Назарбаєв Нурсултан Абішович

Нурсултан Назарбаєв
Президент Республіки Казахстан
Нині на посаді
На посаді з	24 квітня 1990
Прем'єр-міністр	Бакитжан Сагінтаєв
Попередник	посаду запроваджено
Голова Верховної Ради Казахскої РСР
Час на посаді:
22 лютого — 24 квітня 1990
Попередник	Мактай Сагдієв
Наступник	Ерік Асанбаев
Перший секретар ЦК КП Казахстану
Час на посаді:
22 червня 1989 — 14 грудня 1991
Попередник	Геннадій Колбін
Наступник	посаду скасовано
Голова Ради Міністрів Казахскої РСР
Час на посаді:
1984 — 1989
Попередник	Байкен Ашимов
Наступник	Узакбай Караманов
Народився	6 липня 1940(1940-07-06) (77 років) Чемолган Каскеленського району Алматинскої області, Казахська РСР
Громадянство	Казахстан
Національність	казах
Політична партія	Комуністична партія Радянського Союзу (1962—1991) Нур Отан (з 1991 року)
Дружина	Сара Алписівна Назарбаєва
Діти	дочки: Даріга, Динара і Алія
Професія	політик
Релігія	Іслам сунітської течії
Особистий підпис
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Нурсулта́н (Абі́шович) Назарба́єв (каз. Нұрсұлтан Әбішұлы Назарбаев; нар. 6 липня 1940(19400706) року, с. Чемолган, Каскеленський район, Алматинська область, Казахська РСР)  — казахстанський державний і політичний діяч, чинний президент Казахстану з 24 квітня 1990 року.

Голова правлячої Народно-демократичної партії «Нур Отан» (з 1999 року), перший секретар Комуністичної партії Казахстану (1989–1990), голова Верховної Ради Казахскої РСР (у 1990), голова Ради Міністрів Казахської РСР (1984–1989).

Життєпис

Народився в сім'ї селянина.

• 1958–1960 — навчався в ПТУ № 22 міста Дніпродзержинськ професії металурга.
• 1960 — почав трудовий шлях робітником будуправління тресту «Казметаллургстрой» в місті Теміртау Карагандинської області.
• 1960—1969 — працював будівельником, чавунником, горновим доменної печі, диспетчером, газівником, старшим газівником доменного цеху на підприємствах Карагандинського металургійного комбінату.
• 1967 — закінчив завод-ВТУЗ при Карагандинському металургійному комбінаті (нині Карагандинський державний індустріальний університет).
• 1969 — отримав пропозицію очолити відділ промисловості міськкому КПРС в Теміртау, незабаром став 1-м секретарем міськкому ВЛКСМ.
• 1971 — став другим секретарем міськкому партії.
• 1973 — став секретарем парткому Карагандинського металургійного комбінату.
• 1976 — закінчив (заочно) Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
• 1977—1984 — працював секретарем, другим секретарем Карагандинського обкому КПРС.
• 1979—1984 — секретар ЦК Компартії Казахстану.
• 1984—1989 — голова Ради Міністрів Казахської РСР.
• Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 10-го й 11-го скликань, в 1989 — народним депутатом СРСР.
• 1989—1991 — був 1-м секретарем ЦК Компартії Казахстану, паралельно у лютому-квітні 1990 року займав посаду голови Верховної Ради Казахської РСР.
• 1990—1991 — член Політбюро ЦК КПРС.
• У квітні 1990 року на сесії Верховної Ради обраний президентом Казахської РСР.
• 1 грудня 1991 року на всенародних виборах обраний першим президентом Республіки Казахстан (за нього проголосували 98,6 % виборців).
• У квітні 1995 року президентські повноваження Назарбаєва були продовжені до 2000 р. в ході всенародного референдуму.
• 10 січня 1999 року — на дострокових президентських виборах був знов обраний президентом Республіки Казахстан (до 3 грудня 2006).
• 4 грудня 2005 року — на президентських виборах вкотре обраний президентом Республіки Казахстан.
• Голова Міждержавної ради ЄврАзЕС (2001—2005).
• Голова Ради колективної безпеки Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) (з 18 червня 2004 року).
• Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Казахстану (з 1993 року).
• Голова Асамблеї народів Казахстану.
• Лідер партії «Народна єдність Казахстану».
• Голова Всесвітньої асоціації казахів.
• Доктор економічних наук.
• Член Міжнародної інженерної академії (1993), Академії соціальних наук Російської Федерації (1994), Національної академії наук Республіки Казахстан (1995), Білоруської академії наук (1996), Національної академії прикладних наук Росії (1997) тощо.
• Автор книг «Сталевий профіль Казахстану», «Без правих і лівих», «Кремлівська безвихідь», «На порозі XXI століття», «В потоці історії», «Епіцентр миру» й інших.

Родина

Дружина: Сара Алписівна, інженер-економіст за фахом. Три дочки: Дарига, Динара і Алія.

Нагороди й відзнаки

Є кавалером орденів:

• України: Свободи (2010), Князя Ярослава Мудрого I ступеня (1997)
• Франції — Великий Хрест ордену Почесного легіону (найвища державна нагорода, 2008)
• Японії — Орден Хризантеми на Великій стрічці (найвища державна нагорода, 2008)
• Італії — Великого хреста (1998)
• Росії — Святого апостола Андрія Первозванного (1998)
• Узбекистану — «За видатні успіхи» (1998)
• Румунії — «Зірка Румунії» (1999)
• Австрії — Велика зірка Пошани (2000)
• Таджикистану — «Ісмоїлі Самоні» (2000)
• Великої Британії — Святого Михайла і Святого Георгія (2000)
• Греції — Рятівника вищого ступеня (2001)
• Хорватії — Короля Томіслава (2001)
• Ватикану — Святого Пія (2001)
• Словенії — Золотий почесний орден Свободи (2002)
• Єгипту — «Орден Ніла» (2008) тощо.

Нагороджений премією Капрі (1992), золотою медаллю Гільдії економічного розвитку і маркетингу міста Нюрнберга (1993), спеціальним призом Міжнародного форуму Кранс-Монтана (1996), премією «За міжнародне розуміння» фонду Unity International (Індія, 1998), премією «За служіння Тюркському світу», встановленою Фондом письменників і діячів мистецтв Тюркського світу (1999), премією «Голуб миру», встановленою Клубом ЮНЕСКО Додеканеських островів (Греція, 1999), дипломом Міжнародного фонду виборчих систем «За видатний внесок в просування демократії» (1999).

Російська Православна Церква нагородила його орденом Святого благовірного князя Данила Московського I ступеня.

Назарбаєв, Янукович (ліворуч) та Медвєдєв (праворуч) під час Саміту з ядерної безпеки у квітні 2010

Почесний професор Казахського державного університету імені Аль-Фарабі (1995), МДУ імені Ломоносова (1996), Бількентського університету (Анкара, 1998).

2004 — Назарбаєву вручили мантію почесного професора Кембриджського університету.

Див. також

• Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше

Література

• Л. В. Губерський. Назарбаєв Нурсултан Абішевич // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• М. Дорошко. Назарбаєв Нурсултан Абішевич // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.473 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Офиційний сайт Президента Казахстану
• Нурсултан Назарбаєв в Лентапедії
• Назарбаев Нурсултан Абишевич // РИА Новости
• Кулі проти власного народу // Український тиждень, № 52 (217), 22.12.2011