Антоніс ван Дейк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 19 січня 2022, заснована на цій версії.
Антоніс Ван Дейк
нід. Anthonis Van Dyck
При народженніАнтоніс Ван Дейк
Народження22 березня 1599(1599-03-22)[1][2][…]
Антверпен
Смерть9 грудня 1641(1641-12-09)[1][2][…] (42 роки)
 Лондон
Похованнясобор Святого Павла
Національністьфламандець
Країна Іспанські Нідерланди
Жанрпортрет
Діяльністьхудожник, майстер офорту, драматург, театральний режисер, перекладач, драматург, придворний художник, рисувальник, архітектурний кресляр, унаочнювач
Напрямокбароко
ПокровительКороль Англії
Вплив наГодфрі Неллер, Пітер Лелі,Гейнсборо
ВчительПітер Пауль Рубенс
ЧленАнтверпенська гільдія святого Луки[d]
ТвориJupiter and Antioped, Charles I at the Huntd і Charles I in Three Positionsd
БатькоFranchois Van Dyckd[4]
МатиMaria Cuypersd[4]
У шлюбі зMary Ruthvend[5][4]
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Естонський художній музей, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Ашмолеан музей, Палац витончених мистецтв[6], Національний музей світових культурd[7], Колекція Фріка[8], Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв[9], Королівський музей витончених мистецтв[10], Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, STAM Ghent City Museumd, Будинок Рубенса, Музей Плантен-Моретуса, Musei di Strada Nuovad, Kroměříž Archdiocesan Museumd, Bristol City Museum and Art Galleryd, Амстердамський музейd, Museum Nicolaas Rockox - Het Rockoxhuisd, Церква Богоматері, Stedelijk Museum Wuyts-Van Campen en baron Carolyd, Мауріцгейс, Рейксмузей, Gallery Prince Willem Vd, Боннефантенмузеумd, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Версальський палац, Royal Museums Greenwichd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Oberes Schlossd, Національний музей старовинного мистецтва, Галерея Уффіці, Schloss Mosigkaud, музей Пікардіїd, Національна вища школа красних мистецтв, Museum Helmondd, National Galleries of Palazzo Spinolad, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Музей Галуста Гюльбенкяна, Палаццо Бьянко, Ватиканська пінакотека, Художній музей Базеля, Bob Jones University Museum and Galleryd, Landesmuseum Hannoverd, Hofje van Mevrouw van Aerdend, Королівський замок у Варшаві, Музей Сюрмондта — Людвіга, Hessian State Museum Darmstadtd, Royal Palace of Miland, Гемптон Корт, Віденська академія мистецтв, Музей історії мистецтв, Національна галерея, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Картинна галерея Далвічd, Ліхтенштейнський музейd, Галерея Сабауда, Художній музей Брукс, Ермітаж, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Боуз, Музей образотворчих мистецтв, Музей Конде, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Художній музей Волтерс, Ліонський музей красних мистецтв, Biblioteca Museu Víctor Balaguerd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва, Зібрання Воллеса, Музей августинців, Національний музей у Варшаві, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Princeton University Art Museumd, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей образотворчих мистецтв, Капітолійські музеї, Берлінська картинна галерея, Дрезденська картинна галерея, Barber Institute of Fine Artsd, Художня галерея Південної Австралії, Денверський художній музей, Національна галерея Вірменії, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Rijksmuseum Twenthed, Музей герцога Антона Ульріха, Museu de Belles Arts de Valènciad, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Абатство Волберн, Музей мистецтва Сан-Паулу, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Музей Фіцвільяма, Національна бібліотека Уельсу, Fondazione Magnani-Roccad, Клівлендський музей мистецтв, Fondation Bembergd, Weston Parkd, Портландський мистецький музей, Балтиморський музей мистецтв, Художній музей Північної Кароліни, Детройтський інститут мистецтв, Замок Арандел, Кенвуд-хаус, Віндзорський замок, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Рінглінг музей, Музей Жакмар-Андре, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національна