Очікує на перевірку

Райхсмарка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райхсмарка

Reichsmark (нім.)
Reichsmark (англ.)
Reichsmark (фр.)

10 райхсмарок 1924 року 1 райхсмарка 1937 року
10 райхсмарок
1924 року
1 райхсмарка
1937 року
Коди і символи
Коди ISO 4217 DER
Символи ℛℳ
Абревіатури RM
Територія обігу
Емітент Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Райх
Третій Рейх Фленсбурзький уряд
Німеччина в 1945—1949 роках
Похідні та паралельні одиниці
Дробові Райхспфенніг (Абревіатура: Rpf) (1100)
Паралельні Австрійський шилінг (ATO)
Албанський франк (ALF)
Бельгійський франк (BEF)
Болгарський лев (BGO)
Грецька драхма (GRS)
Данська крона (DKK)
Італійська ліра (ITL)
Карбованець Райхскомісаріату Україна (UAC)
Краківський злотий (PLK)
Крона Богемії и Моравії (CSM)
Люксембурзький франк (LUF)
Нідерландський гульден (NLG)
Норвезька крона (NOK)
Польський злотий (PLO)
Радянський рубль (SUG)
Сербський динар (YUS)
Словацька крона (SKO)
Угорський пенге (HUP)
Французький франк (FRG)
Хорватська куна (HRD)
Монети і банкноти
Монети 1, 2, 4, 5, 10, 50 rpf,
1, 2, 3, 5 RM
Банкноти 5, 10, 20, 50, 100, 1000 RM
Історія
Дата 1924
Валюта-попередниця Рентна марка (DEN)
Золота марка (DEG)
Паперова марка (DEP)
Хроніка Registermark (DERR)
Reisemark (DERT)
Kreditsperrmark (DERK)
Effektensperrmark (DERE)
Handelsperrmark (DERH)
Reichskreditkassenscheine (XDEK)
Behelfszahlungsmittel (XDEB)
Початок вилучення 1948/1950
Валюта-наступниця Марка Союзного військового командування (DEA)
Німецька марка (DEM)
Купон Німецького емісійного банку (DDK)
Німецька марка Німецького емісійного банку (DDM)
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Райхсбанк
Монетний двір Прусський державний монетний двір
Монетний двір Берліна
Віденський головний монетний двір
Баварський державний монетний двір
Монетний двір Мюльденхуттена
Державний монетний двір Штутгарта
Державний монетний двір Карлсруе
Монетний двір Гамбурга
Курси на 30 серпня 1924 року
1 DER = 1 DEN = 1 DEG = 1012 DEP
4,2 DER = 1 USD

Райхсмарка (нім. Reichsmark) — офіційна грошова одиниця Німецького Райху та Союзних окупаційних зон в Німеччині протягом 19241948 років. 1 райхсмарка складається зі 100 райхспфеннігів (нім. Reichspfennig). Випускалася в банкнотах і монетах. Запроваджена 30 серпня 1924 року, через рік після введення номінально рівноцінної рентної марки (нім. Rentenmark), на заміну знецінених паперових марок (нім. Papiermark).

Райхсмарка, рентна марка і марка Союзного військового командування були вилучені з обігу на території Західної Німеччини й замінені німецькою маркою, випущеною Банком німецьких земель, у період з 21 червня до кінця серпня 1948 р.

У радянській зоні окупації райхсмарка, рентна марка і марка Союзного військового командування замінювалася на німецькі марки, випущені Німецьким емісійним банком у ході реформи, розпочатої 23 червня 1948 / 24 липня 1948 рр.

