Пам'ятники Дрогобича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Па́м'ятники Дрого́бича.

У Дрогобичі значне число пам'ятників, що вшановують діячів національної історії, науки та культури — Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Василю Стефанику, Юрію Дрогобичу, Степанові Бандері, В'ячеславові Чорноволу. Є пам'ятник-погруддя (імовірно, найстаріший у місті — 1892) діячеві польської культури Адаму Міцкевичу, а також Папі Римському, поляку за походженням Івану Павлу II, встановлений у 2007 році; релігійне спрямування має і пам'ятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового. У місті зберігають у вигляді меморіалів та пам'ятних знаків про трагічні події історії XX століття — могила жертв репресій, пам'ятний знак на честь воїнів, які загинули в Афганістані, поховання радянських воїнів (меморіал Слави).

Більшість міських пам'ятників були встановлені у Дрогобичі вже за незалежності України (від 1991 року).

Назва Розташування, координати Фото Короткі відомості
Юрію Дрогобичу Перед дзвіницею костелу святого Варфоломія 49°21′07″ пн. ш. 23°30′16″ сх. д. / 49.35185° пн. ш. 23.504418° сх. д. / 49.35185; 23.504418 1999 рік. Автори — Євген Безніско та Теодозія Бриж[1],[2],[3].
Степанові Бандері В однойменному парку 49°21′12″ пн. ш. 23°30′20″ сх. д. / 49.353221° пн. ш. 23.505442° сх. д. / 49.353221; 23.505442 Пам'ятник Степану Бандері в Дрогобичі.jpg Повнофігурний пам'ятник Степану Бандері на постаменті відкрито 14 жовтня 2001 року[4].
Тарасу Шевченку Перед готелем «Тустань» 49°21′14″ пн. ш. 23°30′29″ сх. д. / 49.35378° пн. ш. 23.507961° сх. д. / 49.35378; 23.507961 Пам'ятник Тарасу Шевченку в Дрогобичі.jpg
Іванові Франку Вулиця Івана Франка. Перед Народним домом 49°21′17″ пн. ш. 23°30′10″ сх. д. / 49.354657° пн. ш. 23.502827° сх. д. / 49.354657; 23.502827 Drogobych P6150252.JPG Пам'ятник Івану Франку біля Народного дому.
Папі Римському Івану Павлу ІІ Перед центральним входом костелу святого Варфоломія 49°21′11″ пн. ш. 23°30′15″ сх. д. / 49.353057° пн. ш. 23.504109° сх. д. / 49.353057; 23.504109 Drogobych P4230046.JPG Встановлений на День Незалежності 24 серпня 2007 року[5].
Адаму Міцкевичу На вулиці Шевченка між приміщеннями педуніверситету та філармонії 49°21′13″ пн. ш. 23°30′05″ сх. д. / 49.353537° пн. ш. 23.501459° сх. д. / 49.353537; 23.501459 Drogobych P4230060.JPG Встановлений в 1892 році.
Василю Стефанику Між церквою святої Трійці та вулицею Гончарською, 11 49°21′01″ пн. ш. 23°30′19″ сх. д. / 49.350399° пн. ш. 23.505144° сх. д. / 49.350399; 23.505144 Drogobych P6150249.JPG
Воїнам, котрі загинули в Афганістані Вулиця Шевченка, зліва від вілли Яроша 49°21′12″ пн. ш. 23°30′03″ сх. д. / 49.353233° пн. ш. 23.500963° сх. д. / 49.353233; 23.500963 Drogobych P4230053.JPG У цій непотрібній війні загинуло 3280 українців, серед яких — 12 дрогобичан. Це Анатолій Герцан, Григорій Толстой, Степан Прінда, Василь Микосовський, Володимир Вороняк, Олександр Богонос, Михайло Прухницький, Віктор Пенделяк, Роман Данилків, Валерій Аладьїн, Анатолій Шилов, Дмитро Петров. 31 мешканець Дрогобиччини отримав поранення[6]. Автором пам'ятника «Смуток» є відомий скульптор, викладач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну художнього факультету Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Богдан Гладкий[7].
2000-ліття християнства На куті вулиць Івана Франка, Лесі Українки та Січових Стрільців 49°21′20″ пн. ш. 23°29′51″ сх. д. / 49.355489° пн. ш. 23.497522° сх. д. / 49.355489; 23.497522 Drogobych P7030040.JPG Пам'ятник 2000-ліття християнства встановлено в 2000-му році.
