Nakajima Kikka
| Nakajima Kikka | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | реактивний бомбардувальник/винищувач |
| Перший політ: | 7 серпня 1945 |
| На озброєнні у: |
 Імперський флот Японії |
| Розробник: | Літаки Накаджіма |
| Всього збудовано: | 1 |
| Конструктор: | Літаки Накаджіма |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 696 км/год |
| Дальність польоту: | 1 778 км |
| Практична стеля: | 12 300 м |
| Довжина: | 9,25 м |
| Висота: | 2,95 м |
| Розмах крила: | 10,00 м |
| Площа крила: | 13,21 м² |
| Споряджений: | 3 950 кг |
| Двигуни: | 2 х Ishikawajima Ne-20 |
| Гарматне озброєння: | 2 x 30-мм гармати «Тип 5» |
| Підвісне озброєння: | 500/800 кг |
|
| |
Nakajima Kikka у Вікісховищі | |
Nakajima «Kikka» (яп. 中島 橘花, «Кікка» («Квітка апельсина»)) — проєкт реактивного штурмовика-бомбардувальника Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.
Історія створення[ред. | ред. код]
Восени 1943 року представники посольства Японії в Берліні ознайомились із новими німецькими реактивними літаками. Презентація вразила японців, і вони розпочали переговори про придбання ліцензії. Переговори завершились успішно лише у березні 1944 року, після зустрічі японської делегації з Гітлером. Японцям була передана технічна документація на планери та двигуни літаків Me 262 та Me 163. Крім того, у Японію у супроводі німецьких спеціалістів мали бути доставлені по одному літаку та по два комплекти запасних частин. Під час доставки два підводні човни були потоплені, але частину документації доставили літаком.
На базі цієї інформації флот замовив фірмі Nakajima розробку одномісного двомоторного винищувача-бомбардувальника за зразком Me 262. Максимальна швидкість мала становити 700 км/г, радіус дії з 500-кг бомбою мав становити 200 км, з 250-кг бомбою - 275 км. Посадкова швидкість мала становити 150 км/г, а злітна дистанція при використанні стартових прискорювачів - 350 м. Літак мав мати крила, що складались, для розміщення його в укриттях та тунелях. Крім цього літак мав бути максимально простим у виробництві, так як припускалось, що його будуть виготовляти робітники низької кваліфікації.
Літак, спроєктований конструкторами Кенічі Мацумара та Казуо Охно, зовні нагадував Me 262, але був меншим. Турбореактивні двигуни розміщувались під крилом, що дозволяло використовувати різні двигуни. Це було вдалим рішенням, так як розробка запланованих двигунів затягнулась. Спочатку на літак встановили двигуни Ishikawajima Tsu-11, але їх характеристики не задовольнили замовника, і на літак спробували встановити двигуни Ishikawajima Ne-10, а потім Ishikawajima Ne-12. Ці двигуни виявились ненадійними, але посольство Японії в Берліні передало креслення двигуна BMW 003, на їх основі був створений двигун Ishikawajima Ne-20 з тягою 475 кгс. З цими двигунами літак відповідав вимогам технічного завдання, і отримав позначення «Експериментальний штурмовик "Кікка" («Квітка апельсина»)».
Перший прототип був готовий наприкінці червня 1945 року, а перший політ відбувся 7 серпня 1945 року. Літак добре керувався, лише розбіг при старті був задовгим. Другий політ мав відбутись 11 серпня 1945 року з використанням стартових прискорювачів. Проте через їх неправильне встановлення пілот при старті змушений був відключити двигуни. В результаті при гальмуванні літаку не вистачило злітної смуги, він викотився на ґрунт та скапотував. Відновити літак до кінця війни не вдалось.
Побудова другого дослідного візця наближалась до кінця, і почалось виготовлення 18 серійних літаків. Планувалось також виготовлення різних варіантів літака: двомісного навчального літака, розвідника, армійського винищувача-перехоплювача Nakajima Ki-201, а також літака для атак камікадзе. Але 15 серпня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Японії всі роботи були зупинені.[1]
Після війни один екземпляр Кікки був доставлений у США, де на авіабазі в Патуксенті був ретельно обстежений та випробуваний.
Уточнення назви[ред. | ред. код]
В літературі і інших джерелах що до цього літака можуть використовуватись різні позначення, зокрема Nakajima J9N, або навіть J9Y, проте історики з національного музею авіації і космонавтики США вважають ці позначення помилковими. Єдиною знайденою японською назвою була 橘花 (Кіцу-ка, читається як Кікка), під цим самим ім'ям літак згадується і в німецьких архівах. Інші літаки, що мали тільки ім'я, зазвичай були призначені для місій камікадзе, можливо тому перші дослідники вирішили присвоїти літаку ще і номер.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 1 чоловік
- Довжина: 8,125 м
- Висота: 2,95 м
- Розмах крил: 10,00 м
- Площа крил: 13,21 м²
- Маса пустого: 2 300 кг
- Маса спорядженого: 3 950 кг
- Максимальна маса зльоту: 4 088 кг
- Навантаження на крило: 265 кг/м²
- Двигуни: 2 х Ishikawajima Ne-20
- Потужність: 2 х 4,66 кН
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 696 км/год
- Дальність польоту: 1 778 км
- Практична стеля: 12 300 м
- Швидкість підйому: на 10 км - 26 хв.
Озброєння[ред. | ред. код]
- Бомбардувальник:
- Бомбове: 1 x 500/800 кг
- Винищувач:
- Гарматне: 2 x 30-мм гармати «Тип 5»
Джерела[ред. | ред. код]
- О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
- Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
- Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть третья: Накадзима-Тачикава. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
- Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Francillon, 1970, с. 443-445.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Kikka
Див. також[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
