Могамед VI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Могамед VI
араб. محمد السادس بن الحسن
King Mohammed VI.jpg
Народився 21 серпня 1963(1963-08-21)[1] (54 роки)
Рабат, Рабат-Сале-Заммур-Заер[d], Марокко
Громадянство Flag of Morocco.svg Марокко
Діяльність підприємець, банкір, політик
Alma mater  • Mohammed V University at Agdal[d]
 • Університет Ніцци
 • Collège Royal[d]
Посада Король Марокко
Конфесія сунізм
Рід Алауїти
Батько Хасан II
Мати Lalla Latifa[d]
Брати, сестри  • Moulay Rachid ben al Hassan[d]
 • Hasna of Morocco[d]
 • Asma of Morocco[d]
 • Princess Lalla Meryem of Morocco[d]
У шлюбі з Лалла Сальма
Діти Lalla Khadija of Morocco[d]
Moulay Hassan[d]
Нагороди

Мохаммед VI бен аль Хасса́н (араб. الملك محمد السادس للمغرب‎, нар. 21 серпня 1963, Рабат, Марокко) — король Марокко з 1999 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Мохаммед — старший син і друга дитина короля Хасана II і його дружини Лалли Латіфи Хаммам зі знатної берберської родини. До 1999 року Мухамед був принцом, а 23 липня 1999, через кілька годин після смерті батька, був коронований.

Могамед — 23-й король в династії Алауїтів, які правлять Марокко з 1666.

Його дружина Лалла Сальма (Lalla Salma) належить до впливового в Марокко арабського клану Беннані. Син короля Мохаммеда VI Мулай Хассан, який народився в травні 2003 року, є спадкоємцем марокканського престолу. 1 березня 2007 у королівської сім'ї народилася дочка. Принцеса отримала ім'я Лалла Хадіджа (Lalla Hadija)[2].

Керівництво країною[ред.ред. код]

Одними з перших актів Мохаммеда VI стала амністія політв'язням і звільнення міністра внутрішніх справ Дріса Басрі, символізувало репресії і владу таємної поліції при попередньому королі[3]. Великі амністії була оголошені королем також 2003[4] і в 2005 роках[5].

У 2005 оголосив про програму розвитку людського потенціалу в країні, в першу чергу у вигляді боротьби з бідністю[6][7]. Спочатку на програму було виділено 13 млрд дирхамів на 5 років (2006–2010), програма торкнулася близько 5 мільйонів марокканців (в тому числі дозволила створити 40 000 нових робочих місць). З огляду на досягнуті успіхи, вирішено продовжити програму до 2015 року із збільшенням її фінансування[8].

У 2007 призначив главою Консультативної ради з прав людини колишнього політв'язня Ахмеда Херзенні. Йому була доручена масштабна програма в галузі інформування підданих по даній темі і реабілітації жертв політичних репресій[9].

У 2009 відсвяткував 10-річчя свого правління. За оцінками західних спостерігачів, за цей час країна суттєво просунулася до значно більш м'якої форми авторитаризма в порівнянні з режимом його батька Хассана II[10][11]. Цивільні права багатьох груп населення, наприклад, жінок, були розширені[12], помітно покращилася ситуація у сфері дотримання прав людини і свободи преси (особливо в порівнянні з іншими країнами африканського та арабо-мусульманського регіону), країна досягла великих успіхів в соціально-економічному розвитку[13]. Проте є і суттєва критика у зв'язку з масовою корупцією, бідністю, недостатніми темпами реформ в галузі прав людини та іншими проблемами. Зокрема тривають переслідування ЗМІ, тортури і довільні затримання. Корупція не тільки не знижується, але навіть посилюється, понад 40% населення залишаються неписьменними, у доповіді про індексі людського розвитку ООН Марокко займає 126 місце[14].

У 2011 з ініціативи короля Мохаммеда VI[15] проведена конституційна реформа, відповідно до якої розширені повноваження парламенту і прем'єр-міністра країни, гарантовані незалежність судової системи, основні права та свободи громадян. Берберська мова отримала статус офіційної поряд з арабською. Також в Основний закон країни включені положення щодо розширення місцевого самоврядування, соціальних питань та боротьбі з корупцією[16].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]