Міністерство оборони Естонії

Міністерство оборони Естонії
(Міноборони Естонії)
ест. Kaitseministeerium
Будівля міністерства оборони Естонії
Загальна інформація
Країна	Естонія
Дата створення	1918 рік
Попередні відомства	Міноборони Естонської РСР
Керівництво діяльністю здійснює	Президент Естонії
Керівне відомство	Уряд Естонії
Штаб-квартира	Таллінн, вулиця Сакала,1 59°25′57″ пн. ш. 24°45′02″ сх. д.
Відповідальний міністр	Юрі Луік
Ключовий документ	Положення «Про Міністерство оборони Естонії»
kaitseministeerium.ee

Естонія
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Естонії
Правова система Правова система Декларація незалежності Конституція Права людини
Глава держави Президент Алар Каріс
Виконавча влада Уряд Прем'єр-міністр (список) Кая Каллас
Законодавча влада Парламент Президент: Хенн Пиллуаас
Судова влада Верховний суд Канцлер юстиції
Вибори Парламентські: 1999 2003 2007 2011 2015 2019 Президентські: 2011 2016 Європейські: 2004 2009 2014 2019 Політичні партії
Адміністративний поділ Повіти Муніципалітети
Міжнародні відносини Міжнародні організації Міністерство закордонних справ Міністр (список) Свен Міксер Посольства: іноземні власні в Україні Паспорт
Категорія • Інші країни

Міністе́рство оборо́ни Есто́нії, Міноборони Естонії (ест. Kaitseministeerium) — центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили Естонії. Міноборони Естонії є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Місія міністерства оборони полягає в стримуванні та захисту Естонії від нападу і гарантування того, що країна здатна захистити себе від будь-яких зовнішніх загроз.

З 12 червня 2017 року міністерство очолює Юрі Луік.

Історія

Революція

Під час Лютневої революції до 15 березня 1917 року органи державної влади Російської імперії, що розташовувалися у Ревелі (Таллінні), припинили своє існування, а вже з квітня 1917 року в російській армії стали формуватися естонські національні військові частини під командуванням майбутнього естонського генерала Йохана Лайдонера. До кінця року в руках естонців перебувало 4 піхотні полки, резервний батальйон, інженерна рота й артилерійська бригада. Паралельно свою агітацію в містах та розквартированих в Естонії частинах російської армії вели більшовики. У жовтні-листопаді 1917 року в Естонії йшла боротьба між більшовиками, що утворили Військово-революційний комітет Естляндської губернії та Земською тимчасовою радою.

18-20 лютого 1918 року війська 8-ї німецької армії та Північного армійського корпусу почали наступ в бік Ревеля (Таллінна). Наступ призвів до великого замішання і хаосу в більшовицьких відомствах і військових частинах, що незабаром призвело до краху більшовицької влади на території Естонії. Поряд з цим естонські національно налаштовані сили скористались вторгненням Німеччини задля того, аби домогтися створення незалежної естонської держави, а їх національні підрозділи, що входили до складу російської армії, відмовилися захищати радянський режим й всупереч спробам роззброєння з боку більшовиків перейшли на бік Німеччини.

Військове міністерство 1918—1940

24 лютого 1918 року Комітет порятунку Естонії сформував тимчасовий уряд Естонії й саморозпустився. В уряд увійшов перший військовий міністр Естонії Андрес Ларка. Однак, на наступний день після цього 25 лютого 1918 року Естонія опинилася під німецькою окупацією. Тимчасовий уряд Естонії відновив свою діяльність після листопадової революції в Німеччині 11 листопада 1918 року. 19 листопада німецька адміністрація передала владу в країні тимчасовому уряду. 23 квітня 1919 року відбулося засідання естонських установчих зборів, в ході якого було прийнято рішення про розпуск тимчасового уряду, проведення виборів і створення першого уряду Республіки Естонія. 8 травня 1919 року новообраним парламентом був сформований новий уряд. 26 березня 1920 року Отто Штрандман був призначений новим військовим міністром, до цього його функції виконував Костянтин Пятс. У той же день штаб головнокомандувача армією припинив своє існування як незалежний інститут, і повноваження головнокомандувача були передані військовому міністру. У 1929 році військове міністерство було перейменовано в Міністерство оборони. В ході 1934 року після державного перевороту вчиненого Костянтином Пятсом, функції інституту головнокомандувача був відновлений, після чого роль міністерства оборони була помітно знижена. У 1937 році Міністерство оборони було знову перейменовано у військове міністерство. 1938 року військове міністерство складалося з адміністрації військових постачань, управління військової охорони здоров'я, вищого військового суду і військової магістратури. Військове міністерство було розпущено 1940 року після окупації Естонії Радянським Союзом, а його функції перейшли до наркомату оборони, а потім, була створена маріонеткова структура Міністерство оборони Естонської РСР, реальні функції якої виконувало Міністерство оборони СРСР.