Історія

[ред. | ред. код]

Передумови появи райхсмарки

[ред. | ред. код]
Вартість 1 долара США (USD) в паперових марках (DEP)
Дата DEP/USD
01.01.1920 50 М
01.01.1921 75 М
01.01.1922 190 М
01.07.1922 400 М
01.08.1922 1 000 М
01.12.1922 7 000 М
01.01.1923 9 000 М
01.06.1923 100 000 М
01.09.1923 10 000 000 М
10.10.1923 10 000 000 000 М
25.10.1923 1 000 000 000 000 М
15.11.1923 4 200 000 000 000 М

У 1921—1923 роках Німеччину охопила глибока економічна криза: середній рівень інфляції щоденно становив близько 25 %. Ціни в магазинах змінювалися кілька разів на день: за кожні 49 годин вартість товарів зростала вдвічі, відповідно за місяць купівельна спроможність скорочувалася у тисячу разів. У 1923 році гіперінфляція в країні дійшла свого апогею та становила 3,25·106 відсотків (3,25 млн.%) в місяць. Нові банкноти паперової марки, яка на той час в Німецькому Рейху на ряду з золотою маркою (нім. Goldmark) були єдиними законними платіжними засобами, друкувалися не рідше 2 разів на тиждень все більшого номіналу та для економії — з однієї сторони. Крім того використовувалася практика передрукування нового номіналу на знецінених банкнотах. Найбільшою купюрою стала банкнота 100 000 000 000 000 паперової марки (нім. Einhundert Billionen Mark). У короткі терміни люди втратили свої заощадження: якщо на початку кризи серед платоспроможного населення різко зріс купівельний ажіотаж на товари, то в кінці це призвело до масової зупинки виробничих потужностей підприємств, повсюдного використання серед населення бартеру побутових речей і неофіційних сурогатних грошей (Нотгельд).

З метою стабілізації економічної ситуації в країні та припинення падіння офіційної валюти, 15 листопада 1923 року проведено грошову реформу та введено в обіг тимчасову грошову одиницю — рентну марку, 4,20 котрої дорівнювали одному долару США. 1924 року проведено чергову грошову реформу: прийнятий «Закон про карбування монет» від 30 серпня та остаточно введено постійну грошову одиницю — райхсмарку, теоретично еквівалентну 1/2790 кг чистого золота. Натомість паперова марка була вилучена з обігу в лютому 1924 року по курсу 1012 одиниць за одну райхсмарку або рентну марку[1][2][3].

Художньо, правдиво і цікаво гіперінфляція у веймарському Німецькому Рейху описана в романі Е. М. Ремарка «Чорний обеліск».

Гіперінфляція 1921—1923 років в Німецькому Рейху
Курс паперової марки Німецького Рейху протягом 1921—1923 років.
100 мільярдів паперових марок 1923 року випуску, одностороння — результат гіперінфляції 1921—1923 років. За кілька днів і ця банкнота знецінилася в тисячу разів.
Житель Німецького Рейху обклеює стіни банкнотами, що не представляють цінності.
Поштові марки Німецького Рейху періоду гіперінфляції. Номінали від 500 тисяч до 50 мільярдів паперових марок
Поштова марка Веймарського Німецького Рейху зі збільшеним в 10 тисяч разів номіналом поверсі старого — з 200 до 2 мільйонів паперових марок.

Вилучення райхсмарки з обігу

[ред. | ред. код]

Після поразки нацистського Німецького Рейху у Другій світовій війні на його території, де райхсмарка колись була основним законним платіжним засобом, виникло кілька держав і державних утворень. Так, тільки з населених переважно німецькомовним населенням держав на політичній карті Європи з'явилися Саар, ФРН, НДР (включаючи Східний Берлін), Західний Берлін та Австрія. Враховуючи відмінність новостворених державних інститутів у кожній з них, в різних областях колишнього Рейху одні й ті ж банкнотні та монетні типи втратили статус законного платіжного засобу в різний час. Крім зазначених держав, частина територій Німецького Рейху відійшла до інших держав зі своєю національною валютою, відмінною від німецької. Так, у Польщі райхсмарки офіційно втратили статус законного платіжного засобу 28 лютого 1945 року і підлягали обміну за курсом 2 райхсмарки за 1 польський злотий.

Види райхсмарок

[ред. | ред. код]

Окупаційна райхсмарка (1940—1945)

[ред. | ред. код]

Див. докладніше Окупаційна рейхсмарка

Керівництвом Третього Рейху перед початком війни була розроблена програма з постачання військових на захоплених територіях. Вона передбачала створення імперських кредитних кас, які б володіли правом емісії власних грошових знаків. На них покладалося завдання випуску грошей, які б циркулювали на окупованих територіях разом з національними валютами. 3 травня 1940 р. було ухвалено закон про заснування імперських кредитних кас, що знаходилися в підпорядкуванні Райхсбанку, де для керівництва ними було створено Головне управління імперських кредитних кас. 15 травня 1940 р. закон доповнило урядове розпорядження. Імперські кредитні каси почали випуск окупаційних марок, які були обов'язкові до прийому в окупованих країнах, але при цьому не були законним платіжним засобом в самій Німеччині.

