Лугань

Лугань Луганка
Туман над річкою (в Камброді)
48°37′42.000000098812″ пн. ш. 39°28′15.000000098791″ сх. д.
Витік	Горлівка, Донецький кряж
• координати	48°18′59.000000099996″ пн. ш. 38°7′22.000000099999″ сх. д.
Гирло	Сіверський Донець
• координати	48°37′42.000000098812″ пн. ш. 39°28′15.000000098791″ сх. д.
Басейн	басейн Дону
Країни:	Україна * Донецька область * Луганська область
Регіон	Луганська область
Довжина	198 км
Площа басейну:	3740 км²
Середньорічний стік	14 м³/с
Притоки:	Картомиша, Комишуваха, Горіхова, Балка Розсохувата, Балка Суха (ліві) Гурти, Карапулька, Скельовата, Санжарівка, Ломуватка, Балка Калинівська, Комишуваха, Балка Сальматрова, Лозова, Біла, Вільхівка (праві)
Медіафайли у Вікісховищі

Луга́нь (Луганка — простонародна назва) — річка в Україні, в межах Донецької та Луганської областей. Права притока Сіверського Дінця (басейн Азовського моря). Довжина річки становить 198 км, площа басейну 3740 км².

Бере початок у східній частині міста Горлівки (48.316484° пн. ш. 38.122852° сх. д. / 48.316484; 38.122852 (Джерело Лугані)), біля залізничної станції Байрак. Тече у межах Донецького кряжу переважно на північний схід, у пониззі — на схід. Протікає через місто Луганськ. Впадає (48°37′40.24″ пн. ш. 39°28′11.70″ сх. д.) у Сіверський Донець на схід від Луганська, біля Станицi Луганської.

Етимологія

За народною етимологією, річка Лугань названа так через те, що в її заплаві колись були великі луки.

Однак деякі дослідники висловлюють сумніви щодо утворення гідроніма за допомогою афікса -ань. Одна з найраніших згадок про Лугань міститься в «Розрядній книзі» за 1598 р. Вона також була внесена до «Книги Великому Кресленню» (1627) до розділу, присвяченому річкам, що впадали в Донець «із кримської і ногайської сторони» і мали тюркські назви. У справах Посольського приказу про розшук утікачів за 1707 р. згадується поселення донських козаків Луган. А в листі до Петра І, датованому 1711 р., молдавський господар Д. Кантемир (1673—1723), що походив з татар, писав: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…».

Подібні топоніми є на Кавказі. Уздовж кордону Карачаєво-Черкесії і Краснодарського краю здіймається хребет Луган. Від цього ороніма походять вторинні топоніми: річка Луган 43.738174° пн. ш. 40.685755° сх. д. / 43.738174; 40.685755, яка бере початок на північно-західних схилах однойменного перевалу, та озеро Луган 43.721042° пн. ш. 40.693273° сх. д. / 43.721042; 40.693273, що утворилось на іншому боці на висоті 2396 м.

Імовірно, гідронім пов'язаний зі словом, спорідненим з кр.-тат. legen — «таз, цебер». Теж значення має шумер. laḫan gidda — «важка посудина»; пер. lägän — мідний таз, цебер; араб. laqān‎ — «діжа»; тур. leğen — «великий таз»; рос. лохань — «балія, дерев'яна або металева посудина круглої й овальної форми з невисокими краями». У Криму з основою legen є кілька оронімів, які стосуються пагорбів, узвиш. Певні паралелі можна провести з мікротопонімом одного з дніпровських порогів, а саме Лоханським, який був затоплений під час будівництва Дніпрогес. Його назва також пережила трансформацію. На мапі часів російсько-турецької війни (1737), про яку згадує російський історик Василь Татищев, цей поріг позначений як Луган. У ХІХ ст. Олександр Вельтман наводить ще кілька варіантів оніма: Лухан, Лохань, Лоханий, Лоханськой і Лоханський. Радше за все поріг, як й інші узвишшя, що мали такі найменування, були схожі на перегорнуту посудину.

Отже, гідронім Лугань — вторинний онім, який утворився унаслідок топонімічної метонімії. Річка має високі й круті береги або гори, як їх називали в народі. Не виключено, що Лугань запозичила давно забуту назву одного з таких узвиш, серед яких вона звивається. Згодом найменування річки було переосмислене й «ослов'янене». А народна назва Луганка остаточно приховала її походження

Населені пункти на Лугані

Біля Веселенького (Луганськ)

Міста: Первомайськ, Голубівка, Зимогір'я, Олександрівськ, Луганськ (усі — Луганська область).

Селища і села: Калінінський район, Байрак, Новолуганське, Світлодарськ, Луганське, Миронівський, Троїцьке, Калинове, Березівське, Голубівське, Донецький, Сентянiвка, Хороше, Сабівка, Тепличне, Петровеньки.

Водосховища

На річці розташовані два водосховища у Донецькій області:

• Миронівське
• Вуглегірське (Водбуд)

Притоки

Ліві : Картомиша, Комишуваха (гирло між селищами Голубівське і Березівське), Горіхова, Балка Розсохувата, Балка Суха. Праві : Гурти, Карапулька, Скельовата, Санжарівка, Ломуватка, Балка Калинівська, Комишуваха (гирло в селі Петровеньки), Балка Сальматрова, Лозова, Біла, Вільхівка.

Література

• (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 151. — (№ 2562).