Прекрасний новий світ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Прекрасний новий світ»
BraveNewWorld FirstEdition.jpg
Обкладинка першого видання.
Автор Олдос Гакслі
Назва мовою оригіналу Brave New World
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Видавництво Велика Британія Велика Британія: Chatto & Windus
Україна Україна: журнал «Всесвіт»
Публікація 1932
Публікація
українською
1994
Переклад Сергій Макаренко

Wikiquote-logo.svg Прекрасний новий світ у Вікіцитатах

«Прекра́сний нови́й світ» або «Який чудесний світ новий!»; (англ. Brave new world) — роман-антиутопія (утопія) англійського письменника Олдоса Гакслі (англ. Aldous Huxley).

Роман побачив світ 1932 року. Дія твору відбувається у вигаданому суспільстві 632 року «Фордівської Ери». Автор, онук видатного біолога Томаса Генрі Гакслі, побудував світ свого роману, вклавши в нього своє ставлення до сучасного йому американського суспільства, заснованого на принципах доцільності і надмірного споживання.

Номер 23 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

Суспільство року 632-го гармонійне, щасливе, гуманне й засноване на досягненнях науки й техніки. Людей вирощують у пробірках, ретельно відбираючи генетичний матеріал для створення як працівників полів і заводів, так і керівників держави. Шляхом генетики та виховання у людей формують повне сприйняття призначеного для них статусу в суспільстві. У суспільстві панує абсолютна сексуальна свобода — кожен належить всім однаково, от лише народжувати дітей не можна, але нікому таке й на думку б не спало. Сім'ї, звісно, немає, тож немає дурних сімейних свар.

Отже маємо штучно створену гармонію для людини та суспільства. За наявності хоча б мінімального дискомфорту особа мусить прийняти сому — наркотик щастя без побічних ефектів на ранок. Є щастя та немає свободи, свободи вибору, свободи думки.

І ось у цей прекрасний новий світ потрапляє дикун…

Назва роману[ред.ред. код]

Роман друкувався в українському перекладі у журналі «Всесвіт» у 1994 році під назвою «Прекрасний новий світ».

Назву роману дуже важко перекласти, зберігаючи багатозначність англійського слова brave — сміливий, чудовий, славний, дивовижний тощо.

Сама ж назва взята із Шекспірівської «Бурі», в якій Міранда, яка раніше із усіх людей бачила лише потворного Калібана, виголошує:

O wonder!
How many goodly creatures are there here!
How beautious mankind is!
O brave new world: That has such people in't!
О диво!
Які вродливі я створіння бачу!
Яке прекрасне це поріддя людське!
Який чудесний світ новий оцей,
Де отакі є люди![2]

Сюжет[ред.ред. код]

Події роману розгортаються в Лондоні в далекому майбутньому (в 26 столітті християнської ери, а саме в 2541 році). Люди на всій Землі живуть в єдиній державі, суспільство якого є споживацьким. Відраховується нове літочислення — Ера Т — з появи Форда Т. Споживання — культ, символом споживацького бога є Генрі Форд, а замість хреста люди «осяяли себе знаком Т».

Згідно з сюжетом, люди не народжуються традиційним шляхом, а вирощуються в бутлях на спеціальних заводах — інкубаторах. На стадії розвитку ембріона вони поділяються на п'ять каст, які розрізняються розумовими і фізичними здібностями — від «альф», які володіють максимальним розвитком, до найбільш примітивних «Епсілон». Люди нижчих каст вирощуються із застосуванням методу бокановскізаціі (брунькування зиготи з метою її багаторазового розподілу і отримання однояйцевих близнюків). Для підтримки кастової системи суспільства за допомогою гіпнопедії людям прищеплюється гордість за приналежність до своєї касти, повагу по відношенню до вищої касти і презирство до нижчих каст, а також цінності суспільства та основи поведінки в ньому. З огляду на технічний розвиток суспільства значна частина робіт може бути виконана машинами і передається людям лише для того, щоб зайняти їх вільний час. Більшість психологічних проблем люди вирішують за допомогою нешкідливого наркотику — соми. Також люди часто висловлюються рекламними слоганами і гіпнопедичесьими установками, наприклад: «Соми грам — і нема драм!», «Краще нове купити, ніж старе лагодити», «Чистота — запорука благофордія», "А, бе, це, вітамін Д — жир в тріскової печінки, а тріска в воді ".

