Карпи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карпи
Розселення і кількість
Ареал Україна, Румунія
Згас по III ст. н. е.
Раса Європеоїдна
Близькі народи даки
Релігія Язичництво

Карпи — слов'янське[1], ранньоісторичне дакійське[1] плем'я, що мешкало в горах Карпати в останніх сторіччях до нашої ери[1] над горішнім Прутом та Дністром[1]. Згідно з римськими хроніками I сторіччя, у горах Карпати жив народ карпів, споріднених з албанцями. «Карп-Ат» означало «Гори Карпів». Ймовірно від назви племені «карпи» надано пізніше назву горам Карпати.

У II ст. нашої ери карпи розселилися на долішньому Дунаї, де воювали проти Римської імперії; у кінці III ст. н. е. переможені карпи змушені були переселитися у південну Панонію[1].

Також назва Карпати ймовірно походить від албанського «karpë» (камінь), а дакійське могло означати «гора». Або від кельтського слова «Kar» або «Karn», що означало «камінь» або «купу каміння». Давнє польське слово «karpa» означає «значні нерівності», «підводне каміння», «значні стовбури», або «коріння». Від можливого дакійського значення — «гори», може походити і назва племені — «карпи» — «ті, хто живуть в горах».

А тим часом, як в степах панували оті кочовничі та на пів-кочовничі народи іранського коріння, в краях гірських, карпатських бачимо інший гурт народів, тракійського коріння (до них належать теперішні Волохи-Молдовани). З тих народів згадаємо: Бесів «під Карпатськими горами», десь на верхів'ях Дністра й Сяну; Койстобоків — на полудневому згір'ї Карпат, і Карпів — коло Дністра й Прута. Сі тракійські народи були дуже войовничі, любили полюванє, були великі п'яниці і славні були своїми співами. Про тракійців оповідали, що вони навіть закони укладали в піснях, щоб легче було пам'ятати. Вірили вони, що душа несмертельна (сього не було тоді й у освіченіших Греків)[2]

Дослідження історії карпів вів Шараневич, Грушевський Михайло, Браун, І. Нестор, Шафарик, Забєлін, Богуславський, Любор Нідерле[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е стор. 976, том 3, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1994 р. ISBN 5-7707-4052-3
  2. М. Аркас — «Історія України-Русі». 1908 р. (том 1)

Джерела[ред.ред. код]