галерея, Гокгем-голлd, Villa Vauband, Брера, Musée Bonnat-Helleud, Allen Memorial Art Museumd, Музей Енгра, Музей Боде, San Diego Museum of Artd, Художня галерея Онтаріо, Tokyo Fuji Art Museumd, Menil Collectiond, Епслі-хаус, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Museo de Arte de Ponced, Cannon Halld, Музей Нортона Саймона, Національний музей мистецтв Румунії, Royal Palace of Genoad, Палаццо Россо, Гамбурзька картинна галерея, The Hyde Collectiond, Петвет-Хаус, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Southampton City Art Galleryd, Гантінгтонська бібліотека, Carmarthenshire Museumd, Художній музей Вірджинії, Художній музей Сент-Луїса, Музей мистецтв Кімбеллаd, Художня галерея Йослинd, National Sculpture Museumd, Speed Art Museumd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Інститут мистецтв Кларкаd, Chrysler Museum of Artd, El Paso Museum of Artd, Columbus Museum of Artd, Музей витончених мистецтв (Труа), Музей Кунстпаласт, Timken Museum of Artd, Memorial Art Galleryd, Музей Каподімонте, Courtauld Galleryd, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Queensland Art Gallery & Gallery of Modern Artd, Palazzo Chiericati Art Galleryd, Музей мистецтв Фенікса, National Museum of Fine Arts of Cubad, Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Schloss Rohraud, Musée des Beaux-Arts de Caend, Музей мистецтва Нортона, Goodwood Housed, Національний музей у Кракові, Національний музей (Ґданськ), Lamport Halld, Museum of John Paul II Collectiond, Hallwyl Museumd, Галерея мистецтв Коркоран, Художній музей Мілвокі, Сімферопольський художній музей, Sternberg Palaced, Галерея мистецтв Вокера, Brukenthal National Museumd, Ворик (замок), Елторп, Tyrolean State Museumd, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Манчестерська художня галереяd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, City Castle Zaltbommeld[11][12], St. James' Church, Antwerpd, Print Room of the University of Antwerpd, FelixArchiefd, Академія Святого Луки, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Ізраїлю, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[13][14], Музей Валкгоф-Кам[15], Національний музей образотворчого мистецтва[16], Stadsmuseum Harderwijkd[17], National Museum Paleis het Lood[18], Палаццо Пітті, Художня галерея і музей Келвінгроув, Staatsgalerie Neuburgd, Музей фюрера, Німецький історичний музей, Музей Тейлора, National Art Gallery of the Netherlandsd, Firle Placed, Glasgow Museums Resource Centred, Sanssouci Picture Galleryd, Palazzo d'Arcod, Королівський палац Турина, Palazzo Abatellisd, Electoral Gallery Dusseldorfd, Рейнський крайовий музей Бонна, Kunsthaus Zürichd, Далласький музей мистецтв, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Реннський музей образотворчого мистецтва, Museum of the History of Franced, Boughton Housed, Музей мистецтва та історії культуриd, Musée de la Cour d'Ord, musée des Beaux-Arts de Dunkerqued, Британський музей, Палац Вайсенштайн, Музей Фабра, Королівський корнуольський музейd, Національний музей Кардіффа, Національний морський музей, Holburne Museumd, Bolton Museumd, Карнавале, Тейт Британія, Мистецька галерея Йоркаd, Perth Art Galleryd, Royal Pump Roomsd, Victoria Gallery & Museumd, Малий палац, Plas Newydd Military Museumd, Reading Museumd, Waddesdon Manord, Ham Housed, Кінгстон-Лейсі, Chiswick Housed, Bishop's Palace and Bishop's Housed, Музей Вікторії та Альберта, Pollok Housed, Музей дитинства (Лондон), Abbot Hall Art Galleryd, The Dick Instituted, Shipley Art Galleryd, Grosvenor Museumd, Baroda Museum & Picture Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[19], Museum & Art Swindond, Galleria Palatinad, Musea Brugged[20], Ка' д'Оро, Палац Лазєнковський, Victoria Art Galleryd, Northampton Museum and Art Galleryd, Newport Museum and Art Galleryd, Orleans House Galleryd, Inverness Museum and Art Galleryd, Warrington Museum and Art Galleryd, Wisbech and Fenland Museumd, Hackney Museumd, Paisley Museumd, Wellcome Collectiond і Hunterian Museumd
Нагороди
Лицар-бакалавр
Автограф
CMNS: Антоніс ван Дейк у Вікісховищі

