. Ю. Мамлєєв. «Є між нами якась таємниця…»[недоступне посилання — історія] // «Завтра», 2 квітня 2008.
  24. «Пам'ять». Документи і тексти / Упоряд. Ст. Прибиловський. — М., ИЭГ «Панорама», 1990. — '«Пн. 25-26»'
  25. Олександр Верховський, Володимир Прибиловський, Катерина Михайловська. Націоналізм і ксенофобія в російському суспільстві. — М., «Панорама», 1998. — '«Пн. 52»'
  26. Дугін Олександр Гелійович на peoples.ru
  27. Робота в чорному //А. Р. Дугін Російська річ, 1994
  28. Біографія Дугіна // Міжнародний Євразійський Рух, 20.10.2002
  29. Е. Лимонов. Людина короткої волі[недоступне посилання — історія] // газета «Завтра»
  30. Правда про Лимонова // Погляд
  31. Статті Олександра Дугіна в журналі "Rolling Stone"
  32. Архів радіопередачі «Русская Вещь»
  33. Коштуница и Николич принимают Евразию]
  34. Іван Демідов Російському народу необхідно поставити собі мету //Евразия.огд
  35. Кафедра соціології міжнародних відносин Соціологічний факультет МДУ
  36. Дугин в Кишинёве, или реабилитация традиционалистского дикурса
  37. Александр Дугин дал пресс-конференцию в Анкаре
  38. Найвпливовіший інтелектуал Росії. Опитування в деталях (рос.)
  39. Иван Охлобыстин. Гражданская позиция или политическая клоунада?
  40. Четвёртая Политическая Теория
  41. "Тамплиеры Пролетариата". - Електронна версія
  42. Дугин А. Г. Проблема суверенной Украины // Основы геополитики. — М. : АРКТОГЕЯ-центр, 2000. — 928 с.
  43. Александр Дугин: «Убивать, убивать и убивать!» - YouTube
  44. Розслідування: Як обкладений санкціями США Дугін таки прочитав там лекцію? // Голос Америки � 2016 VOA, Inc.
  45. Требуем увольнения профессора факультета социологии МГУ А. Г. Дугина!
  46. В Росії збирають підписи за звільнення професора МДУ, який закликав вбивати українців
  47. В России собирают подписи за увольнение профессора Дугина из МГУ — за прямой призыв «убивать украинцев»(рос.)

Публікації[ред.ред. код]

  • Дугин А. Г. Теория многополярного мира / Сост. Н. В. Сперанская. М.: Евраз. движение (Тип. изд-ва), 2013. 533 с.: ил. 1000 экз. ISBN/ISSN 978-5-903459-12-4
  • "Дугин А.Г." «Воображение. Философия, социология, структуры», М., Академический проект, 2015. ISBN 978-5-8291-1828-0

Перформанси[ред.ред. код]

  • FINIS MUNDI - Цикл театралізованих музично-філософських постановки, які йшли в 1997-1998 року на Радіо 101.
  • «Богема против НАТО (1998)»[1] - відео-арт, перформанс за участю ноиз-виконавців CISFINITUM, Олексія Борисова, Павла Жагуна і арт-групи "Север".
  • Barbarossa Umtrunk ‎– Tagebuch eines Krieges (2005-2015)[2] - музичний альбом у стилі індастріал і дарк-ембієнт, вийшов на німецькому лейблі SkullLine.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Критика
Відео
Интерв'ю
  1. Богема против НАТО в журнале «Вторжение» #24, М., 2001
  2. Barbarossa Umtrunk ‎– Tagebuch eines Krieges (2005-2015)