Інституту шлюбу в описаному в романі суспільстві не існує, і, більш того, сама наявність постійного статевого партнера вважається непристойною, а слова «батько» і «мати» вважаються брутальною лайкою (причому якщо ще слову «батько» надають відтінок гумору і поблажливості, то «мати», в зв'язку з штучним вирощуванням в бутлях, чи не найбрудніша лайка). Книга описує життя різних людей, які не можуть вписатися в це суспільство.

Героїня роману Ленайна Краун — медсестра, яка працює на конвеєрі виробництва людей, член касти бета (плюс або мінус, не сказано). Вона у стосунках з Генрі Фостером. Але її подруга Фанні Краун наполягає на тому, щоб Ленайна дотримувалася порядку речей і була з іншими чоловіками. Ленайна визнає, що їй сподобався Бернард Маркс.

Бернард Маркс — альфа плюс, фахівець з гіпнопедії, що відрізняється від людей своєї касти і ззовні, і психологічно: низький зріст, замкнутий і більшу частину часу проводить один, через це володіє поганою репутацією. Про нього ходять чутки, що «коли він був в колбі, то хтось помилився — подумав, що він гамма, і влив йому спирту в кровозамінники. Тому він і щуплий на вигляд». Дружить з Гельмгольцом Уотсоном — лектором-викладачем на інститутській кафедрі творчості, з яким його об'єднує єдина спільна риса — усвідомлення своєї індивідуальності.

Ленайна і Бернард летять на вихідні в індіанську резервацію, де зустрічають Джона, якого називають Дикуном, — білого юнака, народженого природним шляхом; він син директора виховного центру, де вони обидва працюють, і Лінди, яка тепер опустилася до алкоголічки, яку зневажають всі індіанці, хоча колись вона була бетою мінус з виховного центру. Лінду і Джона перевозять в Лондон, де Джон стає сенсацією серед вищого суспільства, а Лінду поміщають в лікарню, де вона залишок життя віддає сомовідпочинку і згодом вмирає.

Джон, закоханий в Ленайну, важко переносить смерть матері. Юнак любить Ленайну недоречною в суспільстві, піднесеною любов'ю, не сміючи зізнатися їй, «покірний обітницям, які ніколи не прозвучали». Вона щиро дивується — тим більше, що подруги запитують її, який з Дикуна коханець. Ленайна пробує спокусити Джона, але він називає її повією і тікає.

Психічний зрив Джона посилюється ще більше через смерть матері, він намагається пояснити працівникам з нижчої касти «дельта» такі поняття, як краса, смерть, свобода. Йому намагаються допомогти Гельмгольц і Бернард, в результаті чого всіх трьох заарештовують.

У кабінеті Головнокомандувача Західної Європи Мустафи Монда — одного з десяти, що представляють реальну владу в світі, — відбувається довга розмова. Монд відверто визнає свої сумніви з приводу «загального щастя суспільства», тим більше, що він сам був колись обдарованим фізиком. У цьому суспільстві фактично під забороною є наука, мистецтво, релігія. Один із захисників і глашатаїв антиутопії стає, по суті, рупором для викладу авторських поглядів на релігію і економічний устрій суспільства.

В результаті Бернарда відправляють на заслання до Ісландії, а Гельмгольца — на Фолклендські острови. Монд при цьому додає: «Я майже заздрю ​​вам, ви опинитеся серед найцікавіших людей, у яких індивідуальність розвинулася до того, що вони стали непридатні для життя в суспільстві». А Джон стає відлюдником в покинутій вежі. Щоб забути Ленайну, він поводиться неприйнятно по мірках гедоністичного суспільства, де «виховання робить всіх не те що жалюгідними, а вкрай гидкими». Наприклад, він влаштовує самобичування, свідком чого мимоволі стає репортер. Джон стає сенсацією — вже вдруге. Побачивши Ленайну, яка прилетіла, він зривається, б'є її батогом, називаючи блудницею, в результаті чого у натовпу роззяв, під впливом незмінного соми, починається масова оргія чуттєвості. Прийшовши до тями, Джон, який не зумів «вибрати між двома видами божевілля», закінчує життя самогубством.