Антоніс ван Дейк (нід. Anthonis van Dyck; 22 березня 1599(15990322) — 9 грудня 1641) — фламандський живописець.

Він був головним та найвідомішим придворним живописцем в Англії. Ван Дейк є відомим майстром аристократичного й інтимного портрету, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з надприродною віртуозністю, які встановлює стандарт елегантності в жанрі. Він також неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, майстер графіки та гравюри.

Походження

Майже всі портові міста Європи кимось уславлені. Генуя пишається Колумбом, Амстердам — Рембрандтом. Антверпен уславили Рубенс та Ван Дейк. Антоніс походить з заможної родини, що мешкала у Антверпені, одному з найбільших міст Західної Європи. Батько торгував шовком. Мати доглядала за дітьми. Антоніс сьома дитина в родині. Христини відбулися в кафедральному соборі міста. Тому дату народження уславленого портретиста знають досить точно, бо збереглася реєстраційна книга собору.

Родина була побожна, заможна і хлопцю дали добру освіту. Здібного хлопчиська навчали іноземним мовам і той говоритиме фламандською, італійською, англійською, іспанською. Але став художником.

Талант

Франсуа Дюкенуа, портрет пензля Антоніса Ван Дейка, Брюссель

Мати Антоніса померла у 1607 році. Батько був заможною людиною. Тому віддав дочок у пансіон, а молодшого пристроїв в майстерню живописця. Його перший вчитель, Гендрік ван Бален (1575—1632), був у Італії, товаришував з учнем самого Тіціана — Пальмою іль Джоване, це як тепер диплом на професійність, тільки талант роздають не за дипломом. Учень виявився талановитішим за вчителя.

Про здібного хлопця пішли чутки. Його віднайшов Ян Брейгель (син відомого Пітера Брейгеля). Він розповість про Антоніса Рубенсу і той візьме Антоніса до своєї майстерні. Рубенс мав багато замовлень, поспішав з роботами. Квіти на його картинах виконували одні, пейзажі-другі, тварин малювали треті — отже, завдань вистачало усім.

Здібний Антоніс вже в 14–15 років отримував складні завдання. А в малюванні фігур та облич дорівнював Рубенсу. Обличчя настільки вдавалися юнаку, що все йшло до того, щоби той став портретистом.

Рубенс теж писав портрети. І там, де були потрібні пишність та велич, Рубенсу все вдавалося («Кінний портрет герцога Лерми», 1603, «Портрет Амброджо Спіноли» 1620, Брауншвейг, «Портрет Томаса Арундела» музей Гарднер, США). Якщо подивитися на «Портрет інфанти Ізабелли» (бл.1609), то відразу побачиш перли, піну мережива, дорогу сукню. І серед усього цього товсте обличчя дочки іспанського короля. Це портрет сукні та високого суспільного щаблю, а не привабливої особи.

Вдалими у Рубенса ставали лише ті портрети, коли він добре знав персону і коли не було потреби лестити («Автопортрет з першою дружиною Ізабеллою Брант» бл.1609, Мюнхен, «Портрет камерістки», Петербург).

« Ізабелла Брант», перша дружина П. П. Рубенса. Сполучені Штати.

Рубенс теж розгледів в учні могутні здібності — і могутнього конкурента. Надалі він триматиме Ван Дейка подалі від себе. Розділять вони і сфери впливу. Рубенс буде займатись декором церков, міфологічними та релігійними картинами. Ван Дейк стане портретистом і лише іноді писатиме релігійні та міфологічні картини, що не дуже йому вдавалися. Але Рубенс мимоволі віддавав належне генію Ван Дейка. І навіть доручив йому написати портрет своєї першої дружини (1621, Вашингтон, Національна галерея). Малювати Ізабеллу Брант Ван Дейку було легко: вони були знайомі. На портреті вона привітна, приваблива, доброзичлива і гостинна хазяйка палацу Рубенса. Навіть розкішне вбрання не маскує привабливість особи. Порівняння ранішнього портрета Ізабели пензля Рубенса (Берлін) і твору Ван Дейка (Вашингтон) іде на користь твору Ван Дейка.

