Вітторіо Ґассман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вітторіо Гассман)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітторіо Ґассман
італ. Vittorio Gassman
Ім'я при народженніVittorio Gassman
Народився1 вересня 1922(1922-09-01)[1][2][…]
Генуя, Провінція Генуя, Королівство Італія[1]
Помер29 червня 2000(2000-06-29)[1][2][…] (77 років)
Рим, Італія[1]
  • інфаркт міокарда
    • ПохованняКампо Верано[4][5]
    Громадянство Італія
     Королівство Італія
    Діяльністькінорежисер, телеактор, сценарист, актор театру, кіноактор, актор, театральний режисер
    Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd
    Роки діяльності1945—1999
    У шлюбі зШеллі Вінтерс, Nora Riccid, Diletta D'Andread і Жульєт Майнієль
    ДітиАлессандро Ґассманd, Paola Gassmand і Jacopo Gassmand[6]
    IMDbID 0002094
    Нагороди та премії
    золота медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою

    Приз Каннського фестивалю за найкращу чоловічу роль (1975)

    премія «Доностія» (1988)

     премія принцеси Астурійської за досягненні в мистецтві

    премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль

    Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягненняd

    Премія «Срібна стрічка» найкращому акторові

    Nastro d'Argento Speciald

    Премія «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плануd

    Кінофестиваль в Мар-дель-Плата

    Монреальський кінофестиваль

    Silver Shell for Best Actord

    Taormina Film Festd

    Премія «Золотий лев» за кар'єруd

    премія «Доностія» (1988)

     медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва»
    премія Принца Астурійського

    Давид ді Донателло (1960)

    Золотий глобус

    CMNS: Вітторіо Ґассман у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Вітторіо Ґассман (італ. Vittorio Gassman; 1 вересня 1922(19220901), Генуя — 29 червня 2000, Рим) — італійський кіноактор.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Народився 1 вересня 1922 року в Генуї, Лігурія, Італія, у сім'ї німецького емігранта та італійки.

    Любов до театру привела Ґассмана в Римську Академію драматичного мистецтва, яку він закінчив у 1942 році. На сцену театру Ґассман вийшов у Мілані в 1942 році, пізніше грав у театрі Елісео в Римі. Грав у драматичній трупі Лукіно Вісконті (1948—1949). Репертуар, у якому брав участь Вітторіо Ґассман, був різноманітний і значний — Достоєвський, Шекспір​​, Вільямс, Сенека.  

    «Гамлет», зіграний Вітторіо Ґассманом в Національному театрі (цей театр створив Ґассман разом з Т. Сальвіні), приніс йому славу, яку можна порівняти зі славою кінозірок. До кінця 1950-х років Ґассман утвердився як видатний театральний актор, драматург і режисер. У 1959 році Вітторіо Ґассман заснував у Римі трупу Італійського народного театру.  

    Дебют актора в кіно відбувся в 1946 році. Кінокар'єра складалася не менш вдало, ніж у театрі. Фільм Джузеппе Де Сантіса «Гіркий рис» (1949) приніс акторові справжній успіх і запрошення зніматися в американських режисерів («Рапсодія» — 1953, реж. Ч. Відор та «Війна і мир» — 1956, реж. К. Відор).  

    Проявив себе і як комедійний актор, віртуозний майстер перевтілення у фільмі Діно Різі «Чудовиська».

    Разом з Франческо Розі Ґассман поставив фільм «Кін» за Олександром Дюма, де зіграв головну роль.  

    Ґассман був актором різнобічним, зі своєрідним негативною чарівністю, яскравим темпераментом та іронією. Вершиною творчості Ґассмана в 1960-і роки в кіно стає роль Бруно в фільмі Діно Різі «Обгін» (1962), де актор грає в дуеті з Трентіньяном. За цю роботу Ґассман отримує «Срібну стрічку».  

    Ще одну «Срібну стрічку» Ґассман заслужено отримав за блискучу роботу у фільмі Маріо Монічеллі «Велика війна».  

    Найбільш значною роботою Ґассмана безумовно стала картина «Запах жінки» (1974, Profumo di donna), яка здобула премію МКФ у Каннах. Надалі перезнімалася американцями в фільмі «Запах жінки» (1992, Scent of a Woman) з Аль Пачіно. У цьому своєрідному змаганні Ґассман виграє.  

    Ґассман грає в Е. Скола, М. Феррері, Р. Олтмена та інших. І кожна поява актора на екрані стає подією. Ґассман знімає власне кіно, пише сценарії й п'єси.  

    У 1999 році Вітторіо Ґассман залишає сцену, а 29 червня 2000 помирає від серцевого нападу в Римі.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]


    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118716506 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.
    4. ↑ Al Verano a spasso nella storia del cinema con la guida tra le tombe di attori e registi
    5. ↑ https://www.findagrave.com/memorial/7293291
    6. ↑ https://www.perfil.com/noticias/opinion/jacopo-gassman-papa-nos-leia-a-borges.phtml

    Посилання

    [ред. | ред. код]


    Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вітторіо_Ґассман