Попелюшка (мультфільм, 1950)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попелюшка
Cinderella
Попелюшка постер f0 0.jpg
Режисер Клайд Джеронімі, Гемілтон Луск, Вілфред Джексон
Автор сценарію Кен Андерсон, Перс Пірс, Гомер Брайтмен, Вінстон Гіблер, Білл Піт, Ердманн Пенер, Гаррі Рівз, Джої Рінальді, Тед Сірз
Композитор Пол Дж. Сміт, Олівер Волес
Студія Disney
Країна Flag of the United States.svg США
Тривалість 74 хв.
Рік 1950
Бюджет 2,5 $ мільйона

«Попелю́шка» (англ. «Cinderella») — мультфільм студії Дісней, створений за мотивами казки Шарля Перро Попелюшка. Після прем'єри, що відбулась в 1950 році, фільм допрацьовувався і знову випускався на екрани кожні сім-вісім років.

Сюжет[ред. | ред. код]

Попелюшка — бідна сирітка, у якої в ранньому дитинстві померла мати, а потім і батько, залишивши її під опікою злої мачухи. Мачуха і її дві розпещені і негарні доньки — Дрізелла й Анастасія змушують важко працювати бідолашну з ранку до ночі. Тим часом Король королівства вирішує влаштувати бал з нагоди повернення з чужини свого сина Принца — сподіваючись, що син зрештою одружиться і подарує старому Королю маленьких онуків. Попелюшка так прагне потрапити на королівський бал, але зведені сестри і мачуха не хочуть цього і роблять все можливе щоб завадити їй. На допомогу бідолазі приходить Добра фея. Силою чарівництва вона наділяє Попелюшку розкішною каретою, чудесною сукнею і незвичайними кришталевими черевичками. Принц відразу закохується у чарівну незнайомку, а вона в нього. Але ніщо не вічне на Землі, і це чарівництво буде діяти лише до опівночі… Попелюшка мусить повернутись інакше все вмить стане таким, як і було — карета — гарбузом, лакей — собакою, візниця — конем, коні — мишами, а гарна сукня — лахміттям… Принц хоче будь-що знайти чарівну незнайомку, яка утікаючи загубила на сходах свій кришталевий черевичок. Король видає наказ будь-що розшукати дівчину, що загубила черевичок. Приміряти черевичок може будь-яка незаміжня дівчина їхнього королівства. Дрізелла й Анастасія сподіваються, що одній з них пощастить одіти черевичок, а нещасну Попелюшку мачуха замикає на ключ у її кімнаті. Але добрі друзі Попелюшки — мишенята — Жак і Гас відбирають хитрістю ключ у мачухи і допомагають Попелюшці вийти. Коли черевичок не підійшов жодній із дочок вдови посланці Короля збираються вже їхати їх зупиняє Попелюшка, що бажає теж приміряти черевичок. Щоб завадити це зробити мачуха підставляє ціпок під ногу слуги і той перечепившись розбиває кришталевий черевичок. Герцог й інші посланці засмучені, але Попелюшка їх заспокоює і говорить, що у неї є другий черевичок — такий самий і показує його на превелике здивування мачухи… Закінчується мультфільм весіллям головних героїв — Попелюшки і Принца і словами: «і жили вони довго і щасливо».

Виробництво[ред. | ред. код]

Випущена на стику початкових робіт Діснея 1930 рр. і більш класичних форм малюнка в 1940 рр., «Попелюшка» була прийнята критиками менш захоплено. «Попелюшка» була першим мультфільмом, випущеним після Другої світової війни («Бембі», 1942). Друга світова війна і, як наслідок, зниження прокату, змусили Діснея випустити ряд недорогих фільмів, таких як «Проспівай мені пісню» та «Забавні речі» протягом 1940 рр. Мультфільм отримав приз «Золотий ведмідь» на Берлінському кінофестивалі в 1951 році. Волт Дісней за мультфільм отримав спеціальну премію на Канському кінофестивалі в 1950 році. У мультфільму є сіквели — «Попелюшка 2: Мрії збуваються», випущений в 2002 році у і «Попелюшка 3: Злі чари», випущений у лютому 2007.