В останньому переліку майна Рубенса віднайдено одинадцять картин пензля Ван Дейка. Невдалі твори Рубенс не збирав.

Шпигунське донесення

Англійці приїздили в Антверпен і придивлялись до всього. Адже корисним може бути як купівля майна, так і вербування майстра. Впав їм у око і Ван Дейк. Граф Арундель в Лондоні отримав листа від свого шпигуна, датованого 17 липня 1620 року. Той пише: «Ван Дейк все ще мешкає в палаці Рубенса. А його картини починають цінувати так, як і твори самого вчителя. Він молода особа 21 року, син досить заможних батьків. Тому зараз його надзвичайно важко перехопити для нас …»

Англійці врешті-решт перехоплять Ван Дейка і він приїде у Лондон. А портрети графа Арундела намалюють і Рубенс, і Ван Дейк, тільки в різні роки.

Особа Ван Дейка

Мав свого історіографа і Ван Дейк. Італієць Джованні Беллорі (1613—1696) напише першу біографію Ван Дейка, котрий жив і працював у Генуї. У Беллорі читаємо: «Його молодість йшла напару з амбітністю. Якщо довіряти автопортретам, то він красень і денді. А яку душу сховав він за оболонкою, сказати не вдасться.»

Мемуари довели, що Антоніс був невеличким на зріст, утаємниченим і амбітним. Він запам'ятався як людина самотня, що не мала друзів. Тим не менше Антоніс полюбляв веселощі, марноту придворного способу життя, великі гроші, мав екіпажі та слуг, не цурався коханок. На автопортретах він без сорому робив себе вищим на зріст, елегантним і витонченим. Хоча було звісно, що він працював тижнями, наче кінь, і за декілька днів встигав завершити новий портрет чи велику картину …Це вдається не кожному.

Італійський період Ван Дейка

Після недовгого перебування у Англії, Ван Дейк їде в Італію. Фландрія була пов'язана торговельними справами з генуезцями. Тому Ван Дейк оселився в Генуезькій республіці, хоча працював у Венеції, Мантуї, Турині, один рік перебував у Сицилії. Генуя була республікою лише за назвою, а правили багатії та аристократія. Саме вони і були замовниками портретів Ван Дейка .

В Генуї довго не було своєї школи живопису на відміну від Венеції чи Феррари. Дефіцит великих майстрів і уславлених портретистів Ван Дейк закрив у місті на декілька років. Майстерність Ван Дейка просто розквітла в Італії. Ще у Римі він малює портрет кардинала Гвідо Бентівольо (палаццо Пітті, Флоренція). Дипломат і вчений, Бентівольо не приваблює ні зовнішністю, ні ефектним та пустим жестом. Стриманий, мужній і тямущий вчений сидить спокійно і вільно. Щось відволікло його від документа, що в руці. Здається, що йому притаманні всі переваги статі і високого суспільного стану — жодних недоліків. Звичайно ж, це був комплімент від художника, але комплімент приємний.

Комплімент стане притаманним усім портретам Ван Дейка в Італії і по за Італією. І це знижує його образи. Та винний в цьому не тільки Ван Дейк. Адже всі портретовані не могли бути і розумними, і щирими, і натхненими, і уособленням переваг. І майстер дарував їм трохи переваг, елегантності, невимушеності. Далі-більше і більше …Кого тільки він не малював: шляхетні сеньйори та кавалери, пихаті старигани, матері з дітьми, молоді пустунки, матрони в розкішному одязі. Тим не менше ефектних та репрезентовних портретів створено багато. І вони збагатили спочатку палаци у Генуї, а потім музеї у світі («Катаріна Дураццо», «маркіза Бальбіані», Метрополітен-музей, «Джероніма Спінола-Доріа», Париж, «Паоліна Адорно», Вашингтон).