Стіна плачу вулиця Ковальська 49°21′08″ пн. ш. 23°30′25″ сх. д. / 49.352091° пн. ш. 23.507078° сх. д. / 49.352091; 23.507078 P4180011.JPG Пам'ятник дрогобичанам, загиблим в результаті репресій під час Другої світової війни. Поставлено за радянських часів(1974 рік)[8]. Таким чином комуністична влада нібито віддавала шану дрогобичанам, в першу чергу євреям, винищеним гітлерівцями. Але євреї під час окупації жили в гетто, їм було заборонено ходити центральними вулицями, а знищували їх в Броницькому лісі[9]. Навпроти готелю та ресторану «Європа» справді відбувались розстріли та повішення здебільшого українських повстанців та в меншій мірі поляків, але місце це знаходиться метрів на 50 ближче до площі Ринок[10].
Вічний вогонь На перетині вулиць Івана Франка та Самбірської 49°21′22″ пн. ш. 23°29′48″ сх. д. / 49.355975° пн. ш. 23.496669° сх. д. / 49.355975; 23.496669 Drogobych P6160259.JPG Меморіал пам'яті жертв німецько-радянської війни. Побудований у 1974 році. По ідеї — поховання воїнів Червоної Армії, які загинули, визволяючи місто. Фактично значних боїв за Дрогобич не велося, за винятком кількагодинного зранку 6 серпня 1944 року в районі нафтопереробного заводу[9]. За свідченнями дрогобичан старшого покоління, в цьому місці ховали співробітників підрозділів НКВС-МВС та НКДБ-МДБ-КДБ, які загинули в післявоєнний період в боях з борцями за незалежну Україну. Серед могил траплялися поховання навіть 1953 року[11]. Тому під час будівництва на плитах викарбувані тільки прізвища похованих, але відсутні дати смерті та номери частин, які були до того[10].
В'ячеславу Чорноволу Вулиця Шевченка, перед приміщенням центральної бібліотеки для дорослих, яка носить його ім'я. 49°21′13″ пн. ш. 23°30′00″ сх. д. / 49.353546° пн. ш. 23.499887° сх. д. / 49.353546; 23.499887 Drogobych P5260021.JPG Погруддя Героєві України (звання присвоєно 21 серпня 2000 року), лідерові Народного Руху України Вячеславу Чорноволу було відкрито 5 квітня 2009 року. У відкритті взяли участь Голова Народного Руху України Борис Тарасюк, дружина Вячеслава Максимовича Атена Пашко, сестра В.Чорновола Валентина Чорновіл, лідер фракції «Рух» в Дрогобицькій міськраді Ростислав Стецівка, міська влада та громадськість.Єпископ Самбірсько — Дрогобицької єпархії Української Греко-Католицької Церкви Юліан (Вороновський) благословив громаду та освятив погруддя. З привітальним словом виступив Голова НРУ Борис Тарасюк, Атена Пашко та Валентина Чорновіл[12].
Помаранчевій революції Вулиця 22 січня. Перед будівлею райради та райдержадміністрації Дрогобицького району. 49°21′31″ пн. ш. 23°30′35″ сх. д. / 49.358595° пн. ш. 23.509774° сх. д. / 49.358595; 23.509774 Velyka Gayivka0083.JPG Колона свободи або пам'ятник Помаранчевій революції. Поставлено в листопаді 2005 року в першу річницю події на кошти мешканців Дрогобиччини, зібрані під час революції і не використані в 2004 році.
Григорію Геврику Вулиця Горішня Брама 49°20′57″ пн. ш. 23°29′22″ сх. д. / 49.349115° пн. ш. 23.489459° сх. д. / 49.349115; 23.489459 Drogobych P6190277.JPG Геврик Григорій Федорович народився 30 грудня 1925 року у Дрогобичі у робітничій сім'ї, де був наймолодшим із семи дітей. У 1938 році закінчив 5 класів Дрогобицької початкової школи (тепер Дрогобицька загальнооосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5). На фронті з вересня 1944 у складі кулеметного відділення 330-го гвардійського стрілецького полку, 129-ї гвардійської стрілецької дивізії, 1-ї гвардійської армії, 4-го Українського фронту. Вперше проявив себе у боях у горах Чехії — у Буковсько. 7-8.10.1944 р. — бої за Карпатський перевал, після яких 23 жовтня Геврик був нагороджений Орденом Слави III ступеня. 20 грудня 1944 року нагороджений Орденом Слави II ступеня. 20-22 грудня 1944 року — делегат І обласного селянського з'їзду у Дрогобичі від 4 Українського фронту. 8 лютого 1945 року — у лісі біля Липниці Вєлької вивів із оточення 10 людей і виніс кулемет. 23 лютого 1945 року — клопотання командира 330 ГвСП полковника Кантарія про присвоєння звання Героя СРСР Григорію Геврику, 8.05.1945 р. — командувача І Гв. Армії А. Гречка. 29.03.1945 р. — загинув у бою біля м. Фрідштадт (тепер Польща), за іншими даними — біля Карвіна (Чехія), похований біля станції Прухна. 1952 р. — перепохований у м. Бєльсько-Бяла (Польща). 29.06.1945 р. — присвоєно звання Героя СРСР із врученням ордена Леніна, посмертно, і медалі «Золота Зірка». У 1970 р. у Дрогобичі споруджено пам'ятник.[13]. Серед дрогобичан старшого покоління ще з радянських часів популярна версія, що Геврик до мобілізації в Червону Армію був членом ОУН-УПА та добровольцем дивізії «Галичина»[14],[15].