Міністерство оборони з часів незалежності

Після відновлення незалежності Естонії від радянської окупації Міністерство оборони було відтворено Верховною Радою Естонії у квітні 1992 року. Юрі Улуотс став першим міністром оборони нещодавно відновленої республіки. Перші роки відновленого міністерства оборони були складними, тому що естонські військові потребували відновлення з нуля, а ресурсів було недостатньо. Міністерству також довелося займатися відновленням інфраструктури та матеріальним забезпеченням армії.

У 1994 році Естонія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру», яка стала першим кроком до вступу в організацію. Естонія вступила в НАТО 29 березня 2004 року, а до Європейського Союзу приєдналася 1 травня 2004 року.

Будівля

Файл:Buildings of the Ministry of Defense of Estonia in 1950 photo.jpg

Будівля міністерства оборони Естонії (1950 р.)

Будівля міністерства оборони Естонії в будинку № 1 на вулиці Сакала спочатку будувалася для місця зборів офіцерів, де до цього були дерев'яні одноповерхові й двоповерхові житлові будинки. У 1936 році Міністерство оборони придбало ділянки з цими будинками за 172 000 крон і в 1939 році за проєктом архітектора Едгара Куусіка почалося будівництво.

Після радянської окупації Естонії в 1940 році уряд Йоганнеса Барбаруса гроші зібрані для будівництва колони перемоги у війні за незалежність Естонії витратив на будівництво даного будинку.

Архітектор не дожив до завершення будівництва і був знайдений померлим у своєму будинку в 1944 році. Будинок був остаточно добудований лише в 1947 році c урахуванням змін, зроблених самим Куусіком. Багатий екстер'єр був перетворений в радянський, а замість національних символів букетів з військовими знаками на даху була встановлена ​​радянська зірка.

Могутній еклектизм, який як архітектурний стиль будівлі вибрав Куусік був вкрай близький до сталінського ампіру. Однак з точки зору військової архітектури — ця будівля вважалася напрочуд веселою.

За радянських часів в будівлі розташовувався т.з «будинок політосвіти»

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році будівля деякий час перебувала в оренді різних неурядових компаній, і лише в 1995 році Міністерство оборони переїхало в цю будівлю.

А в 1997 році постановою міністра культури будівлю було оголошено пам'яткою культурної спадщини й внесено до реєстру пам'яток культури.

Структура

Структура Міністерства оборони Естонії

У сфері управління міністерства оборони знаходяться:

• Збройні сили Естонії
• Державний центр оборонних інвестицій
• Рада з питань оборонних ресурсів
• Рада з питань зовнішньої розвідки
• Міністерство координує свою діяльність збройними силами й іншими органами, що знаходяться в складі міністерства оборони протягом усього процесу прийняття рішень
• Міністерство оборони розділене на зони відповідальності трьох заступників міністра
• Заступник міністра з питань оборонної політики — відповідає за розробку концепції майбутньої національної оборони Естонії
• Заступник міністра з питань оборонного планування — відповідає за визначення можливостей і бюджету, необхідних для реалізації військової доктрини
• Заступник міністра з адміністративних питань — відповідає за підтримку всіх процесів, які відбуваються в міністерстві.

До апарату міністерства входять:

• Департамент з аудиту та розвитку
• Департамент стратегічних комунікацій
• Департамент (відділ) кадрів
• Департамент планування політики
• Департамент оборонного планування
• Департамент кіберполітики
• Департамент НАТО та ЄС
• Департамент оборонного планування
• Юридичний департамент
• Департамент міжнародного співробітництва
• Департамент служби оборони
• Департамент безпеки та адміністрування
• Департамент оборонних інвестицій
• Департамент діловодства

Керівництво

Керівництво міністерства оборони Естонії:

Центральне керівництво

• Міністр оборони — Юрі Луік;
• Канцлер — Крістіян Прікк.

Заступники

• Заступник міністра з питань оборонної політики та міжнародного співробітництва — Каді Сільде;
• Заступник міністра з питань координування, оборонної готовності та інвестицій — Мілис Ойдсалу;
• Заступник міністра з юридичних питань, безпеки та інформаційних технологій — Маргус Метт.

Функції керівництва

Міністр оборони

Міністр оборони є членом уряду, який керує організацією національної оборони країни. Він організовує роботу міністерства оборони і приймає рішення з питань, що належать до сфери діяльності міністерства. Крім того, міністр звітує перед урядом про діяльність міністерства оборони і вносить пропозиції щодо розв'язання питань, що стосуються сфери діяльності міністерства.

