Київський фунікулер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°27′27″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.45750° пн. ш. 30.52333° сх. д. / 50.45750; 30.52333

Київський фунікулер, серпень 2009 року
Вагончики Київського фунікулера

Київський фунікулер — фунікулерна система, що з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Проходить через круту Володимирську гірку з гарним видом на річку Дніпро. Лінія складається з двох станцій і управляється комунальним підприємством «Київпастранс».

Споруджувався в 19021905 роках, за часом спорудження є другим після Одеського фунікулером в Україні.

Історія[ред.ред. код]

Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала завжди, скільки стоїть Київ. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, потім — Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з позаминулого століття. Від Хрещатика до Подолу згодом Володимирським узвозом пішов перший трамвай — і шлях став хоч довшим, зате зручнішим.

Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер А. А. Абрагамсон[ru]; проект розробили інженери М. К. П'ятницький та М. І. Баришников. Спорудження фунікулера тривало протягом 1902–1905 років. Фунікулер урочисто відкрили 7 (20) травня 1905 року[1], регулярні пасажирські перевезення розпочалися з 8 (21) травня[2]. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів Тік. Дістав назву Михайлівського електричного канатного підйому, бо розташований був поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем.

Лінія фунікулера початково була коротшою внизу на 38 метрів: на Олександрівській вулиці (нині — вулиця Петра Сагайдачного), де тепер розташована нижня станція, були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.

На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли й підйомні машини. Однак 1928 року сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу й розбив нижній вагон. Першу реконструкцію фунікулера було здійснено в 19281929 роках: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії — і відтоді нижню станцію перенесено на ріг вулиці Петра Сагайдачного й Поштової площі.

Трамвай та фунікулер у Києві перевозили пасажирів і під час німецької окупації в 1941–1943 роках. Експлуатація фунікулера була відновлена не пізніш як 8 жовтня 1941 року[3].

Фунікулер споживав дуже мало електроенергії, тому його робота не припинялася. 12 травня 1942 року у зв'язку зі скороченням комендантської години (вуличний рух тепер був дозволений до 21:00) роботу фунікулера було подовжено до 20:00[3]. За 1942/43 фінансовий рік (з квітня 1942-го по березень 1943 року) фунікулер перевіз 1,050 млн пасажирів — майже вдвічі більше від запланованого. За останній день цього періоду, 31 березня 1943 року, касова виручка фунікулера сягнула 1100 карбованців, що відповідало приблизно двом із половиною тисячам пасажирів[3]. Провадилися регулярні випробування механізмів функулера на міцність: вагон завантажували баластом вагою 8 тонн (удвічі більше розрахункового навантаження, що відповідало вазі 60 пасажирів) і відчіпляли канат. Автоматичні гальма захоплювали рейки й вагон зупинявся[3].

1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. А наприкінці 1984 року фунікулер знову оновили.

Щороку цей вид транспорту перевозить до 2,8 млн пасажирів, серед яких чимало туристів.

Вартість проїзду[ред.ред. код]

Квиток (1950-ті)

З довоєнних часів і до 1961 року вартість проїзду становила 15 копійок. Це був найдешевший вид транспорту. З 1 січня 1957-го окремі квитки на фунікулер скасували й оплата стала виконуватися шляхом опускання в касу п'ятнадцяти копійок в будь-якому наборі[4].

Під час німецької окупації, ще до відновлення пасажирського руху, 7 жовтня 1941 року постановою Київської міської управи було встановлено тариф трохи вищий за радянський: 20 копійок (замість 15) за одну поїздку фунікулером, 45 копійок за провезення одного місця багажу. З 16 листопада тариф підвищили: 30 копійок з пасажира і 1 карбованець за місце багажу. З огляду на те, що кілограм хліба влітку 1942 року на базарі коштував 100 карбованців, а літр молока — 40, проїзд був практично безкоштовний[3]. Проїзд на фунікулері подорожчав до 40 копійок згідно з постановою від 24 лютого 1942 року (у документі датою запровадження нового тарифу названо 1 лютого; можливо, це помилка, і мова про 1 березня)[3].

З 1 січня 1961 року після проведення грошової реформи фунікулер став коштувати 2 копійки. Ця ціна протрималася понад 25 років[4].

До листопада 2008 року існували єдині квитки, котрі діяли як у автобусах, тролейбусах, трамваях, так і у фунікулері. Нині для проходу на станції фунікулера використовують жетони.

Вартість однієї поїздки становить 4 з 15 липня 2017 року, до цього з 7 лютого 2015 року становила 3 , ще раніше — півтори гривні.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Водночас із відкриттям фунікулера для зручності пасажирів вулицею Боричів Тік від Контрактової площі до нижньої станції було прокладено трамвайну колію. Маршрут № 15, що там проходив, уважався єдиним цілим із фунікулером — придбавши квиток у трамваї, пасажири пересаджувалися у фунікулер, не сплачуючи повторно за проїзд. До верхньої станції також підходила трамвайна лінія.
  • Фунікулер уважався трамвайним маршрутом і мав номер ще до середини 1930-х років.
  • 22−25 березня 2013 року під час снігопаду, що був рекордним за останні 100 років спостереження, фунікулер використовувався як підйомник для катання на лижах та сноубордах із Володимирської гірки та Андріївським узвозом.

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]