Григорію Геврику Вулиця Зварицька. Перед будівлею школи № 5. Drogobych P6190284.JPG Бюст Григорія Геврика перед школою № 5, в якій до 1941 року він вчився і яка в післявоєнні радянські часи носила його ім'я. Встановлений 1970 року. Скульптори Валентин Подольський, Валентин Борисенко.[16]
Івану Васильєву Спочатку поставлено на площі Ринок біля ратуші навпроти центральної аптеки. За незалежної України перенесено до Вічного вогню. 49°21′22″ пн. ш. 23°29′49″ сх. д. / 49.356013° пн. ш. 23.496808° сх. д. / 49.356013; 23.496808 Drogobych P6160257.JPG Член Військової ради 1-ї гвардійської армії генерал-майор Іван Васильович Васильєв загинув 11 серпня 1944 недалеко від села Кринтята. За офіційною версією — з метою оволодіння населеним пунктом на річці Стрий, але не згадується, проти кого. Нема даних і у відповідній статті російської Вікіпедії. За неофіційними даними — в бою проти ОУН-УПА. Пам'ятник встановлено 13 серпня 1944 року[17]. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії генерал-майору Васильєву Івану Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.[18].
Меморіал «Тюрма на Стрийській» На подвір'ї Дрогобицького педуніверситету по вулиці Стрийській, 3 49°21′09″ пн. ш. 23°30′46″ сх. д. / 49.352368° пн. ш. 23.512794° сх. д. / 49.352368; 23.512794 Drogobych P1010090.JPG Меморіал «Тюрма на Стрийській» відкрито 12 липня 2012 року.[19][20][21][22][23] Розпочато роботи по створенню експозиції в приміщеннях університету.[24]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мистецька сторінка присвячена творчості Євгена Безніско та Теодозії Бриж
  2. Євген БЕЗНІСКО
  3. Євген Безніско: штрихи до творчого портрету
  4. Відкрито пам'ятник Степану Бандері — Укрінформ
  5. Костел св. Бартоломея в Дрогобичі
  6. Афганський слід на скрижалях нашої пам'яті. Дрогобицький портал
  7. Галицьке слово
  8. Мандруємо Україною
  9. а б Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  10. а б Стаття «„Ідея і чин!“ — основа гідності нації», дрогобицька інтернет-газета «Майдан» за 27.06.2011
  11. «Яких „визволителів“ ушанували Микола Гук і дрогобицькі комуністи?»
  12. У Дрогобичі відкрили погруддя В'ячеславу Чорноволу- Національний Альянс
  13. Григорій Геврик — невідомий герой Дрогобича — Дрогобич Інфо
  14. Геврик Григорий Фёдорович — Warheroes.ru
  15. Вісті комбатанта — про дещо маловідоме відносно дивізії «Галичина»
  16. Богуславский Г. Вечным сынам Отчизны. Памятники Великой Отечественной войны. — М. : Советская Россия, 1975.
  17. «Яких „визволителів“ ушанували Микола Гук і Дрогобицькі комуністи?»
  18. Іван Васильович Васильєв: біографія
  19. У Дрогобичі освячено меморіал жертвам НКВД «Тюрма на Стрийській»
  20. Стаття «"Тюрму на Стрийській" відкрито» на сайті ДрогобичІнфо
  21. Відео «Меморіал Тюрма на Стрийській - О. Тарас Гарасимчук.mp4» на youtube
  22. Слово Вл. Ярослава (Приріза) під час церемонії відкриття Меморіалу «Тюрма на Стрийській» на сайті УГКЦ
  23. У Дрогобичі відкрили Меморіал «Тюрма на Стрийській» на сайті novostimira.com
  24. Стаття «У Дрогобицькому меморіалі «Тюрма на Стрийській” облаштують музей» на сайті lviv.tv

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]