М'ята блошина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

М'ята блошина
Mentha pulegium 002.JPG
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: М'ята (Mentha)
Вид:
М'ята блошина (M. pulegium)
Біноміальна назва
Mentha pulegium
Синоніми

Melissa pulegium (L.) Griseb.
Mentha albarracinensis Pau
Mentha aromatica Salisb.
Mentha aucheri Pérard
Mentha daghestanica Boriss.
Mentha erinoides Heldr.
Mentha exigua L.
Mentha gibraltarica Willd.
Mentha hirtiflora Opiz ex Heinr.Braun
Mentha montana Lowe ex Benth.
Mentha pulegioides Dumort.

М'я́та блоши́на (Mentha pulegium L.) — багаторічна трав'яниста рослина роду м'ята родини глухокропивових.

Народні назви[ред. | ред. код]

Mentha pulegium23.jpg
Mentha pulegium 001.JPG

Полій, шандра.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина. Стебло висотою 20–60 см, розгалужене, розсіяно-волосисте. Листя черешкові, еліптичні, або подовжено-яйцеподібні, листова пластина по краю тупо зарубчато-пилчаста, в основі клиноподібна. Квіти зібрані в густі, майже кульоподібні кільця; чашечка з трикутними зубцями верхньої губи і майже шилоподібними — нижньої губи, вінчик рожево-ліловий з білою трубочкою. Плоди яйцеподібні, бурі, блискучі, дрібно сітчасто-ямчасті горішки. Цвіте у липні — серпні. Плоди дозрівають у серпні — вересні.

Екологія[ред. | ред. код]

Зростає в заплавних луках, по берегах річок.

Поширення[ред. | ред. код]

В Україні зустрічається спорадично у західних областях та на півдні Криму.

Культивується та натуралізована майже повсякмісно.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Листя містять ефірну олію (сухі — до 2%), у складі якої до 90% пулегона, ментол, ментон.

Використання[ред. | ред. код]

Ефірну олію застосовують у парфюмерній, консервній та кондитерській промисловості, для ароматизації напоїв, чаю, оцету. В народній медицині надземну частину вживали як ранозагоювальний і антисептичний засіб, а також при коклюші, бронхіальній астмі, істерії.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]