Назва Вірменії
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (вересень 2019) |
Назва Вірменії має більш ніж 25-сторічну історію. Національна назва — «Хайастан» (вірм. Հայաստան [Hɑjɑsˈtɑn]), що означає буквально «країна народу хай»[1]. Ендонім вірмен та їх країни.
Етимологія[ред. | ред. код]
У процесі етногенезу вірменського народу найважливішу роль зіграли два основні племінні союзи: на південному заході Вірменського нагір'я — Арме-Шубрія (XII—VII ст. до н. е.), на північному заході — Хайаса-Ацці (середина II тис. до н. е.). Самоназва вірмян haй та їх країни hАйк або hАйастан походить від назви народів, що населяли Хайасу-Ацці. Щодо виникнення терміну «Арменія», провідні фахівці з етнографії вірменського народу пов'язують його з «індоєвропейськими протовірменськими племенами», що населяли Арме-Шубрію. Ці племена у ассирійских джерелах називалися однаково, тобто народ називали так само як і їх країну - Уруме[2]. В свою чергу урарти, які часто воювали з цим народом, називали його урме. В ассирійских клинописах, як і в урартській, ця назва звучала як Орме чи Арме, так як початковий знак передавався через -о-, а назви «Орме» та «Арме» - чергувалися.[3]
Сучасною українською офіційною назвою країни є «Вірменія». Дана назва містить протезу «В» і неятевий ікавізм та походить від дав.-рус. "Орменія", і стар.-укр. "Орменія". Обоє назви походять від грецького Αρμενία. Зміна початкового голосного «А» на «О» сталась через неможливість існування звуку «А» на початку слова в давньоруській мові.
Найраніші згадки[ред. | ред. код]
Найраніша згадка екзоніму «Арменія» датується VI сторіччям до н. е. У Бегістунському написі, перський цар Дарій I трьома мовами означає державу Урарту: топонімом «Арміна» (давньоперська мова) та «Армінуя» (еламська мова). У давньогрецькій мові слово «арменоі» (Αρμένιοι) з'явилось майже у той самий час. Це слово використовував Гекатей Мілетський близько 476 р. до н. е.[4] Геродот писав: «Вірмени були споряджені як фригійці, будучи фригійськими поселенцями»[5]. Ксенофонт описав багато аспектів сільського життя древніх вірмен та їх гостинність.
Інші версії[ред. | ред. код]
Ряд версій про походження екзоніму «Арменія» нині розглядається істориками, однак переконливих доказів на користь жодної версії досі не знайдено. Ряд версій спростував у 1946 році вірменознавець - Ніколас Адонц[6].
Від Армани, Арминум, Ерменен, Урмену або Мінні
- На початку XX століття вірменознавці припустили, що перське «Арміна» та грецьке «Арменоі» є похідними від ассирійського топоніму «Арминум» (Armânum) або «Армани» (Armanî)[7]. Деякі документи бронзового віку Месопотамії та Стародавнього Єгипту містять цей топонім. Найбільш рання з цих згадок походить з царства «Арминум» разом з землею Ібла - як території, які приблизно у 2250 році до н. е. підкорив Нарам-Суен[8]. Ці землі ідентифікуються як аккадські поселення біля сучасного турецького міста Діярбакир[9]. Проте такі історики як Уейн Горовіц, вважають, що підкореною землею була не Вірменія, а околиці сирійського Алеппо[10].
- Інша версія — варіант «Урмані» або «Урмену», який зустрічається нібито в документах епохи царя Менуа, правителя Урарту[11].
- В Біблії згадується країна Мінні, яка іноді асоціюється з історичним регіоном Вірменією (наприклад, [[|Ієр]] 51:27, [[|Ієз]] 27:17). Вважається, що Вірменія («Хар-мінні») була східною частиною країни Мінні, яка межувала з Араратським та Аскеназським царствами[12]. В ассирійських рукописах зустрічається назва «Міннаі» або «Маннаі»[13], яка відноситься до держави Манна. Ще одна версія полягає в тому, що в клинописних написах «Mannai», означає частину Історичної Вірменії між озерами Ван та Урмія[14].
- Ряд авторів пов'язував індоєвропейський корінь *ar- зі значенням «збирати»[15][16].
