Очікує на перевірку

Азбучна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Азбучна війна», також використовувалась назва «азбучна завірюха» — суперечки української громадськості Галичини в XIX ст. щодо спроб латинізувати українську абетку.

Історія

[ред. | ред. код]

Ця назва, можливо, є пізнішою калькою з позначення дискусій, які точилися на початку 1830-х років щодо правопису словенської мови ― термін «азбучна війна» (нім. ABC-Krieg) вперше був вжито М. Чопом в однойменній статті, яка вийшла друком 27 липня 1833 року у журналі «Illyrisches Blatt»[1]. Досі не з'ясовано, хто і коли вперше застосував цей термін в контексті мовно-правописних дискусій в Галичині[2].

Перший етап «азбучної війни» розпочався 1834 року після оприлюднення праці Й. Лозинського, в якій стверджувалося, що латинські букви, на відміну від «мертвої» кирилиці, можуть повніше і точніше відобразити характер української мови. Другий її етап розпочався 1859 року після публікації пропозицій Й. Їречека про введення української писемності на основі чеського алфавіту[3]. Обговорення алфавітного питання тривало аж до 1880-х років[4], але не завжди публічно[5].

Конкуренція кирилиці і латиниці набула рис міжнаціональної конфронтації між поляками і українцями, оскільки для останніх кирилиця була символом власної ідентичності ― спочатку релігійної, адже кирилиця пов'язувалася зі східним богослужбовим обрядом, а потім національної[6]. Обидві сторони не враховували той факт, що латиниця значно точніше передавала особливості західноукраїнського мовлення[7].

Попри свій невеликий масштаб, «азбучна війна» дещо пожвавила культурне життя Галичини[8] та стала важливою подією як у науковому, так і у суспільно-політичному вимірі[9].

З одного боку, «азбучна війна» стала однією з передумов активізації українського національного руху в Галичині, консолідації сил в боротьбі зі спробами полонізації, розвитку національної культури, а з іншого ― замкнула його на мовному питанні[10], що посприяло підвищенню інтересу освічених верств населення до вивчення живої народної мови і усвідомлення етнічної єдності українського населення Австро-Угорщини і Російської імперії[9], але відволікало діячів українського національного руху від вирішення інших проблем[11].

«Азбучна війна» сприяла зародженню русофільства[12] і українофільства в Галичині. Русофіли вважали, що впровадження латиниці мало за мету знищення «загальноросійської єдності» українців, білорусів і росіян, яке, на їхню думку, забезпечувалося через використання кирилиці[13]. Прихильники латиниці відокремлювали церковнослов'янську мову від живої народної, тим самим ставши попередниками українофілів ― прихильників розвитку української мови на народній основі[14].

Перший спалах

[ред. | ред. код]

[[

Азбука і Abecadlo полемічний твір М Шашкевича проти латинки виданий у Перемишлі в 1836 р.

Прологом «азбучної війни» став вихід друком 1833 року книги Вацлава Залеського «Руські та польські пісні галицького народу» (пол. «Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego»), яка була збіркою як польських, так і українських народних пісень, надрукованих з використанням польських літер[15][16]. У вступі до книги він висловлював надію, що незабаром всі слов'янські народи перейдуть на латинку і через це приєднаються до європейської літератури. Для Залеського кирилиця була культурним маркером, який відокремлював європейську культуру від неєвропейської[17].

Перший спалах «азбучної війни» був спричинений появою 1834 року в львівському тижневику «Rozmaitości Lwowskie» публікації Йосипа Лозинського «Про впровадження польської азбуки в руську писемність» (пол. «O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego»), в якій він під впливом Залеського і Е. Копітара[18] запропонував заміну невідповідної фонетичній системі української мови «мертвої» кирилиці польським алфавітом (абецадло). Абецадло, на його погляд, було раціональнішим, пристосованішим до повсякденного використання[19] і навчання читання і письма[20]. Для наочного переконання в доцільності переходу на латиницю він 1835 року видав свою етнографічну працю «Руське весілля» (Ruskoje wesile), надруковану латинськими буквами.