Фільм озвучували дев'ять акторів і актрис, а крім них над картиною працювали більш шістдесяти чоловік. Серед них художники-мультиплікатори, просто художники, письменники, композитори і багато інших фахівців. І всіма ними керував сам Волт Дісней. Багато сил пішло на експерименти з новою технікою мультиплікації, створення образів з об'ємними формами й пошук нових виразних засобів.

Український дубляж[ред. | ред. код]

Фільм дубльовано на студії «Le Doyen» на замовлення «Disney Character Voices International» у 2012 році.[1]

  • Переклад тексту та пісень — Роман Кисельов
  • Режисер дубляжу — Ольга Чернілевська
  • Музичний керівник — Тетяна Піроженко
  • Творчий консультант — Aleksandra Sadowska

Ролі дублювали:

  • Вікторія Івасишина — Попелюшка
  • Василь Левицький — Принц
  • Валентина Гришокіна — леді Тремейн
  • Василь Мазур — Король
  • Володимир Ніколаєнко — Герцог
  • Марина Кукліна — Анастасія
  • Віталіна Біблів — Дрізелла
  • Валентина Яременко — Хрещена фея
  • Сергій Солопай — Ґас
  • Ігор Тимошенко — Жак

А також: Олена Узлюк, Михайло Войчук, Валентина Лонська, Катіко Пурцеладзе, Тетяна Піроженко, Сергій Юрченко, Володимир Трач, Михайло Мальцев та інші.

Саундтреки:

Назва англійською Назва українською
"Cinderella" (Main Title) "Попелюшка"
"A Dream Is a Wish Your Heart Makes" "Мій сон - це мої бажання"
"Oh, Sing Sweet Nightingale" "О, соловейку мій, заспівай мені"
"The Work Song" "До роботи, Попелюшко!"
"Bibbidi-Bobbidi-Boo" "Бібіді-Бобіді-Бу"
"So This Is Love" "Моя любов"