Головним управлінням керувала адміністративна рада, у складі представників міністерства господарства, міністерства фінансів, верховного командування збройних сил та ін. Головою її був директор Райхсбанку. До компетенції ради входило управління кредитно-грошовими системами окупованих територій і ведення переговорів з емісійними банками окупованих і союзних країн.

Кредитні каси було відкрито в Польщі, Бельґії, Нідерландах, Юґославії, Люксембургу, Франції та в інших окупованих країнах. Наприкінці 1942 р. у країнах Європи налічувалося 52 каси: 11 — у Франції, 5 — у Бельґії, 1 — в Нідерландах, 1 — у Польщі, 2 — в Юґославії, 2 — у Греції, 30 — на окупованій території СРСР. На Головне управління імперських кредитних кас було покладено випуск та постачання білетами в окупаційних райхсмарках єдиного зразка всіх кредитних кас, організованих на територіях окупованих країн. Випускалися білети номіналом від 50 райхспфенніґів до 50 райхсмарок, а також монети в 5 і 10 райхспфенніґів. Було оголошено про гарантоване забезпечення білетів позичкових кас. Таким забезпеченням служили чеки, векселі, валюта Рейху та іноземна, казначейські зобов'язання, а також товарні та цінні папери, під які каси могли видавати позики й які знаходилися в портфелі кредитних кас. Реально далі забезпечення військових марок фіктивними зобов'язаннями казначейства справа не дійшла. Військові марки кредитних кас були законним платіжним засобом на території всіх окупованих країн або обмінювалися в місцевих банках та відділеннях кредитних кас на внутрішню валюту за фіксованим курсом.

У більшості окупованих країн за національною валютою було збережено платіжну силу. Курс військової марки стосовно місцевої валюти завжди встановлювався окупантами на рівні, що значно перевищував паритет купівельної сили. Офіційний курс військової марки у грудні 1941 р. становив: 20 французьких франків = 2,50 бельгійського франка = 1,67 норвезької крони = 0,75 нідерландського ґульдена = 2 данських крони = 20 сербських динарів = 60 грецьких драхм. Фактично білети імперських кредитних кас у певному сенсі стали міжнародною валютою.

Купівельна сила окупаційної райхсмарки як на ринку, контрольованому окупантами, так і на чорному ринку була різною залежно від місцевих умов. У Франції, наприклад, вона була вищою, ніж у Бельгії, в Бельгії вище, ніж в Югославії. Як правило, знецінення військової валюти збільшувалася в напрямку із заходу на схід, що пояснювалося стосовно до кожної країни відмінністю в ступені і методах пограбування окупованих країн, у розмірах емісії місцевих та військових грошей.

Різка відмінність купівельної сили військової марки в окремих окупованих країнах викликала жваву спекуляцію. Операціями з окупаційними марками займалися військовослужбовці вермахту, чиновники окупаційної влади, торговці, французькі партизани, британська розвідка та ін. Оскільки спекуляція військовими марками підривала моральний стан армії й посилювала корупцію в адміністративних органах, німецький уряд 9 листопада 1942 р. видав розпорядження про покарання за привласнення, передачу як винагороду і незаконний вивіз військових грошей з однієї країни в іншу. Поступово, у міру створення місцевих емісійних систем, випуск військових марок припинявся, німецька військова влада переходила до фінансування своїх витрат за рахунок місцевої валюти, отриманої нею, в основному, під виглядом відшкодування окупаційних витрат. Вилучення окупаційних марок не оформлялося законодавчими актами і відбувалося без широкого розголосу.