Міністр оборони являє уряду пропозиції щодо бюджету міністерства, і при необхідності — додаткового бюджету. Він також приймає рішення про використання бюджетних ресурсів та контролює виконання бюджету. На підставі державного бюджету міністр також стверджує бюджети державних органів, які належать до сфери управління міністерства.

Міністр оборони приймає рішення про формування державних установ, що знаходяться у віданні міністерства, і затверджує їх статут, структуру та організацію роботи.

Канцлер

Канцлер керує роботою структурних підрозділів міністерства та координує діяльність державних органів у сфері управління міністерства оборони Естонії, а також координує процес досягнення стратегічних цілей.

Доктрина

Концепція національної безпеки

Концепція національної безпеки Естонії встановлює цілі й принципи політики безпеки Естонії, а також описує середовище безпеки та визначає напрямок національної політики Естонії. Мета концепції — захист існування Естонської держави і її народу. Політика безпеки Естонії заснована на широкій концепції безпеки, яка передбачає участь всіх верств суспільства, а також інтеграцію з НАТО і ЄС. Він переглядається урядом Естонії відповідно до змін в середовищі безпеки.

Завдання та функції

Загальні:

• Розробка генерального плану національної оборони Естонії.
• Організація міжнародного співробітництва.
• Підготовка й організація мобілізації та армійського призову.
• Організація, облік і підготовка резерву збройних сил Естонії.
• Фінансування й оснащення збройних сил і союзу оборони Естонії.
• Розвиток і поліпшення оборонної промисловості.
• Контроль за діяльністю збройних сил і союзу оборони Естонії.
• Підготовка проєктів відповідного законодавства.

Основні рамки організації національної оборони визначаються Законом Республіки Естонія про національну оборону.

Існують також додаткові законодавчі акти, що регулюють надання підтримки ветеранам і участі держави в оборонній промисловості.

Обов'язки Президента Республіки

• Згідно з конституцією Естонської Республіки Президент республіки є верховним головнокомандувачем збройних сил Естонії.
• Президент Республіки вносить в парламент Рійгікогу пропозицію про оголошення війни, мобілізації, демобілізації та надзвичайного стану.
• У разі агресії проти Естонської Республіки Президент має право оголосити про мобілізацію і про введення воєнного стану не чекаючи рішення Рійгікогу.
• Рада національної безпеки і оборони є консультативним органом при Президенті республіки, який обговорює питання, важливі з точки зору національної оборони.

Функції парламенту Рійгікогу

• Рійгікогу за пропозицією Президента республіки Естонія оголошує надзвичайний стан, воєнний стан, мобілізацію, демобілізацію і схвалює зміну ступеня військової готовності.
• За пропозицією уряду республіки Рійгікогу затверджує основи політики безпеки, яка є основним документом для планування цілей, принципів і напрямків безпеки Естонії й національної оборони.
• Рійгікогу стверджує державний бюджет, в тому числі бюджет Міністерства оборони.
• Рійгікогу приймає рішення про участь сил оборони в міжнародних військових операціях.
• Комітет національної оборони Рійгікогу розглядає законопроєкти, що стосуються національної безпеки й національної оборони, а пленарне зібрання Рійгікогу приймає їх. Комітет національної оборони має право висловлювати думки про інші основні національні оборонні плани та кандидатури командувача збройними силами.

Функції уряду республіки

• Уряд республіки Естонія координує та спрямовує національну оборонну діяльність, включаючи плани з реалізації широкого підходу до національної оборони.
• За пропозицією міністра оборони уряд затверджує стратегію національної оборони й план розвитку національної оборони, які є іншими важливими планами національної оборони після основ політики безпеки.
• Уряд призначає і звільняє з посади командувача збройними силами.
• У разі загрози державі уряд республіки приймає рішення про зміну рівня військової готовності за пропозицією міністра оборони, але воно також має бути схвалено Рійгікогу.
• Уряд Республіки містить комітет з державної безпеки, що складається з шести міністрів, який аналізує й оцінює ситуацію з безпекою в країні.

Завдання міністерства оборони

• Міністерство оборони відповідає за організацію військової оборони країни й за підтримку громадянського сектора військової оборони.
• Міністерство готує законопроєкти, що стосуються національної безпеки й національної оборони.
• Міністр оборони вносить пропозиції уряду республіки про призначення і зняття з посади командувача збройними силами.

Завдання збройних сил і союзу оборони

• Збройні сили є державним органом, основним завданням якого є військовий захист держави й участь в колективній самообороні.
• Командування збройними силами здійснює керівництво оборони як в мирний, так і у воєнний час.
• Союз оборони є добровільною юридичною особою публічного права, одною з основних завдань якого є підготовка військового потенціалу країни. Союз оборони очолює командувач союзом оборони й міністр оборони Республіки Естонія.