Воловець
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
  |
|
| Воловець на карті Воловецького району | |
| Країна |  Україна |
| Область/АРК | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Воловецький район |
| Рада | Воловецька селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 2121555100 |
| Основні дані | |
|---|---|
| Засноване | 1433 |
| Статус смт | із 1957 року |
| Площа | 6,67 км² |
| Населення | 5178 осіб (2004) |
| Густота | 775,850 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89100 |
| Телефонний код | +380 3136 |
| Географічні координати | 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 492 м |
| Водойма | Вича (притока Латориці) та Волівчик |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Воловець |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 118 км |
| - автошляхами: | 114 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт.Воловець, вул.Пушкіна,7 |
Волове́ць (рос. Воловец, угорською: Volóc, біл. Валавец (Vałaviec)) — селище міського типу, районний центр Воловецького району Закарпатської області України. Воловець знаходиться в високогір'ї Українських Карпат, на південь від водороздільного хребта, та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика у підніжжі вершин Темнатик та Плай, на висоті біля 500 м над рівнем моря. Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11 км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародна траса М17 (Брест (Франція)-Київ). Відстань до обласного центру (Ужгород) 115 км, до Львова 190 км, до Києва 750 км.
Зміст |
[ред.] Населення
У 1870 році в Воловці проживало 600 чоловік, В 1900 році в селі проживали 1284 осіб, в т. ч. 839 українців , 253 німців, 177 угорців , 3 словаки, 1 румун , 11 євреїв . В 2004 році проживало 5178 осіб.
[ред.] Історія
Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів , які підтверджують існування тут поселення у кін. ІІ тис. до н.е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах.
Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого ,а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію . У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону . В дарчій грамоті, підтвердженій в 1628 році, вказувалося, що новий хазяїн зобов'язаний поселити тут своїх кріпаків.
Y 1645 році трансільванський князь Дердь ІІ Ракоці , який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим , в ньому проживало кілька десятків сімей . Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVI ст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця . Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, в тому числі і Воловець були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703- 1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію.
Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів . У 1761- 1762 рр. 33 жителі Воловця знаходилися в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян , в якому прийняли участь і жителі села. В результіті революції 1848-1849 рр. кріпосне право відмінили.
Y другій половині XIX ст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 30-ті роки ХІХ ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці.
На початку ХХ ст. Був збудований лісопильний завод, на якому працювало 25-30 чоловік. У 1906 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці парову лісопилку яка виготовляла будматеріали. В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в т. ч. 839 українців , 253 німців, 177 угорців , 3 словаки, 1 румун , 11 євреїв ; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам'яних та 174 дерев'яних. Трьохповерховий будинок належав багатому Грімбергу . У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад – державна початкова школа. У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати. У 1944 році почала функціонувати початкова школа , а в 1945 році на її базі – середня.
[ред.] Посилання
[ред.] Див.Також
 Населені пункти Воловецького району |
||
|---|---|---|
| Смт: | Воловець · Жденієво | |
| Села: | Абранка · Біласовиця · Буковець · Верб'яж · Верхні Ворота · Верхня Грабівниця · Гукливий · Завадка · Задільське · Збини · Канора · Кічерний · Котельниця · Лази · Латірка · Нижні Ворота · Пашківці · Перехресний · Підполоззя · Розтока · Скотарське · Тишів · Щербовець · Ялове | |
 Міста і смт Закарпатської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Берегове · Виноградів · Іршава · Мукачеве · Перечин · Рахів · Свалява · Тячів · Ужгород · Хуст · Чоп | |
| Смт: | Батьово · Буштино · Великий Березний · Великий Бичків · Вилок · Вишково · Воловець · Дубове · Жденієво · Кобилецька Поляна · Кольчино · Королево · Міжгір'я · Середнє · Солотвино · Тересва · Усть-Чорна · Чинадійово · Ясіня | |
