Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії

Список імператорів Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Про правителів Росії до та після Імператорів Всеросійських — див. Правителі Росії
Герб Російської імперії
Корона та скіпетр Імператорів Всеросійських

Імпера́тор Всеросі́йський — титул правителів Російської імперії з 22 жовтня 1721 року (коли титул було прийнято Петром І) і до 2 березня 1917 року (коли Імператор Микола ІІ відрікся від престолу в ході Лютневої революції[к 1]). Офіційно Петро I прийняв титул Імператора на прохання Сенату Російської імперії у зв'язку з перемогою у Північній війні[1]. Більшість дослідників вважають це адаптацією під європейську систему титулатур[2].

До прийняття нового титулу правителі Росії (Московського князівства) іменувалися царями (зокрема, батько і дід Петра І Олексій Михайлович та Михайло Федорович відповідно). Усі російські імператори належать до імператорського дому Романових. Династія Романових на престолі закінчилася після смерті доньки Петра I Єлизавети Петрівни, а її наступники були представниками династії Гольштейн-Готторп-Романових[к 2].

Нижче наведено усіх 14 Імператорів Російської імперії, зокрема й тих, що правили номінально (наприклад, Іван VI)[3]. Найменше — шість місяців — правив Петро III, а найбільше — 34 роки — його дружина Катерина ІІ. Серед імператорів є чотири жінки (Катерина І, Анна Іванівна, Єлизавета Петрівна та Катерина ІІ). П'ята — Анна Леопольдівна — не була імператрицею, але правила при своєму синові Івану. Катерина ІІ була останньою жінкою-імператором, бо її син Павло І прийняв закон, за яким престол успадковувався лише по чоловічій лінії за порядком старшинства.

Повний титул Імператора Всеросійського

Повний титул Імператора Всеросійського мовою оригіналу

Greater Coat of Arms of the Russian Empire 1700x1767 pix Igor Barbe 2006.jpg

Божіею поспѣшествующею милостію, Мы, ΝΝ, Императоръ и Самодержецъ Всероссійскій, Московскій, Кіевскій, Владимірскій, Новгородскій; Царь Казанскій, Царь Астраханскій, Царь Польскій, Царь Сибирскій, Царь Херсониса Таврическаго, Царь Грузинскій; Государь Псковскій и Великій Князь Смоленскій, Литовскій, Волынскій, Подольскій и Финляндскій; Князь Эстляндскій, Лифляндскій, Курляндскій и Семигальскій, Самогитскій, Бѣлостокскій, Корельскій, Тверскій, Югорскій, Пермскій, Вятскій, Болгарскій и иныхъ; Государь и Великій Князь Новагорода низовскія земли, Черниговскій, Рязанскій, Полотскій, Ростовскій, Ярославскій, Бѣлозерскій, Удорскій, Обдорскій, Кондійскій, Витебскій, Мстиславскій и всея сѣверныя страны Повелитель; и Государь Иверскія, Карталинскія и Кабардинскія земли и области Арменскія; Черкасскихъ и Горскихъ Князей и иныхъ Наслѣдный Государь и Обладатель; Государь Туркестанскій; Наслѣдникъ Норвежскій, Герцогъ Шлезвигъ-Голстинскій, Стормарнскій, Дитмарсенскій и Ольденбургскій и прочая, и прочая, и прочая.

Імператори Російської імперії[ред.ред. код]

