Тернопільське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:42, 16 листопада 2021, створена J. Gradowski (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 16 листопада 2021, заснована на цій версії.
Тернопільське воєводство

пол. Województwo Tarnopolskie

Герб Тернопільського воєводства (проект)
Адм. центр Тернопіль
Найбільше місто Тернопіль
Країна  Польська Республіка
Регіон Галичина
Межує з: Волинське воєводство,
Львівське воєводство,
Станіславське воєводство,
Кам'янець-Подільська область,
Чернівецький жудець,
Хотинський жудець
повіти 17
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 1 428 520 жителів (1921)
1 600 000 жителів (1931)
 - густота 88,0 мешканців/км² (1921)
98,5 мешканців/км² (1931)
Площа
 - повна 16 240 км²
Дата заснування 23 грудня 1920
Дата ліквідації 17 вересня 1939
Адреса Tarnopol, ul. 29 Listopada
Скорочення TR
Тернопільське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
Тернопільське воєводство на карті Другої Речі Посполитої

Тернопільське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Тернопільське воєводство

Тернопільське воєво́дство (іноді Тарнопільське воєводство; пол. Województwo tarnopolskie) — адміністративна одиниця, яка виникла після польсько-української (1918—1919) та польсько-радянської (1920) воєн на захоплених Польською Республікою землях української держави — ЗУНР. Існувала у 1920—1939 роках із центром у м. Тернополі й охоплювала територію сучасної Тернопільської області (крім північної частини) і північний схід Львівської області.

Розташування

Мапа Тернопільського воєводства (підписи польською)

Територія Тернопільського воєводства становила 16 533 км². Розташоване на південному сході Польщі і межувало на сході з Радянським Союзом по річці Збруч, на півночі з Волинським воєводством, на заході із Львівським воєводством, на південному заході зі Станіславівським воєводством, на півдні з Румунією.

Територія колишнього Тернопільського воєводства значною мірою збігається здебільшого з територією сучасної Тернопільської області. Лише Кременецький, Шумський, Лановецький та північна частина Збаразького районів входили до складу Волинського воєводства. Крім того, йому підпорядковувалася сучасна північно-східна частина Львівської області (сучасні Золочівський, Перемишлянський, Бродівський, Кам'янко-Бузький і Радехівський райони).

Рельєф

Рельєф — здебільшого горбистий. Більша частина території Тернопільського воєводства була зайнята Подільською височиною. На північному заході були такі хребти як Гологори, Вороняки. На півдні межа Тернопільського воєводтства проходила по річці Дністер, що утворювала мальовничий Дністровський каньйон.

Історія

Резиденція тернопільського воєводи (нині прокуратура Тернопільської області)

17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових. Польська колонізація відразу викликала обурення в місцевого населення: селяни, які сподівалися внаслідок аграрної реформи збільшити свої господарства, вороже поставилися до новоприбулих. Населення мало на руках чимало зброї і готове було нею скористатися[джерело?].

Пацифікація

Докладніше: Пацифікація у Галичині 1930

Міста

Найбільшими містами Тернопольського воєводства були:

Населення

У 1921 році за даними перепису населення у Тернопольському воєводстві налічувалося 1 428 520 мешканців, густота населення становила 88 осіб на км². За переписом 1931 року населення воєводства налічувало 1 600 316 мешканців.

Мова

Мовний склад населення Тернопільського воєводства відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[1]

  • польська — 789 114 (49,3 %)
  • українська — 728 135 (45,5 %)
    • українська — 401 963
    • руська (галицька) — 326 172
  • єврейська — 78 932 (4,9 %)
    • їдиш — 71 890
    • іврит — 7 042
  • німецька — 2 675 (0,2 %)
  • російська — 193 (0,01 %)

Рідна мова населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[1]

