Пам'ятники Яворова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стаття Пам'ятники Яворова призначена для ознайомлення, в тому числі і візуального, зі зразками міської скульптури міста Яворова Львівської області.

Загалом у цьому галицькому місті декілька пам'ятників і меморіалів, що увічнюють пам'ять про представників української інтелігенції та вояцтва, радянських воїнів, що боролися з фашизмом.

Першим історично яворівським пам'ятником вважається облаштоване ще 1938 року поховання Українських Січових Стрільців. Від доби СРСР у місті лишилися пам'ятники уродженцю Яворова літераторові Осипу Маковею (1958) та радянським воїнам полеглим у ІІ Світову війну. Решта пам'ятників, а саме ті, що вшановують діячів української культури — композитора і громадського діяча Михайла Вербицького, релігійного діяча Андрея Шептицького, а також загальнонаціонального «світоча» Тараса Шевченка встановлені вже після здобуття Україною незалежності — у 1990—2000-і роки.

Одним з найоригінальнішим міських пам'ятників у Яворові є так званий «Глобус України».

Перелік яворівських пам'ятників[ред. | ред. код]

Назва Дата встановлення Розташування Фото Короткі відомості
Вербицькому Михайлові 1997 навпроти Яворівської районної державної адміністрації Пам'ятник композиторові, автору Державного Гімну Михайлу Вербицькому був відкритий на 6-й День незалежності 24 серпня 1997 року. Автори пам'ятника — скульптори Петро Штаєр та Петро Чепель.
Івану Павлу ІІ 2012 на подвір’ї римо-католицького костелу Святих Петра і Павла[1] Пам’ятник блаженному Івану Павлу ІІ.
Глобус України 2000-ні (?) на кільці-перехресті вулиць Січових Стрільців, Маковея, Загаєвича та Івана Франка Оригінальний патріотичний пам'ятник українській державі, має напис «Держава, горде ім'я якій Україна, є і буде вічно».
Пам'ятний знак "2000 років від Різдва Христового" 2000-ні (?) на виїзді з міста між вулицями Маковея та Велике Передмістя
Пам'ятний знак на честь скасування панщини в Галичині 1848 р. і проголошення незалежності Української Держави 16 липня 1990 на кільці-перехресті вулиць Івана Хрестителя, Святоюрської та Велике Передмістя
Маковею Осипові 1958 біля ґімназії імені Осипа Маковея на вул. Львівській Пам'ятник літераторові та громадсько-політичному діячеві Осипові Маковею був відкритий у 1958 році. Автор пам'ятника — скульптор Дмитро Крвавич.
Маковею Осипові 1992 біля садиби-музею на вул. Наталії Кобринської, 9 Пам'ятник літераторові та громадсько-політичному діячеві Осипові Маковею був відкритий у 1992 році.
Українським Січовим Стрільцям, полеглим за волю України 1938 міський цвинтар на розі вул. Маковея та вул. Січових Стрільців Пам'ятник Українським Січовим Стрільцям, полеглим за волю України, на їх могилі був уперше відкритий у 1938 році. Автор - скульптор Сергій Литвиненко (пісковик).
Радянським воїнам, полеглим у ІІ Світовій війні 1958 міський цвинтар на розі вул. Маковея та вул. Січових Стрільців Братська могила радянських воїнів, полеглим у ІІ Світовій війні, був встановлений у повоєнний радянський час (мармурова крихта, залізобетон).
Шевченкові Тарасу 1996 на площі Ринок Пам'ятник національному генієві, поету і мислителю Тарасові Шевченку був відкритий на 5-й День незалежності 24 серпня 1996 року (разом з пам'ятником Андреєві Шептицькому). Автори цього пам'ятника — скульптори Петро Штаєр та Петро Чепель.
Шептицькому Андрею 1996 у сквері ім. А. Шептицького Пам'ятник релігійному та громадському діячеві, митрополиту Української греко-католицької церкви Андреєві Шептицькому був відкритий на 5-й День незалежності 24 серпня 1996 року (разом із пам'ятником Шевченкові). Автори цього пам'ятника — скульптори Володимир Федорченко, Ярослав Троцько, Теодор Штокало.
Монумент Небесній Сотні та загиблим бійцям на Сході 1 вересня 2016 біля Яворівської районної державної адміністрації
Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам

Яворівщини

Меморіал полеглим бійцям

24 ОМБр на Сході

Братська могила розстріляних євреїв

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В Яворові відкрили пам’ятник блаженному Йоану Павлу ІІ // ZIK. Архів оригіналу за 8 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2012.

Джерело-посилання[ред. | ред. код]