Промисловий дизайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Промисловий дизайн — використання комбінації прикладного мистецтва і прикладної науки для поліпшення естетики, ергономіки, архітектури, функціональності і зручності використання продукту. Дизайн також може бути застосований для поліпшення конкурентоспроможності продукту та виробництва. Роль промислового дизайнера — у створенні і виконанні проектних рішень з проблем форми, зручності використання, фізичної ергономіки, маркетингу, розвитку бренду і продажів. [1]

30-і роки XX ст[ред.ред. код]

У США після першої світової війни спостерігався бурхливий технічний прогрес і промисловий підйом. Однак на рубежі 20-30-х р. їх змінила глибока економічна криза. Подолання його наслідків становиться стимулом для розвитку дизайну. Уолтер Дорвін Тіг (англ. Walter Dorwin Teague) створює одне з перших дизайн-бюро ще в 1926 р. Реймонд Лоуі (англ. Raymond Loewy), по праву званий батьком комерційного дизайну, з однаковим успіхом проектував холодильники, локомотиви, автомобілі, розробляв фірмові стилі, зокрема «Кока-кола», «Шелл», «Лакі страйк». Вони не тільки багато і успішно проектують, але і відпрацьовують принципи формотворення, в першу чергу раціонального стайлінгу (англ. styling — стилізація), пишуть і випускають книги, узагальнуючі їх досвід. Інтерес до дизайну проявляють і мистецтвознавчі круги. У 1934 р. з'явилася книга «Мистецтво і промисловість» Герберта Ріда (англ. Herbert Read), закріпивши предмет мистецтва: «У кордонах функціональної доцільності фабрика повинна пристосовуватись до художника, а не художник до фабрики».

Середина XX ст[ред.ред. код]

Дизайн США став невід'ємною частиною американського способу життя, насамперед у відтворенні предметного оточення, створенні нових видів товарів і послуг. Дизайн, породження нових соціально-економічних відносин державно-монополістичного капіталізму і ринкових відносин, виконуючи комерційну задачу, став одним з провідних та ефективних факторів конкурентоспроможності. Позиція провідних американських дизайнерів: «Найважливіша мета дизайну — змусити дзвонити касу, яка вибиває чеки» і «Дизайн є гарним в тій мірі, в якій він сприяє побуту».

50-70-ті роки XX ст[ред.ред. код]

Все більш ясно розуміється роль дизайну в підвищенні якості продукції. З 1958 р. більше тисячі шестисот американських фірм мали офіси в Європі. Їх успішну діяльність багато в чому забезпечували дизайнери. В Європі, в слідом за нею і в Японії переймається американський досвід, але зберігаються культурні національні традиції. Знаменною подією і як би офіційним признанням дизайну було утворення в 1957 р. Міжнародної Ради Організацій Дизайну (ICSID). На міжнародному семінарі в Брюгге (1964 р.) було запропоновано визначення: "Дизайн є творча діяльність, кінцевою метою якої є визначення якостей виробів, що відносяться до їх формоутворення (або «формальних властивостей», «якостей з точки зору форми»). Ці якості пов'язані не тільки з зовнішнім виглядом, але, головним чином, з конструктивними і функціональними характеристиками ("структурними та функціональними зв'язками виробів "), які перетворюють систему («предмет») в єдине ціле, як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Дизайн охоплює всі обумовлені промисловим виробництвом аспекти оточуючого нас середовища.

80-90-ті роки XX ст[ред.ред. код]

У цей період отримала досить струнке формулювання теорія системного проектування, «системного дизайну». У працях учених були обгрунтовані наукові положення, згідно з якими специфіка системного дизайну завжди пов'язана з проектуванням цілісно-структурних об'єктів. Знаменною подією стало заснування Спілки дизайнерів СРСР (1987 р.) — Творчої громадської організації, що об'єднала широке коло фахівців. Багато в чому повчальною для радянських теоретиків і практиків стала Московська виставка «Дизайн США», вересень 1987. У нас випустили з уваги багатогранність дизайнерської професії та обов'язковість спеціалізації. В Америці, наприклад, дизайнерів-предметників (промислових дизайнерів) готували 28 навчальних закладів, архітекторів — 93, дизайнерів-графіків і фахівців суміжних галузей — 230. Експонати показали, як може бути ефективним графічний дизайн, як він організовує громадську думку і поведінку населення.

Розвиток техніки призвів до створення настільки досконалих машин, що значна частина збоїв в роботі систем стала відбуватися «з вини» людини, оскільки все зростаюча ефективність технічних засобів ставить перед оператором найскладніші завдання, які часто перевищують його можливості. Людина стала знижувати ефективність роботи системи. У такій інтерпретації дизайн є не що інше, як виявлення ще одного резерву вдосконалення цієї системи, коли використовуються не тільки фізіологічні та інтелектуальні можливості людини, але і його емоційні властивості, його чуттєве сприйняття, а значить, «починає працювати» і естетичне почуття. На зорі розвитку техніки резерви удосконалення системи людина — машина черпалися в основному в поліпшенні технічних параметрів: підвищенні потужності, збільшенні числа робочих органів, вдосконаленні технології, розвитку технічних наук, за рахунок впровадження принципово нових технічних досягнень тощо. Тепер же стало необхідним активно удосконалювати машину, враховуючи інтереси працюючої на ній людини, і основна роль тут відводиться дизайну.[2]

Етапи розробки[ред.ред. код]

Зазвичай розробка промислового дизайну включає в себе наступні етапи

Промисловий дизайн як вид діяльності включає в себе елементи мистецтва, маркетингу та технології. Промисловий дизайн охоплює найширше коло об'єктів, від домашнього начиння до високотехнологічних, наукомістких виробів. У традиційному розумінні до завдань промислового дизайну відносяться прототипування побутової техніки, виробничих установок і їх інтерфейсів, наземного та повітряного транспорту (у тому числі автомобілів, літаків, поїздів), різноманітного інвентарю. Особливе місце займає дизайн меблів і елементів інтер'єру, посуду і столових приладів, розробка форм і концептів яких має глибокі історичні передумови.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. en:Industrial design
  2. Борис Евгеньевич Кочегаров Промышленный дизайн. — ДВТГУ. — Владивосток, 2006. — 297 с.
  3. ru:Промышленный дизайн

Посилання[ред.ред. код]