Методи праці

Антоніс ван Дейк. «Кінний портрет Карла I», 1635—1640

Про метод розповів замовник Ван Дейка Еберхард Ябах, а записав Роже де Піль: «Впродовж дня клієнти приходили на позування лише на одну годину. Початок і закінчення тої години відбивали дзвоники годинника. Ван Дейк робив на папері детальний малюнок обличчя та пози пастелями та графітом. Його переносили на полотно. П'ять або шість помічників малювали одяг, руки і тло. Аби виходило достовірно, садовили чи ставили натурщиків, жінок чи чоловіків. На другий (і останній сеанс позування) Ван Дейк особисто правив недоліки, допрацьовував обличчя і те, що зробили помічники.» Портрет був готовий.

Подібне пише й історіграф Беллорі: «Працював він багато і без перерви. В дні створення портрету, починав вдосвіта. Аби не гаяти час, навіть обідав разом з замовником, не відходячи від полотна. Вельможні дами і кавалери йшли позувати із задоволенням, бо в домі було вдосталь веселощів і розваг. Поївши, майстер брався за інший портрет, а закінчував, коли підсихали фарби. Коли писав історичні сюжети, обов'язково планував, скільки може зробити за день. І лише виконавши план, відкладав пензлі».

Майстер офорту. «Іконографія Ван Дейка»

Був період, коли йому було так погано, що він написав заповіт (після смерті батька та обирання трьома сестрами долі чорниць).Від стресів лікувала робота. Тоді Антоніс і напланував зробити портрети своїх видатних співвітчизників. Писати олійними фарбами здалося довгим навіть Ван Дейку. І він звернувся до офортів і інших технік гравюр. До переліку обраних потрапили художники, поети, державні діячи, музиканти. Витвір отримав назву «Іконографія Ван Дейка», а кількість аркушів — ста дев'яноста. Не всі офорти зробив власноруч Ван Дейк, їх допрацьовували інші гравери. Але ті, що зробив Ван Дейк, увійшли у золоту скарбницю офортів Західної Європи (гравер Лукас Форстерманс Старий, художники Ян Снеллінкс і Йоост де Момпер Молодший та інші)."Іконографія Ван Дейка" була оприлюднена у 1636–1641 роках в місті Антверпен. Пізніше мідні дошки серії придбали для музею Лувр.

Роки у Лондоні

Антоніс Ван Дейк Потрійний портрет Карла I для створення погруддя Берніні
Антоніс ван Дейк. «Портрет Джеймса Стюарта», бл. 1637 р.

В Лондоні він обслуговує короля і королівський двір. До будинку, де оселили художника, прибудували приміщення з ходом. І король мав змогу приходити, коли заманеться і зникати по англійськи. Ван Дейк малював портрети короля і родини, дітей короля, майже всю лондонську верхівку. Тільки портретів короля нарахували одинадцять, і всі різні за композицією. Але король завжди елегантний, стрункий і величний («Король Карл | на полюванні», Лувр, Париж).

Ван Дейк виробив свій шаблон і постійно варіював його. Порівняння портретів Роберта Річа і Томаса Челонера доводить це швидко: подібні і поза, і поворот голови, і сам погляд. Варіації починаються одразу: у розмірах полотна, в жестах рук, в одязі, в наяності чи відсутності зброї, порожнім або заповненим тлом. І дивитись не набридає.

Досить приємно дивитись на портрети дітей. Якось забуваєш, що то міс Амалія чи принцеса Доротея(«Портрет Філадельфії та Елізабет Уортон», Петербург, "Діти короля Карла|", Якутськ). Здається, що лестощі і компліменти набридали і терплячому Ван Дейку. Він міг написати розкішний одяг, та не хотів додавати розуму дурепі, а здоров'я — хворій пані. І не робив цього («Подвійний портрет придворних дам Анни Далькіт та Анни Керк», Петербург).

Підрахували, що в Лондоні Ван Дейк намалював 350 портретів. Король зробив його лицарем (дворянином), він отримав особливу платню і став «головним і постійним художником Його Величності».

