Микола Потоцький
| Микола Потоцький пол. Mikołaj Potocki |
|
 Микола Потоцький — «Ведмежа лапа». |
|
| Народився | бл.1593 |
|---|---|
| Помер | 20 листопада 1651 Хмільник |
| Інші імена | «Ведмежа лапа» («Niedźwiedzia Łapa») |
| Діяльність | староста любельський, черкаський, летичівський, ніжинський і барський |
| Титул | шляхтич |
| Звання | воєвода брацлавський, каштелян краківський і великий коронний гетьман |
| Батько | Якуб Потоцький |
| Матір | Ядвіґа Прусиновська |
| Родичі | Потоцькі |
| Діти | Петро, Стефан, Микола, Мар'янна, Вікторія,Генрик |
 |
|
Мико́ла Пото́цький (пол. Mikołaj Potocki) (бл.1593 — 20 листопада 1651 р.) — шляхтич польський, магнат. Воєвода брацлавський і писар польний коронний (з 1636 року). Староста любельський, черкаський, летичівський, ніжинський і барський. Гетьман польний коронний (з 1637 року), каштелян краківський і великий коронний гетьман (з 1646 року). Мав прізвисько «Ведмежа лапа» («Niedźwiedzia Łapa»).
[ред.] Біографія
Походив з магнатського роду Потоцьких. Якуб Потоцький був його батьком. У 1604-1609 роки навчався в Замойскої Академії.
Вже в 1611 році він брав участь у боях під Смоленськом. Під час Цецорської битви 1620 року в якостi ротмістра потрапив у татарський полон, але незабаром був звільнений. Після повернення з неволi він взяв участь в серії військових кампаній, зокрема проти шведів у Померанії в 1627 році. На рубежі 1626/1627 після від'їзду гетьмана Станіслава Конєцпольського до сэйму, дiе як полковник у боях проти армії шведів. У 1633, вже призначений як староста генеральний поділля, разом із Яремою Вишневецьким і Станіславом Конєцпольським розбивае турецьку армію бiля Панівці на чолі з Абазею-пашею.
Був воєводою брацлавським (1636). З 1637 р. — польний гетьман. В 1642 р. староста остерський, в 1643 р. — староста черкаський, пізніше — староста барський і каштелян краківський.
Керував придушенням козацьких повстань в Україні, що їх очолювали Павло Павлюк у Кумейківськiї битвi, Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Яків Острянин.
Польський історик Шимон Окольський супроводжує його в експедиціях 1637 і 1638, який описується в його творах i складає дуже важливий матеріал для історії цього періоду.
Під час Хмельниччини керував урядовими військами Речі Посполитої, але був розгромлений у Корсунській битві 1648 року. Разом з Мартином Калиновським потрапив у полон і виданий Богданом Хмельницьким кримському ханові. Пiсля двох рокiв визволений за великий викуп. Командував шляхетськими військами Речі Посполитої у Берестецькій битві 1651 року. Брав участь у підписанні Білоцерківського договору 1651 р.
[ред.] Джерела та література
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