Окупаційні марки вилучалися з обігу шляхом обміну на національні валюти по примусовому курсі. У Франції, Бельгії та Нідерландах кошти, витрачені емісійними банками на викуп окупаційних марок, були включені в «вартість окупації», а в Данії і Норвегії — в «кредит», наданий емісійними банками уряду Німеччини. Вилучення відбувалося без широкого розголосу. Іноді виникали ускладнення, так, в Бельгії був встановлений занадто короткий термін обміну, в результаті чого окупаційна райхсмарка сильно знецінилася відносно бельгійському франку. Це призвело до посилення спекуляції та вивезення марок у Францію, де зберігався вільний розмін. Як результат, владі Бельгії довелося видати розпорядження про безперешкодний обмін марок на бельгійський франк протягом усього періоду війни. Окупаційна марка навіть у тих країнах, де їх випуск був припинений, залишалася законним платіжним засобом на тривалий час.

Точної інформації про емісію військових марок немає. За даними зведеного балансу імперських кредитних кас, до кінця 1943 р. емісія склала 7122 млн окупаційних марок. Відомостей про суму емісії після 1 січня 1944 р. — немає.

Крім окупаційної райхсмарки в маріонеткових державних утвореннях були введені власні грошові одиниці: в Райхспротектораті Богемії і Моравії — крона Богемії і Моравії, в Генерал-губернаторстві — злотий Емісійного банку в Польщі, які випускалися здебільшого у вигляді банкнот та їх похідні відповідно — гроши і гелери, які випускалися у вигляді монет.

Платіжні засоби забезпечення німецьких збройних сил

[ред. | ред. код]

У 1940—1945 рр. випускалися «платіжні засоби забезпечення німецьких збройних сил» (Behelfszahlungsmittel für die Deutsche Wehrmacht), що призначалися для військовослужбовців, постачання товарами по лінії інтендантських та інших тилових служб. Випускалися купюри номіналом в 1, 5, 10, 50 райхспфенніґів, 1 і 2 райхсмарки [2].

На початку 1945 р. Головне управління державних кредитних кас розпочало випуск «розрахункових знаків німецьких збройних сил» (Verrechnungsschein für die Deutsche Wehrmacht) для військовослужбовців при виїзді (транзиті) за кордон. На них повинні були обмінюватися німецькі й окупаційні райхсмарки. Прибуваючи до місця служби за кордонами Рейху, військовослужбовці обмінювали ці розрахункові знаки на окупаційні чи місцеві грошові знаки, що ходили на даній території. Інші операції з цими розрахунковими знаками були заборонені. Випускалися купюри номіналом в 1, 5, 10 і 50 райхсмарок [3].

Спеціальні випуски для таборів військовополонених

[ред. | ред. код]

У 1940—1945 рр. випускалися спеціальні грошові знаки для використання в таборах військовополонених (Kriegsgefangenen — Lagergeld) — купюрами в 1, 10, 50 райхспфенніґів, 1, 2, 5, 10 райхсмарок.

Інші грошові знаки та цінні папери

[ред. | ред. код]

Крім зазначених номіналів, в державі до оплати продовжували приймати наступні монети, карбування яких було вже припинено:

  • Монети рентних пфенігів;
  • Срібні монети в 1 (до 01.04.1937), 2 (до 01.01.1940), 3 (до 01.10.1934) та 5 (до 01.04.1937) марок.
  • Монети в 1 і 2 пфеніга Німецького Рейху (до 01.03.1942), які були ідентичні за складом, діаметром і вазі аналогічним монетам райхспфенніґів ранньої серії.
  • Золоті монети в 10 і 20 марок випусків 1871—1915 років, хоч і не використовувалися в обороті через перевищення вартості дорогоцінного металу, який містився в них по відношенню до номінальної купівельної спроможності, однак офіційно вони були демонетизовані лише в 1938 році.
  • Векселі «МЕФО» (MEFO, нім. Metallurgische Forschungsgesellschaft, mbH), які випускались нацистським урядом з метою фінансування озброєнь. Це відбувалося в ситуації відсутності в країні фінансових резервів. Векселі «МЕФО» були гарантовані державою, приймалися всіма німецькими банками і враховувалися потім Райхсбанком для друкування нічим не забезпечених банкнот. Векселі «МЕФО» були призначені виключно для переозброєння економіки Німеччини і не відбивалися ні в бюлетенях Національного банку, ні в державному бюджеті, що дозволяло зберігати в секреті масштаби переозброєння. Формально векселі видавалися створеною Шахтом компанією МЕФО, котра насправді не вела ніякої діяльності, і була просто фінансовим механізмом нацистів.