Історіографічна традиція[ред. | ред. код]
В вірменській традиції, Арам є людиною, від імені якого й утворилась назва Вірменії та вірмен. Арам був нащадком прабатька вірмен - Гайка, сином жінки на ім'я Арма та батька царя Ари Прекрасного (згідно з даними історика Мовсеса Хоренаці[17][18]). Іноді Арам асоціюється з першим царем Урарту на ім'я Арама[19]. Ендонім «Айк» з грабара (класичної форми вірменської мови), згідно з цією традицією, стосується безпосередньо самого Айка[20]. Чоловічі імена Армен, Арман та жіночі Арміна, Арміне є найбільш поширені у вірмен. Окрім того, перська та німецька мови мають чоловіче ім'я Армін[21].
Сучасні назви[ред. | ред. код]
Іменування вірмен та Вірменії вірменською та мовами країн-сусідів:
Мова | Вірмени | Вірменія |
---|---|---|
Вірменська | հայեր (айер) | Հայաստան (айястан), Հայք (хайк) |
Арабська | أرمن (Арман) | أرمينيا (Армінія) |
Арамейська | ܐܪܡܐܢܥ (Армані) | ܐܪܡܝܢܝܐ (Армінія) |
Азербайджанська | Ermənilər | Ermənistan |
Перська | ارمنی (Армані) | ارمنستان (Арманестан) |
Грузинська | სომხები (Сомхеби) | სომხეთი (Сомхеті) |
Грецька | Αρμένιοι (Арменіос) | Αρμενία (Арменія) |
Іврит | ארמנים (Арменім) | ארמניה (Арменія) |
Курдська | Ermeni | Ermenistan |
Російська | армяне | Армения |
Турецька | Ermeniler | Ermenistan |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поспелов, 2002, с. 44.
- ↑ Ter-Sarkisyants A.E., History and culture of the Armenian people from ancient times to the beginning of the XIX century. M., 2005
- ↑ С. Ю. Гуроклян: Проблема происхождения армянского народа на современном этапе (1991—2012 ГГ.), 2013 г.
- ↑ «Χαλύβοισι πρὸς νότον Ἀρμένιοι ὁμουρέουσι (Вірмени межують з халібами на півдні)». Chahin, Mark (2001). The Kingdom of Armenia. London: Routledge. с. fr. 203. ISBN 0-7007-1452-9.
- ↑ Книга сьома. «Полігімнія», частина 73
- ↑ Nicholas Adontz. «Histoire d'Arménie: les origines, du Xe siècle au VIe siècle av. J.C.», Paris 1946: «Armani has absolutely no relation to Armenia.»
- ↑ H. A. Rigg (1937).
- ↑ Babylonian copy, ca. 2200 BC, URI 275, lines I.7, 13; II.4; III.3, 30.
- ↑ Horace Abram Rigg, Jr., A Note on the Names Armânum and Urartu, Journal of the American Oriental Society (1937).
- ↑ Wayne Horowitz, Mesopotamian Cosmic Geography [Архівовано 7 січня 2020 у Wayback Machine.], Eisenbrauns 1998, ISBN 0-931464-99-4
- ↑ Vahan Kurkjian, History of Armenia, Michigan 1968 [1][неавторитетне джерело]
- ↑ Easton's Bible Dictionary
- ↑ International Standard Bible Encyclopedia s.v. Minni
- ↑ Минни // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ T. V. Gamkrelidze and V. V. Ivanov, The Early History of Indo-European (aka Aryan) Languages, Scientific American, March 1990
- ↑ James P. Mallory, «Kuro-Araxes Culture», Encyclopedia of Indo-European Culture, Fitzroy Dearborn, 1997.
- ↑ MOBCEC ХОРЕНАЦИ. «ИСТОРИЯ АРМЕНИИ». Книга 1. РОДОСЛОВИЕ ВЕЛИКОЙ АРМЕНИИ. Глава 12. «О происшедших от Хайка родах и потомках и о деяниях каждого из них.» [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ History of Armenia by Father Michael Chamich from B.C. 2247 to the Year of Christ 1780, or 1229 of the Armenian era, Bishop's College Press, Calcutta, 1827, page 19: «[Aram] was the first to raise the Armenian name to any degree of renown; so that contemporary nations … called them the Aramians, or followers of Aram, a name which has been corrupted into Armenians; and the country they inhabited, by universal consent, took the name of Armenia.»
- ↑ «Արամ» in H. Ačaṙean (1926-35), Hayocʿ Anjnanunneri Baṙaran (Yerevan: Yerevan State University), 2nd ed., 1942-62
- ↑ Razmik Panossian, The Armenians: From Kings And Priests to Merchants And Commissars, Columbia University Press (2006), ISBN 978-0-231-13926-7, p. 106.
- ↑ Parsiana, Book of Iranian Names[2] [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.]: a dweller of the Garden of Eden, a son of king Kobad
Посилання[ред. | ред. код]
|