Котелевський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котелевський район
Coat of Arms of Kotelevskiy Raion in Poltava Oblast.png Flag of Kotelva raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Полтавська область
Код КОАТУУ: 5322200000
Утворений: 1923
Населення: 19 619 (на 1.02.2016)
Площа: 800 км²
Густота: 24.5 осіб/км²
Тел. код: +380-5350
Поштові індекси: 38600—38633
Населені пункти та ради
Районний центр: Котельва
Селищні ради: 1
Сільські ради: 9
Смт: 1
Села: 38
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 38600, Полтавська обл., Котелевський р-н, смт. Котельва, вул. Полтавський Шлях, 221, 2-11-54
Веб-сторінка: Котелевська РДА
Голова РДА: Колос Віктор Павлович
Голова ради: Довгуша Володимир Володимирович
Мапа

Commons-logo.svg Котелевський район у Вікісховищі

Котеле́вський райо́н розташований у північно-східній частині Полтавської області, площа 0,8 тис. км². Районний центр — селище міського типу Котельва. Населення — 19619 жителів. У районі 39 населених пунктів (одне селище міського типу, 38 сіл).

Географія[ред. | ред. код]

Сумська область
(Охтирський район)
Зіньківський район Gray compass rose.svg Харківська область
(Краснокутський район)
Диканський район Полтавський район Чутівський район

Район розташований у межах Придніпровської низовини, поверхня рівнинна. Територією протікає 8 річок: Ворскла, Котельва, Котелевка, Орішнє, Мерла, Трюханівка (Труханівка), Ковжижа, Суха Грунька.

Корисні копалини: природний газ, нафта, пісок будівельний, глина. На території села Микілка відкрито запаси мінеральних вод.

Історія[ред. | ред. код]

Котелевський район утворено в 1923 році, як такий, що належав до Охтирської округи Харківської губернії. В 1925 році район приєднано до Полтавської округи. Котелевський район ліквідовувався в 1930 році, відновлений в 1939 році. Вдруге район ліквідовувався в 1962–1965 роках.

Район має власний гімн.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Значну частину дохідної частини бюджету району складає дохід від нафтогазових родовищ, логістичні центри розробки та видобутку котрих розміщено в Опішні. Також на території району розміщені Котелевське, Рублівське, Борівське лісництва Полтавського держлісгоспу, 13 сільськогосподарських кооперативів і товариств, з них найбільшими за виробничим потенціалом є ТОВ «Маяк» і СВК «Батьківщина», діють 18 фермерських господарств.

Населення[ред. | ред. код]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[1]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 9839 1929 1238 3002 2343 1276 51
Жінки 11 772 1850 1230 3037 2762 2586 307


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 20951 96,93%
росіяни 493 2,28%
білоруси 59 0,27%
вірмени 29 0,13%
молдовани 22 0,10%
інші 60 0,28%

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 21003 97,17%
російська 528 2,44%
білоруська 30 0,14%
вірменська 19 0,09%
інші 34 0,16%

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У районі один навчально-виховний комплекс № 1 імені С. А. Ковпака, 8 загальноосвітніх шкіл I–III ступенів, 5 шкіл I–II ступенів, 3 — 1 ступеня, СПТУ № 54. Працює районна та три дільничних лікарні, 17 фельдшерсько-акушерських пунктів, 5 аптек, оздоровчі дитячі табори «Ковпаківець», «Орлятко», 24 Будинки культури, дитяча музична школа, музей С. А. Ковпака, музей освіти, діє народний хоровий колектив «Оксамит», виходить газета «Народна трибуна», є готель.

Культура[ред. | ред. код]

В районі два парки, одна пам'ятка садово-паркового мистецтва — Ковпаківський лісопарк, а також 19 державних заказників і заповідних об'єктів місцевого значення.

На території Котелевського району розташовані такі археологічні пам'ятки: Більське Городище (Європейського значення) курган «Вітовтова Могила», «Розрита Могила», кургани в урочищах: «Скоробір», «Осняги», «Саранчове Поле», «Котелевське городище» (ще понад 40 курганів), також поселення доби неоліту, бронзи, скіфського часу, черняхівської культури Київської Русі. Пам'ятка архітектури: Свято-Троїцька церква (діюча), мурована в смт. Котельва, освячена в 1812 році.

На території району споруджені пам'ятники: Шевченку Т. Г. (1964 р.), Гнедичу М.I. (1987), Ковпаку С. А. (1948). Пам'ятні знаки на місці втечі з-під варти (1768) Максима Залізняка (1977), жертвам голодомору і репресій 1932 — 1933 років (1993).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Видатні уродженці району[ред. | ред. код]

  • Румуальд Миронович — склав великий рукописний збірник зі своїх та чужих творів, писаних українською та польською мовами;
  • Рогуля Петро — український художник, який писав ікони для собору Охтирського Троїцького монастиря, Покровської церкви у Котельві;
  • Гнідич Микола Іванович — російський поет і перекладач, переклав «Іліаду» Гомера;
  • Сливицький О.I. — ад'юнкт Харківського університету, утримувач приватного пансіону, автор праці «Війна за незалежність Сполучених Американських Штатів»;
  • Матушинський А. М. — художній критик;
  • Міллер Д. П. — український історик;
  • Твердохлібов О. Д. — український краєзнавець;
  • Бурлюк М. Д. — російський поет;
  • Ковпак С. А. — державний діяч УРСР, керівник одного з партизанських з'єднань в Україні;
  • Конвісар В.I. — доктор технічних наук;
  • Дрижирук А.I. — лауреат Державної премії УРСР;
  • Перебийніс В.I. — доктор економічних наук;
  • Острянин Д. Х. — український філософ; член-кореспондент АН УРСР;
  • Деснянський Іван (Сакун Іван) — поет;
  • Соболь М. О. — державний діяч УРСР;
  • Самуйло В. Ф. — відомий архівіст і краєзнавець;
  • Корост Т. М. — Герой України;
  • Коросташов О. Г. — Герой України;
  • Волик П. І. — художник.
  • Івницька Т. В. — народна художниця;
  • Мироненко I.А. — член Національної Спілки письменників України;
  • Било Йосип (Діхтяр Ігор) — український поет-сатирик.
  • Костюк В.К — літератор, журналіст, краєзнавець.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Котелевського району було створено 25 виборчих дільниць. Явка на виборах складала - 65,09% (проголосували 10 134 із 15 569 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 39,35% (3 988 виборців); Юлія Тимошенко - 21,90% (2 219 виборців), Олег Ляшко - 15,84% (1 605 виборців), Анатолій Гриценко - 10,01% (1 014 виборців), Сергій Тігіпко - 2,64% (268 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,25%.[3]

Примітки[ред. | ред. код]