повіт населення українська польська єврейська німецька
Бережанський 103 824 49,9 46,4 3,6
Борщівський 103 277 50,9 44,7 4,2
Бродівський 91 248 55,3 36,0 8,4 0,2
Бучацький 139 062 50,6 43,5 5,8
Заліщицький 72 021 57,1 38,3 4,5
Збаразький 65 579 45,2 49,9 4,8
Зборівський 81 413 48,1 48,7 3,1
Золочівський 118 609 46,7 47,7 5,1 0,3
Кам'янко-Струмилівський 82 111 42,8 50,8 5,8 0,5
Копичинецький 88 614 51,0 43,1 5,8
Перемишлянський 89 908 36,5 58,1 4,9 0,4
Підгаєцький 95 663 47,1 48,8 3,6 0,4
Радехівський 69 313 57,7 36,7 4,7 0,8
Скалатський 89 215 28,4 67,4 4,1 0,1
Теребовлянський 84 231 36,6 59,6 3,8
Тернопільський 142 220 29,8 66,0 4,1
Чортківський 84 008 48,6 43,4 7,7 0,1
Тернопільське воєводство 1 600 316 45,5 49,3 4,9 0,2

Релігія

Релігійний склад населення за переписом 1931 року[1]

Релігійний склад населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[1]

повіт населення греко-католики римо-католики юдеї православні
Бережанський 103 824 52,2 40,4 6,9 0,4
Борщівський 103 277 63,2 27,5 9,1 0,1
Бродівський 91 248 63,4 24,7 11,4 0,2
Бучацький 139 062 55,4 36,9 7,6
Заліщицький 72 021 66,7 24,9 8,3 0,1
Збаразький 65 579 55,3 37,9 6,1 0,4
Зборівський 81 413 60,8 32,2 6,2 0,5
Золочівський 118 609 59,5 31,1 8,6 0,1
Кам'янко-Струмилівський 82 111 54,9 36,3 8,2
Копичинецький 88 614 56,4 35,2 8,2 0,1
Перемишлянський 89 908 48,9 42,8 7,6
Підгаєцький 95 663 55,0 39,7 5,0
Радехівський 69 313 61,9 25,9 10,0
Скалатський 89 215 39,0 51,1 9,5 0,1
Теребовлянський 84 231 48,0 46,3 5,8
Тернопільський 142 220 42,8 44,5 12,4 0,1
Чортківський 84 008 50,9 39,4 9,3 0,1
Тернопільське воєводство 1 600 316 54,5 36,7 8,4 0,1

Освіта

За переписом 1931 р. серед населення Тернопольського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 68,1 % осіб, вміли тільки читати 1,0 % населення, а 29,8 % населення не вміли читати і писати.[1]

Серед юдеїв вміли читати і писати 85,4 % населення старше 5 років, серед римо-католиків — 69,9 %, серед греко-католиків — 62,1 %.[1]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[1]

повіт населення вміють читати
і писати		 вміють тільки
читати		 не вміють
читати і писати		 невідомо
Бережанський 78 259 66,2 0,8 31,6 1,5
Борщівський 80 437 55,6 1,1 41,8 1,5
Бродівський 69 961 67,4 0,7 31,3 0,6
Бучацький 104 331 61,4 1,2 35,6 1,9
Заліщицький 54 842 58,5 1,2 39,3 1,0
Збаразький 52 370 68,9 1,6 28,4 1,1
Зборівський 61 281 65,5 1,3 32,6 0,6
Золочівський 91 866 74,5 1,0 22,9 1,7
Кам'янко-Струмилівський 62 482 78,8 1,0 19,6 0,5
Копичинецький 68 897 66,9 1,1 31,5 0,5
Перемишлянський 66 805 73,3 0,8 25,0 0,8
Підгаєцький 71 370 63,9 1,2 32,6 2,4
Радехівський 52 965 75,3 0,9 22,7 1,1
Скалатський 69 364 69,5 1,2 28,7 0,6
Теребовлянський 65 312 71,2 1,1 26,7 1,0
Тернопільський 111 422 74,5 0,9 24,4 0,2
Чортківський 64 860 67,2 1,0 30,6 1,3
Тернопільське воєводство 1 226 824 68,1 1,0 29,8 1,1

Національний склад

На 01.01.1939 у воєводстві проживало 1 726 310 мешканців (1 050 630 українців-грекокатоликів — 61 %, 316 685 українців-латинників — 18 %, 176 350 поляків — 10 %, 38 810 польських колоністів — 2 %, 137 315 євреїв — 8 % і 6520 німців та інших національностей — менше 1 %)[2].