Кастова система суспільства[ред.ред. код]

Поділ на касти відбувається ще до народження. Вирощуванням людей займається Інкубатор. Уже в бутлях зародків ділять на касти і прищеплюють певні схильності до одного роду діяльності і, навпаки, відразу до іншого. У хіміків формують стійкість до свинцю, каустичної соді, смол, хлору. Гірникам прищеплюють любов до тепла. Нижчим кастам прищеплюють відразу до книжок і нелюбов до природи (гуляючи на природі, люди нічого не споживають — замість цього було вирішено прищеплювати любов до заміських видів спорту).

У процесі виховання людям прищеплюють любов до власної касти, повагу до вищих та зневагу до нижчих каст.

Вищі касти:[ред.ред. код]

Альфа — ходять в одязі сірого кольору. Найбільш інтелектуально розвинені, вищі на зріст за представників інших каст. Виконують висококваліфіковану роботу. Управлінці, лікарі, викладачі.

Бета — ходять в червоному. Медсестри, молодший персонал інкубатора.

Генетичний матеріал нижчих каст беруть у собі подібних. Після запліднення зародки проходять спеціальну обробку, в результаті якої одна зигота брунькується до 96 разів. Це створює стандартних людей. «Дев'яносто шість тотожних близнят, які працюють на дев'яноста шести тотожних верстатах». Потім зародкам значно знижують подачу кисню, через що знижується розумово-тілесний рівень. Нижчі касти нижчі на зріст та мають знижений інтелект.

Гамма — ходять в зеленому. Робочі спеціальності, які не вимагають великого інтелекту.

Дельта — ходять в хакі.

Епсілон — ходять в чорному. Мавпоподібні напівкретини, як їх описує сам автор. Не вміють читати і писати. Ліфтери, некваліфіковані робітники.

Імена та алюзії[ред.ред. код]

Певну кількість імен в Світовій Державі, які належать до вирощених в бутлях громадян, можна пов'язати з політичними і культурними постатями, які зробили великий внесок в бюрократичні, економічні та технологічні системи часів Хакслі, а також, імовірно, і в ці ж системи «Дивного нового світу»:

Повернення в прекрасний новий світ[ред.ред. код]

Повернення в прекрасний новий світ
Оригінал Brave New World Revisited
Жанр антиутопічний роман[d], секс фарс[d] і пародія
Автор Олдос Гакслі
Мова англійська
Виданий 1958
Окреме видання 1958
Видавництво Harper & Brothers
ISBN-10: 2-266-02310-1
Нагороди

У 1958 році, через майже 30 років після виходу першої книги, Хакслі публікує її нехудожнє продовження: «Повернення в прекрасний новий світ», в якому він міркує, наскільки наблизився або віддалився наш світ від описаного в романі 27-річної давності. О. Хакслі приходить до висновку, що ми рухаємося до концепції «прекрасного світу» набагато швидше, ніж він припускав.

У книзі він аналізує, чому це відбувається, наприклад, перенаселеність (з моменту написання першої книги, населення планети збільшилося на 800 мільйонів) може привести до утворення тоталітарного режиму. Не меншу роль він приділяє наркотикам і підсвідомому впливу, порівнює способи пропаганди Геббельса і сучасні способи «промивання мізків» через телебачення.

«Повернення в чудовий новий світ» є твором, у якому описані міркування автора, а не романом, як перша частина. Також вплив справила індуїстська Веданта, до якої він звернувся в 1939 році.

В останньому розділі книги Хакслі пропонує заходи, які, на його думку, зможуть запобігти переходу демократії до тоталітаризму, описаного в «Прекрасному новому світі». Саме ці ідеї лягають в основу його останнього роману — «Острів».

Переклад українською[ред.ред. код]

  • Олдос Гакслі. Прекрасний новий світ. Переклад з англійської: Сергій Маренко; малюнки: Олег Блащук. Всесвіт, 1994, № 5-6 — с.64-119; № 7 — с.96-135
  • Олдос Гакслі. Який чудесний світ новий!. Переклад з англійської: Віктор Морозов; малюнки: Студія DVOIKA. Львів: ВСЛ. 2016. 368 стор. ISBN 978-617-679-333-5

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]