Банкноти

[ред. | ред. код]

Монети

[ред. | ред. код]

Модифікація монет

[ред. | ред. код]
  1. Веймарський зразок (1924—1936). Відмінні риси: колоски зерна, орел.
  2. Нацистський зразок (1936—1940). Розпорядчими документами від 5 листопада 1935 року та 7 березня 1936 року керівництвом Німецького Рейху затверджена нова геральдична конструкція, яка складалася зі свастики, розміщеної в центрі дубового вінка та орла, що постає на вінкові з розпростертими крилами і повернутою в право головою. Тому починаючи з 1936 року головним елементом банківських монет стає нова державна емблема Третього Рейху. Виключенням стала лише нікелева 1 RM, випущена 1933 року, яка залишалася незмінною до кінця її карбування, 1939 року.
  3. Воєнний зразок (1940—1945). Враховуючи брак родовищ нікелю, міді та срібла, а також їх необхідність для військових потреб, монетним дворам ще в 1935 році було доручено підготувати відповідні технології для швидкої масової заміни нікелевих, мідних та срібних монет на аналоги з інших металів. Починаючи з 1 серпня 1939 року монети з вмістом міді та нікелю, а з 1 березня 1940 року і срібла були демонетизовані — поступово вилучалися з ужитку та перестали виконувати роль законного платіжного засобу. Натомість з 1 березня 1940 року в обіг надійшли низькопробні монети з алюмінію та цинку рівноцінні по номіналу вилученим.
  4. Союзний зразок (1945—1948). Після закінчення існування нацистського Німецького Рейху, окупаційні адміністрації країн-переможців зіткнулися з цілою низкою проблем. Однією з них було забезпечення відновлення зруйнованої економіки Німеччини. У зайнятих Союзниками областях гостро відчувалася нестача розмінних грошей невеликого номіналу. Це призвело до того, що на монетних дворах стали карбувати монети номіналом в 1, 5 і 10 пфенігів, які повністю відповідали своїм аналогам 1940—1945 років, за винятком напису «DEUTSCHES REICH» та свастики, які були вилучені.

Монетні двори

[ред. | ред. код]

Монети райхсмарки в Німецькому Рейху карбувалися спочатку на 6 монетних дворах у Берліні, Мюнхені, Фрайберзі, Штутгарті, Карлсруе та Гамбурзі, а після аншлюсу Австрії в 1938 році випуск монет розпочався і у Відні. Про походження тієї чи іншої монети свідчить знак монетного двору — викарбувана на монеті відповідна буква. Майже всі монетні двори працювали, як у воєнний період так і у після воєнний. Навіть у 1945 році невеликими тиражами були випущені монети в Берліні і Фрайберзі. Виключенням стали лише Віденський головний монетний двір, який відійшов у підпорядкування Союзного військового командування, діючих на окупаційних зонах в Австрії, та Гамбурзький монетний двір, який у 1943 році під час бомбардування був практично повністю зруйнований і відбудований лише у 1948 році.

У зв'язку з різним тиражем, на сьогодні вартість монет однакового номіналу, того ж року, однак викарбуваних на різних монетних дворах, може відрізнятися на порядки.

Зона обігу райхсмарки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Values of the most important German Banknotes of the Inflation Period from 1920—1923
  2. Німецький кошмар. Як німці боролися зі своєю гіперінфляцією?
  3. Німеччина: блиск і злидні авторитаризму.
  4. Сайт «Каталог монет Німеччини 1871—2002 років»
  5. Сайт Австрійського монетного двору, розділ «Наша історія». Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 13 грудня 2014.
  6. Сайт Баварського центрального монетного двору, розділ «Історія». Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 13 грудня 2014.
  7. Сайт Державного монетного двору Баден-Вюртемберга, розділ «Погляд в минуле». Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2014.
  8. Сайт Гамбурзького монетного двору, розділ «Історія»

Посилання

[ред. | ред. код]

http://coinsspb.com/viewtopic.php?f=11&p=36967