Адміністративний поділ


Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Тернопільщини
Теребовлянське князівство
Тернопільський округ
Тернопільський край
Тернопільський повіт
Західноукраїнська Народна Республіка
Галицька Соціалістична Радянська Республіка
Тернопільське воєводство
Крайсгауптманшафт Тернопіль
Тернопільська область

Тернопільське воєводство адміністративно поділялося на 17 повітів. В Тернопільському воєводстві було 35 міст і містечок та 1087 ґмін.

Повіт Площа, км² Населення Герб Повітовий центр Населення міста
Тернопільське воєводство
Борщівський 1025 94.767 Борщів 5.011
Бродівський 1054 78.803 Броди 10.867
Бережанський 1117 89.655 Бережани 10.083
Бучацький 1193 118.013 Бучач 7.517
Гусятинський (до 1925) 1 873 85.991 Гусятин 2.104
Чортківський 694 69.020 Чортків 5.191
Кам'янецький 908 74.930 Кам'янка-Струмилова 6.518
Копичинецький (з 1925)1 873 86.918 Копичинці 8.146
Підгаєцький 1042 81.998 Підгайці 4.814
Перемишлянський 925 79.599 Перемишляни 4.206
Радехівський 1040 64.561 Радехів 4.384
Скалатський 917 84.399 Скалат 5.937
Тернопільський 1266 129.721 Тернопіль 40.230
Теребовлянський 697 72.304 Теребовля 7.015
Заліщицький 718 65.409 Заліщики 4.014
Збаразький 740 65.390 Збараж 8.419
Зборівський 908 71.941 Зборів 3.730
Золочівський 1183 107.079 Золочів 11.130
1 1 липня 1925 адміністративний центр Гусятинського повіту перенесено з Гусятина до Копичинець, назву повіту замінено на Копичинецький повіт[3]

Промисловість і залізниці

Тернопільське воєводство знаходилося у так званій зоні «B» у Польщі, що означало економічну недорозвинутість цього регіону.

Залізниці

Тернопільські воєводи

Скасування Тернопольського воєводства

17 вересня 1939 року більшовицькі війська перетнули польсько-радянський кордон і вступили на територію Тернопольського воєводства і захопили усю територію Західної України. Тернопільщина опинилися під більшовицькою окупацією повністю вже 18 вересня.

Згодом Тернопольське воєводство було приєднано до УРСР. 27 листопада 1939 р. воєводство як адміністративна одиниця скасоване. 12 повітів (Бережанський, Борщівський, Бучацький, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Копичинецький, Підгаєцький, Скалатський, Теребовлянський, Тернопільський і Чортківський) включено до Тернопільської області і 5 (Перемишлянський, Каменський, Радзеховський, Бродський і Золочівський) — до Львівської[5].

У 1945-1946 р. з території колишнього Тернопольського воєводства репатрійовано 251,5 тис. поляків[6].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Drugi Powszechny Spis Ludności 1931. — Województwo tarnopolskie. (пол.)
  2. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  3. ↑ M.P. z 1925 r. Nr 160, poz. 717. (пол.)
  4. ↑ Piber A. Olpiński Karol Mieczysław (1876—1944) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/4, zeszyt 95. — S. 827—829. (пол.)
  5. ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
  6. ↑ (пол.) Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 334.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тернопільське_воєводство&oldid=33826685