№ п/п Ім'я та
роки життя
Портрет Роки правління Родинні зв'язки з іншими Імператорами Коротка характеристика правителя
1
Петро I Олексійович
(Романови; 16721725)
Peter de Grote.jpg 16961725 Перший Імператор Всеросійський. Син царя Олексія Михайловича Отримав титул Імператора 1721 року. До того 25 років носив титул цар. Провів численні реформи у державі, спрямовані на її європеїзацію. За правління Петра I Росія виграла Північну війну та приєднала великі території.
2
Катерина І
(Скавронські; 16841727)
Catherine I of Russia by Nattier.jpg 17251727 Дружина Петра І Продовжувала політичний курс свого чоловіка; реального впливу не мала. Фактичним правителем за Катерини І був Олександр Меншиков. За її правління була створена Верховна таємна рада, внаслідок чого різко впав вплив Сенату. Економічне становище країни в той час було доволі складним, а реформи майже не проводилися.
3
Петро II Олексійович
(Романови; 17151730)
Peter II by anonymous (1800s, Hermitage).jpg 17271730 Онук Петра І Реальної влади майже не мав. У першій половині свого правління продовжував курс попередніх правителів, перебуваючи під впливом Олександра Меншикова. Однак згодом останній втратив вплив, який перейшов до князів Долгорукових. У цей час держава почала відходити від політики Петра I. Москві було повернуто статус столиці Російської імперії; деякі реформи діда імператор під впливом роду Долгорукових скасував.
4
Анна Іванівна
(Романови; 16931740)
Louis Caravaque, Portrait of Empress Anna Ioannovna (1730).jpg 17301740 Племінниця Петра І, донька Івана V Повернула столицю в Санкт-Петербург. Державними справами не цікавилася, її правління отримало назву «біронівщина» за іменем фаворита Анни Бірона. В загальному продовжувався геополітичний курс Петра I, хоча збільшувалося засилля іноземців, зокрема німців. Розширювалася влада дворянства.
5
Іван VI Антонович
(Вельфи; 17401764)
Ivan6russia1740.jpg 17401741 Правнук Івана V (тобто, правнучатий племінник Петра І) Коли Іван вступив на престол, йому не було навіть одного року. Його мати Анна Леопольдівна продовжувала політику попередніх правителів. Івана Антоновича скинули з престолу внаслідок палацового перевороту, організованого Єлизаветою Петрівною. Колишній імператор був заарештований, а 1764 року страчений в ув'язненні.
6
Єлизавета Петрівна
(Романови; 17091762)
Carle Vanloo, Portrait de l’impératrice Élisabeth Petrovna (1760).jpg 17411761 Донька Петра І від Катерини І (Марти Скавронської) Прийшла до влади внаслідок палацового перевороту. Довірила політичні справи фаворитам, зокрема, Олексію Розумовському. Становище Гетьманщини за Єлизавети значно покращилося, був обраний новий гетьман Кирило Розумовський. Продовжувалася збільшуватися влада дворянства.
7
Петро III Федорович
(Гольштейн-Готторпи; 17281762)
Coronation portrait of Peter III of Russia -1761.JPG 17611762 Онук Петра І (син Анни Петрівни). Чоловік Катерини ІІ Був пруссофілом, робив численні поступки Фрідріху II, зокрема підписав Петербурзький мир, за яким Росія виходила із Семирічної війни на вкрай невигідних для неї умовах: поступалася територією, зайнятою російськими військами. Видав Маніфест про вільність дворянства. Припинив переслідування старообрядників, посилив кріпосну залежність селян. Правив недовго, скинутий із престолу дружиною, згодом убитий.
8
Катерина II
(Ангальт-Цербст-Дорнбурґи; 17291796)
Catherine II by F.Rokotov after Roslin (1780s, Hermitage) 2.jpg 17621796 Дружина Петра ІІІ Прийшла до влади внаслідок палацового перевороту, позбавивши влади свого чоловіка Петра. Провела численні реформи, намагалася дотримуватися ідей Просвітництва. Були проведені поділи Речі Посполитої. Росія успішно провела дві війни з Османською імперією (1768–1774 і 1787–1792). За правління Катерини значно погіршилося становище українців — 1775 року ліквідована Нова Січ, скасовано посаду гетьмана, уведена обов'язкова панщина. До Російської імперії приєднані значні території, зокрема Кримське ханство
9
Павло I Петрович
(Гольштейн-Готторпи; 17541801)
Paul i russia.jpg 17961801 Син Катерини ІІ та Петра ІІІ[к 3] Скасував багато реформ матері. Завів суворі порядки у російській армії, намагався ослаблювати позиції дворянства, покращував становище селян (зокрема, видав відомий Маніфест про триденну панщину), посилював цензуру, видав Маніфест про свободу віросповідання католикам і православним у Польщі. Скинутий в результаті останнього російського палацового перевороту.
10
Олександр I Павлович
(Гольштейн-Готторпи; 17771825)
Alexander I by S.Shchukin (1809, Tver).png 18011825 Син Павла І На початку правління проводив ліберальні реформи, розроблені Негласним комітетом; здійснив міністерську реформу. Вів вдалу зовнішню політику, за нього Росія перемогла у війні з Францією; головував на Віденському конгресі і був одним із засновників Священного союзу. В останні роки правління схилявся до консерватизму.
11
Микола I Павлович[к 4]
(Гольштейн-Готторпи; 17961855)
Franz Krüger - Portrait of Emperor Nicholas I - WGA12289.jpg 18251855 Син Павла І, брат Олександра І На початку правління Миколи I було придушено повстання декабристів. Імператор провів централізацію Росії і кодифікацію законодавства, значно посилив цензуру. Був противником будь-яких серйозних змін у політичному житті і стояв на захисті існуючих політичних ладів в Європі. За його правління було придушено Листопадове повстання 1830—1831. 1853 року Російська імперія розпочала невдалу Кримську війну, але Микола до її завершення не дожив.
12
Олександр II Миколайович
(Гольштейн-Готторпи; 18181881)
Alexander II of Russia by N.Lavrov (1868, Museum of Artillery).jpg 18551881 Син Миколи І Провів селянську реформу, внаслідок якої було ліквідовано кріпацтво (за це отримав прізвисько «Визволитель»), а також багато інших реформ, зокрема земську, міську, воєнну та судову. Російська імперія за його правління пережила значне економічне піднесення; була виграна чергова російсько-турецька війна. Під час правління Олександра були видані Валуєвський циркуляр та Емський указ, спрямовані на обмеження вживання української мови поза побутовою сферою. Загинув у результаті терористичного акту, організованою партією «Народна воля».
13
Олександр III Олександрович
(Гольштейн-Готторпи; 18451894)
Shilder AlexanderIII.jpg 18811894 Син Олександра ІІ Провів ряд реформ в системі управління, але загалом його правління було доволі консервативним, були навіть скасовані деякі реформи його батька Олександра ІІ. Вів мирну зовнішню політику (не брав участь у жодній війні, за що в російській дореволюційній історіографії отримав прізвисько «Миротворець»). Уклав франко-російський союз, намагався укріпляти вплив Російської імперії на Балканах.
14
Микола II Олександрович
(Гольштейн-Готторпи; 18681918)
Nicholas II of Russia painted by Earnest Lipgart.jpg 18941917 Син Олександра ІІІ Останній Імператор Всеросійський. Його правління було ознаменоване ростом економічного розвитку Росії, однак розвивався і революційний рух, посилювалося незадоволення у народі; був проведений перший в історії імперії перепис населення. Провів невдалу війну з Японією. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну. В Росії відбулося дві революції (1905–1907 і 1917). Внаслідок останньої відрікся від престолу; 1918 року розстріляний більшовиками. Приєднаний до лику святих Російської православної церкви[4].
Генеалогічне дерево імператорів