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Казка про Попелюшку, як і історія Красуні і Чудовиська існує майже в кожній світовій культурі. Найбільш рання відома версія — китайська — дев'яте сторіччя. Діснеївська версія Попелюшки була заснована на казці французького автора Шарля Перро.
  • Коротку версію мультфільму створив сам Волт Дісней ще в 1922 році.
  • Прототипом для Попелюшки стала актриса Інгрід Бергман.
  • Ключ до успіху Попелюшки повинен був лежати в поєднанні знаменитої, отшліфованой часом історії, з дотепністю і веселістю, які освіжили б казку й адаптували її до сучасної аудиторії. Сьогодні важко в це повірити, але Попелюшка була для Диснея великим ризиком, — якби він зазнав невдачі з нею, студія, імовірно, припинила б фінансування повнометражних фільмів. Але фільм мав успіх і вже за перший випуск зібрав $ 4 000 000, чим підняв фінансове становище студії до найвищого рівня з 1938 р.
  • Волт Дісней знизив ризик у роботі над Попелюшкою до мінімуму. Не повинно було бути жодної двозначності, жодного «неправильного повороту», який міг би знизити дохід від фільму. Перш ніж починати нескінченні (і дорогі) експерименти над структурою історії й природніми рухами героїв, Дісней вирішив використовувати живих акторів для створення більшості кадрів. Зняті плівки були максимально вивчені, а основні рухи ретельно відстежені.
  • Попелюшка і Люцифер входять в кухню. На стіні зліва поряд з дверима нічого немає. Коли показують цю стіну знову, на ній з'являються дзвіночки, підведені мотузочками в кімнати мачухи та сестер.
  • Один з неповторних артистичних прийомів у Попелюшці — складне колірне моделювання фільму Клода Коаца і Мері Блаїр. Для створення фонів були використані в значній мірі холодні кольори, і в контрасті з ними герої здаються ще більш яскравими і живими. (Цей же прийом був використаний для створення «Покахонтас» (1995) Майклом Гіаїмо).
  • Після того, як черевичок розбився, Попелюшка запропонувала замінити її тією, яка була у неї у фартусі й надягла другий черевичок на ту ж ногу, на яку збиралася надягти перший.
  • Якщо придивитися, то можна помітити цікаву деталь — мачуха Попелюшки дуже схожа зовні на Маліфісент — злу чаклунку з «Сплячої красуні».
  • На ковдрі Попелюшки є пара латок. Коли пташки заправляють її постіль, латочки зникають.
  • Під час розмови між Королем та Герцогом на балу, Герцог всіляко грає з моноклем, в основному наче з йо-йо.
  • На самому початку нам показують вежу, в якій живе Попелюшка. Рослинність є тільки праворуч від окна. Вот прокидаються пташки і вибираються зі своїх гніздечок. Разом із пташками з'являється і буйна зелень над вікном.
  • У своїй творчості Уолт Дісней часто звертався до європейської культури, вважаючи її найкращим джерелом для свого натхнення. Прекрасні анімаційні фільми студії Disney «Білосніжка і семеро гномів», «Піноккіо», «Русалонька» та інші підтверджують це. Однак мало хто знає, що вперше Уолт Дісней використовував сюжет казки «Попелюшка» в далекому 1922 році в однойменній короткометражці.
  • В процесі створення «Попелюшки» автори сміливо застосовували нові для того часу технічні прийоми. Для більшої правдоподібності руху і пластики персонажів використовувалася техніка Live Action — живих акторів знімали на кіноплівку, а потім обрисовували. Майже 90% картини було створено із застосуванням цієї технології.
  • Ілен Вудс, що подарувала голос головній героїні анімаційного фільму, працювала в ті роки на радіо і анітрохи не здивувалася, коли друзі композитори попросили її взяти участь в записі своїх нових пісень. Вона заспівала «Так, це любов», «У серці народжуються ваші мрії» та «Біббіді-БаббідіБу». Ні слова не кажучи Ілен, друзі передали плівки в офіс Disney, де на той момент знаходилися запису більше 300 здобувачок. Прослухавши матеріал, Уолт Дісней відразу вирішив, що знайшов голос, яким повинна говорити і співати його головна героїня, і зв'язався з Ілен. Можна тільки здогадуватися, який захват охопив 19-річну дівчину, коли вона дізналася, що історія Попелюшки можлива не тільки в книгах та кіно, але і в житті! Ілен з радістю погодилася на пропозицію студії.
  • Для створення музичного оформлення до «Попелюшку» Волт Дісней звернувся до джазових музикантів з 28-ої вулиці Нью-Йорка. Цей експеримент вийшов настільки вдалим, що Уолт вирішив відкрити власну звукозаписну компанію, першим релізом якої став саундтрек до казкової історії про Попелюшку.
  • Попелюшка по праву займає одне з найпочесніших місць серед Принцес Disney. Вона не була народжена в королівській родині, і свого роду визнанням і подарунком для цієї скромної дівчини став Палац Попелюшки, збудований в самому центрі парку Walt Disney World у Флориді. Це найбільший, і, мабуть, найкрасивіший з усіх палаців в парках Disney. Вечорами, після заходу сонця, Замок Попелюшки спалахує мільйонами вогнів на радість відвідувачів.
  • Восени 2012 року одна з найулюбленіших Принцес Disney знову опинилася в центрі загальної уваги. У Платиновій колекції Disney вийшло нове видання класичного анімаційного фільму «Попелюшка» на DVD і вперше на Blu-ray.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Попелюшка / Cinderella Ukrainian Voice Cast. WILLDUBGURU (fr). Процитовано 2019-04-30. 

Джерела[ред. | ред. код]