Українські дослідники XX—XXI століть погоджуються з думкою Маркіяна Шашкевича[21] про те, що латинізація українського алфавіту призвела б до відриву Західної України від Східної[22][23][24]. Ймовірно, це перешкодило б збереженню єдності процесу розвитку української культури на землях, що входили до складу Австро-Угорщини і Російської імперії, і посилило б загрозу культурної асиміляції українців[25].

Ця пропозиція Лозинського зазнала гострої критики, в тому числі з боку «Руської трійці» (брошура Маркіяна Шашкевича «Азбука i Abecadło», 1836), а також Д. Зубрицького («Апологія кирилиці або руської абетки», пол. «Apologia cyryliki czyli Azbuki ruskiej»), який першим виступив проти Лозинського, і Й. Левицького («Відповідь на пропозицію про впровадження польської азбуки в руську писемність», пол. «Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego», 1834). Брошура Шашкевича відіграла ключову роль в завершенні першої «азбучної війни»[26]. Відповіді Лозинського на критику відхилив цензор, вперше їх оприлюднив О. Маковей 1903 року[27].

З іншого боку, спроби впровадження латиниці підтримали деякі польські письменники, наприклад, В. Залеський, А. Бельовський, А. Домбчаньський[28] і Л. Семеньський[29].

Другий спалах

[ред. | ред. код]
«Пропозиція» Їречека, видана 1859 року у Відні.

Другий спалах Азбучної війни спричинила спроба намісника (губернатора) Галичини Аґенора Ромуальда Ґолуховського 1859 р. запровадити в українських школах латинку, розроблену чеським філологом Йосифом Їречеком на основі чеської абетки[30].

Проти реформи виступили як москвофіли (серед них Богдан Дідицький)[31], так і ті інтелігенти, що висловилися схвально про сам проєкт Їречека (вже згаданий мовознавець Йосип Лозинський та греко-католицький митрополит Львова Спиридон Литвинович голосували проти введення латинки, вважаючи цю зміну політичним та культурно шкідливим для українців актом)[32]. Протести підтримали також інші славісти з Австрії, зокрема Франц Міклошич та навіть тесть Їречека — Павел Шафарик. На закиди щодо невідповідності церковнослов'янського письма новій українській мові, вони пропонували реформувати кирилицю «за зразком Караджича».

Хвиля протестів була винятково сильною (так званий «другий спалах азбучної війни»), тому міністерська комісія 1861 року забракувала проект (7 голосів проти 2, ще двоє утрималися). Як наслідок австрійське міністерство відмовилося від подальшого впровадження латинки.

Проте тривалий час по тому діяла цісарська постанова від 10 квітня 1861, згідно з якою, адміністрація та суди Австрійської імперії не мусили, але могли вживати в україномовних документах кирилицю. Таке формулювання дозволяло галицьким органам влади (укомплектованим здебільшого поляками) ігнорувати кирилицю в україномовних документах[33].