Генеалогічне дерево імператорського дому Романових. Відображено лише основні представники.

Знаком Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png позначені імператори та імператриці.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
Милославська
 
 
 
 
 
Олексій Михайлович
 
 
 
 
 
Наталія
Наришкіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Прасковія
Салтикова
 
 
Іван V
 
 
Євдокія
Лопухіна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро I
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Катерина I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл-Леопольд
 
Катерина
Іванівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Анна
Іванівна
 
Наталія
Петрівна
 
Олексій
Петрович
 
Анна
Петрівна
 
Карл
Фрідріх
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Єлизавета
Петрівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Леопольдівна
 
Антон-Ульріх
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро II
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Петро III
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Катерина II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Іван VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Федорівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Павло I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександра Федорівна
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Микола I
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр II
 
Марія Олександрівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Олександр III
 
Марія Федорівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ströhl-Regentenkronen-Fig. 03.png
Микола II


Коментарі[ред.ред. код]

  1. Микола ІІ відрікся від престолу на користь свого брата Михайла Олександровича. І, хоч 3 березня останній склав Маніфест (опубліковано 4 березня), в якому писав, що відмовляється прийняти владу, Михайла Олександровича все ж можна формально вважати останнім Імператором
  2. Якщо Павло I народився не від Петра III, а від коханця Катерини II, то після Катерини на російському престолі Романових взагалі не було, а лише Гольштейн-Готторпи
  3. Ходили чутки, що Павло Петрович насправді був сином одного із численних коханців Катерини ІІ Сергія Салтикова
  4. Після смерті Олександра за порядком старшинства імператором повинен був стати не Микола Павлович, а його старший брат Костянтин Павлович. Той від влади відмовився, склавши 1823 року відповідний маніфест. Утім, після кончини Олександра Костянтина було проголошено його наступником, і члени Державної ради присягнули йому як імператору. Проте Костянтин підтвердив відмову, а влада остаточно перейшла до Миколи Павловича.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Георгий Чулков. Императоры России. — Москва : «Слово», 2003. — 210 с. (рос.)
  • Евгений Анисимов. Женщины на русском престоле. — Санкт-Петербург : «Питер», 2008. — 459 с. — ISBN 978-5-388-00055-2. (рос.)
  • Николай Павленко. Жизнь Замечательных Людей: Петр Первый. — Москва : «Молодая гвардия», 1975. — 384 с. (рос.)
  • Николай Павленко. Жизнь Замечательных Людей: Петр II. — Москва : «Молодая гвардия», 2006. — 281 с. — ISBN 5-235-02886-4. (рос.)
  • Николай Павленко. Жизнь Замечательных Людей: Екатерина Великая. — Москва : «Молодая гвардия», 1999. — 495 с. (рос.)
  • Алексей Песков. Жизнь Замечательных Людей: Павел I. — Москва : «Молодая гвардия», 2000. — 495 с. — ISBN 5-235-02387-0. (рос.)
  • Эдвард Радзинский. Александр II. Жизнь и смерть: документальный роман. — Москва : «АСТ», 2007. — 518 с. — ISBN 5-17-040432-8. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]