Одруження

Є багато художників, що пізно одружуються. Вчитель Ван Дейка — Рубенс — одружився тільки у 32 роки. Ван Дейк одружився лише у 40. Прийшлося розірвати багаторічний зв'язок з коханкою Маргарет Лемон. Залишився портрет Маргарет (у королівському зібранні). Виявляється, що Антоніс втомився від стосунків і пожалкував для Маргарет ефектної пози, розкішної сукні, не зробив на тлі завіси чи фасаду палацу. Хоча Лемон була моделлю для багатьох фігур в картинах майстра, а їх зв'язок не був коротким.

Підстаркуватий Антоніс побрався з Мері Ратвен, фрейліною королеви Англії. Далися взнаки перевтоми весільних свят та надмірної праці. Ван Дейк хворів. Великою спокусою стала і звістка від короля Іспанії стати головним художником Антверпена(що належав тоді Іспанії). Не вийшло.

Замість спочинку і лікування Антоніс ще й поїхав у Париж у спробі отримати багате замовлення. Замовлення передали іншому. Зовсім хворий Ван Дейк повернувся у Лондон до вагітної дружини. Заметушився навіть король, але хворому не ставало краще.

Збереглися плітки того часу. Іноді вони розказують про особу більше, ніж документи. З пліток взнали, що Ван Дейк наполегливо займався алхімією в безсилому бажанні перетворити малоцінні речі на золото — і отруївся.

Смерть

Ні ліки, ні лікарі не допомагали. Дружина народила дочку 4 грудня 1641 року, а смерть прийшла до Ван Дейка 9 грудня.

Посмертна слава

Слава Ван Дейка не зменшувалася з роками і століттями. Когось забували і відкривали наново. Але Дейка почали цінувати після смерті. Ну там крутилося багато грошей за нерозголошення його ім'я. І саме цей вчитель Ян Брейгель продав його портрети за 10.000 м дол. Забулися імена замовниць і замовників Антоніса. В музейних залах досі висять портрети з дивними підписами «Дама з дитиною», «Шляхетний пан зі спадкоємицею». Ім'я Ван Дейка відоме, прізвищ замовників ніхто не знає.

Бережуть і самі портрети. Автентичні портрети Антоніса на тонких дошках. З роками дошки зіпсувалися. Аби вберегти портрети, дошки зістругують, а тонкий шар вандейкового живопису переносять на нове полотно та вкривають лаком. Бо це дарує творам нове життя.

Ван Дейк — постійна фігура енциклопедій. Друкують багато альбомів з його творами. Ім'я Ван Дейка носить кратер на планеті Меркурій.

Країни, де зберігають твори Ван Дейка

  • Бельгія
  • Велика Британія
  • Іспанія
  • Італія
  • Князівство Ліхтенштейн
  • Німеччина
  • Росія
  • Україна
  • США

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Anthony van Dyck
  3. ↑ а б Held J. S. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б в Kindred Britain
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20190311213134/http://ta.sandrart.net/en/person/view/2611
  6. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4a84
  7. ↑ NMVW-collection website
  8. ↑ https://collections.frick.org/people/83/anthony-van-dyck/objects
  9. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/van-dyck-antoon-1
  10. ↑ http://kmska.be/collection/work/data/15pi8i
  11. ↑ gravure van Hubertus Vanden Eynden, c. 1645 door Lucas Vorsterman, druk 19de eeuw.
  12. ↑ borststuk bijna frontaal van Lucas Vorstermans, kaligraveur. Opschriften. Ets, Ant. van Dyck.
  13. ↑ Portret van Frederik Hendrik
  14. ↑ Portret van koning Karel I van Engeland
  15. ↑ Aanbidding der wijzen
  16. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  17. ↑ De Vischpoort, door Van Dijk
  18. ↑ Constantinvs Hugens Eqves Toparcha Suvlecom — 1650.
  19. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6227300f/f156.item
  20. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO0340_I

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антоніс ван Дейк

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніс_ван_Дейк&oldid=34348731