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Fellerer Jan. Ukrainian Galicia at the Crossroads: The ‘Ruthenian Alphabet War’ of 1834 // Recontextualizing East-Central European History: Nation, Culture and Minority Groups / ed. by Robert Pyrah and Marius Turda. — Cambridge : Legenda, 2010. — P. 106. — ISBN 978-1-906540-87-6.
  2. ↑ Савчук Б. П., Билавич Г. В. «Азбучные войны» 30-50-х гг. ХІХ в. в Галиции в современном научном дискурсе // Русин. — 2019. — Т. 56. — С. 71. — ISSN 1857-2685. — DOI:10.17223/18572685/56/4.
  3. ↑ Лесюк М. П. Післяслово // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 698. — 500 прим. — ISBN 978-966-428-342-4.
  4. ↑ Nowacka Dagmara. Azbuka czy abecadło? Droga do ukraińskiego języka literackiego w Galicji pierwszej połowy XIX wieku // Studia wschodniosłowiańskie: literatura i język / red. A. Ksenicz, M. Łuczyk, N. Bielniak, A. Urban-Podolan. — Zielona Góra : Morpho, 2014. — С. 342. — ISBN 978-83-62352-24-1.
  5. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 449. — 500 прим. — ISBN 978-966-428-342-4.
  6. ↑ Struve Kai. Von Religion zur Nation: Der ruthenische Fall // Bauern und Nation in Galizien. Über Zugehörigkeit und soziale Emanzipation im 19. Jahrhundert. — Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 2005. — С. 381. — (Schriften des Simon-Dubnow-lnstituts Herausgegeben von Dan Diner, Band 4) — ISBN 3-525-36982-4.
  7. ↑ Остапчук О. О. Післямова до «азбучної війни»: кириличне видання творів Тимка Падури // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 28. — ISSN 1682—3540.
  8. ↑ Рудницький Я.-Б. А. «Азбучна війна» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / Гол. ред. В. Кубійович. — Париж, Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Т. 1: Абаза Микола – Голов′янко Зиновій. — С. 32.
  9. ↑ а б Райківський І. Я. Народознавство в етнічній самоідентифікації галицьких русинів першої третини ХІХ ст. // Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. — С. 202. — 300 прим. — ISBN 978-966-640-371-4.
  10. ↑ Райківський І. Я. Мовно-правописні дискусії серед руської інтелігенції Галичини і зміцнення польських позицій у 1850-х рр. // Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. — С. 325. — 300 прим. — ISBN 978-966-640-371-4.
  11. ↑ Сухий О. М. Мовно-правописні дискусії як чинник політичного життя Галичини 50-х рр. XIX ст. // Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у XIX столітті). — Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. — С. 85. — ISBN 966-613-301-6.
  12. ↑ Wendland Anna Veronika. Die Rückkehr der Russophilen in die ukrainische Geschichte: Neue Aspekte der ukrainischen Nationsbildung in Galizien, 1848-1914 // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. — Franz Steiner Verlag, 2001. — Вип. 49. — № 2. — С. 183. — ISSN 0021-4019.
  13. ↑ Голик Р. Ґенеза слов’янської душі: рецепція кирило-мефодїївської спадщини в Галичині ХІХ—ХХ ст // Slavica Slovaca. — 2015. — Вип. 50. — № 1. — С. 16. — ISSN 0037-6787.
  14. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 424. — 500 прим. — ISBN 978-966-428-342-4.
  15. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 418. — 724 с. — 500 екз. — ISBN 978-966-428-342-4.
  16. ↑ Dwornik Kamil. Słoweńska "abecedna vojna" i pierwsza ukraińska «азбучна війна» w Galicji – próba porównania // Slovanský svět: Známý či neznámý / ed. Kateřina Kedron, Marek Příhoda. — Praha, Červený Kostelec : Pavel Mervart, 2013. — S. 121. — (Russia Altera. Dějiny, kultura, duchovnost). — ISBN 978-80-7465-063-5.
  17. ↑ Dwornik Kamil. Słoweńska "abecedna vojna" i pierwsza ukraińska «азбучна війна» w Galicji – próba porównania // Slovanský svět: Známý či neznámý / ed. Kateřina Kedron, Marek Příhoda. — Praha, Červený Kostelec : Pavel Mervart, 2013. — S. 122. — (Russia Altera. Dějiny, kultura, duchovnost). — ISBN 978-80-7465-063-5.
  18. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 420. — 724 с. — 500 екз. — ISBN 978-966-428-342-4.
  19. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 419. — 724 с. — 500 екз. — ISBN 978-966-428-342-4.
  20. ↑ Nowacka Dagmara. Azbuka czy abecadło? Droga do ukraińskiego języka literackiego w Galicji pierwszej połowy XIX wieku // Studia wschodniosłowiańskie: literatura i język / red. A. Ksenicz, M. Łuczyk, N. Bielniak, A. Urban-Podolan. — Zielona Góra : Morpho, 2014. — S. 343. — ISBN 978-83-62352-24-1.
  21. ↑ Stępień Stanisław. Books, Publishing, and the Language Question // Galicia: A Multicultured Land / edited by Christopher Hann and Paul Robert Magocsi. — Toronto : University of Toronto Press, 2005. — P. 59. — 260 p. — ISBN 080203943X. — DOI:10.3138/9781442675148.
  22. ↑ Худаш М. Л. «Азбучна війна» // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 12—13. — 824 с. — 5000 екз. — ISBN 966-7492-19-2.
  23. ↑ Стеблій Ф. І. Предтеча «Руської Трійці»: Перемишльський культурно-освітній осередок першої половини ХІХ ст. — Львів, 2003. — С. 30. — 96 с. — (Бібліотека Шашкевичіани. Нова серія; вип. 2 (7). — ISBN 966-02-2974-7.
  24. ↑ Комаринець Т. І. Ідейно-естетичні основи українського романтизму: проблема національного й інтернаціонального. — Львів : Вища школа, 1983. — С. 126. — 223 с. — 2000 екз.
  25. ↑ Райківський І. Я. Народознавство в етнічній самоідентифікації галицьких русинів першої третини ХІХ ст. // Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. — С. 200. — 932 с. — 300 екз. — ISBN 978-966-640-371-4.
  26. ↑ Райківський І. Я. Ідея єдності русько-українського простору в діяльності «Руської трійці» та її послідовників у Галичині в 1830-х — середині 1840-х рр. // Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. — С. 216. — 932 с. — 300 екз. — ISBN 978-966-640-371-4.
  27. ↑ Лесюк М. П. Азбучні дискусії в 30—40-х роках XIX ст. // Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 435—436. — 724 с. — 500 екз. — ISBN 978-966-428-342-4.
  28. ↑ Magocsi Paul Robert. The Language Question as a Factor in the National Movement in Eastern Galicia // The Roots of Ukrainian Nationalism: Galicia as Ukraine's Piedmont. — University of Toronto Press, 2002. — P. 90. — 223 p. — ISBN 0-8020-4738-6. — DOI:10.3138/9781442682252.
  29. ↑ Dwornik Kamil. Stanowisko ks. Josyfa Łewyćkiego (1801-1860) w sporze o alfabet języka ruskiego (ukraińskiego) w Galicji w latach 30. i 40. XIX wieku // Acta Polono-Ruthenica. — 2016. — № 21. — S. 18. — ISSN 1427–549X.
  30. ↑ Josef Jireček. Über den Vorschlag, das Ruthenische mit lateinischen Schriftzeichen zu schreiben. — Wien : K.u.K. Ministerium für Cultus und Unterricht, 1859.
  31. ↑ О неудобности латинской азбуки въ писменности руской, розсужденіе Богдана А. Д., Віденъ, 1859
  32. ↑ Мойсеєнко В. Про одну спробу латинізації українського письма [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.] // Незалежний культурологічний часопис «Ї»". — 1997. — Ч. 9.
  33. ↑ Боротьба о руске письмо [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Діло. — 1888. — 26 листопада.

Література

[ред. | ред. код]
  • Барна В. А., Паньків Є. В. Тернопільський Енциклопедичний Словник. — Тернопіль : ВАТ ТВПК «Збруч», 2004. — Т. 1. А — Й. — С. 30. — 3500 прим. — ISBN 966-528-197-6.
  • Вендланд А. В. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848-1915. — Львів : Літопис, 2015. — ISBN 978-966-8853-16-6.
  • Лесюк М. П. Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — 724 с. — 500 прим. — ISBN 978-966-428-342-4.
  • Райківський І. Я. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. — 932 + 16 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-640-371-4.
  • Рудницький Я.-Б. А. «Азбучна війна» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / Гол. ред. В. Кубійович. — Париж, Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Т. 1: Абаза Микола – Голов′янко Зиновій. — С. 31—32.
  • Середяк А. В. «Азбучна війна» // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : «Літопис», 2007. — Т. 1. — С. 43. — ISBN 966-7007-68-8.
  • Стеблій Ф. І. «Азбучна війна» // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Т. 1: А — В. — 5000 прим. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Худаш М. Л. «Азбучна війна» // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 12—13. — 5000 прим. — ISBN 966-7492-19-2.
  • «Азбучна війна» // Українська радянська енциклопедія. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1: А — Борона. — С. 84. — 50000 прим.
  • «Азбучна війна» // Радянська енциклопедія історії України / Ред. кол.: А. Д. Скаба (відп. ред.) та ін. — Головна редакція УРЕ, 1969. — Т. 1: Абазин — Державець. — С. 30. — 40000 прим.
  • «Азбучна війна» // Довідник з історії України (А–Я): Посібник для середніх загальноосвітніх навчальних закладів / За заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста. — 2-ге вид., доопрац. і доп. — К. : Генеза, 2001. — С. 18—19. — ISBN 966-504-179-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Азбучна_війна&oldid=41868353